4. Феодалізм, його характеристика. Розвиток феодалізму в країнах європейської цивілізації

Феодальне суспільство характеризується наступними ознаками: панування приватної власності, основою якої була земля у формі феода; монополія феодала на землю; протиріччя між великою власністю на землю і дрібним селянським володінням; особиста, поземельна, судово-адміністративна, військово-політична залежність селянина від землевласника. натуральний характер господарства;. другорядна роль обміну; переважання ручної праці; примітивність знарядь праці спричинили примітивність форм господарювання; рентна форма експлуатації феодально залежного селянства (відробіткова, натуральна, грошова рента); наявність васально-сеньйоріальної системи; основні форми господарської діяльності - феодальна вотчина (французька сеньйорія, англійський манор), ремісничий цех, торгова гільдія; позаекономічний примус; умовний характер земельної власності; місце людини в суспільстві визначалося не особистими якостями чи заслугами, а походженням: син сеньйора ставав сеньйором, син селянина - селянином, син ремісника - ремісником.

Становлення феодальних відносин в країнах Західної Європи мало свої особливості. До прикладу в Італії, Франції, Іспанії, Візантійській імперії період становлення цих економічних відносин називають романським (сформувалися на основі соціально-економічної спадщини Римської імперії та господарських досягнень германських племен); в Англії, Німеччині, скандинавських і слов’янських країнах перехід до феодальних відносин відбувся на основі розкладу родоплемінних і общинних відносин.

Класичним зразком феодального суспільства вважається французька модель, хоч в кожній країні процеси феодалізації мали свої особливості. В V – ІХ ст. у Франкській державі сформувалася класична форма феодального службового землеволодіння та сеньйоріально-селянських відносин. Дрібне господарство франків витіснило феодальний маєток сеньйора – замкнуте натуральне господарство, власник якого мав усю повноту влади на своїй території. Своєї зрілості феодальні відносини досягли в країнах Західної Європи в ХІ – ХV ст.. Панувала феодальна земельна власність трьох типів: – королівська, світська, церковна. У ХІV – ХV ст. феодальні господарства втягуються у товарно-грошові відносини. З’являються нові економічно-правові форми взаємовідносин між феодалами і селянами – оренда, винайм, орієнтовані на ринок.

1. Задання курсу «Історія економіки та економічної думки»

Дана дисципліна є синтезом двох історико-економічних дисциплін: економічної історії та історії економічної думки. Предметом її вивчення є розвиток господарств країн Європейської цивілізації та їх наукове відображення в економічній думці.

Завданнями курсу є:

- поглиблення знань з історії економіки та економічної думки;

- формування уявлень про закономірність та тенденції розвитку світової та вітчизняної економічної думки та економічного розвитку країн світу на найважливіших етапах соціально-економічного процесу;

- аналіз наукового внеску окремих шкіл і напрямів в економічну теорію та їхнього впливу на економічну політику світових держав;

- розгорнута характеристика сучасних економічних процесів та сучасних економічних концепцій.

У складній системі економічних наук історія економіки та економічної думки займає важливе місце, так як: є джерелом фактичного матеріалу для всіх економічних наук, теоретично обґрунтовуючи та узагальнюючи досягнення кожної з них; забезпечує тим самим їх подальший поступальний розвиток; також ця дисципліна забезпечує тісний зв`язок історико-економічних знань з галузевими та функціональними економічними науками. Історія економіки та економічної думки є ключем до пошуку генетичних залежностей та історичних закономірностей в економічному житті держав та народів.