1. Предмет «Історія економіки та економічної думки»

Економічна думка як сукупність уявлень про те, як вирішувати різноманітні господарські завдання, зародилася і розвивалася разом з виникненням і розвитком людських общин. Дана дисципліна є синтезом двох історико-економічних дисциплін: економічної історії та історії економічної думки. Предметом її вивчення є розвиток господарств країн Європейської цивілізації та їх наукове відображення в економічній думці.

Предметом історії економіки та економічної думки є:

• становлення, функціонування та розвиток економіки у процесі історичної еволюції на мікро-, мезо-, макро- і глобальному рівнях; конкретні форми становлення, розвитку і функціонування економічних систем у різні історичні епохи з урахуванням національних, природних, політичних, духовних та інших особливостей конкретних країн, їх угруповань, міжнародної економіки, системоутворювальні зв'язки економічних систем;

• системний погляд на історичний процес виникнення, розвитку, змагання та зміни економічної думки, закономірності її еволюції та роль в розвитку цивілізацій; етапні внески видатних особистостей, основних шкіл, течій та напрямів; аналіз фундаментальної бази хрестоматійних позицій економічної науки та сучасних економічних вчень; адекватність, повнота та достовірність теоретичного відображення закономірностей перебігу господарських процесів на певному етапі історичного розвитку;

• встановлення та дослідження методологічних засад історико-економічного аналізу, еволюції методів пізнання економічної дійсності.

1.2 Хронологічні рамки первісної доби: різні погляди

Первісна доба починається з часів появи людства на Землі (близько 2,5 млн. років до н.е.) і завершується формуванням класового суспільства і виникненням держави (4-3 тисячоліття до н.е.). У сучасній науці існує кілька періодизацій первісного суспільства: за­гальна (історична), археологічна, антропологічна та ін. Із спеціальних періо­дизацій первісної історії найважливішою є археологічна, в основу якої покладено відмінності в матеріалі та техніці виготовлення знарядь праці. Відповідно до цього історію первісного суспільства поділяють на три періо­ди — кам'яний, бронзовий і ранній залізний.

Первісне суспільство хронологічно майже збігається із кам`яним віком. Цей тривалий відрізок часу поділяють на три періоди: 1) давній кам`яний вік, або палеоліт (2,5 млн. – 12 тис. років до н.е.); 2) середній кам`яний вік, або мезоліт (12-8 тис. років до н.е.); 3) новий кам`яний вік, або неоліт (8-3 тис. років до н.е.).

Археологічна періодизація дає змогу скласти загальну періодизацію культури первісного суспільства: 1) становлення первісного суспільства; 2) розквіт первісного суспільства; 3) розклад первісного суспільства.

1.3 Економічна думка в Стародавній Греції

Економ. думка античного світу. Стародавня Греція- Ксенофонт, Платон,Аристотель.

Джерелами, які дають уявлення про економ. думку античності, є законодавство держав, публічні виступи і твори філософів, істориків, політ. діячів, поетів та ін.

Свої економ. погляди Ксенофонт (бл. 430- 355/354 до н.е.) виклав у багатьох творах, головним з яких є «Домострой». Ксенофонт виступав за колективні форми рабоволодіння. Ксенофонт був прихильником натур-го госп-ва. С/г було, на його думку, було найважливішою галуззю економіки. Він одним із перших висловився стосовно поділу праці.

Заслугою Ксенофонта є постановка питання про подвійне використання блага- як споживної цінності та як мінової.

Платон ( 428/427- 348/347 до н.е.). Основні твори- «Держава» та «Закони», присвячені проблемам держави. Поділ праці у Платона є основним принципом побудови держави та її природною основою.

Платон поділяв все вільне населення в ідеальній державі на три стани: філософів; воїнів; та стан землеробів, ремісників і торговців. Раби розглядаються платоном як знаряддя праці.

Категорія вартості у його теорії відсутня. Гроші, на його думку, потрібні для обміну і тому мають виконувати функції засобу обігу та міри вартості. Платон був противником продажу товарів у кредит, гостро засуджував лихварство.

Арістотель (384-322 до н.е.) – найвидатніший мислитель давнини. Основні економічні праці – “Політика“ і “Нікомахова етика”. А. створює проект “кращої держави”. Провідною галуззю економіки А. називав землеробство. Основа виробництва – рабство.

А. розрізняв два види багатства: багатство як сукупність споживних вартостей і багатство як накопичення грошей. А.розрізняв економіку і хремастику. Під економікою він розумів мистецтво надбання благ. Хремастикою Аристотель називав мистецтво наживати багатство і робити гроші.

Безперечною заслугою Арістотеля є аналіз зародження і розвитку торгівлі. Вихідним пунктом була мінова торгівля, тобто безпосередньо обмін продукту на продукт.