Частина 5

Організаційно-правові засади забезпечення

Прав дітей і молоді, які повернулися з місць

Позбавлення волі, в разі переслідування

Конфлікт у жипі людини, яка повернуласть із місць позбавлення йолі, грає ключову роль. Він може приводити до пепередбачувапих наслідків.

Конфлікт у спілкуванні виявляється у взаємній образі, погіршенні стосунків, непорозумінні, бійці.

Конфлікт часто може стати причиною правопорушень і злочинів.

У відповідності до Статті 9 Кодексу України "Про адміністративні правопорушення", адміністративним правопорушенням або проступком є протиправна, винна, тобто умисна або необережна дія чи бездіяльність, яка посягає на охоронювапі. законом суспільні цінності та за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Правопорушення - це впнпа, протиправна, шкідлива поведінка особи, що спричинює, юридичну відповідальність.

Що таке рецидив?

Проблеми, з якими стикаються такі люди, численні, зокрема це скоє­ння повторних, рецидивних злочинів, які, окрім суто правових аспектів, драматичні поверненням такої людини знову в місця позбавлення волі. Негативний характер рецидивної поведінки набирає більш суттєвих су­спільно несприятливих, навіть небезпечних форм, внаслідок чого суспіль­ство повинно застосовувати більш радикальні санкції. Попередження та­ких форм поведінки - одна з основних функцій постпенітепціарної со­ціальної роботи в соціальному супроводі.

Чи підвищується відповідальність за рецидиви правопорушень?

Так, за такі злочини кримінальна відповідальність підвищується або залишається такою ж самого. В діючому Кримінальному кодексі України, прийнятому 2001 року у порівнянні з Кримінальним кодексом України 1960 року відповідальність раніше судимих осіб і особливо осіб, які відне­сені до особливо небезпечних рецидивістів, збільшена.

Найбільш показові статті Кримінального кодексу України (ККУ), які відповідають раніше судимою особою:

Характер злочину	Стаття	Зміст, що стосується раніше судимих осіб	Роки обмеження або позбавлення волі
Хуліганство	296 ККУ	Умисні дії, якщо вони були вчинені особою, раніше судимою	Від двох до п'яти
Створення або утримання місць розпусти і звідництво	302 ККУ	Вчинені раніше судимою за цей злочин особою	До п'яти років
Втягнення неповнолітніх у злочинну діяльність	304 ККУ	Втягнення неповнолітніх у злочинну діяльність, у пияцтво, у заняття жебрацтвом, азартними іграми	До п'яти років

Які юридичні гарантії від насильства?

Відповідно до Закону України "Про охорону дитинства" (2001), Статті 10 "Право на захист від усіх форм насильства" гарантується захист від втягування у злочинну діяльність, залучення до вживання алкоголю, нар­котичних засобів і психотропних речовин.

Чи повинна міліція перевіряти громадян?

Згідно зі Статтею 11 "Права міліції", пункту 2 Закону України "Про міліцію" міліції надасться право перевіряти у громадян при підозрі у вчи­ненні правопорушень документи, що засвідчують їх особу, а також інші документи, необхідні для з'ясування питання щодо додержання правил, нагляд і контроль за виконанням яких покладено па міліцію; відповідно до пункту 7 цієї ж статті - провадити особистий огляд, огляд речей, вилуче­ння речей і документів, застосовувати інші передбачені законом заходи забезпечення впровадження у справах про адміністративні правопоруше­ння, входити безперешкодно в жилі приміщення осіб, які перебувають під адміністративним наглядом, з метою перевірки.

Що означає адміністративне затримання?

Згідно Статті 9 КпАП України, під адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свобо_:ди громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передба­чено адміністративну відповідальність.

У якому випадку передбачено адміністративне затримання?

Згідно Статті 260 Кодексу України "Про адміністративні правопору­шення", з метою припинення адміністративних правопорушень, коли вичер­пано інші заходи впливу, встановлення особи, складання протоколу про адміністративні правопорушення застосовується адміністративне затримання.

Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачена Ко­дексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.

Які дані фіксуються в протоколі затримання?

Представниками правоохоронних органів під час адміністративного за­тримання складається протокол, в якому зазначаються: дата і місце його складення; посада, прізвище, ім'я та по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу затриманого; час і мотиви затримання. Протокол підпи­сується посадовою особою, яка його склала, і затриманим.

Адміністративне затримання - це затримання працівниками міліції з метою з'ясування особи, припинення правопорушення чи складання протоко­лу про адміністративні правопорушення.

Затримати особу працівник міліції може також у зв'язку з підозрою у вчиненні злочину, якщо про це свідчать очевидці, потерпілі, на одязі підоз­рюваного чи в його помешканні виявлено сліди злочину; коли особу застали під час вчинення злочину чи безпосередньо після його вчинення неподалік місця вчинення злочину.

В чому полягає мета адміністративного затримання?

Згідно Статті 260 Кодексу України "Про адміністративні правопору­шення", адміністративне затримання застосовується з метою:

• встановлення особи;

• припинення правопорушення, коли вичерпано інші заходи впливу;

• складання протоколу про адміністративні правопорушення.

Що означає "об'єктивні та суб'єктивні обставини" під час затри­мання?

До об'єктивних обставин відносяться ті, що пов'язані з порушенням права затриманого.

До суб'єктивних - ті, що пов'язані безпосередньо з поведінкою під час затримання. До них відноситься відмова виконувати законні вимоги, зокрема: відмова назвати своє ім'я, адресу, телефон, суперечка з пред­ставниками міліції та взагалі, зухвала, конфліктна, агресивна поведінка, втеча з місця затримання.

Які обов'язки мають правоохоронні органи під час затимання люди­ни?

Під час затримання людини працівники міліції зобов'язані;

• представитись (ім'я, звання, посада);

• пояснити мету затримання;

• виконувати права затриманого.

Які міжнародні документи забезпечують права неповнолітнього, який повернувся з установ позбавлення волі?

Серед основних документів, що забезпечують права неповноліт­нього, який повернувся з установ позбавлення волі: Конвенція про права дитини (прийнята та відкрита для підписання, ратифікації та приєднання резолюцією 44/25 Генеральної Асамблеї 20.11.1989 р. (Набула чинності для України з 27.09.1991 р.)); Декларація прав дитини (проголошена Генеральною асамблеєю Організації Об'єднаних Націй 20.11.1959 р.); Мінімальні стандартні правила Організації Об'єд­наних Націй, які стосуються здійснення правосуддя щодо неповнолітніх (Пекінські правила); Всесвітня декларація про забезпечення виживан­ня, захисту і розвитку дітей (прийнята на Всесвітній зустрічі на вищому рівні в Інтересах дітей, яка відбулася в Організації Об'єднаних Націй у м. Нью-Йорку 30.09.1990 р.).

Міжнародні стандарти поводження щодо неповнолітніх

На забезпечення цих прав націлені Мінімальні стандартні правила Організації Об'єднаних Націй, які стосуються здійснення правосуддя щодо неповнолітніх (Пекінські правила).

Відповідно 1 розділу 22 в Пекінських правилах визначено, що:

а) неповнолітнім є дитина або молода людина, яка в межах існую­чої правової системи може бути притягнена за правопорушення до відпо­відальності в такій формі, яка відмінна від форми відповідальності, що застосовується до дорослого;

в) правопорушенням є будь-який вчинок (дія або бездіяльність) відпо­відно закону в межах існуючої правової системи;

с) неповнолітнім правопорушником є дитина або молода людина, яка підозрюється в скоєнні правопорушення або, як встановлено, здійснила його.

Відповідно правових систем, що прийняті в різних країнах світу, поняття "неповнолітній" охоплює віковий діапазон від 7 до 18 років і старше (наприклад, у США до 21, Японії - 20 років).

Чим відрізняються реакції правоохоронної системи на злочини, скоєні дорослими і неповнолітніми?

Відповідно до правила 5 "Визначена відмінність застосування право­вих санкцій щодо неповнолітнього і дорослого", вона базується па прин­ципі відповідності - перевага справедливості над трактуванням законо­давця. Це орієнтує па обмеження каральних засобів щодо неповнолітньо­го. Це відображено через врахування індивидуальних і соціальних особливостей та інших факторів, що пов'язані з середовищем виховання, причиненою шкодою. Наприклад, принцип бажання правопорушника ком­пенсувати шкоду, розкаяння та бажання виправитись.

перехресний допит та право на апеляцію в вищі інстанції. Такі вимоги мають бути гарантовані на всіх етапах судового розбору.

Що означає принцип конфеденційності?

Відповідно до н. 8.1 Пекінських правил, право неповнолітнього па конфіденційність застосовується для того, щоб запобігти припинення не­потрібної гласності або шкоди репутації. П. 8.8.2 зазначає, що в принципі не повинна бути опублікована ніяка інформація, яка може вказати па особу неповнолітнього правопорушника.

Міжнародне законодавство щодо затримання неповнолітнього

Відповідно п. 10.1 Пекінських правил, у випадку затримання неповно­літнього його батькам або особам, які його опікають, доводиться до відо­ма про затримку, а у неможливості - батьки чи опікуни ставляться до відома у якомога найкоротші строки. Згідно п, 10.2 суддя або інша ком­петентна посадова особа повинна негайно розглянути питання про звільнен­ня. П. 10.3 вимагає поважати правовий статус неповнолітнього, сприяти благополуччю та ухилятись від припинення шкоди.

Історіографія захисту прав людини почалась із часу створення ООН.

Рік	Назва документа	Ключові визначення
1945	Створення Організації Об'єднаних Націй	Міжнародне співтовариство зобов'язалося створити гарантії прав людини, які забезпечуватимуть захист окремих осіб, груп або спільнот.
1948	Загальна декларація прав людини	В ЗО статтях Загальна декларація визначає основні права та свободи всіх людей. Сама по собі Декларація не має юридичної сили. Вона є зведенням етичних норм.
1955	Перший Конгрес Організації Об'єднаних Націй з попередження злочинності та поводження з правопорушниками	Стандартні правила поводження з ув'язненими й управління пенітенціарними установами.
1966	Міжнародний пакт про цивільні та політичні права	Закріплені права: на життя, свободу і особисту недоторканність; не піддаватися тортурам і жорстокому, нелюдяному або принижуючому гідність звертання або покаранню; не піддаватися довільному арешту і затриманню; на справедливий судовий розгляд тощо.
1969	Декларація соціального прогресу І розвитку людини	Декларація відображає цінності та затверджує нове відношення до соціального статусу людини.
1984	Конвенція проти тортур і інших жорстоких, нелюдяних або принижуючих гідність видів обігу і покарання року	Ніякі виняткові обставини не можуть служити виправданням тортур або інших жорстоких, нелюдяних або принижуючих гілність килік стосунків і покарання.
1985	Мінімальні стандарти Правила Організації Об'єднаних Націй, відправлення правосуддя відносно неповнолітніх	Визначено мінімальний вік кримінальної відповідальності, цілі відправлення правосуддя відносно неповнолітніх, характеристики ефективного, справедливого та гуманного відправлення правосуддя і належні принципи в області прав людини.
1989	Конвенція про права дитини	Діти повинні користуватися своїми правами без якої-небудь дискримінації, незалежно від будь-яких обставин.

Наприклад, принципи Декларації прав дитини .зазначають:

• "повинен бути забезпечений соціальний захист без будь-яких ви­нятків і без відмінностей чи дискримінацій" - принцип 2;

• "користування всіма благами соціального забезпечення" - принцип 4;

• "забезпечення спеціального режиму, освіти і піклування, необхід­них з огляду па її особливий стан" - принцип 5;

• "на органах публічної влади повинен лежати обов'язок здійснювати особливе піклування про дітей, які не мають сім'ї, і про дітей, які не мають достатніх засобів для існування" - принцип 6;

• "дитина повніша за всіх обставин бути серед тих, які першими одержують захист і допомогу" ~ принцип 8;

• "дитина повинна бути захищена від усіх форм недбалого ставлення, жорстокості й експлуатації" - принцип 9;

• "дитина має бути захищена від будь-якої форми дискримінації" -принцип 10.

Які права має затримана особа?

До таких прав відносяться:

• право на роз'яснення своїх прав працівником міліції;

• право знати, за що затриманий;

• право повідомити про затримання батькам або особам, які їх замі­нюють:

• право па можливість захищати себе та користуватися допомогою захисника;

• право па допит тільки в присутності законних представників;

• право ис давати показання проти себе;

• міліція не мас права допитувати особу без присутності її законних представників: батьків, осіб, які їх заміняють, а у випадках, визначених законом, також і фахівців (адвокат, педагог, лікар);

• неповнолітнього мають право затримати тільки па три години для з'ясування його особи (відлік часу починається з моменту складання про­токолу про адміністративне затримання);

• право па знайомство зі змістом протоколу та внесення своїх заува­жень до нього;

• право на медичну допомогу, якщо вона необхідна;

• неповнолітнього не мають права тримати в камері попереднього затримання (КПЗ) разом із дорослими.

Згідно Статті 33 Закону України про охорону дитинства (2001), захист прав дитини на особисту свободу затримання та арешт неповнолітніх застосовується як винятковий захід і тільки у випадках та порядку вста-

утримання дітей в одному приміщенні з дорослими затриманними, арештованпими чи засудженнями особами. Не допускаєть­ся застосування до дитини насильства, погроз, інших незаконних дій з метою примушення її дати показання як свідка або визнання її вини.

Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені Кодексом України про адміністративні правопорушення настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою, відповідно до Зако­ну, кримінальної відповідальності. Також ви повинні знати, що якщо осо­ба на момент вчинення адміністративного правопорушення має вік від 16 до 18 років, то, згідно Статті 12 названого Кодексу, вона може бути притягнута до особливого виду адміністративної відповідальності: публі­чно або в іншій формі попросити вибачення у потерпілого; потрапити під нагляд батькам або особам, які їх замінюють, педагогічному або трудово­му колективу, а також окремим громадянам тощо.

Якщо молода людина затримана на місці злочину?

При розгляді справи в адміністративному процесі важливе місце відігра­ють докази.

Доказами у справах про адміністративні правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. У переважній більшості докази описуються в протоколі про адміністративне правопорушення, а також в інших документах.

Вимоги до складання протоколу про адміністративні правопорушення

Підставою для розгляду справи про адміністративне правопорушен­ня є протокол про нього, що складається уповноваженою на те посадо­вою особою. При складанні протоколу порушникові роз'яснюються його права й обов'язки, про що робиться відмітка у ньому.

У протоколі зазначаються: дата і місце його складання, посада, прізви­ще, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол, відомості про особу порушника; місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушен­ня; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопо­рушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення порушника; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо пра­вопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.

Протокол підписується особою, яка його склала, й особою, яка вчи­нила адміністративне правопорушення; при наявності свідків і потерпі­лих протокол може бути підписано також і цими особами. Якщо особа, яка вчинила проступок, відмовляється підписувати протокол, то в ньому робиться про це запис. Проте особа, яка вчинила правопорушення, має право подати письмові пояснення і зауваження до змісту протоколу.

Оформлення протоколу про адміністративне правопорушення

Згідно Статті 254 Кодексу України про адміністративні правопоруше­ння про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими па те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності. Протокол не складається у випадках, коли відповідно до закону, штраф накладається і стягується, а попередження фіксується на місці вчинення правопорушення.

Згідно Статті 256 Кодексу України про адміністративні правопору­шення у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складання, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу порушника; місце, час вчинення І суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який пе­редбачає відповідальність задане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення порушника; інші відо­мості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням запо­діяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.

Протокол підписується особою, яка його склала, й особою, яка вчинила адміністративне правопорушення; при наявності свідків і по­терпілих протокол може бути підписано також і цими особами.

У разі відмовлення особи, яка вчинила правопорушення, від підпи­сання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка вчинила правопорушення, має право подати пояснення та зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання.

При складенні протоколу порушникові роз'яснюються його права і обов'язки, передбачені Статтею 268 Кодексу України "Про адміні­стративні правопорушення", про що робиться відмітка у протоколі.

Що робити в перші хвилини затримки неповнолітнього?

Якщо співробітник органів карного переслідування не повідомив батькам, піклувальникам про Вашу затримку, вимагати повідомити про це до Вас додому або падати можливість телефонного дзвінка батькам чи особам, що їх заміняють.

Якщо співробітник міліції перебуває у стані алкогольного сп'яні­ння або агресії, не сперечайтеся, не суперечте і ніяким чином не піддавайтесь незаконним вимогам. Ніколи не вступайте в конфлікт зі слідчим, не налаштовуйте його проти себе.

Ніколи не намагайтеся придумувати представникам правоохорон­них органів які-небудь події й факти або повідомляти про те, в чому Ви не впевнені.

На який строк надається право міліції утримувати затриманих?

Згідно Статті 11 "Права міліції" (пункту 7) Закону України "Про міліцію", затримання й утримання у спеціально відведених приміщеннях осіб, щодо яких як запобіжний захід обрано взяття під варту, - па строк, встановлений органом попереднього розслідування, прокурором, судом, але не більше десяти діб; осіб, які вчинили адміністративні правопору­шення для складання протоколу або розгляду справ по суті, якщо ці питання не можуть бути вирішені на місці, - на строк до трьох годин, а у необхідних випадках для встановлення особи і з'ясування обставин пра­вопорушення - до трьох діб з повідомленням про це прокуророві протя­гом 24 годин з моменту затримання

На який строк надається право міліції утримувати затриманих не­повнолітніх?

Згідно Статті 11 "Права міліції" (пункту 7) Закону України "Про міліцію", затримання й утримання у спеціально відведених приміщеннях неповнолітніх віком до 16 років, які залишились без опіки - на строк до передачі законним представникам або до влаштування у встановленому порядку, а неповнолітніх, які вчинили суспільно небезпечні дії і не досяг-ли віку, з яких настає кримінальна відповідальність, - до передачі їх законним представникам або направлення у приймальпики-розподільпики, але не більше як на 8 годин.

На який строк надається право міліції утримувати затриманих осіб в особливих станах психіки і поведінки?

Згідно Статті 11 "Права міліції" (пункту 7) Закону України "Про міліцію", затримання й утримання у спеціально відведених приміщеннях осіб, які перебували в громадських місцях у стані сп'яніння, якщо їх вигляд ображав людську гідність і громадську мораль або якщо вони втратили здатність самостійно пересуватись чи могли завдати шкоди ото­чуючим або собі, - до передачі їх у спеціальні медичні заклади до вит-резвіння; осіб, яких запідозрено у зайнятті бродяжництвом - на строк до ЗО діб з санкції прокурора: осіб, які мають ознаки вираженого психічного розладу і створюють у зв'язку з цим реальну небезпеку для себе й оточу­ючих, ~ до передачі їх у лікувальні заклади, але не більше як па 24

години.

Якщо молоду людину затримали?

Слід виходити з того, що поведінка співробітників правоохоронних органів регламентуються Законом України "Про міліино". Тому людині слід дотримуватись таких вимог:

• попередьте про свій статус: неповнолітній, маєте інвалідність, хво­робу серця, астму або іншу хворобу, яка може загостритись;

• якщо Би вважаєте, що затримані незаконно, попередьте міліціонера, шо змушені підкоритися, але будете оскаржувати його дії:

- з'ясуйте, па яких підставах Вас затримали;

- у жодному випадку це намагайтеся втекти, вирватися, а тим більше вчинити які-нсбудь дії. Вони можуть бути класифіковані як падання опо­ ру працівникові міліції і підпадають під ознаку злочину;

• ведіть себе підкреслено чемно, не давайте жодної підстави для провокування;

• чітко давайте відповіді та задавайте свої питання;

• майте аа увазі, що згідно Статті 12 Закону Украпим "Про міліцію'', співробітники міліції пе мають права застосовувати фізичну силу, вогне­пальну зброю чи спеціальні засоби (гумові кийки, сльозоточивий газ, наручники) тільки до жіїіок з ознаками вагітності, осіб похилого віку або з вираженими ознаками інвалідності та малолітніх, крім випадків вчине­ння ними групового нападу, що загрожує життю і здоров'ю людей, пра­цівники! міліції, неповнолітнього навіть при спробі до втечі, така ситуація потенційно можлива. Лля свого виправдання працівники міліції можуть послатися па те, що вони не знали, що мають справу з неповнолітнім;

• після приведення у відділок міліції вимагайте складання протоколу затримки, у який обов'язково впишіть свої заперечення:

• вимагайте негайно повідомити про Вашу затримку родичам, у со­ціальну службу за місцем проходження програми соціального супроводу. Співробітник, який затримав Вас, зобов'язаний забезпечити Ваше право.

Кримінальноліроцесуальна затримка має здійснюватись працівниками органів міліції та прокуратури у випадку, якщо Вас підозрюють у здійсненні злочину, але тільки при наявності однієї з трьох нижчевказаних обставин: При наявності інших даних, що дають підставу підозрювати Вас у иійспеппі злочину, Ви можете бути затримані лише в тому випадку, якщо Ви налаштувались на втечу, або не встановлена Ваша особистість, або Ви не масте постійного місця проживання, або за постановою слідчого.

Якщо людину затримали?

Найбільш частим порушенням з боку працівників міліції с доставля­ння людини (фактично, затримка) у відділення міліції без оформлення доставляння (затримки) належним чином.

Після цього працівники міліції можуть скласти гаю документи, які потім і будуть підставою для його затримки: пояснення, власноручна зая­ва іі "щиросерде визнання".

Працівники міліції можуть Вас доставити як свідка або обвинувачу­ваного, якщо Ви без поважної причини не прийшли по повістці слідчого або в суд.

Вас можуть взяти під варгу на підставі постанови слідчого, прокуро­ра, рішення суду.

Якщо Ви - підозрюваний, обвинувачуваний або свідок, спочатку до­питу Вам роз'ясняються права іі обов'язки, що відзначається в проіоколі допиту.

Показання свідків часто визначають той або інший результат справи, дуже уважно ставтеся до даної процедури. Якщо вона порушена, Ви змо­жете це використати надалі для подачі скарг і клопотань прокуророві, а після розгляду справи судом - скарг у касаційну іі наглядові інстанції.

Як діяти у випадку затягування з визначенням статусу?

Відмовтеся від участі в будь-яких слідчих діях до чіткого визначення Вашого статусу.

Якщо Вас все-таки продовжують допитувати, не визначаючи Ваш статус, то в цьом\' випадку на питання, що ставляться до сфери Вашого особистого життя, Ви відповідати не зобов'язані.

Пе довіряйте обіцянкам! Часто співробітники органів говорять; "Дай показання, візьми на себе чужий» злочин, зізнайся, а ми .тамо тобі побачення, відпустимо, не розповімо про те, що ти щось зробив". Як правило, ці запевнення - обман. Одержавши признання, слідчий перестане цікавитися подальшою долею людини, Якщо Ви дали показання, то Ваша подальша доля залежить віддій та порядності слідчого.

Якщо дії співробітників міліції протиправні?

Деякі протиправні методи дій органів дізнання, оперативииків і слідчих стосовно бувшого засуджеішого:

• упереджені до його особистості, підозрюють і намагаються доби­тись признання;

• здійснюють психологічний і фізичний тиск, зорієнтовані па форму­вання в людини страху, почуття власної уразливості, безпорадності, вин­ності;

• залякування, шантаж, нанесення побоїв з метою згоди підозрюва­ного па "щиросерде визнання".

У випадку погроз і побоїв:

• постарайтеся не піддаватися паніці. Зрозуміло, що загрози несуть у собі перш за все, прийом писхологічного тиску;

• запам'ятайте людей, які Вас затримали й допитували (ріст, колір волосся, голос, звання, посаду, особливі прикмети), щоб конкретно за­пам'ятати тих, хто застосовував насилля;

• запам'ятаєте обстановку кабінетів, де відбувався допит (побиття, катування). Якщо співробітники будуть заперечувати факт Вашого пере­бування там, Ви зможете підтвердити свої слова спостереженнями;

• спробуйте залишити там свої сліди;

• подбайте про свідків, які бачили, що Вас били, і можуть це підтвер­дити. Ви можете відразу ж розповісти про це Вашим близьким і знайомим, щоб падалі вони підтвердили, що до затримки у Вас не було тілесних пошкоджень;

• постарайтеся серед співробітників знайти людей, які Вам співчува­ють, Ваших потенційних союзників. Часто слідчі працюють у парі - доб­рий і злий. Злий - б'є; добрий - розмовляє, пригощає сигаретами. Спро­буйте скористатися допомогою такого співробітника;

• вимагайте, щоб Вам надали можливість подзвонити або іншим чи­ном повідомити близьких;

• будьте обережні, сказане Вами може обернутись проти Вас;

якщо Вас ударили, симулюйте погане самопочуття й вимагайте ліка­ря. Попросіть його допомогти. У будь-якому разі потрібно спромогтися запам'ятати обличчя, спеціалізацію, місце роботи лікаря. Згодом лікар може підтвердити факт Вашого побиття й занести в довідку або у Вашу медичну картку з Ваших слів;

- як тільки Ви відчуєте, що існує безпосередня погроза Вашому здоров'ю - пишіть скаргу начальникові слідчого відділу, начальникові міліції й прокуророві.

Підозрюваний та обвинувачуваний мають право писати скарги на пра­цівників міліції їхньому начальникові й прокуророві, вищій інстанції, а для встановлення істотних обставин у справі - заявляти усні й письмові клопотання. Усні - підлягають занесенню до протоколу; письмові - підля­гають прилученню до справи. Скарги в суд і прокуратуру повніші відправ­ляти протягом доби, у запечатаному виді. Ніхто не має права затримувати їх, виправляти чи замазувати текст тощо.

Чи підлягають кримінальному переслідуванню незаконні дії, щодо затримання?

Правове регулювання здійснюється відповідно Кримінального кодек­су України, зокрема статтями 371, 372 (розділу XVII) "Злочини проти правосуддя з урахуванням об'єктивних та суб'єктивних обставин".

Якщо вирішено питання про Ваше затримання?

Якщо вирішено питання про Ваше затримання як підозрюваного в здійсненні злочину, то:

• затримання оформляється складанням протоколу затримання; підоз­рюваному пояснюють його права;

• якщо па Вас оформлено протокол затримання, Ви вважаєтесь підоз­рюваним у скоєнні злочину;

• якщо при затриманні неповнолітнього не присутні батьки або їхні особи, що їх заміняють, органи міліції зобов'язані негайно повідомити батьків, піклувальників про місце перебування неповнолітнього та уста­нову, де перебуває його справа.

Час, протягом якого повинна бути дана санкція прокурора на висно­вок під варту:

1. після складання протоколу затримання протягом 24 годин органи дізнання зобов'язані зробити про це письмове повідомлення прокуророві;

2. прокурор протягом 48 годин з моменту отримання повідомлення про затримання зобов'язаний дати санкцію на взяття підозрюваного під варту або звільнити затриманого. Якщо Вас затримав співробітник міліції як підозрюваного в здійсненні злочину, він доставляє Вас у відділення міліції де Вас можуть на 72 голини помістити в ІТЗ (ізолятор тимчасо-кпго затримання). Через 72 години Вас .зобов'язані або підпустити, або, заарештувавши із санкцією прокурора, відправити для утримання під карний в СІЗО (слідчий ізолятор), де Ви можете перебувати увесь час :,^передньою ув'язнення та судового розгляду до винесення обвинуваль-лою вироку та направлення для виконання покарання в БК (виховну колонію), а для повнолітніх у - ВТК (виправно-ірудона колонія) або до винесення виправдувального вироку п звільнення з-під варти. Ллє орган, що веде карний процес, може своєю владою у будь-який момент розгляду справи звільниш Вас з-під варти до винесення вироку.

Чи можливе звільнення від кримінальної відповідальності неповно­літнього, який вчинив правопорушення?

Згідно Статті 97 Кримінального кодексу України, неповнолітнього, який вперше вчинив злочин невеликої тяжкості, може бути звільнено від кримінальної відповідальності, якщо його виправлення можливе без застосування покарання. У цих вішалках суд застосовує до непов­нолітнього примусові заходи виховного характеру, передбачені части­ною другою Статті Юо нього Кодексу. Подібне стягнення суд застосо­вує і до особи, яка до досніпепня віку, з якого може наставати кримі­нальна відповідольність, вчинила суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу. У разі ухилення неповнолітнього, який вчинив злочин, від .Кігіосуваппл до ньоіо примусових заходів виховного характеру ці заходи скасовуються, і він притягується до кримінальної відповідаль­ності.

Притягнення до відповідальності посадових осіб та працівників правоохоронних органів за порушення громадянських прав, людей, які повернулись із місць позбавлення волі

Людина, яка повернулась із місць позбавлення волі, не зважаючи па права, які їй і арапіує Конституція може зустрітися з випадками їх грубого порушення. Процес адаптації людини з тавром "колишній зло­чинець", на жаль, все ще домінує не тільки в суспільній психології, але й з боку посадових осіб та працівників правоохоронних органів, які за законом повинні сприяти їх адаптації. Законодавство чітко визначає обставини порушення прав з боку посадових осіб та працівників право­охоронних органів та притягає-, таких до відповідальності.

Якщо відностно людини здійснено самоуправство?

Самоуправство, тобто самовільне, всупереч установленому законом порядку, вчинення будь-яких дій, правомірність яких оспорюється окре­мим громадянином, якщо такими діями була заподіяна значна шкода інте­ресам громадянина згідно Статті 356 Кримінального кодексу України ка­рається штрафом до п'ятидесяти оподатковуваних мінімумів доходів гро­мадян або виправними роботами па строк до двох років, або арештом па строк до трьох місяців.

Які покарання несуть особи, що примушують давати показання?

Правове регулювання здійснюється відповідно розділу XVII "Злочини проти правосуддя", статтями 373 та 374 Кримінального кодексу України, де зазначаються кримінальні покарання та порушення прав затриманого. Зокрема, згідно Статті 373, визначається, що примушування давати пока­зання на допиті шляхом незаконних дій з боку особи, яка проводить дізна­ння, або досудове слідство карається обмеженням волі або позбавленням волі па строк до трьох років.

Пункт 2 цієї Статті зазначає, що ті ж самі дії поєднані із застосуванням насильства або із знущанням над особою караються позбавленням волі на строк від трьох до восьми років.

Яка відповідальність передбачена за зловживання владою?

Відповідно Статті 364 Кримінального кодексу України, зловживання владою або службовим становищем, тобто, умисне, з корисливих мотивів чи інших особистих інтересів або третіх осіб, використання службовою особою влади чи службового становища карається виправними роботами па строк до двох років або арештом на строк до шести місяців, або обмежеп- пям волі на сірок до трьох років. Теж саме діяння, якщо воно спричинило гяжкі наслідки, карається позбавленням волі на строк від п'яти до восьмії років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю до трьох років.

Яка відповідальність передбачена за зловживання влади з боку працівників правоохоронних органів?

Відповідно до Статті 364 Кримінального кодексу України, зловжи­вання владою або службовим становищем, якщо вони вчинені працівни­ком правоохоронного органу, караються позбавленням волі па строк від п'яти до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатись певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна.

Які наслідки перевищення влади або службових повноважень сто­совно громадян?

Згідно Статті 365 Кримінального кодексу України, перевищення вла­ди або службових повноважень, тобто умисне вчинення службовою осо­бою дій, які явно виходять за межі надання їй прав чи повноважень, якщо вони заподіяли істотну шкоду охоропюваним законом правам та інтересів окремих громадян карається виховними роботами на строк до двох років або обмеженням волі па строк до п'ятії років, або позбавленням волі на строк від двох до п'яти років, із позбавленням права обіймати певні засади, якщо ж воно супроводжувалось насильством, застосуванням зброї або болісними і такими, що ображають особисту гідність потерпіло­го, то відповідно до частини 2 піеї Статті - карається позбавленням волі па строк від трьох до восьми років із позбавленням права обіймати чи займатися певною діяльністю па строк до трьох років. У випадку, якщо вони спричинили тяжкі наслідки, згідно частини 3 цієї ж Статті, караються позбавленням волі на строк від семи до десяти років з таким же терміном позбавлення права обіймати посади чи займатись певною діяльністю.