Методи роботи спілкування

Методи	Зміст
Метод розгорнутої аргументації	Зрозуміла термінологія, але відсутність використання жаргону
Метод двосторонньої аргументації	Відкрите визнання як сильних, так і слабких сторін рішення та демонстрація можливості зрозуміти, що ініціатор впливу бачить обмеженням цього рішення
Маєвтичний метод або метод Сократа	Вдумливі позитивні відповіді отримання згоди на кожному кроці доказів

Рекомендації для професійної бесіди:

1. Досягнути узгодження понять.

2. Розмовляти простою мовою, не використовувати незрозумілих термінів.

3. Уникати узагальнень. Бути конкретним.

4. Активізація уваги, уміння слухати, нам'яті.

5. Розбивати повідомлення па короткі фрази.

6. Неодноразово повторювати найбільш важливі для осмислення дум­ки та ідеї.

7. Періодично робити резюме головних думок, ідей.

8. Найбільш важливу інформацію використовувати на початку чи в кінці повідомлення.

9. Отримайте від клієнта резюме основного ходу бесіди, ідей, думок.

Прийоми активізації під час бесіди:

1. Переформулюванпя повідомлення, проблеми.

2. Графічне відображення проблем, ідей, основних положень.

3. Використання асоціацій, спонтанних ідей.

4. Використання навідних питань.

5. Створення оптимальної мотивації.

6. Зниження критичності до висловлювать та рішень клієнта.

7. Позитивний зворотний зв'язок.

8. Створення комфортних умов, відсутність напруги.

Якою є "техніка встановлення й підтримки емоційного контакту" з

клієнтом?

Слід орієнтуватись на такі кроки:

1. Привітання: посмішка, рукостискання.

2. Звертання за іменем по батькові.

3. Встановлення контакту.

4. Встановлення оптимальної психологічної дистанції.

5. Вияв дружнього ставлення.

6. Зняття напруги теплими словами і жартами.

7. Короткий виклад анекдотичного випадку або незвичного питання для початку бесіди.

8. Стимулювання уяви: постановка питань за низкою проблем, які будуть розглянуті під час бесіди.

9. Використання прямого підходу: короткий виклад причин, за якими потрібна бесіда.

10. Підкреслення значимості клієнта, прояв поваги до нього.

11. Підкреслення спільності (подібність інтересів, думок).

12. Прояв інтересу, співчуття до проблеми клієнта.

13. Відтворення почуттів, установок, емоційного "Мені вважаєть­ ся...", "Чи не почуваєте Ви себе стомленим...", "Здається, що Ви дещо виснажені..."

14. Повідомлення про свій емоційний стан.

15. Падання можливості висловитись.

16. Збереження самовладання.

17. Повага думки, позиції клієнта.

18. Звертання до соціально позитивних мотивів учинків.

19. Надання можливості клієнту проявити свою компетентність.

20. Визнання перед клієнтом своєї неправоти.

Які вчинки сприяють руйнуванню психологічного контакту:

1. Перебивання клієнта.

2. Принижування особистості.

3. Виведення клієнта зі стану рівноваги.

4. Відсутність емоційного контакту.

Частина 4 забезпечення прав особи, яка повернулася з місць позбавлення волі

Визначення поняття "право"

Поняття "право" в юридичному значенні визначає сукупність норм, що визначені законодавчою гілкою влади і спрямовані на регулювання відносин у суспільстві. Юридичне тлумачення права визначає межі дозволеного, які упов­новажують, обов'язують чи забороняють вчиняти певні дії.

У суб'єктивному значенні, право - це "обумовлена певними обставинами здатність, можливість людини робити що-небудь, користуватись чим-псбудь". Відображаючи поняття моралі, воно визначає межі дозволенного вчиняти певні дії з огляду на суспільні цінності, що має історико-культурне походження.

Особливості поняття "права людини"

Під поняттям "права людини" розуміють збереження для людини можли­вості діяти певним чином, задоволюняючи свої потреби, інтереси в рамках забезпечення аналогічних прав іншої людини. Права людини базуються на моральних уявленнях про відношення до себе, інших у рамках юридично закріпленого права на вибір оптимальної для розвитку людини поведінки. Сучасне поняття "права людини" забезпечується міжнародними погодженнями іі охороняється як самою державою так міжнародною спільнотою. Права лю­дини обмежують право влади, держави втручатися в особисте життя та інші сфери життєдіяльності людини. Таким чином, права людини гарантують захист людини від посягання держави на свободи людини, яка повернулась із місць позбавлення волі.

Основні принципи прав і свобод людини:

Принцип невідчужуваності. Права і свободи не потребують схвалення чи дозволу. Держава забезпечує їх захист через закони.

Принципи непорушності. Вони є непорушними, оскільки не можуть бути скасованими або відібраними. Злочин не може бути підставою для позбавле­ння людини її прав і свобод, але вони можуть бути обмеженими законами чи дисциплінарними правилами, які діють під час відбування нею покарання

Принцип рівності перед законом визначає однакові вимоги закону до всіх і рівну відповідальність всіх перед законом, без утисків і обмежень

Принцип універсальності зазначає, що кожен, хто знаходиться під юрис­дикцією держави, має рівні права па життя, здоров'я, гідність, право на справедливий судовий розгляд. Міру порушення законів вирішує суд, а кон­тролює дотримання законів прокурорський нагляд.

Конституційні гарантії прав людини, яка відбула покарання

Згідно Статті 10 "Гарантії реалізації прав звільнених осіб" Закону Ук­раїни "Про соціальну адаптацію осіб, які відбували покарання у виді обме­ження волі або позбавлення волі на певний строк", права звільнених осіб реалізуються в повному обсязі і не можуть бути обмежені, крім випадків обмеження дієздатності чи визнання їх недієздатними на підставах і в поряд­ку, передбачених законодавчими актами.

Дії державних органів і посадових осіб, які порушують права звільне­них осіб, можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому законодавством.

Обмеження, що витікають з прав

У Загальній декларації прав людини вказується, що держава може певним чином обмежувати права і свободи людини для задоволення спра­ведливих вимог моралі, суспільного порядку та загального добробуту-Відповідно до Європейської конвенції захисту прав і основних свобод людини, обмеження прав на свободу слова, совісті, релігії, отримання інформації тощо, визнається па користь державної безпеки, з метою запо­бігання злочинності, захисту здоров'я і моральності інших осіб, забезпе­чення авторитету та неупередженості правосуддя, територіальної цілісності, суспільного спокою, особливо під час війни, надзвичайного стану чи інших подій, що загрожують життю населення.

Разом з тим, існують права, які не можуть бути обмежені ні за яких обставин. Серед таких - право па життя, свобода від катувань і нелюд­ського, принижуючого людську гідність поводження, свобода від раб­ства, свобода від обвинувачення у злочині, що пе був таким на момент учинення, неприпустимість покарання без закону тощо. Разом з тим, Європейська конвенція з прав людини та захисту свобод, яка була підпи­сана у 1950 р., не розглядає як порушення права людини па життя у випадках неминучої потреби застосувати силу:

• захищаючи будь-яку людину від незаконного насильства;

• здійснюючи законний арешт;

• запобігаючи втечі людини, яка перебуває під вартою;

• придушуючи бунт або заколот законними діями.

Такими повноваженням наділені правоохороні та внутрішні війська для зменшення ризику для їх власного життя.

Права людини, яка відбула покарання

Згідно Статті 6 Закону України "Про соціальну адаптацію осіб, які відбували покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк", молоді люди віком від 15 до 28 років отримують інформа­ційну, правову, трудову, психолого-недагогічну, медичну та інші форми соціальної допомоги в соціальних службах для молоді та в інших устано­вах і організаціях па підставах і в порядку передбачених законодавством.

Як вирішується проблема повернення в сім'ю?

За особами, які відбувають покарання, зберігається житло, в якому вони були прописані до засудження, згідно діючого Житлового кодексу України:

"Ста?птя 71. Збереження жилого приміщення за тимчасово відсут­німи громадянами.

Жиле приміщення зберігається за тимчасово відсутнім наймачем або членами його сім'ї понад шість місяців у випадках: відповідно пункту 7 взяття під варту або засудження до позбавлення волі, якщо в цьому будинку, квартирі (їх частині) залишилися проживати інші члени сім'ї. Якщо в будинку, квартирі (їх частині) не залишилися проживати інші члени сім'ї наймача, це житло може бути надано за договором оренди (найму) у встановленому законом порядку іншому громадянину до звільне­ння таких осіб з-під варти або до відбуття ними строку покарання".

Більшість колишніх ув'язнених повертається в сім'ї. Але часто буває, що сім'ї встигли налагодити певну систему стосунків, у якій місця бувшо­му засуджсппому немає. Виникає проблема прийняття в сім'ю. Це може стосуватись як психологічних питань, так і суто формальних, без яких ускладнені питання працевлаштування, навчання, лікування, пенсії по втраті здоров'я тощо. Якщо більшість провокуючих чинників породжується в сім'ї, то основна увага соціального працівника повинна бути приділена такій роботі. Наприклад, актуальна проблема реєстрації за місцем прожи­вання (до 2004 року інститут припису). У такому випадку слід складати контракт, який обумовлює певні обов'язки сторін і санкції у разі їх неви­конання.

Статті 6 "Соціальна допомога звільненим особам" Закону України "Про соціальну адаптацію осіб, які відбували покарання у виді обмеження волі або позбавленця волі на певний строк", громадяни по­хилого віку (чоловіки у віці 60 та жінки у віці 55 років і старші, а також особи, яким до досягнення загального пенсійного віку залишило­ся не більше півтора року), інваліди першої і другої груп із числа звільнених осіб за їх заявою та на підставі висновку медичної частини установи виконання покарань і клопотання місцевих органів соціального захисту населення можуть бути направлені до спеціальних будипків-інтер-натів, якщо вони потребують стороннього догляду та медичного обслу­говування і не мають працездатних дітей або родичів, зобов'язаних за законом та згодних їх доглядати.

Яким чином засудженим, які відбули покарання, повертається або оформлюється паспорт?

Юридичними підставами до повернення або видачі паспорта є наказ Міністерства внутрішніх справ України N° 316 від 17.08.1994 р. "Про затвердження інструкції щодо правил та порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України". Так, відповідно п. 23: "Особам, звільне­ним з місць позбавлення волі, якщо воші до засудження не мали пас­портів або останні не вилучались і до особових справ приєднані не були, паспорти видаються після прибуття їх до місця проживання, вказаного в довідках про звільнення, незалежно від вирішення питання про їх про­писку вданій місцевості".

Паспортизація осіб, які відбувають покарання, проводиться адміні­страцією виправної установи згідно витягу розпорядження МВС Украї­ни та Державного департаменту України з питань виконання покарань .№ 331/86 від 05.08.2002 р. "Про тимчасовий порядок взаємодії уста­нов криміпальпо-виконавчої системи і підрозділів паспортної служби органів внутрішніх справ з питань оформлення паспортів особам, за­судженим до позбавлення або обмеження волі".

Пункт 2. Про необхідність отримання паспорта засуджені особи повідомляють адміністрацію криміпальпо-виконавчої установи, після чого остання повинна сприяти таким особам у підготовці документів, необхід­них для одержання громадянином України паспорта, та їх передачі до паспортної служби органу внутрішніх справ за місцезнаходженням кримі-пально-виконавчої установи. При цьому підписи вказаних осіб на доку­ментах для отримання паспорта засвідчуються начальником кримінально-виконавчої установи.

Пункт 2.1. Для оформлення паспорта громадянина України вперше до визначеного керівництвом ГУМВС, УМВС територіального підрозділу паспортної служби з дотриманням порядку прийому і реєстрації поданих документів мають бути передані:

• документ про сплату засудженим державного мита (якщо засудже­ному виповнилося 18 років);

• З фотокартки (у цивільному одязі) розміром 35x45 мм;

• дві завірені начальником кримінально-викопавчої установи заяви (форми №1);

• свідоцтво про народження;

• заява-пояснення, в якій має бути інформація про місце постійного проживання заявника (до засудження);

• відомості про батьків (прізвище, ім'я, по батькові, рік народження) та місце їх постійного проживання;

• причини неодержання паспорта в 16 років (якщо особа взята під варту чи засуджена після досягнення нею 16-річного віку).

Пункт 3 У разі втрати паспортів особами, до взяття їх під варту, такі особи мають право отримати новий паспорт.

За їх заявою або заявою осіб, засуджених до позбавлення волі, ад­міністрація кримінально-викопавчої установи зобов'язана видати таким особам довідку про відсутність паспорта в особовій справі, а також спри­яти таким особам у підготовці та передачі документів, необхідних для одержання громадянином України паспорта замість втраченого.

Пункт 3. /. Для оформлення паспорта громадянина України замість втраченого до визначеного керівництвом ГУМУС, УМВС територіально­го підрозділу паспортної служби, з дотриманням порядку прийому і реєст­рації поданих документів, мають бути передані:

• зазначена в п. З довідка;

• документ про сплату держмита;

• 4 фотокартки (у цивільному одязі) розміром 35x45 мм;

• заява-пояспеппя, в якій має бути інформація щодо місця постійного проживання заявника (до засудження);

• дві форми № 1, завірені начальником кримінально-виконавчої уста­нови; у разі встановлення розбіжностей у відомостях при проведенні ОВС відповідних перевірок додається додаткове пояснення.

Пункт 5. Видача паспортів громадянам, засудженим до позбавлення волі, здійснюється керівництвом територіальних підрозділів паспортної служби органів внутрішніх справ за місцезнаходженням криміпальпо-ви-конавчої установи під час їх відвідання зазначеної установи.

Паспорт вручається працівником паспортної служби у присутності представника адміністрації виправної установи та передається до відділу спеціального обліку для прилучення до особової справи.

Дата такого відвідування попередньо погоджується з адміністрацією криміпальпо-викопавчої установи.

Забезпечення права на створення житлово-побутових умов

Згідно зі Статтею 4 Закону України "Про соціальну адаптацію осіб, які відбували покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі па певний строк", звільнені особи, які потребують заходи по створенню жит-лово-побутових умов для звільнених осіб покладається. Звільнені особи, які потребують поліпшення житлових умов, мають право па отримання жилого приміщення в порядку, передбаченому Житловим кодексом України.

Особам, які звільнилися з установ виконання покарань і які не мають жилої площі, по прибутті до обраного місця проживання, па період до її отримання, місцевими органами виконавчої влади надається місце для тим­часового проживання в спеціальних гуртожитках або центрах соціальної адаптації, створених цими місцевими органами виконавчої влади. Місце для проживання в цих гуртожитках та центрах надається також особам, жила площа яких тимчасово заселена, на період до її звільнення, та осо­бам, яким повернути колишнє жиле приміщення немає можливості, - на період до поліпшення їх житлових умов у порядку, передбаченому зако­нодавством.

Якими законодавчими актами забезпечується право на працю?

Згідно із Законом України "Про зайнятість населення" від 01.03.1991 р. держава забезпечує додаткові гарантії працездатним громадянам у праце­здатному віці, які потребують соціального захисту. В силу особливостей відбуття покарання (втрата професійних навичок, соціально-психологічні проблеми) вони відносяться до категорій, що нездатні па рівних конкуру­вати на ринку праці. З цією метою для осіб, звільнених з установ вико­нання покарань, або таких, які за рішенням суду лікувались у лікувально-трудових профілакторіях, створюються додаткові робочі місця шляхом бронювання місцевими радами народних депутатів на підприємствах, в установах і організаціях до 5 % загальної кількості робочих місць.

Який порядок здійснення права на працевлаштування?

З метою забезпечення належного працевлаштування звільнених осіб МВС України та Міністерством праці України видали спільний Наказ № 60/07 від 10.02.1992 р. "Про порядок працевлаштування осіб, які звільнились з установ по виконанню покарання та спецкомендатур". Згідно із цим нормативним актом особи, яких звільнено з установ, де вони відбу­вали покарання, направляються, як правило, тільки в ту місцевість, де поїш проживали до засудження. Адміністрація пенітенціарної установи за три місяці до звільнення засудженого направляє повідомлення про мотиви обраного місця проживання та набуту засудженим спеціальність у місце­вий центр зайнятості та відділ внутрішніх справ, що розташовані за місцем майбутнього проживання засудженого. Відділ внутрішніх справ у двадця-тпденний сірок з моменту надходження повідомлення перевіряє можливість проживання особи, яка підлягає звільненню, за вибраною адресою і по­відомляє про це місцевий центр зайнятості населення для своєчасного вирішення ним питання про працевлаштування звільненого. За 20 днів до звільнення засудженого на адреси відділу внутрішніх справ і відповідно­го центру зайнятості населення направляються повідомлення про май­бутнє прибуття особи, яка звільняється до цієї місцевості. Якщо у засуд­женого виникли об'єктивні обставини, що не дозволяють йому виїхати до місцевості, де він проживав до засудження або народився, адміністрація ВТУ направляє повідомлення в ту місцевість, яку обрав засуджений. При цьому в повідомленні детально визначаються причини обрання саме цього місця проживання. За відсутності можливості проживати за обраним місцем або в разі втрати соціально корисних зв'язків центри зайнятості разом з відділом внутрішніх справ вирішують питання про працевлаштування звільнених осіб на підприємства, що мають місце в гуртожитках або інший житловий фонд у рахунок квоти, встановленої місцевою Радою народних депутатів.

До якої з груп незайнятого населення відносяться особи, які повер­нулись із місць позбавлення волі?

Особи, які повернулись із місць позбавлення волі, відносяться до так званої категорії працездатних громадян у працездатному віці, що потре­бують соціального захисту. Критерієм такого визначення є великі труд­нощі, які виникають під час пошуку роботи, внаслідок чого вони не можуть конкурувати па ринку праці. Для цих категорій громадян встанов­лені додаткові гарантії зайнятості.

У Статті 5 Закону України "Про зайнятість населення" до п'яти категорій громадян, які потребують соціального захисту, входять і особи, звільнені після відбуття покарання або примусового лікування.

Порядок роботи місцевих державних адміністрацій, центрів зайня­тості щодо забезпечення додаткових гарантій таким категоріям громадян.

Порядок роботи місцевих державних адміністрацій, центрів зайня­тості щодо забезпечення додаткових гарантій працевлаштування цих ка­тегорій громадян визначено у Положенні про порядок бронювання па підприємствах, в організаціях і установах робочих місць для працевлаш­тування громадян, які потребують соціального захисту, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.04.1998 р. № 578.

Якими заходами забезпечується рівність конкуренції для категорії працездатних громадян у працездатному віці, які потребують соціально­го захисту?

Броня - кількість робочих місць для обов'язкового працевлашту­вання громадян, які потребують соціального захисту.

Квота робочих місць - закріплена норма робочих місць, у тому числі з гнучкими формами зайнятості, у відсотках до кількості робочих місць для обов'язкового працевлаштування громадян, які потребують соціаль­ного захисту.

З метою забезпечення додаткових гарантій щодо працевлаштуванння громадян, які потребують соціального захисту, місцеві державні ад­міністрації, виконавчі органи відповідних рад за поданням центрів зайня­тості бронюють па підприємствах із чисельністю понад 20 осіб до 5 відсотків загальної кількості робочих місць за робітничими професіями, в тому числі з гнучкими формами зайнятості.

У межах броні місцеві державні адміністрації, виконавчі органи відпо­відних рад встановлюють підприємствам квоту робочих місць для обо­в'язкового працевлаштування громадян, які потребують соціального захи­сту. Квота робочих місць встановлюється щодо кожної категорії грома­дян, які потребують соціального захисту.

Який порядок бронювання та визначення квоти?

Центри зайнятості разом із зацікавленими органами (соціальні служ­би для молоді, служби у справах неповнолітніх) визначають очікувану чисельність громадян, які потребують соціального захисту в наступному році, а також вивчають можливості підприємств щодо працевлаштування цих катеюрій громадян. За місяць до внесення па розгляд місцевих дер­жавних адміністрацій, виконавчих органів відповідних рад пропозиції про встановлення броні та квоти робочих місць доводяться до підприємств. Підприємства уточнюють перелік зазначених робочих місць і у двотижне­вий строк надсилають дані центрам зайнятості.

У разі скорочення чисельності або штату працівників підприємств у розмірі, що перевищує встановлену квоту, місцеві державні адміністрації, виконавчі органи відповідних рад зменшують або взагалі не встановлю­юсь квоти для цих підприємств.

Які стягнення передбачено підприємствам у разі неприйняття на робочу?

У разі відмови у прийнятті па роботу громадян, які погребують со­ціальною захисту, у межах встановленої броні, державна служба зайнятості за кожну таку відмову стягує з підприємства штраф у п'ятдесятикратпому розмірі неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. У разі відмови підприємства від сплат штрафу до державного фонду сприяння зайнятості населення дер­жавна служба зайнятості вирішує питання про його стягнення в арбітражному

СУДІ.

Якщо неможливо надати роботу' за професією?

У разі неможливості падання громадянину роботи за професії ю (спе­ціальністю) протягом шести місяців безробіття служба зайнятості повинна запропонувати йому змінити професію (спеціальність) з урахуванням можли­вості навчання і потреб ринку праці у цій професії (спеціальності). У разі відсут пості підходящої роботи рішення про падання громадянам статусу безро­бітних з одночасним призначенням допомоги по безробіттю приймається цент­ром зайнятості за їх особистими заявами з восьмого дня після реєстрації у центрі зайпяюсті за місцем проживання як таких, що шукають роботу, і офор-м тяєіься наказом центру зайнятості, номер і дата якого зазначається у КПО.

Що таке "підходяща робота"?

Поняття "підходяща робота" визначає, на яку роботу може претен­дувати громадянин залежно від причини звільнення з останнього місця

робоїп. освіти, досвідх роботи, 'тривалості періоду безробіття.

Поняття "підходяща робота" міститься у Статті 7 Закону України Про зайнятість населення". Для громадян, які втратили роботу і заробіток(трудовий дохід), підходящою вважається робота, що відповідає освіті, оофеєії (спеціальності), кваліфікації працівника і надасться в тій же псцевості, де він проживає. Заробітна плата повинна відповідати рівню, і кий особа мала за попередньою роботою, з урахуванням її середнього авня, що був у галузі відповідної області за минулий місяць. Звичайно іри цьому враховується становище на регіональному ринку праці, на-чшіість вільних робочих місць.

У Статті 7 Закону України "Про зай­нятість населення" пояснюється, яка робота може вважатися підходящою для окремих категорій населення:

• для громадян, які вперше шукають роботу і не мають професії (спеціальності), - робота, яка потребує попередньої професіональної підго­товки або оплачувана робота (включаючи роботу тимчасового характе-оу), яка не потребує професійної підготовки;

• для громадян, які бажають відновити трудову діяльність після пе­рерви тривалістю понад 6 місяців, - робота за спеціальністю, що потребує іюпередньої перепідготовки чи підвищення кваліфікації, а в разі немож­ливості її надання - інша оплачувана робота за спорідненою професією (спеціальністю);

• для громадян, які працювали не за професією (спеціальністю) по­над 6 місяців. - робота, яку вони викопували за останнім місцем роботи, а робота за основною професією (спеціальністю) можлива лише за умови попередньої перепідготовки чи підвищення кваліфікації;

• для громадян, які змінили професію (спеціальність) за направлен­ням державної служби зайнятості, - робота як за іншою, так і за поперед­ньою професією (спеціальністю) за останнім місцем роботи.

Як можна отримати статус безробітного?

Для отримання статусу безробітного з призначенцям допомоги з без­робіття громадянин повинен наступного дня після встановленого строку підбору підходящої роботи (тобто на 8-й день після реєстрації) особисто подати до державної служби зайнятості письмову заяву про падання ста­тусу безробітного та заяву про те, що він не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів. Згідно із Законом України "Про зайнятість населення", безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступи- ти до підходящої роботи. З наказом про надання чи пенадапня статусу безробпного, розмір і строки виплати допомоги по безробіттю, відкладе­ння чи припинення її виплати громадянин повинен ознайомитися під роз­писку в картці обліку прийнятих рішень керівництва центру зайнятості.

Отримання права на освіту

Відповідно Конституції, громадяни України мають право на освіту. Згідно Статті 9 "Про організацію освіти осіб, які відбувають покарання" Закону України "Про соціальну адаптацію осіб, які відбували покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк'', центральний орган виконавчої влади з питань виконання покарань разом з центральним органом виконавчої влади з питань освіти та-науки забезпечують падання особам, які відбувають покарання, з мстою їх подальшої соціальної адаптації можливості в оволодінні соціально необхідними професіями з урахуванням потреб національної економіки через систему професійно-технічної освіти.

До Приймальної комісії подаються такі документи:

• заява на ім'я ректора навчального закладу;

• документ державного зразка про повну загальну освіту чи документ про здобутий освітпьо-ква.тіфікаційний рівень (орігіпал або копія, завірена \ ніверситсіом або нотаріально за орпіналом);

" медична довідка за формою 086-У (орігіпал чи завірена копія);

• 4-6 фотокарток розміром 3x4 см;

• паспорт або докумєіп (свідоцтво про народження для осіб, які за віком пс мають паспорта):

• військовіїіі квиток або посвідчення про приписку до прпзпвної дільниці. Для осіб з особливими потребами додатково:

• довідка МСЕК:

• довідка про склад сім'ї та сукупний дохід сім'ї (за 1 рік).

Сиротам, особам, які залишились без піклування батьків, та особам,

які мають особливо важкі умови життя, додатково - довідку про склад сім'ї іа сукупний дохід сім'ї з ДПІ (державної податкової інспекції (за 1 рік)).

Які наслідки порушення прав на освіту?

Порушення права па освіту регламентується Статтею 183 "Порушення права па освіту" Кримінального кодексу України. Вона зазначає, що неза­конна відмова у прийнятті до навчального закладу будь-якої форми влас­ності карастьгя штрафом до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян із позбавленням права обіймати певні посади чи займа­тись певною діяльністю на строк до трьох років.

Чи мають право колишні засуджені на строкову військову службу

Згідно Конституції, служба в Збройних силах України - почесний обов'язок громадянина.

Від військової служби звільняються особи, які за медичними показ­никами не в змозі виконувати громадянський обов'язок. Особам, які ма­ють судимість, окрім особливо небезпечних рецидивістів, надається право на військову службу.

Що означає поняття "обов'язок"?

Дотримання прав і свобод з боку держави, покладає на саму людину низку обов'язків. Обов'язки передбачають взяття людиною на себе пев­ної відповідальності за свої вчинки перед суспільством. Наприклад, у "Загальній декларації прав людини" проголошується, що "всі люди на­роджуються вільними і рівними у своїх достоїнствах і правах. Вони на­ділені розумом і совістю і повинні ставитися один до одного в дусі бра­терства".

Визначаючи сукупність обов'язків, держава орієнтує па необхідний для стабільності суспільства зразок поведінки. Наприклад, звільнюючи людину від покарання, держава зазначає першочергові вимоги для осіб, які повернулись із місць позбавлення волі, у тому числі обов'язок зареєструва­тись, працювати, не ухилятись від військового обов'язку. Таким чином, зазначається взаємозалежність прав і обов'язків людини і суспільства.

Кримінальна відповідальність за ухиляння від проходження військо­вої служби передбачена кримінальним законодавством України:

Характер ЗЛОЧИНУ	Стаття	Зміст статті	Роки обмеження або позбавлення волі
Ухиляння від	335 ККУ	Ухиляння від	Обмеження волі на
призову на		призову на строкову	строк до трьох років
строкову		військову службу
військову службу
Ухиляння від	337 ККУ	Ухиляння від	Штраф до п'яти
військового		військового ооліку	неоподатковуваних
обліку або		після попередження,	мінімумів доходів або
спеціальних		зробленого	виправними роботами
зборів		відповідним	на строк до двох років
		військовим	або арештом на строк
		комісаріатом	до шести місяців

Яка медична допомога надасться увільненим особам?

Згідно Статі 5 "Медична допомога звільненим особам" Закону Ук­раїні 'Про соціальну адаптацію осіб, які відбували покарання у виді "бмеженпя волі або позбавлення волі на певний срок", звільненим осо­бам забезпечуємся надання медичної допомоги за місцем проживання або іа місцем реєстрації у порядку, передбаченому законодавством.

Особи, які на момент звільнення потребують стаціонарної медичної допомоги, направляються до закладів охорони здоров'я на підставах і в порядку, передбачених законодавством.

У разі відсутності у звільненої особи місця проживання або місця рситрації надання пі медичної допомоги здійснюється за направленням органів, установ або організацій, які здійснюють соціальний патронаж.

Все ж слід враховувати зміни психіки під напливом негативної життє­вої ситуації, яка виникла в закладі позбавлення волі.

Туберкульоз. Психічні порушення у хворих па туберкульоз почипа-юіьея через хворобливі розлади, які виникають як у зв'язку з патологіч­ним процесом, так і дією ані пбактершльної терапії, яку вони приходили за місцем покарання. Для хворіїх притаманна низька гігієнічна культура, азогнозія захворювання. У хворих на туберкульоз спостерігаються істеричні реакції, ситуаціїйн обумовлені афективні порушення, фіксація на хворобу. При фіброзно-кавернозному туберкульозі характерний астепо-ейфорійний настрій: хворобливо піднишешпі тонус, говірливість, рухова тривога, недо­оцінка стану, гнівливісгь або безпорадність. При астено-апвтпчпому - слабість, аспонтанність, загальмування, дратівливість. Хворі на туберкульоз у процесі видужання скаржиться на порушення пам'яті, виконання координова­них рухів, роздратування мають утруднення в читанні текстів, відволікаються, скалжаться на яскраве світло, шум, гучну розмову.

Чи переслідується законом порушення права на медичну допомогу?

Згідно Статті 184 "Порушення права па безоплатну медичну допомо­гу Кримінального кодекс України, а саме: незаконна вимога оплати за надання медичної допомої п в державних чи комунальних закладах охоро­ни здоров'і! карає і ься штрафом до ста неоподатковуваних мінімумів до­ходів громадян або ареалом па строк до шести місяців. Стаття 189 ККУ визначає , що ненадання допомоги хворому медичним працівником без по­важних причин карається штрафом до п'ятидесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян з позбавленням права обіймати певні посади чи займатись певною діяльністю на строк; до трьох років або виправними роботами на строк до двох років. Стаття 140 зазначає, шо неналежне виконання професійних обов'язків медичним або фармацевтичним праців­ником внаслідок недбалого чи несумлінного до них ставлення, якщо це .причинило тяжкі наслідки до хворого, карається позбавленням права ибіимати певні посади чи займатись певною діяльністю на строк до п'яти років або виправними роботами на строк до двох років, або обмеження волі па строк до двох років, або позбавлення волі на той самий строк.

Проблема наркозалежності та обігу наркотиків

Після звільнення залишається велика вірогідність продовження кар'є­ри наркомана. Наркотичними визнаються хімічні речовини, які мають без­перечно негативний вплив на біохімічні процеси в організмі та виклика­ють поведінкові розлади. Хоча пенітенціарні установи є закладами з висо­ким ступенем контролю за режимом засуджених, визначено, що в місцях позбавлення волі існує проблема обігу наркотиків. У тих людей, які до позбавлення волі користувались наркотиками, а після звільнення, опини­лись у відкритому соціальному середовищі, може виникнути спокуса їх вжити. На слогаиі це називається "догнатись". Існує велика вірогідність вживання без дотримання гігієни і, як наслідок, зараження ВІЛ чи гепати­том В, С чи при передозуванні - каліцтва або смерті.

Чи є скоєння злочинів у сфері обігу наркотиків осіб, які раніше скоїли злочини, або втягування неповнолітніх обтяжливою провиною?

Так. скоєння злочинів особами, які за певними статтями раніше вчи­няли злочини, а особливо при втягуванні або використанні неповнолітніх та малолітніх є більш обтяжливою провиною.

Статті Кримінального кодексу України про злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів 307, 309, 313, 314, 315, 316, 317, 320 передбачають покарання осіб, які раніше вчинили злочини за незаконне залучення неповнолітнього у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або пре­курсорів.

Наркотичні засоби, психотропні речовини - визначені "Єдиними кон­венціями" та "Національним переліком".

• Прекурсор - розчин або солі, що необхідні для виготовлення нар­котиків.

• Допінг - речовини, які входять до переліку заборонених Антидошн-говпм Кодексом Олімпійського руху.

Характер злочину	Ста­ття	Зміст	Позбавлення волі
Незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, пересилання чи збут	307	Пункт 2. - особа, яка раніше вчинила один Із злочинів (ст. 308-310,312,314,315,317) - залучення неповнолітнього Пункт 3. - вчинені із залученням малолітнього або щодо малолітнього	- від п'яти до десяти років з конфіскацією майна - від восьми до дванадцяти з конфіскацією майна
Незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення чи зберігання без мети збуту	309	Пункт 2. - особа, яка раніше вчинила один із злочинів {ст. 307,308,310,317) Пункт 3. - вчинені із залученням неповнолітнього Пункт 4. - особа, яка добровільно звернулась до лікувального закладу і розпочала лікування	- від двох до п'яти років - від п'яти до восьми років - звільняється від кримінальної відповідальності
Незаконне введення в організм	314	Пункт 2. - особою, яка раніше вчинила один із злочинів (ст. 306- 312,314-318). ПунктЗ. - вчинені відностно неповнолітнього, особи яка перебуває в безпорадному стані чи вагітної або якщо настала смерть потерпілого	- від п'яти до дванадцяти років
Схиляння до вживання	315	Пункт 2. - щодо неповнолггного чи особою, яка раніше винила один із злочинів Гст. 307,308,314, 317)	- від п'яти до дванадцяти років
Незаконне публічне вживання	316	- особою, яка раніше вчинила один із злочинів (ст. 307,310,314,315,317,318)	- від трьох до п'яти років
Спонукання неповнолітніх до застосування допінгу	322	- особою, яка раніше вчинила один із злочинів (ст. 314,315,317,324) - якщо вони заподіяли тяжкі наслідки	- до двох років -до п'яти років
Схиляння неповнолітніх до одурманюючих засобів	324		- до трьох років

Види наркотиків

• снодійні - створені на основі опіатів, наприклад, з маку - морфін, кодеїн, героїн та інші подібні до них речовини, а також синтетичні препа­рати, що за дією подібні до морфійних (омнопон). До таких належать алкогольні напої різної містськості алкоголю;

• стимулятори - речовини, що добувають з коноплі (гашиш, мари­хуана й ін.); кокаїн і його похідні, деякі снодійні (фенобарбітал), стиму­лятори (ефедрин), амфетаміии та метамфетамінного походження, наприк­лад, екстезі тощо. До них відносяться тютюн та інші речовини, що містять кофеїн (кофе, чай, какао);

• галюциногени - ЛСД, препарати з псилобіцину, спорів грибів тощо. Сиівставлення різних видів наркотизацій (никотиноманії, алкоманії,

наркоманії, токсикоманії) свідчить, що характер залучення до вживання різних видів наркогенних засобів у принципі подібний. Різниця полягає у терміні формування залежності.

Які загальні ознаки зловживання наркотиків?

Ознаки вживання наркотиків поділяються на візуальні та клінічні. Візуально можна спостерігати ознаку під час дії наркотика, або у осіб, які схильні до систематичного вживання та в період хвороби.

Що може свідчити про вживання наркотиків?

Це достатньо спірне питання, оскільки стадії та способи вживання наркотиків можуть бути різні. Вважається, що про вживання наркотиків

може свідчити наявність:

• будь-яких таблеток, ампул, порошків та інших медикаментозних препаратів;

• шприців, голок, джгутів;

• різних приладів або їх деталей, що можуть використовуватися для оброб­ки рослий, перегонки та очистки речовин і реактивів, препаратів побутової хімії, що вживаються для миття та очистки;

• специфічного хімічного запаху в повітрі або запах від одягу, шкіри, волосся, рук;

- слідів від ін'єкцій на шкірі та судинах (свіжих чи давніх), особливо на ліктьових згинах, передпліччі лівої руки;

- спостерігається звуження або, навпаки, розширення зіниць, обличчя бліде, червоне, очі тьмяні або з гарячковим блиском. Лю/щна худне, з зубів сходить емаль і вони починають безболісно випадати. Нігті обломлюються шарами. Ха­ рактерними є також круги під очима та яскраво червоні губи.

Які механізми залежності від наркотиків?

У розвитку механізмів залежності слід виділяти:

/ етап - особистісиі зміни в напрямі готовності - диспозиції до асоціальних форм поведінки, які обумовлені різними чинниками, переваж­но недоліками сімейного виховання, соціально значимих установок, зву­ження кола і нестійкості інтересів, відсутність захоплень, що у свою чергу приводить до втрати інтересу до навчання, затримкою соціального розвитку, громадянської активності тощо.

// етап - формування стилю споживання життя. Па програму пове­дінки підлітків суттєво впливають "пронаркотичпий фон", підліткова суб-культура. Механізм реалізується багато в чому за рахунок підліткових реакцій групування й імітації - так званий "механізм індукції".

3. етап - формування симптомів залежності. Це проявляється у припиненні дії захисних механізмів організму (рефлексу блювання, нудо­ти та ін.) - адиктивна поведінка. У цей період підліткам властиві іюведі-пкові диспозиції та мотиви виправдання.

4. етап - формування стійкого ефекту залежності, підвищення пе-репосимості доз - толерантності.

V етап - стрімке наростання клініки захворювання, що пов'язано з розгальмованістю потягів, формуванням агресивної особистості, прискоре­ ним формуванням ознак фізичної залежності.

Як визначити узалежнену поведінку?

Для визначення формування залежного типу поведінки корисгуються ниж­чевказаними ознаками (достатньо співпадішія п'яти тверджень для діагностики клінічної залежності):

• складність розпочати самостійно будь-яку справу;

• здатність добровільно виконувати принизливу або неприємну робо­ту заради отримання уваги та любові оточуючих;

• неможливість зносити самотність, вживання значних зусиль, щоб уникнути її;

• катастрофічне відчуття спустошеності, самотності при розриві близь­ких стосунків;

• постійний страх бути знехтуваним;

• уразливість, схильність до сильних хвилювань при найменшій кри­тиці або при прояві легкого незадоволення зі сторони інших.

Поряд із перерахованими ознаками поведінки спостерігається схильність до пошуку залежних емоційних переживань, навіть за рахунок серйозного ризику, та нездатність бути відповідальним за будь-які вчинки.

Інфекції, які передаються статевим шляхом

На сьогодні налічують більше сорока видів інфекцій, що передаються статевим шляхом. Природа деяких ще не з'ясована, а отже, існують про­блеми з їх лікуванням. Серед "класичних" у місцях позбавлення волі найбільш поширені - гонорея, сифіліс. Внаслідок ситуації статевого кон­такту, психіка таких осіб здеформована. Особливо в залежності від при­чини та ролі в статевих актах. Ситуація з "опусканням" найбільш депре­сивна. Втім і для насильника "активного" характерна тяжка, афективна реакція, злобність, агресія. У "пасивного" - страх, сором, тривога, тяжка депресія. У осіб, які були примушені насильницьким способом до пасив­ної ролі, може виникати потреба у "відплаті", яку може намагатись втілю­вати після звільнення.

Які соціально-правові наслідки зараження на інфекції, які переда­ються статевим шляхом?

Згідно зі Статтею 133, зараження іншої особи венеричною хворобою особою, яка знала про наявність у неї цієї хвороби, карається виправними роботами до двох років або арештом па строк до шести місяців, або обмеженням чи позбавленням волі па строк до двох років. Діагностику виду захворювання здійснюють шкірно-венеричпі диспансери. Вони пра­цюють за принципом анонімності та копфеденційності.

Проблема ВІЛ / СНІДу

Вірус імунодефіциту людини може передаватись у місцях позбавле­ння волі шляхом спільного вживання ін'єкційних наркотиків, шляхом ста­тевих стосунків, у вигляді занесення інфекції під час татуювання чи як покарання.

Оскільки ВІЛ/СНІД вражає як клітини імунної системи, так і кліти пи ЦНС, передусім - клітини головного мозку, можуть виникати хвороб­ливі порушення психіки у вигляді розладів пам'яті.

Які соціально-правові наслідки свідомого зараження ВІЛ?

Хворі СНІДом можуть виявляти безвихідь, розпач, мати глибоку депресію, аутоагресивну поведінку та суїцидні вчинки. Згідно Статті 130 Кримінального кодексу України, зараження вірусом імунодефіциту люди­ни чи іншої невиліковної інфекційної хвороби карається арештом па строк до трьох місяців або обмеженням волі па строк до п'яти років, або поз­бавленням волі па строк до трьох років. Якщо людина знала про те, що вона є носієм цього вірусу, то покарання - па строк від двох до п'яти років. Дії, вчинені відпостпо неповнолітнього, - па строк від трьох до восьми років, у разі визнання, що вона є небезпечною для життя - від п'яти до десяти років. Оскільки в Україні після 1997 року відсутні норма примусового діагностування на ВІЛ серед засуджених та ін'єкційних спо­живачів наркотиків, то для визначення статусу важливо спонукати люди­ну, яка повернулась із місць позбавлення волі, добровільно пройти тесту­вання. Для психологічної адаптації до діагнозу існує практика дотестово-ґо та

Чому необхідне тестування на ВІЛ?

Це означає визначення антитіл до вірусу. За класичними тестами визначаються після періоду так званого "вікна" - три місяці після зара­ження. При цьому встановлюється попередній діагноз. Разом з тим, на­явність антитіл в імунній системі не обов'язково може бути пов'язана з вірусом імунодефіциту людини. Вони можливі при туберкульозі, ревма­тизмі, для жінок - під час вагітності. Уточнення діагнозу проводять через шість місяців після зараження. При цьому визначається природа, стадія поширення та агресивність вірусу. І хоча на сьогодні вилікуватись від СНІД не можливо, своєчасне діагностування дає можливість правиль­но визначити систему підтримки імунної системи. Ведення здорового спо­собу життя після зараження створює умову затримки його розвитку і переходу в СНІД - синдром набутого імунодефіциту - стадії хвороби.

Що означає дотестове та післятестове консультування на ВІЛ?

Для психологічної підтримки сприйняття результату тесту на антитіла до ВІЛ застосовують дотестове психологічне консультування. Післятесто­ве консультування має соціально-психологічний та медико-консультатив-ний ефект. Всі процедури з тестуванням базуються на принципі анонім­ності та конфіденційності.

Які правові наслідки розкриття діагнозу?

Порушення цього правила, а саме - розголошення службовою осо­бою лікувального закладу, допоміжним працівником, який самовільно здо­був інформацію або медичним працівником відомостей про проведення медичного огляду особи на виявлення зараження на ВІЛ згідно Статті 132 Кримінального кодексу України карається штрафом від п'ятидесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів або громадськими роботами на строк до двохсот годин, або виправними роботами па строк до двох років, або обмеженням волі на строк до трьох років, з позбавленням права займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.