Частина з поняття та технології соціального супроводу молоді, яка повернулася з місць позбавлення волі

Укази, спрямовані на виконання соціального супроводу молоді, як повернулась із місць позбавлення волі

• Указ Президента України від 25.12.2000 р. № 1376/2000 "Про комплексну програму профілактики злочинності па 2001-2005 роки";

• Указ Президента України від 18.03.1998 р. № 200/98 "Про за твердження комплексних заходів щодо профілактики бездоглядності т, правопорушень серед дітей, їх соціальної реабілітації в суспільстві";

• Наказ Державного комітету молодіжної політики, спорту і туризм; України від 14.02.2001 р. № 293 "Про реалізацію Указу Президент; України від 25.12.2000 р. № 1376/2000 "Про комплексну програму профілактики злочинності на 2001-2005 роки";

Наказ Державного комітету молодіжної політики, спорту і туризм} України від 22.01.2001 р. № 99 "Про рішення спільної колегії" та п; виконання указів Президента України від 18.03.1998 р. № 200/98 "Про затвердження комплексних заходів щодо профілактики бездоглядності т; правопорушень серед дітей, їх соціальної реабілітації в суспільстві" та від 28.01.2000 р. № 113/2000 "Про додаткові заходи щодо запобігання дитячої бездоглядності";

• Кримінально-виконавчий кодекс України "Розділ V Звільнення від відбуття покарання. Допомога особам, які звільнені від відбуття покара­ння, контроль і нагляд за ними", прийнятий Верховною Радою України 11.07.2003 р.

Чому виникають складнощі в адаптації людини, яка повернулась із місць позбавлення волі?

У силу сучасного розвитку суспільство не в змозі забезпечити рівень соціальної інтеграції в суспільство. Існують об'єктивні та суб'єктивні умо­ви, що визначають продовження проблем дезадаптації таких людей. Вони

зумовлені відсутністю повноцінного повернення в соціум, недостатньою готовністю соціальних інституцій прийняти людину після відбуття строк покарання. Цеж обумовлено багатьма чинниками соціального, психологічного, медичного характеру, зокрема, як правило, складними обставинами в сім'ї складнощами забезпечення документами та реєстрацією, низькими-жіивостями продовжити навчання, працевлаштуватись, впливом криміііьної групи, а також індивідуальними особливостями людини, наприклад, низьким рівцем адаптованості (хвороби, стреси та посттравматичні стреси, які нерідкі в період перебування в закладах позбавлення волі).

Наскільки гостра проблема повернення в соціум?

Після відбуття покарання людина повертається до того середовища, яке залишається значимим або відносно якого з'явились певні сподівання. Різні складові мікросередовища завжди є носіями певних умов для адап­тації людини, яка повернулась з місць позбавлення волі.

Наприклад, стабільність моральних норм, які більше впливають на відповідну поведінку такої людини, коли вони є підтримуючими, а харак­тер стосунків у сім'ї є приязненим. Разом з тим, у суспільстві відсутні умови для повноцінного повернення людини. Серед таких є страх суспіль­ства, який породжує їх стигматизацію, таврування. Негативні очікування по відношенню до таких людей сприяють їх демоиізації, а отже, заглиб­ленню складнощів адаптації, налагодженню стосунків, що нерідко приво­дить до конфліктів останніх з оточуючими, законом і, як наслідок, скоєн­ню повторних правопорушень та повернення за рішенням суду в заклади позбавлення волі.

Хто є суб'єктами постпенітенціарного впливу?

Такими діючими суб'єктами є органи виконавчої влади та формува­ння, і її о ними створені: служби і комісії у справах неповнолітніх, нагля­дові комісії, патронажна служба та центри соціальної адаптації, органи внутрішніх справ, зокрема кримінальна міліція у справах неповнолітніх. До таких суб'єктів відносяться інституції постпенітенціарної опіки при Держадміністраціях, органи соціального захисту населення та охорони здоров'я притулки та інтернати для осіб похилого віку чи таких, які втрати­ли соціальні зв'язки і не мають певного місця проживання, установи ви­конання покарання, центри зайнятості, інші установи державної влади та місцевого самоврядування, підприємства незалежно від форм власності, громадські організації та фонди.

Соціальний патронаж

Соціальний патронаж - це соціальна технологія, яка передбачає комплекс заходів соціальної підтримки та допомоги звільненим особам, такі заходи здійснюють з метою сприяння молодим людям цінувати та зберігати оновлений соціальний статус. Заходи передбачають інформаційні, освітні соціальні програми, зокрема сприяння у набутті психологічної готовності бути включеними в позитивні соціальні процеси, сприяння і допомога отриманні правових гарантій, які забезпечені Конституцією та чинним законодавством. Такі програми спрямовані на отримання освіти, працевлаштування, у разі необхідності - па професійну переорієнтацію та перепідготовку, повернення в сім'ю та сприяння створенню належних психологічних та житлово-побутових умов, а в цілому - комплекс заходів запобігання впливу негативних, у тому числі, криміногенних факторів, для попередження рецидивної поведінки та повторне повернення в місця позбавлення волі.

Органи, установи та організації, на які покладається здійснення за ходів соціального патронажу щодо молоді

Згідно Статті 3 Закону України "Про соціальну адаптацію осіб, я» відбували покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі па певний строк". Органи, установи та організації, па які покладається здійснення заходів соціального патронажу:

• місцеві органи виконавчої влади;

• органи місцевого самоврядування;

• центри соціальної адаптації;

• служби у справах неповнолітніх;

• центри соціальних служб для молоді;

• спостережні комісії;

• органи соціального захисту населення;

• органи охорони здоров'я;

• органи внутрішніх справ;

• центри зайнятості населення;

• будинки-інтернати;

• кризові центри;

• служби психологічної допомоги;

• притулки, в тому числі для неповнолітніх;

• установи соціального патронажу;

• будинки нічного або тимчасового перебування звільнених осіб;

• громадські організації;

• інші уповноважені на це органи, організації та установи.

Центри соціальної адаптації

Центри соціальної адаптації - установи, що регламентуються Положенням про центри соціальної адаптації. Вони створюються за рахунок коштів місцевого бюджету та залучених коштів інших державних та громадських, міжнародних організацій, підприємств та установ різної форми власності.

Який порядок направлення в центри соціальної адаптації?

В центри соціальної адаптації направляються за рішенням адмініст­рації установи виконання покарання чи органів внутрішніх справ звільнені засоби з тих, які не мають постійного місця проживання або потребують соціального догляду та підтримки. Термін перебування встановлюється надою центру, яка складається з представників держадміністрацій та інших органів влади, патронажної служби, соціального захисту, охорони здо­ров'я, зайнятості населення. Такі центри повинні мати житлові та виробничі приміщення.

Хто, окрім центру соціальної адаптації, може надавати соціальну цопомогу?

У наданні соціальної допомоги мають брати участь створені на добровільних засадах і зареєстровані в установленому порядку такі громадські організації та об'єднання, як комісії з питань постпенітенціарної допомоги, наглядові комісії у справах неповнолітніх при органах виконавчої влади, благодійні організації, фонди надання матеріальної допомоги, а також окремі громадяни.

У чому полягає роль патронажної служби?

При патронажній службі створюються центри соціальної адаптації, головна мета яких полягає у відновленні соціально корисних зв'язків через здійснення допомоги у реєстрації за місцем проживання або отри­мання житла, сприянні професійного вибору та отримання належної про­фесійної підготовки та працевлаштування, отримання житла та побутовій адаптації, правової, психологічної, медичної допомоги. Мета патронажної ;сужби зорієнтована у попередженні рецидиву правопорушень. Відповід­но Положення про кримінальну міліцію у справах неповнолітніх. Части­на 3 , кримінальна міліція веде профілактичний облік звільнених із місць позбавлення волі, але також, у відповідності до частини 4 даного Поло­тнин, має інші права, передбачені чинним законодавством.

Соціальна адаптація. Вона передбачає комплекс правових, економічних, організаційних, соціально-психологічних та інших заходів, які здійснюються щодо звільнених осіб з метою пристосування до умов соціального середовища, захисту в разі потреби їх прав і законних інтересів. Соціальна адаптація визначає спрямованість до соціального розвитку, вияв соціальних ініціатив, участь у соціальних проектах і програмах, у тому числі, і через волонтерську діяльність.

Що означає поняття "адаптація після виходу з місць позбавлення волі'

Адаптація молоді, яка повернулась із місць позбавлення волі, розглядається як пристосування окремої молодої людини або групи людей і соціального середовища, яке по відношенню до її попереднього середовища виступає у якості нового. В той же час саме середовище, особливо сім'я, може бути суттєвим бар'єром для адаптації після звільнення з місця позбавлення волі.

Яким чином відбувається соціальна адаптація?

Соціальна адаптація соціальна передбачає узгодження соціальних аспектів поведінки з прийнятою у суспільстві. Вона потребує павичок взаємодії особи, яка повернулась із місць позбавлення волі, із середовище] де погоджені вимоги та очікування її учасників. Такий процес пристосування до нового соціального оточення реалізується через механізм зближення ціннісних орієнтацій індивіда та групи, засвоєння норм, традицій¹ звичаїв культурного середовища, освоєння рольової поведінки в ньому.

Які етапи адаптації повинна пройти людина після звільнення з місі позбавлення волі?

За своєю сутністю адаптація до норм соціального середовища після виходу із закладу волі тісно пов'язана з процесом ресоціалізації, інтеріоризації (засвоєння) норм та цінностей нового соціального середовищ способів діяльності, а також форм соціальної взаємодії, що склалися ньому. Процес адаптації за критерієм домінуючої форми адаптивної діяльності можна умовно розподілити па три етапи: орієнтаційний, що спрямований на ознайомлення колишніх засуджених із соціальним середовищем оціночний, на якому відбувається диференціація соціального досвіду ' способу життя па взаємоприйнятний та взаємовідхилений відбір можливих за нових умов форм та способів діяльності згідно з установками ' ціннісними орієнтаціями, які раніше склалися в адаптанта; сумісності, і якому колишній засуджений досягає статусу адаптованості.

Що є показником адаптації звільнених осіб?

Індикатором адаптації (як стадії процесу) вважається період утриман­ій від протиправної поведінки, здійснення соціально корисної діяльності, психологічний комфорт та активність включення в соціальне життя, які закріплює поновлений соціальний статус індивіда в цьому середовищі. Специфічні риси адаптації визначаються змістовною наповненістю адаптаційного процесу. Так, на молодь, яка повернулась із місць позбавлення волі, значною мірою впливають моральио-правові, соціально-психологічні а культурні характеристики нового середовища та молодої людини.

Для забезпечення мети соціальної адаптації та соціального патронажу соціальними службами розроблені програми, в межах яких здійснюється соціальний супровід молоді, яка повернулась з місць позбавлення волі.

Наприклад, Київським міським центром соціальних служб створена програма "Центр ресоціалізації підлітків та молоді, які відбувають покарання в місцях позбавлення волі, та їх подальший соціальний супровід у Реабілітаційному центрі після відбуття покарання", в рамках програми міськоїспеціалізованої соціальної служби надаються такі види соціальної іопомопі або послуг: падання безкоштовних кваліфікованих адресних правових, соціально-педагогічних, психологічних, юридичних, інформаційно-консультативпих послуг молоді, яка повернулась із місць позбавлення волі; проведення навчальних семінарів із питань обміну та поширення досвіду з роботи реабітаційпого центру для молоді, яка повернулась з місць позбавлення волі; здійснення психологічної адаптації; практичний соцыальний супровід: поновлення та отримання особистих документів, вирішення питань реєстрації, побутових проблем, харчування тощо; комплексне медичне обстеження; сприяння працевлаштуванню; соціальний супровід та консультування молоді з кризових груп (спеціалізовані служби "Телефон Довіри", "Дружня клініка для молоді", "Соціальна робота з допризовниками та військовослужбовцями строкової служби", "Центр підтримки молоді, що живе з ВІЛ / СНІД", "Центр допомоги наркозалежної молоді").

Статус клієнта соціального супроводу

Молодь, звільнена з місць позбавлення волі, - це соціальна категорія громадян, правоосудність яких доведена, а вік притягнення до криміналної відповідальності, зв'язаний з ізоляцією від суспільства від 14 до 25 років.

Статус "клієнта" визначається за сукупністю його відношення до соціальних норм та згодою бути включеним у програму соціального супроводу молоді, які звільнились із місць позбавлення волі.

Місія соціального супроводу

Соціальний супровід - не цілеспрямована діяльність державних недержавних організацій, соціального працівника чи мультидисциплінарної команди по реалізації соціальної політики, щодо осіб, які повернули із місць позбавлення волі, з метою створення необхідних умов для оптмильних умов ресоціалізації. Обраний варіант соціального супроводу п впнеп бути найбільш ефективним серед усіх можливих; він узгоджуєтьі з клієнтом; реалізується через партнерські відносини; орієнтується на конкретну проблему; поєднує форми індивідуальної й групової роботи; спрямованої на використання інновацій соціальної роботи задля позитиви ресоціалізації та подальшої соціалізації молоді, яка повернулась із місць позбавлення волі.

Як досягти результату соціального супроводу?

Після поверненая з закладів позбавлення волі, протиріччя погляді цінностей, досвіду двох антагоністичних середовищ виступає з якскравстю, за яким може бути зрив, скоєння повторного правопорушення та повернення в закрите середовище.

Програми соціального супроводу означають компроміс у постійній боротьбі ідей, яким чином адаптувати людину, яка повернулась з місць позбавлення волі, до соціуму, який за час його перебування в закладі набув не тільки нових рис, але для деяких засуджених змінився кардипально.

Компроміс соціальний - спосіб розв'язання та запобігання соціальні конфліктів, протистоянь з допомогою взаємних поступок між супротивними (конфліктуючими) силами, зокрема людини, яка повернулась із місць досягнення соціального компромісу постпенітенціарний супровід, що відстоює право держави на соціальний контроль, взаємодіє з підходом соціального супроводу, який базується на принципах захисту клієнта - людини, яка повернулась із місць позбавлення волі, має вдатися, якщо її мета - повернення в соціум.

Стиль соціального компромісу відповідає ідеї соціального супроводу, використовують його у різних випадках взаємодії: з сім'єю, при намаганні найти місце роботи або навчання тощо. Стиль компромісу найбільш ефек­тивний у випадках суттєвих протиріч. Наприклад, людина, яка повернулась із місць позбавлення волі, мала проблеми в сім'ї. Для проходження проце­дури реєстрації вона повинна знайти компроміс з близькими, які їй не -довіряють. Ефективний вихід з ситуації - компроміс: складання контракту. Контракт обумовлює всі обставини поведінки в сім'ї. Він є офіційним документом, оскільки завіряється нотаріусом. У випадку не виконання має правове обґрунтування на подальший юридичний розгляд.

Умови якісного соціального супроводу

Основними організаційними формами виступає індивідуальна та гру­пова робота. Серед методів - консультування, представництво прав, пси­хокорекція, тренінгові форми набуття соціальної компетенції та інші ме­тоди соціальної роботи.

Соціальний працівник для забезпечення рівня соціального супроводу має грунтовно бути обізнаним у правових, психологічних, соціокультурних питань. що стосуються досягнення його цілей. Спеціалісти соціаль­них питань, що здійснюючи соціальний супровід, орієнтують людину па стан­дарти демократичного суспільства. Відтак підхід має орієнтуватись на позитивні чинники, вірі в гуманну природу людини, але одночасно розумі­ти всі складності поновлення соціальних рис колишніх ув'язнених. Відпо­відно у якості механізмів особистіспо-орієнтуючі методи мають перева-методами постпеенітенціарного впливу.

Що означає технологія соціального супроводу?

Соціальшій супровід - технологія соціальної роботи. У процесі соціального супроводу соціальний працівник або мультиднеципліпарна команди виконує оптимальну кількість функцій. Процес організації і здійснення соціального супроводу реалізуються як спрямована в часі та засобах діяльності.

Технологія соціального супроводу базується па мультидисциплінарному підході та використанні ресурсів існуючої системи, створенні нових ресурсів у процесі діяльності. В такому значенні соціальний супровід молоді, яка звільнена з місць позбавлення волі, - це технологія соціаль­ної роботи, яка полягає у створенні умов для ресоціалізації молоді, яка відбула покарання у закладах позбавлення волі, а у разі потреби - і представництво її інтересів у правозахисній діяльності, з метою дотрима­ння її прав та свобод.

Складові соціального супроводу

Складові технології соціального супроводу можна представити у виг­ляді таблиці:

Захід	Критерії соціального супроводу	Процедура	Установи	Результат
Залучення до програми	Принцип активізації	Запит	Соціальні служби (ССМ)	Отримання згоди, контракт, взаємодія
Соціальна діагностика	Об'єктивності соціальної діагностики	Створення банку даних	ССМ, соціолог	Користування бази даними
Розробка програми	Соціальний менеджмент	Детальна розробка етапів	Система служб соціальної роботи	Узгодження
Правова консультація	Якість юридичної допомоги	Консультування	Юридична клініка	Рскоменлакії
Характер розвитку психічних процесів	Об'єктивність психологічна	Психологічна діагностика	СММ, Центри психологічної допомоги	Рекомендації
Стан здоров'я	Медична	Медична діатостика	Дружня клініка	Лікування, реабілітація
Впровадження соціальних проірам	Розвиток соціальних умінь	Тренінг	ссм,ндо	Сертифікат учасника
Захист прав	Групи взасмо-підтримки	Співучасть	Громадські організації	Соціальна підтримка
І Ірацсвлаштування	Спеціаліст центрів зайнятості	Соціальне бронювання	Центри зайнятості	Нрофконсулі,-тація, про-;, навчання, отримання роботи
Навчання	Педагогічний	Навчання	Навчальні заклади	Продовдепня навчання

Продовження таблиці

Захід	Критерії соціального супроводу	Процедура	Установи	Результат
Постпенітенціар-ний нагляд	Дільничий	Адміністратив­ний контроль	Кримінальна МІЛІЦІЯ, правоохоронні органи	Правова адаптація
Отримання паспорту	Оформлення документів	Просування документів	Паспортний стіл	Отримання паспорта та реєстрація
Налагодження стосунків з батьками	Тренінги	Бесіди, сімейна терапія	ССМ, психолог, юрист	Налагодження стосунків

Особливості соціального супроводу та постпенітенціарного впливу

Функціональні орієнтири	Соціальний супровід	Постпенітенціарний вплив
Стратегія	Соціальна опіка	Соціальний контроль
Цінність	Захист прав	Контроль
Стиль	Демократизм	Дирсктивність
Принцип	Толерантність	Стигматизація
Принцип	Пріоритет клієнта	Пріоритет права
Метод	Консультація	Примус
Метод	Супровід	Нагляд
Прийом	Рекомендація	Вимога
Прийом	Настанова	Забов'язання

Принципи соціального супроводу

Серед основних принципів соціального супроводу вирізняють:

• Розуміння замість засудження. Кожну людину необхідно сприймати такою, якою вона с, падаючи їй можливість для прояву своїх як позитив­них, так і негативних почуттів, не засуджуючи їх, а приймаючи і розуміючи.

• Добровільності замість нав'язування. Людина має усвідомлено виз­начати, яка потрібна їй допомога.

• Взаємодія замість контролю. Дрібний контроль не тільки принижує, але й не дає можливості самостійно накопичувати позитивний досвід.

• Конфіденційність. Приватна інформація, якщо вона не загрожує життю інших людей не може бути оприлюдненою без згоди клієнта. Кожна люди­на має право на збереження відомостей, які вона не хоче поширювати.

• Щирості стосунків. У процесі соціального супроводу взаємини бу­дуються на відкритості, чесності та довірі.

• Співпраці з сім'єю та близьким оточенням. У співпраці можуть бути забезпечені позитивні умови поверенення людини в соціум.

• Принцип активізації. Вирішувати свою долю клієнт у кінці кінців має самостійно. Наснаження на свідоме прийняття вимог суспільства є основною метою соціального супроводу.

З яких етапів складається соціальний супровід?

Соціальний супровід можна здійснювати в 5 етапів.

Етап 1. Вивчення Й оцінка ситуації. Здійснюється оцінка соціально­го середовища сім'ї, установ і організацій та інших ресурсів адаптації. За оцінюванням визначається модель І план соціального супроводу. Модель характеризується долею прямого та опосередкованного супроводу

Етап 2. Розробка плану соціального супроводу. На цьому етапі скла­дається план конкретних дій (бажано зі членами сім'ї клієнта):

• Вирішення проблем в сім'ї.

• Реєстрація в патронажній службі.

• Отримання паспорту.

• Реєстрація в центрі зайнятості.

• Працевлаштування.

• Проходження тренінгової програми.

• Наирацювания особистих соціально корисних контактів і досвіду.

• Участь у соціальних проектах і програмах.

• Участь у відновленому судочинстві.

Може виникнути питання: чи можна здійснювати соціальний супровід сім'ї, якщо вона не згодна з планом взагалі чи відмовляється від допомо­ги. Важливо докласти зусиль у переконанні доцільності соціального суп­роводу і у разі згоди обов'язково заключити усний чи письмовий кон­тракт на взаємне дотримання співпраці.

Етап 3. Реалізація плану. Безпосередньо пов'язаний із виконанням запланованого. Особливо значимим є перший місяць від початку супрово­ду та сьомий-восьмий. Соціальний супровід повинен бути під постійним моніторингом.

Тривалість соціального супроводу визначаться успіхами у просуванні за визначеними етанами.

У подальшому відбувається сприяння розвитку групи взаємопідтримки.

План соціального супроводу може коригуватись, доповнюватись чи оновлювтись щороку.

Етап 4. Аналіз якості соціального супроводу та корекція. Моніто­ринг (контроль за процесом) соціального супроводу і його оцінка соціаль­ним працівником, мультидисциплшарною командою, використання техніки балінт-групи. Визначення успіхів, складностей, проблем, якості соціаль­них послуг. У разі необхідності повернення до непророблених заходів або внесення коректив чи нових пропозицій.

Етап 5. Завершення та припинення соціального супроводу. Оцінка реалізації розробленого плану, аналіз якості соціального супроводу.

Вивчення нових потреб, що виникли в процесі супроводу, визначення ресурсів особистості.

Завершення роботи, визначення життєвих планів.

Припинення контракту з конкретною проблемою.

Ролі соціального працівника в соціальному супроводі

Серед головних ролей соціального працівника в соціальному супро­воді можна визначити такі:

• Діагностична - визначення потреб, стану ситуації клієнта, ресурсів.

• Консультування - забезпечення інформацією у розв'язанні життє­вих проблем.

• Модерація (посередництво) - прийняття участі у вирішенні про­блем клієнта в установах, організаціях.

• Представництво - представництво прав клієнта в установах, органі­заціях.

• Захисника - відстоювання прав на конституційні гаранти.

• Соціального менеджера - сприяння розкриттю соціального потенці­алу в самокеруванні клієнта.

• Педагогічна - навчання соціальним навичкам.

• Фасилітуюча - сприяння полегшенню процесу адаптації.

• Супервізійна - сприяння як найефективніше виконувати настанови користуватись правами та соціальними навичками.

• Початок соціального супроводу починається в закладі позбавлення волі, де програма супроводу має свою специфіку й особливості.

• Переговорити з людиною, яка повернулась з місць позбавлення волі, - це професійний обов'язок соціального працівника.

Що означає "вміти регулювати конфліктом"?

Регулювання конфлікту - це технологія, спрямована на послаблення обмеження конфлікту та спрямування його у функціональне русло.

Передумови розв'язання конфлікту:

• достатня зрілість конфлікту;

• потреба суб'єктів конфлікту в його розв'язанні-

• наявність необхідних засобів і ресурсів для розв'язання конфлікту.

Форми розв'язання конфлікту:

• знищення або повне підпорядкування однієї зі сторін (поступка);

• узгодження інтересів і позицій конфліктуючих сторін на новій ос­нові (компроміс, консенсус);

• взаємне припинення конфліктуючих сторін (відхід)

• переклад боротьби в русло співробітництва по спільному подола­нню протиріч (співробітництво).

Принципи керування конфліктами:

• об'єктивності й адекватності оцінки конфлікту;

• конкретно ситуаційний підхід;

• відкритості;

• демократичного впливу, опори па суспільну думку;

• комплексного використання способів і прийомів впливу.

Технології керування конфліктами

Способи розв'язання конфлікту:

• адміністративний (рішення суду, звільнення, реєстрація тошо);

• педагогічний (бесіда, переконання, прохання, вмовляння, роз'яс­ нення тощо).

Які етапи регулювання конфліктів?

Регулювання базується на ряді етапів:

/ етап. Визнання реальності конфлікту конфліктуючими сторонами.

// етап. Легітимація конфлікту, тобто досягнення згоди мі* конф­ліктуючими сторонами по визнанню й дотриманню встановлених норм і правил конфліктної взаємодії.

3. етап. Інституалізація конфлікту через створення умов, наприк­лад, у рамках міждисциплінарної команди соціальної роботи по регулю­ванню конфліктної взаємодії.

4. етап (заключний). Реалізується через розв'язання конфлікту. Розв'язання конфлікту може бути повним чи неповним. Повне розв'язання конфлікту досягається при усуненні причин, предмета конфлікту та конф­ліктних ситуацій. Неповний дозвіл конфлікту відбувається тоді, коли усуваються не всі причини або конфліктні ситуації. У такому випадку неповне розв'язання конфлікту може бути етапом на шляху до його пов­ного дозволу.

Технології регулювання конфлікту:

• Інформаційні, комунікативні, соціально-психологічпі, організаційні.

• Ліквідація дефіциту інформації в конфлікті; виключення з інфор­маційного поля помилкової, перекрученої інформації; усунення слухів, міфів тощо.

• Організація спілкування між суб'єктами конфліктної взаємодії і їхніх прихильників; забезпечення ефективного спілкування.

• Робота з неформальними лідерами й мікрогрупами; зниження со­ціальної напруженості й зміцнення соціальио-психологічпого клімату в середовищі.

• У реальній практиці по керуванню конфліктами важливо врахову­вати передумови, форми й способи їхнього дозволу.

Алгоритм керування конфліктом:

Крок	Зміст діяльності	Способи (методи) реалізації
1	Вивчення причин виникнення конфлікту	Спостереження; аналіз результатів діяльності; бесіда; вивчення документів; біографічний метод, тобто вивчення біографічних даних учасників конфлікту й ін.
2	Обмеження числа учасників	Робота з лідерами в мікрогрупах; перерозподіл функціональних обов'язків; заохочення або покарання й т.п.
3	Додатковий аналіз конфлікту за допомогою експертів	Опитування експертів; залучення медіатора, психолога; переговірний процес (медіація) і ін.
4	Ухвалення рішення	Адміністративні методи; педагогічні методи

Що таке програма "відновлюючого правосуддя"?

Однією з методів соціального супроводу є програма "відновлюючого правосуддя". Суть програми полягає у вирішенні потенційно гострого конфлікту через сприяння у розв'язанні конфліктої ситуації та досягненні наскільки можливо взаєморозуміння, прощення та примирення жертви і правопорушника. Програма примирення жертви і правопорушника з'явилась у кінці XX століття. Сьогодні модель широко застосовується в бага­тьох країнах світу.

Майже тридцятилітній досвід Сполучених Штатів Америки та країн Європи, передусім Німеччини, визначив особливу роль недержавних орга­нізацій та ініціативу приватних осіб. Перевагами примирення є вирішення багатьох соціально-психологічних проблем, зокрема страху, помсти, як з боку жертви, так і засудженого. Учасники, які пройшли через програму, зазначають, що мотивація на участь у відновлюючому правосудді полягає у знятті очікувань відплати, переслідування, вияву агресії, попередження скоєння злочину чи рецидивного злочину. В результаті важливо, щоб учасники намагались самостійно вирішувати проблему, знаходити вихід із становища, знаходити порозуміння, що обставини виявились більш силь­ними, аніж стримуючі заборони закону.

Невербальні компоненти:

Використання для особистісної впевненості:

1. Контакт очей, жести, посмішка.

2. Рефлексія.

3. Стиль одягу.

4. Впевнена постава - пряма спина.

5. Погляд спрямований уперед.

Що таке професійна бесіда?

Професійна бесіда - це комплекс методів та прийомів, які допомага­ють у досягненні її мети. Вміння вести професійну бесіду - окремий випадок вміння спілкуватись, здійснювати комунікацію з конкретними клієнтами з визначеними цілями.

Фази бесіди:

І. Контакт.

Мета - створення партнерських стосунків.

Задачі:

1. Встановлення емоційного контакту.

2. Постійна підтримка емоційного контакту.

3. Створення емоційної атмосфери взаємодії.

4. Пробудження інтересу.

Техніки реалізації:

1. Техніки встановлення контакту.

2. Техніки пробудження інтересу.

3. Техніки аргументації.

II. Мета - з'ясування суті проблеми, інтересів, позицій, точки зору клієнта. Задачі:

1. Отримання повної інформації про проблему.

2. Передача інформації.

3. З'ясування інтересів, мотивів і позицій клієнта.

4. Аналіз протиріч, інтересів.

5. Визначення своїх інтересів, можливостей (своїх, клієнта), які мож­на задовольнити.

6. Визначення можливостей, засобів інших ресурсів.

7. Визначення супутніх проблем, для розв'язування основної.

8. Підтримка контакту з клієнтом. Техніки реалізації:

• Техніки, що сприяють підвищення розуміння клієнтом проблем.

• Техніки підтримки контакту.

• Техніки аргументації своєї точки зору.

III. Рішення, оцінка.

Мета - пошук альтернативних рішень та їх обговорення. Завдання:

1. Розробка варіантів розв'язання проблеми.

2. Нагромадження рішень з їх оцінкою та врахуванням інтересів клієнта.

3. Намагання змінити чи сформувати у клієнта повий погляд па роз­в'язання проблеми.

4. Пом'ягшеппя суперечностей у думках, рішеннях, позиціях.

5. Підтримка контакту з клієнтом. Техніки реалізації:

• Техніки аргументації та контраргумснтації (відстоювання точки зору, спростування доводів клієнта).

• Техніки, що сприяють взаємоиорозумішно.

• Техніки підтримки контакту.

IV. Результат.

Мета - досягнення спільних рішень. Завдання:

1. Досягнення основної (у крайньому випадку запасної) мети - ре­зультату, погодженого з клієнтом.

2. Розподіл зобов'язань до виконання рішення.

3. Стимулювання клієнта до виконання дій (контракт).

4. Складання резюме бесіди, з чітко визначеним основним висновком.

5. Забезпечення позитивної атмосфери наприкінці бесіди. Техніки реалізації:

• Техніки розуміння клієнта.

• Техніки переконання.

• Техніки підтримки контакту.

Що передбачає володіння техніками взаємодії?

• Ясні, чітко сформульовані аргументи.

• Прийнятний темп.

• Реальна демонстрація своїх можливостей; показ сертифікатів, дип­ломів, патентів, офіційних відповідей, друкованих робіт тощо; розкриття своїх особистих цілей.

• Чітке формулювання професійних цілей.

• Доведення умов позитивного результату.

• Індивідуалізований, розуміючий погляд в очі.

• Поступове нарощування інтенсивності дій.