Частина 1

СОЦІАЛЬНО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ ЗВІЛЬНЕННЯ З МІСЦЬ ПОЗБАВЛЕННЯ ВОЛІ

У чому полягає завдання соціальної політики в проблемі поверне­ння колишніх засуджених?

Воно полягає у реалізації дієвої соціальної політики, мета якої створення умов та гарантій до адаптації до існуючих норм і традицій суспільства. Соціальна політика передбачає створення умов для припи­нення кримінальної кар'єри через зайнятість, налагодження стосунків із соціальними інституціями й оточуючими. В такому разі вона виконує функ­цію соціального контролю. З огляду на цілі соціальної політики в галузі адаптації колишніх засуджених практичну частину беруть на себе відповідні соціальні інституції та сам звільнений із місць позбавлення волі.

Здійснення контролю над колишніми засудженими з формальної сто­рони здійснюється на основі Кримінально-виконавчого кодексу України, Розділу V "Звільнення від відбуття покарання. Допомога особам, які звільнені від відбуття покарання, контроль і нагляд за ними". Він був прийнятий Верховною Радою України 11.07.2003 р. на зміну Виправно-трудовому кодексові України 1971 року.

Що означає поняття "соціальний контроль"?

Соціальний контроль - вид діяльності уповноважених державою органів та організацій за процесами, що відбуваються в суспільстві.

Соціальний контроль передбачає керованість процесів у соціальній сис­темі. Він реалізується через механізм оцінки та санкціонування діяльності соціальних систем відповідно інтересів домінуючих норм. Соціальний конт­роль - це спосіб саморегуляції соціальної системи, що забезпечує упорядко­вану взаємодію її елементів за допомогою правового регулювання основні засоби соціального контролю.

Засобом соціального контролю є система санкцій і нагород. Т. Парсонс визначає три способи соціального контролю дєлінквентів: ізоляція повне вилучення з системи відносин зі спробами або без спроб реабілі­тації; уособлення - обмеження (неповна ізоляція) контактів з іншими людьми з поступовим поверненням до людської спільноти; реабілітація підготовка делінквентів до нормального виконання соціальних ролей. Харак­теризується упорядкованістю та категоричністю вимог суспільства до інди­віда і грунтується на санкціонованих соціальних нормах.

Соціальний контроль - це система засобів впливу соціальних груп на людину з метою регуляції ЇЇ поведінки відповідно до прийнятих норм. Соціальний контроль вирішує два завдання: підтримує стабільність со­ціальної структури, забезпечує її позитивний розвиток. Вилив соціально­го контролю найбільше відчувають особи, які демонструють поведінку, що не відповідає нормам або відхиляється від них. Санкції можуть бути двох типів - позитивні та негативні, вони застосовуються з метою забез­печення виконання норм.

Залежно від характеру відхилень суспільсвто застосовує певні санкції до своїх членів. Характер цих санкцій залежить від ступеня провини. Для її правового визначення користуються законами. Найбільш тяжкі провини розглядаються згідно статей Кримінального кодексу України, прийнятого Верховною Радою України 05.04.2001 р. У Розділі 1 "Загальні положен­ня" Статтею 1 зазначається: "Кримінальний кодекс України має своїм завданням правове забезпечення охорони прав і свобод людини і громадя­нина, власності, громадського порядку та громадської безпеки, довкілля, конституційного устрою України від злочинних посягань, забезпечення миру і безпеки людства, а також запобігання злочинам". Відповідно Ста­тті 1 пункту 2, для здійснення цього завдання Кримінальний кодекс Ук­раїни визначає, які суспільно небезпечні діяння є злочинами та які пока­рання застосовуються до осіб, які їх вчинили. Кримінальний кодекс Ук­раїни містить 447 статей.

Поняття злочину

Згідно Статті 11 пункту 1 Кримінального кодексу України, злочином є передбачене цим Кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб'єктом злочину. Відповідно Статті 18, суб'єк­том злочину є фізична осудна особа, яка вчинила злочин у віці, з якого відповідно до цього Кодексу може наставати кримінальна відповідальність та, згідно Статті 19, така особа має визнаватись осудною, тобто такою, яка під час вчинення злочину могла усвідомлювати свої дії (бездіяльність) і керувати ними. Поняття осудності називається деліктністю.

Чи втрачають засуджені громадянські права?

Ні, але мають певне обмеження. Згідно Статті 7 пункту 2 Криміналь­но-виконавчого кодексу України, засуджені користуються всіма правами людини і громадянина, за винятком обмежень, визначених законами Ук­раїни та цим Кодексом і встановлених вироком суду.

Які основні види органів і установ виконання покарань?

Згідно Статті 11 пункту 1 Кримінально-виконавчого кодексу Украї­ни, Органом виконання покарань є Державний департамент України з питань виконання покарань. Згідно пункту 2, установами виконання пока­рань є: арештні доми, кримінально-виконавчі установи, спеціальні виховні установи (виховні колонії). Згідно пункту 3, кримінальні виконавчі уста­нови поділяються на установи відкритого (виправні центри) й установи закритого типу (виправні колонії). Арештні доми (Стаття 15) виконують покарання у вигляді арешту повнолітніх, а також неповнолітні особи, яким на момент встановлення вироку виповнилось шістнадцять років і які засуджені за злочини невеликої тяжкості.

Виправні центри, згідно Статті 16 Кримінально-виконавчого кодексу, виконують покарання у вигляді обмеження волі стосовно осіб, засудже­них за злочини невеликої та середньої тяжкості.

Виправні колонії, згідно Статті 18 Кримінально-виконавчого кодек­су, виконують покарання у вигляді позбавлення волі на певний строк та довічного позбавлення волі. Виправні колонії поділяються па колонії мінімального, середнього та максимального рівнів безпеки. Кожен із рівнів забезпечує умови утримання відвовідно до тяжкості скоєного злочину та інших обставин.

Згідно Статті 19 чинного Кодексу, виховні колонії виконують пока­рання у вигляді позбавлення волі на певний строк стосовно засуджених неповнолітніх. Згідно Статті 12 Виправно-трудового кодексу України, що діяв до 2003 року, в обігу були такі види виправно-трудових установ: виправно-трудові колонії, тюрми і виховно-трудові колонії. Неповнолітні віком до вісімнадцяти років відбували покарання у виховно-трудовій ко­лонії (назва "виправні колонії" введена згідно наказів Департаменту з2000 р.) Згідно Статті 18 цього Кодексу, виховно-трудові колонії поділя­лись па колонії загального режиму та посиленого режиму. У виховно-трудових колоніях посиленого режиму відбували покарання неповнолітні чоловічої статі, які раніше відбували покарання у вигляді позбавлення волі, а також переведені з виховно-трудових колоній загального режиму за злісне порушення вимог режиму. Наприклад, до таких була віднесена Прилуцька та Кременчузька виховно-трудові колонії.

Де відбувають покарання засуджені до обмеження та позбавлення волі?

Згідно Статті 56 пункту 1, особи, засуджені до обмеження волі, відбувають покарання у виправних центрах, як правило у межах адмініст­ративно! територіальної одиниці відповідно до їх постійного місця прожи­вання. Статтею 57 визначаються умови самостійного прибуття засудже­них до обмеження волі. У відповідності до пункту 2, сприяння адмініст­рації у трудовому і а побутовому влаштуванні засуджених покладається на місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.

Засуджені до позбавлення волі відбувають покарання у видах ко­лоній, які. згідно Статті 86, визначаються державним депертаментом Ук­раїни з питань виконання покарань.

Чи мають засуджені можливість на короткострокове побачення після винесення вироку?

Так. згідно Статті 87, протягом десятиденного строку з дня набрання вироком законної сили або з дня надходження із суду розпорядження про виконання вироку, який набрав законної сили, засуджений має право па короткострокове побачення з близькими родичами.

Які правові підстави та порядок звільнення засуджених до позбав­лення волі від подальшого відбування покарання?

Чинним кримінальним законодавством передбачається такий правовий інститут, як звільнення від покарання. Можливі випадки звільнення від покарання об'єднано у такі групи:

• звільнення від покарання до його призначення;

• звільнення від покарання в момент його призначення;

• звільнення від покарання у процесі його виконання або відстрочки виконання покарання;

Хто входить у категорію осіб, що звільнені з місць позбавлення волі?

У Законі України "Про соціальну адаптацію осіб, які відбували пока­рання у виді обмеження волі або позбавлення волі па певний строк", такими визначаються: звільнені особи, визначені як особи, які відбули покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк, а також звільнені від подальшого відбування зазначених видів покарань за хворобою, на підставі Закону України про амністію чи акта про помилу­вання, умовно-дострокового звільнені від відбування покарання, яким замі­нена невідбута частина покарання більш м'яким, звільнені від відбування покарання вагітні жінки і жінки, які мають дітей віком до трьох років.

Хто має пояснити права особам, які звільняються з установ вико­нання покарань?

Після відбуття покарання та на інших передбачених законом підставах, працівниками установ виконання покарань роз'яснюються їх права, іцо випливають із цього Закону та інших законодавчих актів України.

Що таке звільнення?

Законодавець розглядає звільнення як певний вид діяльності, який включає:

• підготовку до звільнення;

• саме звільнення;

■ побутове та трудове влаштування звільнених.

Необхідною умовою є участь у такому процесі органів держави, не­державних та приватних установ та організацій. Діяльність кожної з них "здійснюється відповідно Конституції України, спирається на міжнародні та вітчизняні норми відповідно їх діяльності.

Коли відбувається звільнення?

Засуджені звільняються з місць позбавлення волі після відбуття строку покарання, призначеного за вироком суду, у першій половині останнього дня строку (Ст. 111 ВТК України). Якщо строк покарання у вигляді позбавлення волі закінчується у вихідний або святковий день, засудже­ний звільняється у передвихідний або передсвятковий день. При обчис­ленні строків місяцями строк закінчується відповідного числа останнього місяця, а якщо цей місяць не має відповідного числа - в останній день цього місяця.

Згідно Статті 2 Закону ''Про соціальну адаптацію осіб, які відбували покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк", соціальний супровід у вигляді соціального патронажу застосовується до гро­мадян України, іноземців та осіб без громадянства, які постійно проживають на території України і звернулися до спостережних комісій або інших органів, установ та організацій, уповноважених здійснювати зазначені заходи, протя­гом шести місяців після звільнення з установ виконання покарань

Які підстави для звільнення від відбуття покарання?

Згідно Статті 152 чинного Кримінально-виконавчого кодексу Украї­ни підставами звільнення від відбуття покарання є:

• відбуття строку покарання, призпаченного вироком суду;

• Закон України про амністію;

• акт про помилування;

• скасування вироку суду і закриття кримінальної справи;

• закінчення строку давності виконання обвинувального вироку;

• умовно-дострокове звільнення від відбуття покарання;

• хвороба;

• інші підстави, передбачені законом.

Відповідно до Статті 108 Виправно-трудового кодексу, засуджені звільнюються від відбування покарань па таких підставах:

• після відбуття строку покарання, визначеного вироком суду;

• за актом амністії;

• у зв'язку з помилуванням;

• у зв'язку винесення судом ухвали або постанови про звільнення від відбування покарання через хворобу, умовно-достроково і за інших підстав, встановлених законом.

"Інші підстави" - це передбачувані законом підстави для звільнення засуджених:

• скасування вироку із закриттям справи;

• зміна вироку з заміною покарання на більш м'яке або скорочення строку покарання до межі відбутого. Цікаво, що згідно до визначення умов звільнення додавалось ...звільнення з місць позбавлення волі з обо­в'язковим залученням засудженого до праці (Стаття 110).

Що є підставою для звільнення засудженого?

Безпосередньою підставою для звільнення від відбуття строку пока­рань, призначення вироком суду за Статтею 152 Кримінальио-виконавчого кодексу. Порядок припинення відбування покарання і порядок звільнення здійснюється відповідно Статті 153 цього ж кодексу. Вироком визна­чається строк відбування покарання у вигляді позбавлення волі, який призначається згідно з вимогами кримінального законодавства й обчис­люється роками, місяцями, днями.

Існують інші підстави для звільнення

Це амністія, помилування, умовно-дострокове звільнення.

У разі звільнення засуджених за амністією чи помилуванням такою документальною підставою є відповідно Закон про амністію або Указ Президента України про помилування.

Що таке амністія?

Амністія - це повне або часткове звільнення від кримінальної відпо­відальності та покарання певних категорій осіб, визнаних винними у вчи­ненні злочинів, і оголошується законом про амністію, який приймається відповідно до положень Конституції України, Кримінального кодексу України та Закону України "Про застосування амністії в Україні", прийнятого 01.10.1996 р. До прийняття чинної Конституції України (28.06.1996 р.) укази про амністію видавав Президент України.

Коли застосовується амністія?

Амністія приурочена до певних визначних подій державного рівня. Так амністія 2005 року була приурочена до 60-ї річниці перемоги у Ве­ликій Вітчизняній війні. Всього за роки незалежності було здійснено чо­тирнадцять амністій. У представленій нижче таблиці наведено найбільш характерні з них.

Рік	Особливості амністії	Кількість амністованих
1992	Перша в незалежній Україні	1313 осіб
1998	Найбільш масштабна	38542 осіб
2005	14 амністія	7749, серед них 350 неповнолітніх

Хто видає укази про амністію?

Акт про амністію видає Верховна Рада України на основі частини З, Статті 92 Конституції України, де передбачається: "Законом України ого­лошується амністія".

Законом про амністію може передбачатися:

• повне звільнення зазначених у ньому осіб від кримінальної від­повідальності чи від відбування покарання (повна амністія);

• часткове звільнення зазначених у ньому осіб від відбування призна­ченого судом покарання (часткова амністія).

Закон про амністію не може передбачати заміну одного покарання на інше чи зняття судимості щодо осіб, які звільняються від покарання.

Особи, на яких поширюється амністія, можуть бути звільнені від відбування як основного, так і додаткового покарання, призначеного су­дом.

Законом про амністію певні категорії засуджених звільняються від відбування (подальшого відбування) покарання або їм скорочується не-відбута частина покарання. Особи, які відповідно до закону підлягають звільненню, звільняються не пізніше як протягом трьох місяців після опублікування закону про амністію, а особи, яким скорочено термін пока­рання, мають бути офіційно поінформовані про нове обчислення терміну покарання, дату закінчення відбування покарання протягом місяця після опублікування закону про амністію

Що таке помилування?

Помилування - це акт глави держави, за яким певна особа (кілька осіб) повністю або частково звільняється від покарання або до неї засто­совується більш м'яке покарання або з неї знімається судимість. Згідно з п. 27 Ст. 106 Конституції України, помилування здійснює Президент.

Клопотання про помилування розглядаються тільки після набрання вироками законної сили. В окремих випадках, коли засуджені не перебу­вають під вартого, виконання вироків щодо них може бути відстрочене до розгляду клопотань про помилування.

При розгляді клопотань про помилування беруться до уваги:

• характер і ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, осо­ба засудженого, його поведінка, ставлення до праці, участь у роботі само­діяльних організацій у місцях виконання покарання, строк відбування покарання та інші обставини;

• висновок установи, що виконує покарання, спостережної комісії, служби у справах неповнолітніх, громадських організацій і трудових ко­лективів, а в разі потреби - також висновок виконавчого комітету місце­вої Ради народних депутатів.

Що таке умовно-дострокове звільнення?

Умовно-дострокове звільнення від відбуття покарання згідно Статті 81 Кримінального кодексу України може бути застосовано, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення. В залежності від обставин, які наведені в цій Статті, умовно-дострокове звільнення може бути здійснено після фактичного відбуття засудженим не менше половини строку покарання, не менше двох третин, не менше трьох четвертей строку покарання. Особливості умовно-дострокового звільнення при покаранні неповнолітніх зазначено Статтею 107 КК "Умов-по-дострокове звільнення від відбування покарання": до осіб, які відбу­вають покарання у виді позбавлення волі за злочин, вчинений у віці до вісімнадцяти років, може бути застосоване умовно-дострокове звільнення від відбування покарання незалежно від тяжкості вчиненого злочину. Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути за­стосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою, ставленням до праці та навчанням довів своє виправлення. Воно може бути застосоване до засуджених за злочин, вчинений у віці до вісімнадцяти років, після фак­тичного відбуття:

• не менше третини призначеного строку покарання у виді позбавлен­ня волі за злочин невеликої або середньої тяжкості і за необережний тяжкий злочин;

• не менше половини строку покарання у виді позбавлення волі, при­значеного судом за умисний тяжкий злочин чи необережний особливо тяжкий злочин, а також, якщо особа раніше відбувала покарання у виді позбавлення волі за умисний злочин, до погашення або зняття судимості знову вчинила у віці до вісімнадцяти років новий умисний злочин, за який вона засуджена до позбавлення волі;

• не менше двох третин строку покарання у виді позбавлення волі, призначеного судом за умисний особливо тяжкий злочин, а також, якщо особа раніше відбувала покарання у виді позбавлення волі і була умовно-достроково звільнена від відбування покарання, але до закінчення не-відбутої частини покарання та до досягнення вісімнадцятирічного віку знову вчинила умисний злочин, за який вона засуджена до позбавлення волі.

Слід враховувати, що згідно пункту 4, до неповнолітніх заміна невідбутої частини покарання більш м'яким покаранням не застосовується.

Зауваження, яке визначене пунктом 5, зазначає, що у разі вчинення особою, щодо якої застосоване умовно-дострокове звільнення від відбу­вання покарання, протягом невідбутої частини покарання нового злочину, суд призначає їй покарання за правилами, передбаченими у статтях 71 "Призначення покарання за сукупністю вироків" і 72 "Правила складання покарань та зарахування строку попереднього ув'язнення" цього Кодексу.

Які умови погашення судимості?

Стаття 108 Кримінального кодексу України визначає особливості щодо погашення та зняття судимості.

Погашення та зняття судимості щодо осіб, які вчинили злочин до досягнення ними вісімнадцятирічного віку, здійснюється відповідно до статей 88 — 91 цього Кодексу з урахуванням положень, передбачених цією статтею. Статті 88 "Правові наслідки судимості", 89 "Строки погашення судимості"; статті 90 "Обчислення строків погашення судимості" та 91 "Зняття судимості".

Якщо засуджений хворий на тяжку хворобу?

Засуджені, які захворіли на хронічну душевну або на іншу тяжку хворобу, що перешкоджає відбуванню покарання, можуть звільнятися су­дом від подальшого відбування покарання в порядку, встановленому Ста­ттею 408 Кримінально-процесуального кодексу України та згідно Статті 154 Кримінально-виконавчого кодексу України за наявності висновку лікарської комісії про необхідність звільнення засудженого від подальшо­го відбування покарання через хворобу начальник установи, що викопує покарання, подає цей висновок разом із особовою справою засудженого па розгляд суду. Серед таких хвороб: туберкульоз, онкологічні, психічні та інші захворювання, що перешкоджають відбуванню покарання.

За якими підставами звільнюються засуджені, хворі на хвороби, які перешкоджають відбуванню покарання?

Звільнення від покарання засудженого, який захворів на тяжку хво­робу, згідно зі Статті 408 Кримінально-процесуального кодексу України може застосовуватися лише тоді, коли спеціальною лікарською комісією встановлено, що засуджений захворів на хронічну душевну чи на іншу тяжку хворобу саме під час відбування покарання у вигляді позбавлення волі. Проте факт тяжкого захворювання засудженого сам собою не тягне обов'язкового звільнення від відбування покарання. Звільнення від відбу­вання покарання через хворобу з місць позбавлення волі може застосову­ватися лише до тих засуджених, які захворіли під час відбування пока­рання і якщо ця хвороба перешкоджає відбуванню покарання, тобто коли їх подальше утримування в установі, що викопує покарання, загрожує їх ниттю або може призвести до серйозного погіршення здоров'я чи до інших тяжких наслідків.

До засудженого, який через хронічну душевну хворобу є суспільно небезпечним, застосовуються примусові заходи медичного характеру, які призначаються одночасно з рішенням про звільнення від відбування пока­рання через хворобу.

Якими документами та допомогою забезпечуються звільнені з місць позбавлення волі?

Людині, яка підлягає звільненню, завчасно, але не менш як за три місяця, відповідні служби та частини ВК здійснюють розрахунок за ви­робничу діяльність, забезпечуються проїзними квитками та харчуванням !і;і час проїзду до місця визначеного засудженим. Засудженим, які звільниються з установи, видаються довідки про звільнення за формами "А", “Б” та "БВЛ".

Довідка за формою "А" видається особам, до яких вирок скасований із закриттям кримінальної справи або передапням справи на нове розслідування із заміною запобіжного заходу на інший, не пов'язаний із позбав-

ленням волі. За наявності у цих осіб непогашених у встановленому законом порядку судимостей це вказується па зворотному боці довідки.

Довідка форми "БВЛ" видається особам, які не погасили під час відбуття покарання заборгованості за виконавчими листами (у тому числі за виконавчими листами на утримання аліментів на виховання дітей, ма-теріальне відшкодування завданих збитків).

Усім іншим категоріям засуджених, які звільняються, у тому числі іноземцям і особам без громадянства, видаються довідки за формою "Б".

Яким чином змінюється правовий статус засудженого, звільненого під відбуття покарання?

Звільнення від відбування покарання є юридичним фактом, що при­пиняє криміпальпо-викопавчі правовідносини і дію норм кримінальпо-виконавчого права на засудженого.

Таким чином, правовий статус змінюється, а саме правове трактува­ння погашення та зняття судимості відновлюється в певному обсязі.

Разом з тим, Стаття 108 Кримінального кодексу України визначає, пю погашення та зняття судимості щодо осіб, які вчинили злочин до досягнення ними вісімнадцятирічного віку, здійснюється відповідно до патей 88-91 цього Кодексу з урахуванням положень, передбачених цією Статтею.

Які особи визнаються такими, що не мають судимості?

Відповідно Статті 108, частини 2 Кримінального кодексу України, такими, що не мають судимості, визнаються неповнолітні:

• засуджені до покарання, не пов'язаного з позбавленням волі, після: виконання цього покарання;

• засуджені до позбавлення волі за злочин невеликої або середньої, тяжкості, якщо вони протягом одного року з дня відбуття покарання не; вчинять нового злочину;

■ засуджені до позбавлення волі за тяжкий злочин, якщо вони протягом трьох років з дня відбуття покарання не вчинять нового злочину; :

• засуджені до позбавлення волі за особливо тяжкий злочин, якщо! вони протягом п'яти років з дня відбуття покарання не вчинять нового! злочину.

Дострокове зняття судимості допускається лише щодо особи, яка відбула покарання у виді позбавлення волі за тяжкий або особливо тяж­кий злочин, вчинений у віці до вісімнадцяти років, за підставами, передбаченими в частині першій Статті 91 цього Кодексу, після закін­чення не менш як половини строку погашення судимості, зазначеного в частині другій цієї Статті.

Звільнення від кримінальної відповідальності осіб, які вчинили злочин

Згідно Статті 106 Кримінального кодексу України, звільнення від кримінальної відповідальності та відбування покарання у зв'язку із закін­ченням строків давності стосується осіб, які скоїли злочини до віку не­повнолітніх. Стаття визначає порядок звільнення від кримінальної відпо­відальності у зв'язку із закінченням строку давності, а Стаття 80 -звільнення від відбування покарання у зв'язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку. Таким чином встановлюють­ся такі строки давності:

• два роки - у разі вчинення злочину невеликої тяжкості;

• п'ять років - у разі вчинення злочину середньої тяжкості;

• сім років - у разі вчинення тяжкого злочину;

• десять років - у разі вчинення особливо тяжкого злочину. Частиною 4 встановлюються такі строки виконання обвинувального

вироку:

• два роки - у разі засудження до покарання, непов'язаного з поз­ бавленням волі, а також при засудженні до покарання у виді позбавлення волі за злочин невеликої тяжкості;

• п'ять років - у разі засудження до покарання у виді позбавлення волі за злочин середньої тяжкості, а також при засудженні до покарання V виді позбавлення волі на строк не більше п'яти років за тяжкий злочин;

• сім років - у разі засудження до покарання у виді позбавлення волі па строк більше п'яти років за тяжкий злочин;

• десять років - у разі засудження до покарання у виді позбавлення волі за особливо тяжкий злочин.

Які адміністративні дії можуть залишатись щодо осіб після відбува­ння покарання?

Певні наслідки відбування покарання можуть залишитися. Зокрема, може встановлюватись адміністративний нагляд за особою, звільненою з місць позбавлення волі, якщо вона визнана як такою, що залишається небезпечною. Інші наслідки відбутого покарання продовжують існувати в межах дії Інституту судимості та соціальних установок, наприклад, упе­реджень, страху, стигматизації, таврування, бажання помститись тощо.

У яких випадках здійснюється адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі?

З метою забезпечення контролю за поведінкою окремих категорій осіб, звільнених з установ відбуття вироку, законом передбачається встановлення за ними адміністративного нагляду. Порядок встановлення та здійснення адміністративного нагляду визначається Законом України "Про адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі" від 01.12.1994 р.

Адміністративний нагляд - це система тимчасових примусових профі­лактичних заходів спостереження та контролю за поведінкою окремих осіб, звільнених із місць позбавлення волі, що здійснюються органами внутрішніх справ. Адміністративний нагляд встановлюється з метою запо­бігання вчиненню злочинів окремими особами, звільненими з місць позбавлення волі, і здійснення виховного впливу на них. Згідно зі Статтею З Закону України "Про адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі" (далі - Закону), адміністративний нагляд вста­новлюється щодо повнолітніх осіб:

а) визнаних судами особливо небезпечними рецидивістами;

б) засуджених до позбавлення колі за тяжкі злочини або засуджених Дна і більше разів до позбавлення волі за умисні злочини, якщо під час відбування покарання їх поведінка свідчила, що вони не бажають стати па шлях виправлення і залишаються небезпечними для суспільства;

в) засуджених до позбавлення волі за тяжкі злочини або засуджена) два і більше разів до позбавлення волі за умисні злочини, якщо волі після відбування покарання або умовио-дострокового звільнення від відбування покарання, незважаючи на попередження органів внутрішніх справ систематично порушують громадський порядок і права інших громадян вчиняють інші правопорушення.

Адміністративний нагляд встановлюється терміном один —два роки не може перевищувати термінів, передбачених законом для погашення абч зняття судимості. Якщо є підстава вважати, що особа, за якою встановле но нагляд, продовжує залишатися небезпечною для суспільства, за пода нням відповідного органу внутрішніх справ нагляд може бути продовже ний у встановленому законом порядку кожного разу ще на шість місяців але не більше терміну, передбаченого законом для погашення або знятті судимості. Термін адміністративного нагляду починається з дня оголоше ння особі постанови судді про встановлення адміністративного нагляду.

Адміністративний нагляд здійснює міліція. Осіб, за якими встанов лепо адміністративний нагляд, беруть на облік, фотографують, при по требі знімають відбитки їхніх пальців. Працівники міліції зобов'язані сис тематично контролювати поведінку цих осіб, запобігати порушенню нимі громадського порядку та прав інших громадян і припиняти їх, розшукува ти осіб, які уникають адміністративного нагляду.

Особи, за якими встановлено нагляд, зобов'язані бути законослух няними, не порушувати громадський порядок і додержуватись таких правил

• прибути у визначений установою термін в обране місце проживанш і зареєструватися в органі внутрішніх справ;

• з'являтися за викликом міліції у вказаний термін і давати усні т; письмові пояснення з питань, пов'язаних із виконанням правил адміиіст ративпого нагляду;

• повідомляти працівників міліції, які здійснюють адміністративниі нагляд, про зміну місця роботи чи проживання, а також про виїзд за меж району (міста) у службових справах;

• у разі від'їзду в особистих справах із дозволу міліції в інший на селений пункт і перебування там більше доби зареєструватися в місцево му органі внутрішніх справ.

До осіб, за якими встановлено адміністративний нагляд, за поста новою начальника органу внутрішніх справ застосовуються частково аб< в повному обсязі такі обмеження:

• забороняється виходити з будинку (квартири) у певний час, що ш може перевищувати восьми годин на добу;

• забороняється перебувати у певних місцях району (міста);

• забороняється виїжджати чи обмежується час виїзду в особистих справах за межі району (міста);

• обов'язкова реєстрація в міліції від одного до чотирьох разів на

місяць.

Адміністративний нагляд припиняється постановою судді за поданням начальника органу внутрішніх справ:

• у разі погашення або зняття судимості з особи, яка перебуває під наглядом;

достроково, якщо піднаглядний перестав бути небезпечним для су­спільства і позитивно характеризується за місцем роботи і проживання

В інших випадках адміністративний нагляд автоматично припиняється:

• після закінчення терміну, на який його встановлено, якщо органом

внутрішніх справ не подано клопотання про продовження нагляду або

суддя відмовив у продовженні нагляду;

• у разі засудження піднаглядного до позбавлення волі та направлення до місця відбування покарання;

• через смерть піднаглядного.

У разі злісного порушення правил адміністративного паї'ляду особи, за якими встановлено цей нагляд, притягуються до адміністративної (Стаття 187 КпАП України) або кримінальної (Стаття 196-1 КК України) відповідаль­ності. Найвищий нагляд за додержанням і правильним застосуванням за­конодавства про адміністративний нагляд здійснюють Генеральний проку­рор України і підпорядковані йому прокурори.

Що таке постпенітенціарний вплив та соціальна адаптація осіб, звільнених із місць позбавлення волі?

Постпенітенціарний вплив на осіб, звільнених із місць позбавлення волі, є складовою виховного процесу, що охоплює систему заходів, спря­мованих:

• на переконання засуджених в об'єктивній необхідності правомірної поведінки на волі та надання їм допомоги в побутовому і трудовому влаштуванні;

• па організацію дієвого контролю за їх поведінкою і застосування в разі потреби адміністративних та кримінальних заходів примусу.

Складові частини інституту постпепітепціарпого впливу:

• підготовка засуджених до звільнення;

• надання допомоги звільненим у трудовому та побутовому влаш­туванні;

• організація загального контролю за поведінкою осіб, звільнених

місць позбавлення волі;

* застосування в разі потреби заходів примусу - встановлення адм пістративного нагляду.