3. Суть, призначення та структура Єдиного казначейського рахунку

Єдиний казначейський рахунок (ЄКР) - необхідний елемент управління операціями Держказначейства. Тобто йдеться про необ­хідність створення ЄКР як інструменту, що надав би можливість вирішити проблеми касового управління коштами, які перебувають у розпорядженні Держказначейства, а саме:

— реалізувати оптимальний шлях платежів до бюджетів і розпорядників бюджетних коштів;

— скоротити або зовсім не допускати залишків коштів на ра­хунках їхніх розпорядників;

— централізувати або децентралізувати здійснення бюджет­них платежів через систему органів Держказначейства.

Сфера функціонування ЄКР передбачає можливість його за­провадження на кожному рівні (районному, обласному, централь­ному) або тільки на центральному. Держказначейство може висту­пати щодо банківської системи як клієнт або як її учасник, викорис­товуючи систему електронних платежів банку.

Треба зазначити, що в багатьох країнах із розвинутою систе­мою зв'язку банківського сектора з системою казначейства вико­ристовують можливості різних банків, що аж ніяк не впливає на спроможність казначейства управляти бюджетними коштами. Го­ловне, щоб казначейство мало можливість здійснювати контроль за станом цих рахунків у режимі реального часу й оптимально пере­міщувати кошти туди, де вони потрібні.

За час існування та розвитку Державного казначейства Украї­ни поняття єдиного казначейського рахунку змінювалося.

«Положення про єдиний казначейський рахунок», затвердже­не наказом Головного управління Державного казначейства Украї­ни від 21 березня 1997 року за № 28 та зареєстроване у Міністерстві юстиції України 21 березня 1997 року за № 102/1906, передбачало відкриття рахунків органам Державного казначейства в різних установах банків і наводило таке визначення:

Єдиний казначейський рахунок - це система бюджетних ра­хунків органів Державного казначейства, відкритих в уста­новах банків за відповідними балансовими рахунками, на які зараховуються податки, збори, інші обов'язкові платежі державного бюджету та надходження з інших джерел, вста­новлених законодавством України, і з яких органами Державного казначейства здійснюються платежі безпосередньо на користь суб'єктів господарської діяльності, які виконали роботи та/або надали послуги розпорядникам бюджетних коштів.

У зв'язку з входженням Державного казначейства України в систему електронних платежів НБУ та прийняттям рішення про пе­рехід на централізовану модель, наказом Державного казначейства України від 26 червня 2002 року за № 122, який був зареєстрований у Міністерстві юстиції України 18 липня 2002 року за № 595/6882, затверджено «Положення про єдиний казначейський рахунок», згідно з яким:

Єдиний казначейський рахунок - це рахунок, який об'єднує кошти субрахунків, що відкриті у Державному казначействі України (центральний рівень) управлінням Державного каз­начейства в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Тобто єдиний казначейський рахунок об'єднує систему ра­хунків, що діють в єдиному режимі та через які органи Державного казначейства проводять операції за доходами та видатками бюдже­тів усіх рівнів відповідно до Закону України про Державний бю­джет України на відповідний рік.

Запровадження єдиного казначейського рахунку, на який за­раховуються згідно з новою бюджетною класифікацією усі держав­ні доходи і з якого здійснюються всі наступні видатки бюджетів, дає змогу зосередити державні кошти в руках одного господаря. Уряд має можливість отримувати вичерпну інформацію про стан державних фінансів у режимі реального часу і здійснювати конт­роль за дотриманням встановленого розміру дефіциту бюджетів, тобто володіє фінансовими важелями регулювання економічної си­туації

Таким чином, запровадження єдиного казначейського рахунку дає змогу зосередити державні кошти в руках однієї юридичної осо­би і забезпечити:

— досконалу базу даних за бюджетними показниками;

— щоденне перерахування за призначенням коштів, що над­ходять до державного та місцевих бюджетів;

— розподіл загальнодержавних податків, зборів та обов'язко­вих платежів між державним і місцевими бюджетами;

— перерахування місцевим бюджетам належних їм коштів відповідно до нормативів і результатів взаєморозрахунків;

— дотримання принципу цільового спрямування бюджетних коштів через здійснення попереднього контролю;

— надання інформації органам законодавчої влади про здійс­нені на єдиному казначейському рахунку операції.

Тобто запровадження ЄКР дає можливість повною мірою реалізувати принцип єдності бюджетної системи, задекларова­ний у Бюджетному кодексі України.

Найближчою перспективою для Державного казначейства має стати впровадження єдиного казначейського рахунку на централь­ному рівні. Як зазначалося в попередньому розділі, відкриття ко­респондентського рахунку на центральному рівні - це не просто технічне злиття 28 рахунків в об'єднаний казначейський єди­ний рахунок із субрахунками для кожної області та з доступом до СЕП НБУ через розрахункові палати Нацбанку на обласному і центральному рівнях, а якісно новий крок у розвитку Дер­жавного казначейства України.

За наявності справді фізично єдиного казначейського рахун­ку контроль за рухом бюджетних коштів органи Державного каз­начейства можуть здійснювати безперервно в режимі реального часу щодня. Основні вимоги до щоденного управління коштами передбачають не просто визначення залишків бюджетних коштів на ЄКР, а й зіставлення виявлених тенденцій з прогнозами дина­міки грошових ресурсів і відстеження причин суттєвих відхилень для проведення своєчасного корегування у планах позичання гро­шових коштів.

Очевидно, за умови запровадження централізованої моделі розрахунків зміниться визначення єдиного казначейського ра­хунку. Дуже важливим і необхідним компонентом для розробки подальшої теоретичної бази з питань казначейської системи вико­нання бюджету повинно стати теоретичне підґрунтя щодо його створення і функціонування. Враховуючи особливості функціону­вання ЄКР у системі електронних платежів НБУ, пропонується таке визначення єдиного казначейського рахунку:

Єдиний казначейський рахунок - це кореспондентський рахунок Державного казначейства України, відкритий у Національному банку України, на якому акумулюються кошти платників податків, розпорядників бюджетних коштів та інших клієнтів, а інформація про конкретно здійснені операції з ними, їхня економічна суть відобража­ється на рахунках, відкритих для їхніх власників на відповідному рівні органів Державного казначейства.

Таке визначення віддзеркалює суть централізованої моделі роботи єдиного казначейського рахунку.

Доцільно зазначити, що функціонування системи органів Державного казначейства України за умови створення ЄКР на цент­ральному рівні повинно враховувати наведені нижче принципові моменти:

— операції з грошовими коштами всієї системи органів Дер­жавного казначейства здійснюватимуться тільки на центральному рівні через кореспондентський рахунок, відкритий у Національному банку України;

— інформація про здійснення платежу доводитиметься до від­повідного обласного управління Державного казначейства через пла­тіжну систему Національного банку України, від якого, своєю чер­гою, через внутрішню платіжну систему - до відділення Державного казначейства, де територіально перебуває відповідний клієнт;

— отримання на центральному рівні в режимі реального часу фінансової звітності, у тому числі балансу виконання бюджету.

Централізована модель розрахунків передбачає необхідність розробки нових взаємостосунків між рівнями органів ДКСУ, що повинно бути наслідком змін законодавчо-нормативних актів із загальних питань створення та існування ДКСУ.

Із запровадженням цієї схеми проходження платежів зміню­ються напрями потоків інформації. За чинним Положенням, центральний офіс відповідає за своєчасне та адресне доведення коштів та інформації до підпорядкованих органів ДКСУ на підставі рішень головних розпорядників бюджет­них коштів. За перспективною схемою, головним завданням цент­рального офісу буде оперативне управління потоками бюджетних коштів шляхом:

— встановлення дозволу на їх використання;

— встановлення правил на здійснення платежів у разі невико­нання дохідної частини бюджету.

Інформація про рух бюджетних коштів та їх використання «народжуватиметься» на нижчих рівнях (районному, обласному), про що ДКСУ матиме відомості через внутрішню платіжну систему. На підставі отриманої інформації, аналізу ви­конання бюджету та прогнозу надходжень Державне казначейство ухвалюватиме рішення про встановлення лімітів на обласному рівні та переадресування частини коштів на підкріплення іншим областям.

До позитивних моментів цього впровадження слід віднести можливість:

— доступу для центрального апарату ДКСУ ресурсів, які зараз обліковуються на 28 кореспондентських ра­хунках обласних управлінь Держказначейства;

— перерозподілу ресурсів, з урахуванням фактичної потреби в них на відповідній території в межах єдиного казначейського ра­хунку;

— уникнення зустрічних грошових потоків між доходами державного бюджету, які акумулюються на відповідній території, та витратами розпорядників бюджетних коштів;

— спрямування на видатки загального фонду держбюджету усіх наявних (і бюджетних, і небюджетних) ресурсів, які облікову­ються в системі обліку ДКСУ (у тому числі кош­тів суб'єктів господарювання, фондів, які обслуговуються Держ-казначейством);

— оперативного здійснення видатків розпорядниками бю­джетних коштів на підставі обліку їх зобов'язань в органах казна­чейства.

У результаті застосування новітніх технологій у впровадженні єдиного казначейського рахунку створено передумови для переходу від екстенсивного розвитку Державного казначейства до інтенсив­ного. Цей чинник дасть можливість у майбутньому значно скороти­ти витрати на утримання органів Державного казначейства України.