Класифікація фінансування бюджету

Класифікація фінансування бюджету визначає джерела отримання фінансових ресурсів, необхідних для покриття дефіциту бюджету і напрямки витрачання фінансових ресурсів, що утворилися в результаті перевищення доходів бюджету над його видатками.

Фінансування бюджету  надходження та витрати у зв’язку зі зміною обсягу боргу, а також зміною залишку готівкових коштів по бюджету, які використовуються для покриття різниці між доходами і видатками бюджету.

Класифікація боргу

Класифікація боргу систематизує інформацію про всі боргові зобов’язання держави, Автономної Республіки Крим, місцевого самоврядування.

Тема 4. Платіжна система виконання Державного бюджету України

Лекція 4 (2 год.)

Мета заняття: поглибити і систематизувати знання студентів стосовно видів платіжних систем, які використовуються в Україні згідно з чинним законодавством, визначити механізм функціонування Єдиного казначейського рахунку ДКСУ, а також процедуру відкриття рахунків в органах ДКСУ в процесі виконання бюджету розпорядниками та одержувачами бюджетних коштів різних рівнів. Формувати економічне мислення студентів, професійні навички, вміння швидко і якісно аналізувати інформацію та використовувати її у майбутньому.

План

1. Платіжна система виконання Державного бюджету України: суть, основні вимоги та елементи.

2. Суть, призначення та структура Єдиного казначейського рахунку.

3. Рахунки, що відкриваються в органах Державної казначейської служби України: суть, порядок відкриття.

4. Закриття рахунків в органах Державної казначейської служби України.

Основні терміни та поняття: платіжна система, платежі державного бюджету, платіжна система виконання бюджету, принцип єдності каси і єдиного бухгалтерського обліку, елементи платіжної системи, Єдиний казначейський рахунок, реєстраційні рахунки, спеціальні реєстраційні рахунки, особові рахунки, внутрішньобанківські платіжні системи, системи "клієнт-банк", програмні комплекси "Операційний день банку"

1. Платіжна система виконання державного бюджету України: суть, основні вимоги, класифікація

Невід'ємним спеціалізованим елементом практично всіх фінансових операцій, пов'язаних з передачею інформації та переказом грошових коштів, є платіжні системи. Платіжну систему можна представити у вигляді набору платіжних інструментів і механізмів, банківських процедур, а також міжбанківських систем переказу коштів, поєднання яких забезпечує грошовий обіг разом з інституційними та організаційними правилами та процедурами, що регламентують використання цих інструментів та механізмів.

Платіжна система (ПС) - це платіжна організація, члени платіжної системи та сукупність відносин, що виникають між ними при проведення переказу грошей. Переказ грошей є обов'язковою функцією, яку повинна виконувати ПС, і здійснюється при допомозі комплексу програмного та технічного забезпечення, із застосуванням електронних засобів приймання, оброблення, передавання та захисту інформації у відповідності із принципами і правилами проведення переказів.

Загальні засади функціонування ПС регулюються Законом України "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні" від 5.04.2001 р. № 2346-ІП. Проведення переказів в межах України здійснюється за допомогою внутрішньодержавних і міжнародних систем, що діють в Україні. До внутрішньодержавних банківських ПС належать системи міжбанківських розрахунків, системи масових платежів та внутрішньобанківські ПС.

З 1 січня 1994 року в Україні функціонує достатньо оперативна, ефективна і надійна внутрішньодержавна банківська ПС - система електронних міжбанківських переказів Національного банку України (СЕМП НБУ), яка відповідає світовим стандартам та включає в себе систему електронних платежів (СЕП) та систему термінових переказів (СТП).

У складі національної платіжної системи держави можна виділити декілька самостійних систем, кожна з яких задовольняє вимоги окремої платіжної сфери. Такі системи можна класифікувати за різними характеристиками та ознаками.

Виходячи з того, яку роль відіграють платіжні системи відповідно до характеру здійснюваних платежів, розрізняють:

1. Системи міжбанківських розрахунків, які призначені для здійснення платіжних трансакцій між банками, обумовлених виконанням платежів їхніх клієнтів або власних зобов'язань одного банку перед іншим. Для них необхідною стадією є транспортування документа між банком платника та банком одержувача за допомогою однієї із систем електронних міжбанківських розрахунків. Найчастіше – це система електронних платежів (СЕП), але можливі варіанти двосторонніх кореспондентських відносин між банками, міжнародних платіжних систем тощо. Характерним для цих розрахунків є їх відображення на кореспондентських рахунках банків - учасників розрахунків. Джерелом надходження міжбанківських платіжних документів у СЕП може бути як Операційний день банку (ОДБ), так і розрахунковий центр внутрішньої платіжної системи.

2. Внутрішньобанківські платіжні системи створюються, щоб забезпечити найбільш сприятливі умови щодо проходження платежів між установами, що належать до однієї групи. їх основу складає програмно-технічний комплекс із власними засобами захисту інформації, який експлуатується комерційним банком (або фінансовою установою, яка забезпечує проходження платежів) або об'єднанням банків і здійснює розрахунки між установами цього банку (об'єднання) та, можливо, іншими банківськими установами поза межами СЕП. При цьому розрахунки виконуються через систему кореспондентських рахунків у центральній установі, яка виступає як банк банків відповідної структури. Всередині структури може також створюватися єдиний центр для виконання клірингу та розрахунків. Центральна установа в такому випадку, крім забезпечення проходження платіжних документів всередині об'єднання, забезпечує обмін платежами з іншими учасниками СЕП. Тому важливою умовою їх ефективного та надійного функціонування є тісна співпраця з міжбанківськими системами.

3. Системи "клієнт-банк" призначені для розрахунків між клієнтом банку та банком в електронній формі, що дозволило практично уникнути затримки платежів на міжбанківському рівні. Використовуються банками, які пропонують платіжні послуги своїм клієнтам на базі сучасних технологій. Крім оперативної передачі платіжних документів в банк, системи "клієнт-банк" надають можливість клієнту в режимі реального часу отримувати виписки по своїх рахунках, здійснювати інший документообіг між банком і клієнтом.

В умовах конкуренції банки змушені розробляти спеціальні ділові та ринкові стратегії використання платіжних послуг, забезпечуючи таким чином свою конкурентну спроможність функціонувати в обмеженому секторі ринку платіжних послуг і пропонувати клієнтам більш широкий їх набір. Однією з перших у І цьому плані була американська система телефонної оплати рахунків, яка однак, не отримала поширення через інертність споживачів, які не бажають змінювати усталені форми розрахунків. Нині все більшого поширення набуває банківське обслуговування вдома, або "домашній банк" - комплекс послуг щодо надання клієнтам банків фінансової інформації, а також здійснення за їх ініціативою різних банківських трансакцій з передаванням інформації телефонними каналами або через двосторонню систему кабельного телевізійного зв'язку.

4. Системи масових платежів набувають все більшого поширення у всіх державах світу. Незважаючи на те, що традиційні безготівкові платіжні інструменти (чеки, платіжні доручення тощо) достатньо розповсюджені, останнім часом усе ширше впроваджується система масових (споживчих) платежів з використанням пластикових карток. Швидке розповсюдження пластикових платіжних карток, їх перетворення у масовий інструмент розрахунків пояснюється тими перевагами, які отримують учасники системи. Це, зокрема, зручність карткової системи розрахунків для користувача, а також можливість отримання кредиту без спеціального звернення до банку. У цих системах задіяні кредитні картки, дебетні картки, "електронні гаманці", а також картки для отримання грошей з банківських автоматів.

Система електронних платежів (СЕП) НБУ - це державна ПС, що забезпечує здійснення розрахунків в електронній формі між банками як за дорученням клієнтів, так і за зобов'язаннями банків на всій території України. Роль платіжної організації виконує НБУ, який свого часу ініціював та організував створення СЕП.

Платіжна система ДКСУ працює сьогодні на принципах, прийнятих для банківської системи. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 15.09.1999 р. №1721 вона набула статусу учасника системи електронних платежів Національного банку України. Входження казначейства в СЕП НБУ дозволило швидко акумулювати бюджетні кошти, правильно їх обліковувати, своєчасно перераховувати до бюджету.

Разом з тим подальший розвиток казначейської системи, її зростаючі вимоги та фінансові можливості породжують як кількісні зміни інформаційного середовища - збільшення обсягу оброблюваної інформації, виконуваних функцій тощо, так і якісні - розширення функціонального спектру розв'язуваних задач, зміна їх характеру. Враховуючи інформаційну насиченість системи, її багаторівневу ієрархічну структуру, функціональну складність та необхідність роботи практично в реальному режимі часу синхронно з банківською системою, а також тенденції світового ринку операційних систем і системного програмного забезпечення було прийняте стратегічне рішення: подальший розвиток електронних міжбанківських розрахунків в Україні здійснювати за онлайновими технологіями, орієнтуючись на новітні програмно-технічні засоби.

On-line (буквально "на лінії"") - це режим, при якому реакція на ініціалізовану трансакцію, з точки зору користувача, відбувається практично миттєво (за частки секунди), а результат її виконання оформлений технологічно як невід'ємна частина самої трансакції. Причому між ініціалізацією трансакції і отриманням результату не можуть бути виконані дії, що не стосуються даної трансакції.

Для порівняння, off-line - це режим, при якому реакція на ініціалізовану трансакцію відбувається за певний проміжок часу (хвилини, години), а отримання результату їх виконання оформлене у вигляді окремої технологічної дії.

Оперативність онлайнових технологій очевидна. Окрім цього застосування технологій on-line для здійснення платежів надає такі можливості: - зарахування коштів на коррахунок банку-отримувача здійснюється у момент надсилання банком-відправником трансакції до системи;

• банки можуть виконувати важливі платежі миттєво, будучи впевненими, що кошти потрапили на коррахунок отримувача;

• природною стає реалізація в режимі on-line механізмів, що поєднують декілька інформаційно-обчислювальних систем, у яких вимагається синхронне виконання певних дій (для ринку цінних паперів, валютного ринку тощо).

Система електронних платежів Національного банку України (надалі - СЕП НБУ) – це складова системи електронних міжбанківських переказів (СЕМП), що забезпечує проведення міжбанківського переказу в режимі обміну файлами з індивідуальною обробкою міжбанківського електронного документа, за яким між: списанням грошей з кореспондентського рахунку банківської установи (платника) та зарахуванням грошей на кореспондентський рахунок банківської установи (отримувача) є певний проміжок часу.

Система електронних платежів є власністю Національного банку України та забезпечує розрахунки між клієнтами-учасниками СЕП в національній валюті України і в найбільш вживаних іноземних валютах.

СЕП НБУ є закритою системою, де грошові кошти циркулюють у обмеженому фінансовому просторі та перебувають під емісійним контролем з боку Національного банку.

СЕП базується на повністю безпаперовій технології. Основним режимом роботи є обмін електронними платіжними документами та службовими повідомленнями.

СЕП побудована на пакетному способі передачі інформації. Тобто інформація від АРМ-відправника у вигляді файла надсилається до АРМ-одержувача. АРМ СЕП обмінюються між собою файлами за допомогою електронної пошти (NBUMAIL), яка відокремлена від інших систем передачі даних і, як наслідок, має високий ступінь захисту.

Такий спосіб передачі інформації не є достатньо оперативним, оскільки між моментом відправки файла і його отриманням проходить певний відрізок часу. Абонент, що відправив файл, пересвідчиться, що файл успішно дійшов до одержувача, і виконає відповідні дії лише тоді, коли отримає від одержувача інший файл-квитанцію. Зокрема, за платежами у відповідь, що надходять до банку-учасника, зарахування на коррахунок проводиться лише тоді, коли банк-отримувач надішле квитанцію про їх успішне приймання. У той самий час банки можуть виконувати платежі в СЕП лише у межах поточного залишку на кореспондентському рахунку. Отже, кошти, що надійшли до СЕП на адресу певного банку і вже списані з коррахунку відправника, залишаються недоступними отримувачу до надання їм квитанції. Тому є певний проміжок часу між моментами списання коштів з кореспондентського рахунку банку-платника та зарахування на коррахунок банку-одержувача. Цей проміжок часу і визначає оперативність перерахування коштів за допомогою СЕП.

Файл — сукупність записів визначеної структури і змісту, що зберігається на носії електронної інформації (магнітний диск, жорсткий диск ПЕОМ тощо) та може передаватися каналами зв'язку.

Крім обміну електронними документами для забезпечення надійного контру за станом розрахунків на всіх стадіях проходження платіжних документів через систему електронних платежів АРМ СЕП обмінюються між собою та з ОДБ різноманітною технологічною інформацією.

Основними завданнями системи електронних платежів є:

• задоволення потреб економіки, що реформується та розвивається;

• удосконалення кредитно-монетарної політики, яку проводить НБУ, завдяки отриманню оперативної та точної інформації про переміщення грошових коштів і стан кореспондентських рахунків;

• мінімізація часу на виконання міжбанківських розрахунків та на обіг грошових коштів;

• високий рівень безпеки міжбанківських розрахунків;

• високий рівень внутрішнього бухгалтерського обліку і контролю;

• мінімізація вартості банківського посередництва шляхом оптимізації платіжних засобів і раціоналізації систем.

На систему електронних платежів покладається виконання таких функцій:

• проведення розрахунків між банками (або іншими фінансовими установами) в національній валюті держави та в інших іноземних валютах;

• ефективне використання тимчасово вільних ресурсів банків;

• здійснення контрольних функції Національного банку щодо стану кореспондентських рахунків комерційних банків;

• обмін інформацією в електронному вигляді щодо проведених розрахунків-забезпечення надійності проведення розрахунків;

• багатоступеневий контроль за достовірністю даних на всіх стадіях розрахунків;

• багаторівневий захист інформації від несанкціонованого доступу, використання, викривлення та фальсифікації на всіх стадіях обробки та передачі даних.

Система термінових переказів (СТП) - складова системи електронних міжбанківських переказів, що забезпечує проведення міжбанківського переказу в режимі реального часу з індивідуальний опрацюванням міжбанківського електронного розрахункового документа, за яким списання грошей з кореспондентського рахунку банківської установи (платника) та зарахування грошей на кореспон­дентський рахунок банківської установи (отримувача) виконується одночаснім. СТП організована на сучасних технологіях on-line, що дозволяє миттєво переводити кошти між кореспондентськими рахунками учасників тільки цієї системи. При виконанні початкової трансакції банк-платник одразу отримує відповідь, чи прийнята ця трансакція, і якщо так - це гарантія того, що кошти за цим платіжним документом вже переказані на коррахунок банку-отримувача. Миттєве отримання відповіді, чи прийнята трансакція до системи, та зарахування] на коррахунок банка-отримувача дозволяє спростити бухгалтерську модель розрахунків через СТП порівняно з СЕП.

На відміну від СЕП, де обмін платежами здійснюється файлами (коли в один пакет об'єднано декілька платіжних документів), проплата через СТП здійснюється по одній трансакції. Це дозволяє уникнути ситуації, коли через один невірно оформлений платіжний документ до платіжної системи не приймаються й інші документи, що опинилися з ним в одному файлі.

Крім СЕП, міжбанківські розрахунки можуть здійснюватися через внутрішньобанківську платіжну систему (ВПС), комбінацію систем ВПС і СЕП, міжнародні системи електронних розрахунків та двосторонні прямі кореспондентські відносини.

Основними учасниками процесу електронних розрахунків є банки та їх філії, які готують початкові платіжні документи для СЕП і отримують відповідні надходження від неї.

Функціонування СЕП організовується за такими принципами:

• абсолютна закритість - грошові кошти не виходять із СЕП;

• відображення кожного платежу на відповідних коррахунках учасників СЕП;

• виконання доручень у черговості їх надходження у СЕП і у межах наявних на коррахунку коштів;

• здійснення усіх операції виключно у безготівковій (електронній) формі;

• здійснення і завершення усіх платежів і розрахунків протягом операційного дня;

• ініціювання переказу здійснюється учасником, який дебетує, свій рахунок;

• зарахування коштів одержувачу тільки після надходження їх на коррахунок учасника.