2. Основні загрози біорізноманіттю. Головні загрози біорізноманіттю, зумовлені діяльністю людини, полягають в наступному:

1. руйнування місць проживання (існування), їх фрагментація та деградація;

2. глобальна зміна клімату;

3. надмірна експлуатація ресурсів (видів);

4. вторгнення екзотичних видів;

5. поширення хвороб.

Руйнування місць проживання

Для більшості вимираючих видів рослин і тварин саме втрата місць проживання є першочерговою загрозою. У багатьох регіонах Землі, особливо на островах та в областях із високою щільністю населення, більшість первинних місць існування видів уже зруйновано. Наприклад, у Кенії, Мадагаскарі, Індії, Філіппінах понад 50% ключових для біорізноманіття лісових місць існування зруйновано.

На сьогодні вже знищено понад 10% усіх коралових рифів, які хоч і займають всього 0,2% океанічної площі, але слугують місцем існування 1/3 усіх відомих видів океанічних риб. Найдраматичніша ситуація на Філіпінах, де 90% пошкоджених рифів уже загинули або вмирають. Головні причини: забруднення, замулювання внаслідок вирубування прибережних лісів, хижацький вилов риби, молюсків та інших тварин (часто із використанням вибухівки або ціанідів).

Багато цінних диких видів втратили більшу частину свого первинного ареалу і лише незначна частина тих місць існування, що залишилися, перебувають під охороною. Наприклад, орангутанг, що живе на Суматрі та Борнео, був позбавлений 63% своїх місць існування, а під охороною знаходиться лише 2% від його початкового ареалу.

Залучення все нових територій для ведення людиною господарства (зростання відсотка орних площ, будівництво доріг, населених пунктів, збільшення частки антропогенних ландшафтів) призводить до виселення значної кількості видів із їхніх корінних територій та часто – до зміни чисельності видів живих організмів.

Фрагментація місць існування

Крім повного руйнування, місця існування, які раніше займали великі площі, часто розбиваються на маленькі фрагменти дорогами, полями, населеними пунктами, місцями відпочинку, військовими спорудами тощо.

Фрагменти відрізняються від початкового суцільного місця існування тим, що:

1. мають порівняно велику протяжність прикордонних зон, суміжних із людською діяльністю;

2. центр кожного фрагмента розташований близько від краю.

Для ілюстрації проблем, які породжуються цими чинниками можна навести такий приклад:

Заповідник №1 з усіх боків оточений полями, має квадратну форму, довжина кожної сторони – 1000м, площа – 1 км² або 100га, периметр – 4000м. Точка центру заповідника знаходиться на відстані 500м від найближчої точки периметра. Якщо домашні коти у пошуках їжі будуть заходити вглиб лісу на 100м і заважатимуть лісовим птахам насиджувати яйця, то лише 64 га заповідника залишаються придатними для спокійного розмноження птахів, а непридатна периферійна смуга займає 36 га.

Заповідник №2 з усіх боків оточений полями, має квадратну форму, але поділений на чотири рівні частини автомобільною дорогою (ширина 10м) із півночі на південь та залізницею (ширина 10м) із заходу на схід. Таким чином, відчужена площа в цілому складає 2га (2 х 1000м х 10м), що становить лише 2% від загальної площі заповідника

Оскільки заповідник розділений на 4 фрагменти площею 495м х 495м кожен, то відстань від центру кожного фрагмента до найближчої точки периметру становить 240м. У зв’язку з наявністю доріг коти можуть заходити в ліс з чотирьох боків кожного фрагменту, тому у птахів для спокійного розмноження залишаються лише внутрішні квадрати кожного фрагменту площею 8,7га, а всього у заповіднику вони займають 34,8га. Таким чином, хоч дорога та залізниця забрали лише 2% території заповідника, але вони все одно удвічі скоротили придатну для птахів територію проживання.

Фрагментація місць проживання загрожує існуванню видів тим, що:

1. Обмежуються можливості видів до розселення. Наприклад, багато видів птахів, ссавців та комах, що мешкають в глибині лісу не можуть подолати навіть вузькі смуги відкритого простору через небезпеку нападу хижаків. У результаті цього деякі види після зникнення популяції у фрагменті не мають змоги заселити його знову. Крім того, якщо через фрагментацію зникають тварини, які поширюють м’ясисті та липкі плоди, то страждають і відповідні види рослин. Врешті-решт, ізольовані фрагменти місць проживання не заселяються багатьма характерними для них видами. У той же час всередині окремих фрагментів відбувається і природне зникнення видів внаслідок сукцесійних та популяційних процесів, тому у фрагменті відбувається поступове видове збіднення.

2. Скорочується арена пошуку корму для багатьох типових тварин. Багато видів тварин використовує широко розсіяні або сезонно доступні корми, сезонно розподілені джерела води, тому їм необхідне вільне пересування по значному простору. Певний ресурс (корм або вода) може використовуватись лише кілька тижнів за рік або взагалі один раз у кілька років, але при фрагментації місць проживання ізольовані види позбавляються можливості мігрувати всередині свого природного ареалу у пошуках цього рідкісного, але іноді надзвичайно важливого ресурсу. Наприклад, загорожі можуть перешкоджати природній міграції великих травоїдних тварин (антилопи гну, бізони), змушуючи їх пастись на одному місці, що врешті призводить до голодної смерті тварин та деградації місць проживання.

3. Прискорюється зникнення популяцій, оскільки в результаті фрагментації широко розселена популяція розпадається на ізольовані субпопуляції, всередині яких відбуваються процеси інбридінгу та дрейфу генів і врешті втрачається можливість для тривалого стійкого розвитку.

4. Збільшується частка межових (прикордонних) місць проживання, які можуть сильно відрізнятися від внутрішніх, наприклад сильними коливаннями рівнів освітленості, температури, вологості та швидкості вітру. Оскільки деякі види тварин і рослин дуже вузько пристосовані до цих факторів, вони не витримують змін і зникають у фрагментах. Прикладами таких вразливих організмів є тіневитривалі види квіткових рослин в умовах помірного клімату або надзвичайно чутливі до рівня вологості амфібії.

5. В ізольовані місця проживання легше проникають як екзотичні агресивні види, так і паразити вихідних видів, від свійських тварин до диких передаються хвороби тощо.

Деградація та забруднення місць проживання

Деградація та забруднення місць проживання хоч і не пов’язані із їх явним руйнуванням, але можуть призвести до порушень, які врешті зумовлять зникнення певних видів. Наприклад, рибальські судна щорічно тралами борознять близько 15 млн км²океанічного дна, тобто руйнують площу у 150 разів більшу, ніж площа лісів, які вирубують за цей же період. Трали пошкоджують і нищать таких ніжних істот як анемони і губки, а разом з цим скорочують видове багатство, біомасу та змінюють структуру угруповань.

Здебільшого забруднення природного середовища (пестицидами, добривами, стічними водами, викидами підприємств і транспорту та ін.) є найбільш універсальною формою його руйнування. Здебільшого вони бувають непомітними візуально і їх вплив проявляється не одразу, але трапляються і вражаючі випадки, наприклад масові розливи нафти та 500 пожеж під час першої війни у Перській затоці.

1. Забруднення пестицидами. У першій половині 20 ст. для знищення комах у посівах зернових культур та личинок комарів на водних поверхнях у світі широко використовували хлорорганічний пестицид ДДТ. У 60-х роках було з’ясовано, що ДДТ та деякі інші подібні препарати спричиняють кумулятивний ефект, тобто у кожній наступній ланці харчового ланцюга відбувається збільшення їх концентрації. Таким чином, у хижих птахів (яструбів, орлів) через високий рівень цих пестицидів у тканинах, самки відкладали яйця із ненормально тонкою шкаралупою, що не витримувала ваги птахів і тріскалась під час насиджування. Часто й ембріони розвивались із аномаліями. Через знижену здатність до розмноження чисельність популяцій цих птахів у всьому світі різко знизилась. Також вчені фіксували накопичення ДДТ та інших пестицидів у хижих рибах та морських ссавцях, зокрема в дельфінах. У багатьох с/г областях разом із шкідливими комахами були знищені корисні та рідкісні види. Наукові дослідження цієї проблеми призвели до заборони застосування ДДТ у багатьох країнах. Після цього чисельність багатьох видів птахів (сапсана, скопи, орлана білоголового) поступово відновилась.

2. Забруднення вод. На відміну від забруднення наземного середовища, в якому відходи зберігаються відносно локально, у водному середовищі токсичні речовини (пестициди, нафтопродукти, сполуки важких металів, промислові відходи, детергенти) розносяться течіями по значних територіях. У водних екосистемах особливо сильно проявляється кумулятивний ефект, тому навіть дуже незначні концентрації токсичних речовин можуть накопичуватись у водних організмах до летальної концентрації.

Крім того стічні води, добрива, детергенти та промислові викиди є джерелом сполук Нітрогену та Фосфору і, таким чином, викликають евтрофікацію водойм, у тому числі й морів (Північне та Балтійське моря, Мексиканська затока, моря, які омивають Японію).

3. Забруднення повітря. У сучасному світі деякі типи забруднення повітря (кислотні опади, смоги, викиди токсичних металів) набули таких масштабів, що почали серйозно шкодити цілим екосистемам.

Надмірно виснажлива експлуатація ресурсів

Для того, щоб вижити, людина в усі часи використовувала природні ресурси, однак допоки чисельність людства була незначною, а технології примітивними, людина могла полювати чи збирати врожаї, здебільшого не призводячи до зникнення потрібних їй видів. Натомість зараз часто ресурси використовуються темпами, неспіврозмірними із швидкістю відновлення видів.

У більшості сучасних розвинутих країн часто вводяться обмеження на надмірну експлуатацію ресурсів:

• суворо контролюються права на використання с/г земель;

• забороняється полювання на певних територіях;

• забороняється знищення самок, молодняка та тварин з низькою чисельністю;

• забороняється збір плодів у певні сезони року, тощо.

Але у багатьох регіонах світу ресурси експлуатуються з максимальною ефективністю. Якщо існує попит на певний продукт, місцеве населення знаходить способи знайти та продати його. Часто для задоволення легальних і нелегальних потреб знищуються цілі біологічні угруповання. Для колекціонерів виловлюють рідкісні види комах, і особливо метеликів, вивозять орхідеї, кактуси, мушлі морських молюсків, для акваріумістів – тропічних риб і т. п. У багатьох випадках механізм надмірної експлуатації такий:

• виявляється ресурс;

• визначається для нього ринок збуту;

• мобілізується місцеве населення для його добування та продажу.

У результаті, ресурс споживається наскільки широко, що стає рідкісним або навіть зникає, а ринок виводить на його місце інший ресурс, або ж відкриває новий регіон для експлуатації (наприклад, при промисловому вилові риби після виснаження одного виду починають вилов іншого і т.д., при заготівлі деревини поступовими послідовними циклами вирубують все менш і менш цінні види дерев доти, доки в лісі залишаться лише поодинокі товарні екземпляри).

Для багатьох цінних видів єдина надія на відновлення чисельності з’являється лише тоді, коли вони стають настільки рідкісними, що втрачають комерційну цінність. Але буває і навпаки, наприклад по мірі того, як носороги стають все рідкіснішими, зростає ціна їхнього рогу на чорному ринку.

Одна з найгарячіших суперечок стосовно експлуатації диких видів виникла навколо полювання на китів. Після того, як з’ясувалося, що у результаті промислу, чисельність багатьох видів китів знизилась до загрозливо низького рівня, у 1986 році Міжнародна комісія по китах заборонила промисловий вилов китів. Однак незважаючи на це, чисельність більшості видів китів так і продовжує лишатись низькою, ймовірно через нелегальний вилов, загибель особин при зіткненні із суднами чи потраплянні у рибальські сіті.