Стиснення, струс грудної клітки

При стисненні і струсі грудної клітки у хворих спостерігається ядуха, загальна слабість, блідість шкірних покривів, знижується артеріальний тиск, виникає тахікардія. При сильних і тривалих стисненнях грудної клітки (обвали, зсуви грунту і т. ін.) може розвинутись травматична асфіксія. У цих випадках, при зупинці дихання, яка виникає внаслідок стиснення грудної клітки, відбувається зворотний рух крові від серця і внутрішньогрудних вен у безіменні та яремні вени, що призводить до переповнення та розриву дрібних вен і капілярів з утворенням невеликих крововиливів на шкірі голови, обличчя, надпліччя і грудної клітки вище сосків. Шкіра у цих ділянках набуває яскраво-червоного забарвлення з множинними фіолетовими крововиливами. Крім цього, внаслідок набряку і дрібних крововиливів у сітчатку ока, внутрішнє вухо і барабанну перетинку, часто розвивається втрата зору, слуху. Можуть виникати кровотечі з носа, вуха і т. ін. Слід пам’ятати, що при стисненні та струсі грудної клітки можуть спостерігатися порушення цілості органів грудної порожнини (розрив легені, пошкодження плеври, серця, судин та ін.).

Лікування. У першу чергу необхідно звільнити потерпілого від стиснення грудної клітки, при потребі провести ШВЛ “рот у рот” або “рот у ніс”, закритий масаж серця, пересвідчитися чи немає переломів ребер, пошкоджень внутрішніх органів. При відсутності таких пошкоджень хворим призначають ліжковий режим, болезаспокійливі засоби (анальгін, месулід, трамадол, промедол), оксигенотерапію, при необхідності вводять протишокові, серцеві препарати і т. ін. Виконують вагосимпатичну блокаду за Вишневським, при переломах ребер – міжреберну блокаду. У тяжких випадках, при гострій дихальній недостатності, використовують ШВЛ. При пошкодженні внутрішніх органів проводять оперативне втручання, направлене на відновлення анатомічної цілості органа, зупинку кровотечі.

Перелом ребер

Перелом ребер виникає при прямій травмі або стисненні грудної клітки, частіше трапляється у людей старшого віку. Переломи часто проходять по паравертебральній, середній пахвовій або парастернальній лініях. Найбільш часто ламаються V-ХІ ребра. Переломи можуть бути поодинокими і множинними, однобічними та двобічними. при пошкодженні ребер в 2-3 місцях виникають подвійні або потрійні переломи .

При множинних переломах ребер можуть утворюватися ділянки, на яких спостерігаються дихальні рухи, несинхронні з рухами грудної клітки, тобто виникають так звані парадоксальні рухи, які призводять до порушення дихання. При вдиху ця ділянка западає, при видиху – випинається. Такі переломи ребер називають ще флотуючими. У разі двобічного пошкодження грудної клітки утворення подібних ділянок (“реберного клапана”) призводить до тяжких порушень дихання і серцево-судинної діяльності. Гострі краї відламків можуть спричинити розрив легеневої тканини з кровотечею в плевральну порожнину (гемоторакс) та пневмоторакс. Вихід повітря із пошкодженого бронха або з легеневої тканини призводить до розвитку пневмотораксу, інколи зі значним зміщенням органів середостіння в здоровий бік. При переломах ребер і травматичному пневмотораксі повітря може проникати з плевральної порожнини по клітковині середостіння на шию, обличчя і викликати підшкірну емфізему .

Клініка. Досить часто під час перелому ребер хворі відчувають хруст. У потерпілих виникає гострий біль у місці перелому, що посилюється при диханні, кашлі, рухах тулуба. Хворий щадить відповідну ділянку грудної клітки, при цьому займає вимушене положення і притискає руками уражену половину грудної клітки, що зменшує інтенсивність болю. При огляді місця перелому відмічається гематома, набряклість м’яких тканин та відставання грудної стінки в акті дихання. При пальпації в зоні перелому ребер можна відчути хруст (крепітацію). Найбільш тяжко перебігають множинні переломи ребер, при яких може розвинутись ядуха, ціаноз слизових оболонок і шкіри, зміни з боку серцево-судинної системи. При пошкодженні кістковими фрагментами легеневої тканини – на шиї, грудній клітці, животі, обличчі, може з’явитись підшкірна емфізема, кровохаркання. Досить часто переломи ребер супрово­джуються пошкодженням міжреберних судин і органів грудної клітки, що призводить до утворення гемотораксу, пневмотораксу. При переломах нижніх ребер (Х-ХІІ) можливі супровідні розриви діафрагми печінки, селезінки та інших органів. Важливе значення для встановлення діагнозу має рентгенологічне обстеження, при якому можна виявити перелом ребер, зміщення органів середостіння, скупчення крові або повітря в плевральних порожнинах.

Лікування. При пошкодженні ребер необхідно провести місцеве знеболення перелому за допомогою 1 % розчину новокаїну (10-15 мл), який вводять у місце най­більшої болючості, просуваючи голку до місця перелому (рис. 3.3.3).

При множинних переломах на боці пошкодження проводять міжреберну, паравертебральну або вагосимпатичну новокаїнову блокаду. Поряд із цим, призначають аналгетики, протикашльові. Для фіксації рухомих відламків ребер використовують лейкопластирну пов’язку. Смужки пластиру накладають у момент видиху черепицеподібно, захоплюючи половину нижньої смужки. Не слід накладати таким потерпілим стискальні циркулярні пов’язки, при яких зменшується екскурсія грудної клітки і можуть виникати легеневі ускладнення. У разі наявності множинних переломів зі створенням “реберного клапана” проводять спеціальне підшивання і витягнення або фіксацію реберних відламків.

Для профілактики запалення легень призначають антибіотики, сульфаніламідні препарати, інгаляції, дихальну гімнастику.