Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Адміністративне право.doc
Скачиваний:
1
Добавлен:
01.05.2025
Размер:
802.82 Кб
Скачать
  1. Види методів адміністративно-правового регулювання.

Методи адміністративного права поділяються на загальні та спе­ціальні. До загальних методів належать імперативний і диспози­тивний.

Імперативний метод, або метод «влад-підпорядкування», є основним методом адміністративного права. Суть його полягає в тому, що суб'єкт наділений юридично-владними повноваження­ми, а об'єкт — юридично підвладний суб'єкту, він не має вибору варіанта поведінки і повинен діяти лише так, як йому приписано.

Диспозитивний метод характеризується тим, що об'єкт управління має певну свободу вибору варіанта поведінки виходячи зі своїх інтересів.

Метод субординації— у відносинах між керованим об'єктом і керуючим суб'єктом закріплюється стан підлеглості, що й озна­чає наявність відносин субординації між ними.

Метод координації — полягає в закріпленні можливостей узго­дження управлінських дій між кількома органами одного структур­ного рівня для досягнення загальної мети..

Метод реординації — у відносинах у системі управління по­лягає в наданні керованому об'єкту права вимагати від керуючо­го суб'єкта створення необхідних для його діяльності умов

Метод адміністративного договору —під адміністративним договором треба розуміти двох- або багатосторонню угоду між суб'єктами управлінських відносин з приводу форм і засобів спільної реалізації покладених на них повноважень (прав і обов'язків).

  1. Предмет адміністративного права.

Предмет адміністративного права становлять суспільні відносини, які виникають з метою реалізації і захисту прав громадян, створення нормальних умов для функціонування громадянського суспільства й держави. Такі відносини пов'язані з: 1) діяльністю органів виконавчої влади; 2) внутрішньоорганізаційною діяльністю інших державних органів, підприємств, установ, організацій; 3) управлінською діяльністю органів місцевого самоврядування; 4) здійсненням іншими недержавними суб'єктами делегованих повноважень органів виконавчої влади; 5) здійсненням правосуддя у формі адміністративного судочинства.

Отже предметом адміністративного права є певні суспільні відносини, які виникають у галузі державного управління. Важливим є те, що під предметом розуміють не саме управління, а управлінські відносини між суб’єктами й об’єктами , що виникають при цьому.

  1. Система адміністративного права.

Система адміністративного права — це сукупність адміністративно-правових норм та інститутів, об'єднаних єдиним предметом і методом, принципами й цілями та розташованих у певній логічній послідовності. Вона складається з двох частин: загальної і особливої.

Норми загальної частини адміністративного права мають універсальний характер і розраховані на застосування в усіх галузях і сферах функціонування органів виконавчої влади, інших уповноважених здійснювати управлінську діяльність суб'єктів. Ці норми закріплюють принципи здійснення державного управління; правове становище суб'єктів адміністративного права; форми й методи управлінської діяльності органів виконавчої влади, місцевого самоврядування; спеціальні адміністративно-правові режими; засоби забезпечення законності й дисципліни в сфері управління, а також регламентують адміністративний процес і відповідальність за адміністративним правом.

Особливу частину адміністративного права складають норми, призначені для регулювання відносин, що виникають у окремих галузях управління. Ця частина об'єднує: 1) адміністративно-правові засади організації матеріального виробництва (управління народним господарством), 2) соціально-культурного та 3) адміністративно-політичного будівництва. Зазначені норми спрямовано на впорядкування суспільних відносин у певних сферах. Так, за допомогою норм першої групи регламентують відносини у сферах економіки, сільського господарства, будівництва та житлово-комунального господарства, комунікацій, використання й охорони природних ресурсів, торгівлі, фінансів тощо. Відносини у сферах освіти, науки, охорони здоров'я, культури, соціального захисту населення регулюють норми другої групи. Норми третьої групи спрямовано на регламентацію відносин у сферах оборони, національної безпеки, внутрішніх справ, юстиції, закордонних справ.

Приписи загальної і особливої частин взаємозалежні й представляють єдине ціле — систему адміністративного права. Це підтверджує той факт, що норми загальної частини застосовують до всіх інститутів особливої частини. Наприклад, загальні правила, що регулюють порядок підготовки, видання, набрання чинності й дію правових актів управління реалізуються в усіх галузях (сферах) управління з урахуванням їх специфіки.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]