49. Види державних службовців та різниця між ними.

Державні службовці – це особи, які обіймають посади в державних органах та їх апараті, здійснюючи професійну діяльність, щодо практичного виконання завдань і функцій держави.

Закон «Про державну службу» не дає розгорнутого поняття державних службовців, констатуючи, що до них належать особи, які займають посади в державних органах та їх апараті й мають відповідні службові повноваження. Наведене поняття звужує коло осіб, що належать до державних службовців. За такою класифікацією виділяють: допоміжний (технічний) персонал, спеціалістів, посадових осіб і представників адміністративної влади.Отже,

Керівник – це держ. Службовець, який займає державну посаду з посереднім здійсненням завдань і функцій державних органів.

Спеціаліст – це державний службовець який має необхідну професійну освіту і сприяє виконанню завдань і функцій державного органу в межах займаної посади.

Технічний персонал – це службовці діяльність якиї не пов’язана з діями, що тягнуть юридичні наслідки, або впливають на зміст рішення державного органу. Їх задача – забезпечити службову діяльність керівників і спеціалістів.

Технічний персонал не має статусу державних службовців.

50. Основні нормативні акти, якими визначається правовий статус державного службовця.

1. ЗУ Про державну службу=2.Про затвердження Порядку проведення конкурсу на заміщення вакантних посад державних службовців=3.Про затвердження Положення про проведення атестації державних службовців=4. Про затвердження Положення про порядок стажування у державних органах.

51. Правовий статус державних службовців.

Загальні положення діяльності і статус державного службовця передбачені Законом України "Про державну службу". Державна служба в Україні - це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті для практичного виконання1 завдань і функцій держави. Ці особи є державними службовцями, мають відповідні службові повноваження, займають певні посади і одержують заробітну плату за рахунок державних коштів. Правовий статус державного службовця - це зміст (суть) державно-службових правовідносин. Він розкривається через встановлення обов'язків, прав, обмежень та відповідальності. Обов'язки характеризують суть його службової діяльності, оскільки держава приймає громадянина на службу головним чином з метою покладення на нього відповідних посадових обов'язків. До загальних обов'язків державних службовців належить: дотримання Конституції України, реалізації законів та підзаконних нормативно-право-вих актів, забезпечення ефективної роботи та сумлінне виконання завдань і функцій державних органів, своєчасне і точне виконання рішень державних органів та посадових осіб. Права можна поділити на три групи: 1) права, які забезпечують усвідомлення державним службовцем свого правового статусу і його правового захисту; 2) права, які сприяють безпосередньому виконанню посадових обов'язків; 3) права, що сприяють посиленню службової активності державного службовця та забезпеченню соціального захисту До правового статусу державного службовця також входять норми, які встановлюють певні обмеження: заборона брати участь у страйках, або вчиненні інших дій, що перешкоджають нормальному функціонуванню державних органів; заборона дій, які визнаються законом корупційними (незаконне одержання матеріальних благ, пільг, кредитів, позичок або інших переваг у зв'язку з виконанням посадових обов'язків ) Порушення державними службовцями норм, які регламентують їх службову діяльність, тягне за собою юридичну відповідальність. Залежно від характеру і тяжкості вчиненого може наступати дисциплінарна, адміністративна, цивільна та кримінальна відповідальність. Дисциплінарна відповідальність застосовується в порядку службової підлеглості.