31. Гарантії прав на землю

Способи захисту прав на земельні ділянки

1. Держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні

умови захисту прав власності на землю.

2. Власник земельної ділянки або землекористувач може

вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть

якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння

земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

3. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки

здійснюється шляхом:

а) визнання прав;

б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до

порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або

створюють небезпеку порушення прав;

в) визнання угоди недійсною;

г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або

органів місцевого самоврядування;

ґ) відшкодування заподіяних збитків;

д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Гарантії права власності на земельну ділянку

1. Власник не може бути позбавлений права власності на

земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та

іншими законами України.

2. У випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами

України, допускається викуп земельної ділянки. При цьому

власникові земельної ділянки відшкодовується її вартість.

3. Колишній власник земельної ділянки, яка викуплена для

суспільних потреб, має право звернутися до суду з позовом про

визнання недійсним чи розірвання договору викупу земельної ділянки

та відшкодування збитків, пов'язаних з викупом, якщо після викупу

земельної ділянки буде встановлено, що земельна ділянка

використовується не для суспільних потреб.

Відповідальність органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування за порушення права власності на землю

1. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування

без рішення суду не мають права втручатись у здійснення власником

повноважень щодо володіння, користування і розпорядження належною

йому земельною ділянкою або встановлювати непередбачені

законодавчими актами додаткові обов'язки чи обмеження.

2. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування

несуть відповідальність за шкоду, заподіяну їх неправомірним

втручанням у здійснення власником повноважень щодо володіння,

користування і розпорядження земельною ділянкою.

32. Відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам

Підстави відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам

Власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки,

заподіяні внаслідок:

а) вилучення (викупу) сільськогосподарських угідь, лісових

земель та чагарників для потреб, не пов'язаних із

сільськогосподарським і лісогосподарським виробництвом;

б) тимчасового зайняття сільськогосподарських угідь, лісових

земель та чагарників для інших видів використання;

в) встановлення обмежень щодо використання земельних ділянок;

г) погіршення якості ґрунтового покриву та інших корисних

властивостей сільськогосподарських угідь, лісових земель та

чагарників;

ґ) приведення сільськогосподарських угідь, лісових земель та

чагарників у непридатний для використання стан;

д) неодержання доходів за час тимчасового невикористання

земельної ділянки.

Порядок відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам

1. Відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам

здійснюють органи виконавчої влади, органи місцевого

самоврядування, громадяни та юридичні особи, які використовують

земельні ділянки, а також органи виконавчої влади, органи

місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, діяльність

яких обмежує права власників і землекористувачів або погіршує

якість земель, розташованих у зоні їх впливу, в тому числі

внаслідок хімічного і радіоактивного забруднення території,

засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами і стічними

водами.

2. Порядок визначення та відшкодування збитків власникам

землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів

України.

35.Система і повноваження органів управління у галузі земельних відносин. До повноважень центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів у галузі земельних відносин належить:

а) участь у розробленні та реалізації загальнодержавних і регіональних програм використання та охорони земель;б) організація моніторингу земель;в) участь у розробці нормативних документів у галузі охорони земель та відтворення родючості ґрунтів;

г) здійснення державної екологічної експертизи землекористування;ґ) внесення пропозицій щодо формування державної політики в галузі охорони та раціонального використання земель;д) здійснення міжнародного співробітництва з питань охорони земель;

е) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Статтею 20 Закону України «Про охорону навколишнього Природного середовища» від 25 червня 1991 р. (з відповідними змінами), яка має назву «Компетенція спеціально уповноважених органів державного управління в галузі охорони навколишнього природного середовища та використання природних ресурсів», визначено компетенцію спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів і його органів на місцях. Зокрема, до повноважень цього органу належить здійснення державного контролю за використанням і охороною земель, надр, поверхневих і підземних вод та інших природних ресурсів, а також здійснення контролю за додержанням норм екологічної безпеки.

Президент України Указом від 29 травня 2000 р. затвердив Положення про Міністерство екології та природних ресурсів України. Відповідно до п. 1 цього Положення Міністерство екології та природних ресурсів України (Мінекоресурсів України) є спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів. Мінекоресурсів України є головним (провідним) органом у системі центральних та інших органів виконавчої влади у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання природних ресурсів, екологічної безпеки, а також гідрометеорологічної, топографо-геодезичної та картографічної діяльності.

Засади щодо розробки і виконання загальнодержавних та регіональних програм використання та охорони земель містяться у статтях 177, 178 ЗК України. Такі програми розробляються з метою раціонального використання та охорони земель.

Організація моніторингу земель здійснюється відповідно до статей 191, 192 ЗК України, якими затверджені основні засади проведення моніторингу земель.

На сьогодні порядок проведення моніторингу регулюється «Положенням про моніторинг земель», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 1993 р. № 661, відповідно до п. 6 якого здійснення моніторингу земель забезпечує Державний комітет по земельних ресурсах України за участю відповідних міністерств і відомств. Слід зазначити, що положення про моніторинг міститься також у ст. 15 (п. «ґ») ЗК України, а у ст. 191 (п. 5) ЗК України визначено, що ведення моніторингу земель здійснюється уповноваженими органами виконавчої влади з питань земельних ресурсів, з питань екології та природних ресурсів.

Державна екологічна експертиза здійснюється відповідно до вимог, що встановлюються розділом VI «Екологічна експертиза» Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища. Відповідно до ч. 2 ст. 26 цього Закону проведення екологічної експертизи є обов'язковим у процесі законотворчої, інвестиційної, управлінської, господарської та іншої діяльності, що впливає на стан навколишнього природного середовища.

Відповідно до ст. 27 цього Закону екологічній експертизі підлягають, зокрема, проекти схем розвитку і розміщення продуктивних сил, розвитку галузей народного господарства, генеральних планів населених пунктів, схем районного планування та інша передпланова і передпроектна документація. І порядок проведення екологічної експертизи визначається законодавством України.

До повноважень центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин належить:

а) внесення пропозицій про формування державної політики у галузі земельних відносин і забезпечення її реалізації;

б) координація робіт з проведення земельної реформи;

в) участь у розробленні та реалізації загальнодержавних, регіональних програм використання та охорони земель;

г) ведення державного земельного кадастру, в тому числі державної реєстрації земельних ділянок;

ґ) здійснення землеустрою, моніторингу земель і державного контролю за використанням та охороною земель;

д) здійснення державної експертизи програм і

36.Територіальна структура і основні повноваження державного комітету україни по земельним ресурсам. Державний комітет України по земельних ресурсах

(Держкомзем) є центральним органом державної виконавчої влади, підпорядкованим Кабінету Міністрів України, і входить до складу агропромислового комплексу. Держкомзем реалізує державну політику в галузі земельних відносин, проводить земельну реформу.Держкомзем у межах своєї компетенції здійснює державне управління земельними ресурсами, спрямовує діяльність підпорядкованих йому державних органів земельних ресурсів з проведення земельної реформи, забезпечення раціонального використання та охорони земельних ресурсів. Основними завданнями Держкомзему є: координація проведення земельної реформи, спрямованої на роздержавлення і приватизацію земель, сприяння паюванню земель, переданих у колективну власність, створення умов для рівноправного розвитку різних форм власності на землю; здійснення державного контролю за використанням і охороною земельних ресурсів; ведення державного земельного кадастру, моніторингу земель,

проведення землеустрою; розроблення і реалізація державних і регіональних програм, пов'язаних з регулюванням земельних відносин, раціональним використанням та охороною земель, відновленням родючості грунтів, визначення механізму та етапів їх запровадження. Держкомзем відповідно до покладених на нього завдань: 1) бере участь у формуванні та реалізації державної політики щодо регулювання земельних відносин і проведення земельної реформи, забезпечує механізм її запровадження; 2) забезпечує прогнозування розвитку земельних відносин; 3) опрацьовує заходи економічної реформи з питань земельних відносин для включення їх до плану діяльності Уряду України; 4) готує пропозиції щодо визначення пріоритетів та механізму

регулювання земельних відносин під час удосконалення економічних регуляторів розвитку народного господарства; 5) здійснює державний контроль за додержанням власниками землі та землекористувачами земельного законодавства, встановленого режиму використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення та умов надання; 6) бере участь у формуванні інвестиційної політики, виходячи з пріоритетних напрямів структурної перебудови економіки; 7) забезпечує вдосконалення методики та проведення робіт з грошової оцінки земель 8) розглядає та затверджує нормативно-технічну документацію щодо проектування, будівництва, експлуатації та кошторисного ціноутворення у межах своєї компетенції; 9) виявляє землі, що використовуються не за цільовим призначенням або з порушенням установлених земельним законодавством вимог; 10) виступає державним замовником науково-дослідних, проектно-розвідувальних і будівельних робіт, пов'язаних з проведенням земельної реформи, землеустроєм, веденням державного земельного кадастру та моніторингу земель, а також делегує це право місцевим органам земельних ресурсі

Держкомзем має право: 1) видавати нормативні документи і давати вказівки з питань реформування земельних відносин, які є обов'язковими для виконання центральними та місцевими органами державної виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, власниками землі та землекористувачами; 2) вносити на розгляд відповідних державних адміністрацій і Рад подання про зупинення рішень, їх дій або бездіяльності з питань регулювання земельних відносин, що суперечать законодавству.

37. Поняття зміст і правові підстави землеустрою.Землеустрій — це сукупність соціально-економічних та екологічних заходів, спрямованих на регулювання земельних відноысин та раціональної організації території адміністративно-територіальних утворень, суб'єктів господарювання, що здійснюються під впливом суспільно-виробничих відносин і розвитку продуктивних сил. У земельному праві та законодавстві землеустрій розглядається як одна з функцій державного і самоврядного регулювання земельних відносин, реалізація якої спрямована на охорону землі як особливого національного багатства, раціональну організацію території, закріплення на місцевості меж земельних ділянок як однієї з ознак їх правового режиму, виготовлення документів, що посвідчують права на земельні ділянки громадян, юридичних осіб, держави, територіальних громад.Землеустрій передбач:а) встановлення (відновлення) на місцевості меж адміністративно-територіальних утворень, землеволодінь і землекористувань;б) розробку загальнодержавної і регіональних програм використання та охорони земель;в) складання схем землеустрою, розроблення техніко-економічних обгрунтувань використання та охорони земель відповідних адміністративно-територіальних утворень;г) обґрунтування встановлення меж територій з особливими природоохоронними, рекреаційними і заповідними режимами;ґ) складання проектів впорядкування існуючих землеволодінь і землекористувань та створення нових;д) складання проектів відведення земельних ділянок;е) встановлення в натурі (на місцевості) меж земельних ділянок;є) підготовку документів, що посвідчують право власності або право користування землею;ж) складання проектів землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозмін, упорядкування угідь, а також розроблення заходів щодо охорони земель;з) розроблення іншої землевпорядної документації, пов'язаної з використанням та охороною земель;и) здійснення авторського нагляду за виконанням проектів з використання та охорони земель;і) проведення топографо-геодезичних, картографічних, ґрунтових, геоботанічних та інших обстежень і розвідувань земель.Землеустрій здійснюється на підставі: а) рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо проведення робіт із землеустрою; б) укладених договорів між юридичними чи фізичними особами (землевласниками і землекористувачами) та розробниками документації із землеустрою; в) судових рішень.

38. Обєкти і суб’єкти землеустрою.Суб'єктами землеустрою (землевпорядного процесу та діяльності) є: 1. Верховна Рада України в частині прийняття законів у сфері землеустрою, визначення засад державної політики в галузі використання *а охорони земель, затвердження загальнодержавних програм щодо використання та охорони земель, встановлення і зміни меж районів і міст, погодження питань, пов'язаних з вилученням (викупом) особливо цінних земель. 2. Кабінет Міністрів України в частині розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим кодексом; реалізації державної політики у галузі використання та охорони земель; викупу земельних ділянок для суспільних потреб у порядку, визначеному цим Кодексом; координації проведення земельної реформи; розроблення і забезпечення виконання загальнодержавних програм використання та охорони земель. 3. Верховна Рада Автономної Республіки Крим в частині розпорядження землями, що знаходяться у спільній власності територіальних громад; забезпечення реалізації державної політики в галузі використання та охорони земель; погодження загальнодержавних програм в галузі використання та охорони земель, участі у їх реалізації в межах території Автономної Республіки Крим; затвердження та участі уреалізації республіканських програм використання земель, підвищення родючості грунтів, охорони земель; підготовки висновків щодо вилучення (викупу) та надання земельних ділянок із земель державної власності, що проводяться органами виконавчої влади; внесення до Верховної Ради України пропозицій щодо встановлення та зміни меж районів, міст; встановлення і зміни меж сіл, селищ.Рада міністрів Автономної Республіки Крим в частині розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом; участі у розробленні та забезпеченні виконання загально державних і республіканських програм з питань використання та охорониземель; Центральний орган виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів в частині участі у розробленні й реалізації загально державних і регіональних програм використання й охорони земель; здійснення міжнародного співробітництва з питань охорони земель.Центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин в частині внесення пропозицій про формування державної політики у галузі земельних відносин і забезпечення її реалізації. Обласні ради в частині розпорядження землями, які знаходяться у спільній власності територіальних громад; підготовки висновків щодо вилучення (викупу) та надання земельних ділянок із земель державної власності, що проводяться органами виконавчої влади; . Київська і Севастопольська міські ради в частині розпорядження землями територіальної громади міста; передачі земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу;.Місцеві державні адміністрації в частині розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом; участі у розробленні та забезпеченні виконання загальнодержавних і регіональних (республіканських) програм з питань використання та охорони земель; підготовки висновків щодо надання або вилучення (викупу) земельних ділянок; підготовки висновків щодо встановлення та зміни меж сіл, селищ районів, районів у містах та міст.Обласні та районні (міські) управління (відділи) земельнихресурсів Держкомзему України в частині державної експертизи програм і проектів землеустрою.