Тема Право на доступ до публічної інформації.

Свобода масової інформації (свободи інформації) — є конституційним особистим правом кожного. Це свобода створювати, одержувати, зберігати та передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів.

Право на доступ до публічної інформації є конституційним, особистим правом кожного, яке відноситься до групи інформаційних прав. Під правом на доступ до інформації необхідно розуміти гарантовану можливість кожного отримувати безпосередньо від суб'єктів владних повноважень, а також організацій, підприємств, громадських об’єднань, що виконують специфічні функції та/або повністю чи частково фінансуються з бюджету, інформацію про їхню діяльність, яка включає право отримувати офіційні документи, а також можливість від приватноправових юридичних осіб суспільно значущу інформацію про їх діяльність та можливість знайомитися з відомостями про себе.

Право на доступ до інформації не можна ототожнювати з правом на свободу інформації, оскільки вони хоча й мають однакову мету забезпечити реалізацію потреби людини в інформації, проте в них різне функціональне призначення. Якщо функція права на доступ до інформації полягає в забезпеченні можливості отримати безпосередньо від органів державної влади та місцевого самоврядування інформацію про їхню діяльність та відомостей про себе, тобто доступ до офіційної інформації, а також суспільно значимої інформації, що знаходиться у приватноправових юридичних осіб, то призначення свободи інформації полягає в забезпеченні можливості вільного пошуку та отримання будь-якої інформації із загальнодоступних джерел, отримання інформації про дії влади, але вже в інтерпретації представників ЗМІ, можливість перегляду кінофільмів, ознайомлення з науковими працями, художніми творами, можливість спілкуватися та ін. Єдине, що вимагає свобода інформації від держави, – це дотримуватися політики невтручання, і, навпаки, право на доступ до інформації породжує обов’язок держави створити визначені умови для реалізації доступу до інформації. Іншими словами, якщо свобода інформації, – це негативне право, то право на доступ до інформації – право позитивне.

Свободи масової інформації (свободи інформації) на відміну від права на доступ до інформації вимагає невтручання держави в її здійснення, в то час, як право на доступ до інформації є відображенням прямого співробітництва, спілкування держави та громадянина, в якому держава виступає як активний учасник, що забезпечує всі умови, щоб людина мала здатність скористатися своїм правом”¹. Важливою особливістю права на доступ до інформації полягає також у тому, що особі гарантовано отримання інформації не від посередників, тобто представників засобів масової інформації, а безпосередньо від органів державної влади, місцевого самоврядування про їхню діяльність і, що більш важливо, право на доступ до інформації гарантує отримання офіційних документів, – це і є головною цінністю права на доступ до інформації.

Важливість права на доступ до інформації обумовлено тим, що: 1) відсутність інформації про дії влади перетворює на фікцію основний конституційний принцип, що „носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ” (ст. 5 Конституції України), та створює загрозу узурпації державної влади або зловживання нею, бо відсутність інформації про дії влади унеможливлює участь народу у процесі прийняття рішень; 2) доступність інформації про діяльність влади є одним із головних засобів, що дозволяє здійснювати громадський контроль за діями влади; 3) забезпечення представникам засобів масової інформації та громадськості права на доступ до офіційних документів та права бути присутніми на засіданнях органів влади є гарантією політичної свободи, а також стимулює громадян до виконання обов’язків²; 4) право на доступ до інформації про владу зумовлено необхідністю обирати та бути обраним³; 5) для демократичного політичного процесу, для реалізації програми самоврядування суспільства⁴; 6) максимальна відкритість влади є найбільш ефективним способом подалання корупції; 7) доступність інформації про умови отримання землі, генеральні плани, процедури ведення бізнесу створює рівні умови для розвітку підприємницької діяльності та покращення інвестиційного клімату країни.

Реалізація права на доступ до інформації багато в чому залежить від способів її отримання, тому забезпечення всіх можливих способів отримувати інформацію є надійною гарантією цього права, серед них: 1) направлення інформаційного запиту; 2) відвідування засідань органів влади; 3) ознайомлення з відкритими архівами органів влади; 4) ознайомлення з інформацією про діяльність органів влади на офіційних сайтах в Інтернеті; 5) отримання відомостей про діяльність влади зі звітів, рішень, планів, які органи влади мусять оприлюднювати через ЗМІ, у спеціальних брошурах і збірниках офіційної інформації; 6) ознайомлення з інформацією, яка знаходиться: на стендах офіційної інформації в місцях розміщення органів влади, у загальних бібліотечних і архівних фондах, у створених електронних базах даних на компактних носіях інформації; 7) отримання інформації у посадових та службових осіб, а також представників приватноправових юридичних осіб через телебачення – „гарячі лінії”; 8) особисте звернення за інформацією – усне або за допомогою телефону чи інших засобів комунікації; 9) публічні виступи посадових осіб. А також усіма іншими можливими способами.