4.2. Вертикальне планування

Вертикальне планування території слід виконувати з урахуванням наступних основних вимог:

• максимального збереження існуючого рельєфу;

• максимального збереження грунтів і дерев’яних насаджень;

• відведення поверхневих вод з швидкостями, що виключають ерозію грунтів;

• мінімального об'єму земляних робіт;

• мінімального десбалансу земляних мас;

• збереження і використовування ґрунтового шару при насипах і виїмках.

Відведення поверхневих вод проектується, як правило, закритою дощовою каналізацією. Для пристрою очисних споруд поверхневих вод слід керуватися "Правилами охорони поверхневих вод від забруднення".

На території поселень з високим стоянням ґрунтових вод, на заболочених ділянках, слід передбачати пониження рівня ґрунтових вод в зоні капітальної забудови шляхом пристрою вертикальних або горизонтальних закритих трубчастих дренажів різної конструкції.

4.3. Озеленення

Система озеленення та обводнення міста відіграє і різновидну роль у формуванні міського середовища. Просторова організація озеленених територій спрямована на забезпечення трьох функцій:

- організація спорту і відпочинку населення;

- поліпшення санітарно – гігієнічного стану міського середовища;

- естетичне поліпшення середовища міста

Естетична роль зелених насаджень пов’язана із збагаченням архітектурного обличчя міста, з поліпшенням ландшафту відкритих міських просторів і приміських зон.

При функціональному зонуванні треба виділяти:

- озеленення території загального користування;

- озеленення території обмеженого користування;

- озеленення території спеціального користування.

Головна мета озеленення – поліпшити мікроклімат міської забудови, а тому воно вирішується у поєднанні з інсоляцією, освітленням і вітровим режимом.

4.4 Санітарне очищення міста

Санітарне очищення житлових районів і мікрорайонів від твердого сміття - це комплекс заходів зі збору, видалення, знешкодження та утилізації сміття.

Основним питанням є вибір систем збору і збереження домового сміття на житлових територіях і видалення його.

Вибір системи залежить від рівня благоустрою, поверховості, типу забудови.

5. Заходи щодо збереження і використання пам’яток історії і культури, охорона навколишнього середовища

При плануванні і забудові міських і сільських поселень необхідно дотримувати вимоги законодавства України про охорону і використовування пам'ятників історії і культури.

Обліку і збереженню в плануванні і забудові підлягають: будівлі і споруди, їх ансамблі і комплекси, містобудівні формування, цінні в художньому відношенні ландшафти, витвори монументального мистецтва, археологічні об'єкти, пам'ятні місця, що представляють історичну, наукову, художню або іншу культурну цінність, віднесені до категорії пам'ятників історії і культури загальнодержавного і місцевого значення, а також пам'ятники, знов виявлені в процесі досліджень.

Разом з будівлями і спорудами - пам'ятниками історії і культури - при проектуванні необхідно зберігати цінне історичне планування і забудову поселень, цінний природний ландшафт і пам'ятники природи, видові крапки і зони, звідки розкриваються види на пам'ятники і їх комплекси.

Проекти планування і забудови міст, селищ і сільських поселень з цінною історико-культурною спадщиною можуть виконуватися тільки після відповідних передпроектних досліджень, на основі яких складаються історико-архітектурні опорні плани і проекти зон охорони пам'ятників історії і культури цих поселень. Ці документи як обов'язкові входять до складу генеральних планів.

Навколо розкритих пам'ятників археології, що підлягають музеєфікації, встановлюються охоронні зони, аналогічні охоронним зонам нерухомих пам'ятників інших видів.

В старовинних поселеннях на ділянках забудови і ландшафту, з'єднаного загальною планувальною і архітектурно-просторовою композицією, значно насичених пам'ятниками різних видів і мають добре збереження історичного середовища, встановлюються заповідні зони (території).

В місцях, пов'язаними з історичними подіями, з життям і діяльністю видатних осіб, створюються заповідні історико-меморіальні зони.