2. Розрахунки чисельності населення міста, сімейної та вікової структури населення

Структура населення:

• обслуговуюча група Б=15%

• містостворювальна група А=12 000 чол.(35%)

• несамодіяльне населення В=50%

Кількість населення у майбутньому місті можна визначити за формулою:

чол

Структура населення:

• діти до 15 років – 7480 чол.(22%)

• працездатний вік – 17000 чол. (50%),

• престаріле населення – 6800 чол.(20%)

3. Архітектурно-планувальне рішення

Метою формування архітектурно – просторової композиції міста є досягнення його внутрішньої цілісності, при якій забезпечується єдність функціонального, технічного та естетичного змісту міста. Місто повинно бути здоровим та зручним для життя людей. У центрі уваги повинна бути людина, для якої традиційні поняття „здорове, зручне і красиве місто” злиті в єдине ціле. Тобто планувальна структура і архітектурно – художня система планування міста пов’язані в архітектурній композиції міста.

При всій різноманітності міст існують загальні поняття, за допомогою яких можна описати їх структуру, функціонування та розвиток.

3.1. Функціональне зонування міста в залежності від містобудівельної ситуації, інженерно-будівельного зонування, рельєфу

Однією з головних моделей територіальної організації міста є його функціональне зонування. Функціональне зонування – це диференціація території міста за характером її використання, тобто за функціональним призначенням. Відокремлення функціональних зон дає можливість створювати найкращі умови для основних форм життєдіяльності міського населення – праці, побуту та відпочинку, оскільки кожен із цих видів діяльності пред’являє специфічні вимоги до розміщення та організації міського простору.

Територія міста функціонально використовується не однаково, що саме і визначає територіальне його зонування. Просторову організацію різних частин міста відображує його планувальна структура, яка власне і характеризує міський організм, що визначає взаємозв’язок різних його частин та конфігурацію транспортних зв’язків між ними.

Вплив клімату на містобудівне рішення головним чином оцінюється в плані їх відповідності вимогам норм „Містобудування” ДБН-360-92**, де у параграфі „Регулювання мікроклімату” передбачено забезпечення сприятливих умов архітектурно – планувального рішення території міста за комплексом кліматичних факторів та забезпечення достатньої інсоляції території й приміщень будинків, забезпечення мінімізації тепловтрат будівель, формування раціонального теплового режиму та формування сприятливого вітрового режиму.

Клімат району будівництва впливає на загальну оцінку території з позицій придатності її для проживання, на характер архітектурно – планувального рішення території міста та його забудови. У генпланах міст особливе значення надається мікрокліматичним умовам.

Якщо функціональне зонування міста відображає різницю у характері використання і просторової організації території у різних її частинах, то планувальна структура характеризує міський організм в єдності системи

взаємозв’язків між різними його частинами. Конфігурація транспортних магістральних зв’язків між зонами міста в поєднання із планувальною організацією забудови вздовж магістралей утворює відносно незмінну у часі просторову планувальну структуру – „каркас” міста. Поза каркасом на території міста виділяється менш інтенсивне заповнення її людністю та менш стійкими елементами мережі міських комунікацій.

Оскільки місто призначене для забезпечення населення працею, для побутових потреб і відпочинку, то просторове розподілення головних функціональних процесів на його території носить досить складний та неоднозначний характер.

Найчастіше виробнича сфера міста формується в монофункціональну структуру, тобто локалізується в одній частині міста, а житлове середовище висуває особливі вимоги, і в ньому найчастіше поєднуються функції побуту та повсякденного відпочинку, бо при моно функціональному формуванні житла, воно б втрачало багато важливих якостей. Ось чому житло потребує розумного поєднання з елементами громадського забезпечення і відпочинку, а інколи й з місцями виконання роботи, якщо ці об’єкти носять не виробничий характер (об’єкти науки, культури, дозвілля та відпочинку).

Отже, планувальна організація кожної функціональної зони міста має забезпечувати саму основу життєвих процесів. Разом з цим ці процеси тісно переплетені між собою, і місто повинно об’єднувати всі його зони в єдиний цілісний організм, який не тільки складається з окремих зон із раціональною внутрішньою організацією , але й поєднується структурною системою розселення та транспорту, громадських центрів та озеленення.