Побічні ефекти: сухість в роті, диспепсичні явища.

Протипоказання: вагітність, лактація.

4. Засоби симптоматичного лікування.

Симптоматичні засоби (адреноміметики, міотропні спазмолітики) - це препарати, які не впливають на етапи розвитку алергії, але усувають деякі прояви алергічних реакцій, крім того, вони діють у протилежному напрямку, порівняно з медіатором алергії. Це адреналін, ефедрин, мезатон, еуфілін, папаверин тощо. Застосовують при бронхоспазмі, анафілактичному шоку, колапсі та інших станах, що супроводжують алергічні реакції.

Невідкладна допомога при анафілактичному шоку.

Анафілактичний шок виникає в перші секунди або хвилини після проникнення алергену в організм. Це вкрай важка алергічна реакція. Найчастіше розвивається на парентеральне введення лікарських препаратів, таких як пеніцилін, сироватки, вакцини, білкові препарати, рентгенконтрастні речовини, а також при проведенні проб з пилковими і харчовими алергенами.

Клінічна картина розвивається дуже швидко. Відмічається зниження АТ, пригнічення свідомості, з’являються судоми, мимовільне сечовипускання. Блискавичний перебіг анафілактичного шоку закінчується летально.

У переважної кількості хворих клінічні прояви починаються з почуття жару, гіперемії шкіри, страху смерті, збудження або депресії, головного болю, болю за грудиною, задишки. Смерть може наступити в результаті гострої дихальної недостатності внаслідок бронхоспазму і набряку легень, гострої серцево-судинної недостатності.

Невідкладна допомога.

1. Припинити подальше введення алергену, вище місця введення накласти джгут.

2. Покласти хворого на бік, забезпечити приток свіжого повітря, зігріти.

3. Місце ін’єкції інфільтрувати розчином адреналіну в розведенні 1 : 10000 або 1% розчином мезатону. 0,5 мл одного з них розводять в 5 мл ізотонічного розчину хлориду натрію.

4. Ввести внутрішньом’язово преднізолон – 240 мг або гідрокортизон – 500 мг, димедрол 1,0 мг/кг або тавегіл 2,0 мг/кг, ранітидин 2,0 або циметидин 2,0.

5. При стабільній гемодинаміці джгут через 20 хвилин розслабити, потім зняти.

6. При нестійкій гемодинаміці (колапс, тахікардія), порушенні дихання, дефекації, сечовиділення -

а) негайно адреналін підшкірно – 0,5 мл 0,1% розчину. При необхідності введення повторити через 5 – 10 хвилин тією ж дозою;

б) при ларингоспазмі і наявному колапсі ту ж дозу адреналіну ввести внутрішньовенно;

в) у разі утруднення дихання ввести 1-2 мл 24 % розчину еуфіліну;

г) при треморі, тахікардії – антагоністи Н₁ і Н₂ рецепторів (тавегіл – 2 мл, ранітидин – 1 таблетка, циметидин – 1 таблетка, гідрокортизон 500 мг, преднізолон 120 мг).

7. При наявності гіпотензії повторити введення адреналіну і ввести внутрішньовенно допамін 5 – 10 мг/кг.

8. для поліпшення мікроциркуляції - трентал, гепарин.

9. При вираженій гострій серцевій недостатності введення строфантину;

10. При зупинці серця і дихання робиться інтубація, переведення на штучну вентиляцію легень, непрямий масаж серця.

11. Дезінтоксикаційна терапія за допомогою діуретичних засобів – маніту, фуросеміду.

ІМУНОТРОПНІ ЗАСОБИ.

ПЛАН.

1. Загальна характеристика групи.

2. Імуностимулятори.

3. Імуносупресанти.

імуномодулятори (імунокоригуючі засоби) - препарати, які стимулюють або пригнічують імунну відповідь організму.

Імунна система відіграє важливу роль у формуванні захисних реакцій організму у відповідь на дію травмівних чинників. Імунітет є засобом захисту організму від живих тіл та речовин, які несуть на собі ознаки генетичне чужорідної інформації. Специфічна імунна система становить со­бою імунокомпетентні клітини (Т- й В-лімфоцити), до неспецифічної імунної системи належать мікро- та макрофаги, гуморальні захисні чинники.

На виразність та спрямування імунної відповіді можуть впливати різнома­нітні чинники (інфекція, радіація, спадковість, голодування, гіповітаміноз тощо). Пригнічення імунної системи по­глиблює розвиток патологічного процесу, на тлі зниження імунної відповіді можуть розвиватися суперінфекції, виникати пухлини. Посилення імунної відповіді може сприяти розвитку гіперімунних захворювань, реакції відшарування трансплантату.

Фармакологічна корекція порушень імунної системи сприяє поліпшенню клінічного перебігу захворювання, знижує кількість рецидивів і ускладнень, сприяє одужанню, але імуномодулюючі препарати треба до­бирати ретельно.

Основні напрями імунокорекції.