3. Комбіновані протизапальні препарати.

Назва	Лікарська форма	Склад	Разова доза	Кратність прийому
Брустан Ібуклін Флемізон	Табл.	Ібупрофен Парацетамол	1 табл.	3
Доларен	Табл.	Диклофенак Парацетамол	1 табл.	3
Індовазин-гель	Гель	Індометацин Троксерутин	Стовпчик 1-2 см	2-3
Новіган	Табл.	Ібупрофен Бензофенолу г/хл Дифеніл-піперидинетил-ацетамід-бромометилат	1-2 табл.	2-4
Пірабутол Реопірин Таблетки амідопірину та бутадіону	Драже Драже, ампули табл.	Фенілбутазон Амінофеназол	1-2 драже 5 мл 1-2 табл.	2-3 1 раз на день або через день 2-3

Комплексне лікування ревматоїдний захворювань передбачає одночасне застосування швидкодіючих неспецифічних протизапальних препаратів (стероїд-них або нестероїдних) і базисних препаратів, що мають більш глибоку дію.

4. Загальні відомості про базисні протиревматичні препарати.

До групи базисних, повільно діючих протизапальних препаратів відносять лікарські засоби, що застосовують для тривалої терапії ревматоїдного артриту та інших запальних захворювань, що пов’язані з ураженням сполучної тканини.

Загальні фармакологічні ефекти:

1. Здатність гальмувати розвиток кісткових ерозій і деструкцію хрящів суглобів при розвитку неспецифічних запальних реакцій.

2. Переважний непрямий вплив більшості препаратів на місцевий запальний процес, опосередковане через патогенетичні фактори імунної ланки запалення.

3. Повільний розвиток терапевтичного ефекту з латентним періодом для багатьох препаратів не менш 10-12 тижнів.

4. Збереження ознак поліпшення і навіть ремісії протягом декількох місяців після відміни препаратів.

Класифікація базисних протиревматичних препаратів.

1. Протизапальні засоби повільної дії з неспецифічним імуномодулюючим ефектом: препарати золота - кризанол, ауранофін, тауредон; антифіброзні засоби – D-пеніциламін (купреніл), похідні хіноліну – хлорохін (делагіл), плаквеніл.

2. Імуномодулятори - купірують запальні зміни сполучної тканини: імуно-депресанти – циклофосфан, імуран, метотрексат, циклоспорин; сульфаніламіди – сульфасалазин, салазопіридазин; імуностимулятори – левамізол (декарис).

Протиалергійні засоби.

ПЛАН.

1. Загальні відомості про розвиток алергічної реакції.

2. Протиалергійні препарати:

   • глюкокортикоїди

   • мембраностабілізатори

   • антигістамінні засоби

   • засоби симптоматичного лікування

3. Невідкладна допомога у випадку анафілактичного шоку.

Алергія - це стан підвищеної чутливості організму до речовин, які мають антигенні властивості.

Під алергічною реакцією розуміють відповідну реакцію організму на імунологічний конфлікт, що відбувається в організмі з утворенням комплексу AgAt, виділенням в кров біологічно активних речовин і порушенням проникності клітинних мембран.

Причиною розвитку алергічних реакцій є алергени - речовини, які зумовлюють стан підвищеної чу­тливості організму (сенсибілізацію). Алергічні реакції розвиваються при повторному попаданні в організм антигену, однак можлива і неспецифічна провокація (травма, інтоксикація, УФО). Важкість алергічної реакції визначається ступенем сенсибілізації організму.

Заведено виділяти алергічні реакції негайного і уповільненого типу. Реакції негайного типу розвиваються через декілька хвилин або годин після попадання антигену в організм(анафілактичний шок, сироваткова хвороба, набряк Квінке, сінна пропасниця, кропив'янка тощо). Реакції уповільненого типу розвиваються через 6 – 15 діб (реакція відша­рування пересаджених тканий, дерматит, автоімунна реакція).

Етапи розвитку алергії.

- при надходженні в організм чужорідний білок набуває властивості антигену, який стимулює виробку імунних клітин - лімфоцитів та плазмоцитів;

- у відповідь на потрапляння антигену в організм лімфоцити та плазмоцити виробляють антитіла, які фіксуються на поверхні тучних клітин (алергія сповіль­неного типу) або знаходяться у вільному стані (алергія негайного типу);

- в разі повторного попадання антигенів в організм вони взаємодіють з антитілами, внаслідок чого руйнуються тучні клітини і виходять медіатори алергії - БАР (гістамін, се­ротонін, брадикінін), які зумовлюють комплекс патофізіологічних змін, харак­терних для алергії. У патогенезі алергічної реакцій провідна роль належить гіста­міну, який викликає розширення капілярів, підвищення їхньої проникності, зменшення об'єму циркулюючої крові, зниження АТ, підвищення тонусу непосмугованих м'язів, посилення секреції шлункового соку, викиду в кров адреналі­ну, глюкокортикоїдів.

С

Лімфоцит

хема розвитку алергічної

реакції.

Антигени

Плазмоцит

Антитіла

Тучна клітина, що сенсибілізована антитілами

Взаємодія антигенів з антитілами

Руйнування тучної клітини і викид медіатору алергії (гістаміну та ін.)