9.1.2. Види джерел загроз і небезпек національній безпеці України

За своєю спрямованістю загрози національній безпеці, управління якими може здійснювати недержавна система забезпечення національної безпеки, поділяються на наступні види:

• загрози конституційним правам і свободам людини і громад я нина, індивідуальній, груповій та суспільній свідомості, духовному відродженню України;

• загрози недержавному забезпеченню державної політики національної безпеки України;

• загрози розвитку вітчизняної індустрії недержавного забезпечення національної безпеки, включаючи індустрію систем та засобів безпеки, забезпеченню потреб внутрішнього ринку в її продукції та виходу цієї продукції на світовий ринок, а також забезпеченню накопичення, збереження та ефективного використання вітчизняних ресурсів;

• загрози безпеці систем і засобів безпеки, як вже розгорнутих, так і таких, що створюються на території України.

Загрозами конституційним правам і свободам людини і громадянина, індивідуальній, груповій та суспільній свідомості, духовному відродженню України можуть бути:

• прийняття органами державної влади нормативно-правових актів, які утискають конституційні права і свободи громадян у сфері забезпечення особистої безпеки;

• створення монополій на забезпечення безпеки державними інституціями;

• протидія, у тому числі з боку кримінальних структур, реалізації громадянами своїх конституційних прав на забезпечення особистої безпеки;

• нераціональне, надмірне обмеження доступу громадських формувань до можливості забезпечення національної безпеки;

• протиправне застосування спеціальних засобів впливу на індивідуальну, групову та масову свідомість;

• невиконання державними і недержавними інституціями вимог чинного законодавства, що регулює суспільні відносини у сфері управління національною безпекою України;

• дезорганізація і руйнування системи національної безпеки України;

• порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина у сфері забезпечення особистої та суспільної безпеки;

• витиснення українських підприємств, що займаються забезпеченням національної безпеки, із внутрішнього ринку безпеки і посилення залежності від зарубіжних підприємств, що надають послуги у даній сфері;

• девальвація духовних цінностей, пропаганда зразків масової культури, заснованих на культі насилля, на духовних і моральних цінностях, що суперечать цінностям, які прийняті в українському суспільстві;

• зниження духовного, морального, творчого та інтелектуального нотенціалу населення України, що істотно ускладнить підготовку фахівців, впровадження та використання новітніх технологій у галузі безпеки;

• маніпулювання недержавною системою національної безпеки України.

Загрозами недержавному забезпеченню державної політики національної безпеки України можуть бути:

• монополізація ринку безпеки України, його окремих секторів вітчизняними (державними і недержавними) та іноземними підприємствами, що надають послуги в системі забезпечення національної безпеки,

• блокування діяльності недержавних підприємств, що надають послуги в сфері забезпечення безпеки;

• низька ефективність управління недержавною системою внаслідок дефіциту кваліфікованих кадрів, відсутності системи підготовки та перепідготовки кадрів, формування та реалізації державної політики національної безпеки.

Загрозами розвитку вітчизняній індустрії недержавного забезпечення національної безпеки, включаючи індустрію систем та засобів безпеки, забезпеченню потреб внутрішнього ринку в її продукції та виходу цієї продукції на світовий ринок, а також забезпеченню накопичення, збереження та ефективного використання вітчизняних ресурсів можуть бути:

• протидія доступу до новітніх технологій у сфері безпеки, взаємовигідній і рівноправній участі українських підприємств державної та недержавної форм власності як усередині держави, так і у світовому розподілі послуг у сфері безпеки, а також утворення засад для посилення залежності недержавної системи у системі забезпечення національної безпеки;

• закупівля органами державної влади імпортних засобів та систем безпеки за наявності вітчизняних аналогів, які не поступаються за своїми характеристиками зарубіжним зразкам;

• витиснення із внутрішнього ринку безпеки підприємств недержавної форми власності;

• збільшення відтоку за кордон спеціалістів у сфері забезпечення безпеки.

Загрозами безпеці систем і засобів безпеки як вже розгорнутих, так і таких, що створюються на території України можуть бути:

• забезпечення національної безпеки із порушенням чинного законодавства, що регулює суспільні відносини в даній сфері;

• надання послуг із забезпечення безпеки, які не передбачені статутними документами;

• розроблення та застосування технологій безпеки, які порушують нормальне функціонування інших систем безпеки, у тому числі системи забезпечення національної безпеки;

• знищення, пошкодження або придушення систем забезпечення безпеки;

• компрометація недержавної системи національної безпеки та її окремих структурних елементів;

• розповсюдження дезінформації про мету і завдання, функціональне призначення та організаційну структуру недержавної системи національної безпеки;

• зрощування недержавної системи національної безпеки із кримінальними структурами або транснаціональними корпораціями, що не відповідає національним інтересам;

• витік інформації про конкретні заходи та перелік осіб, що забезпечують національну безпеку;

• впровадження до структур недержавної системи національної безпеки осіб, з метою впливу на їх діяльність, унеможливлення їх функціонування відповідно до функціонального призначення;

• використання несертифікованих вітчизняних і зарубіжних засобів та систем безпеки при створенні та розвитку української інфраструктури національної безпеки;

• несанкціонований доступ до інформації, яка міститься в банках І базах цих;

• порушення законних обмежень щодо методів і засобів забезпечення безпеки.