6. Якими методами можна визначити вміст сульфату міді в лікарському засобі? Дати коротку характеристику можливих методів.

1) Вміст сульфату міді в лікарському засобі можна визначити за допомогою методу комплексонометричного титрування. Як робочий розчин використовують розчин трилону Б, як індикатор хромоген чорний

Na₂H₂L + CuSO₄ = Na₂[CuL] + H₂SO₄

Н₂L²‾ + Cu²⁺ = [CuL]²‾ + 2Н⁺

Визначення проводять в дужному середовищі, яке створюють за допомогою амонійного буферного розчину. Точку еквівалентності встановлюють по зміні забарвлення індикатора з синього на червоне.

2) Методом осадження - осаджуючи сульфат барію:

Ba²⁺ + SO₄²‾ = BaSO₄↓

Для осадження застосовують нітрат або хлорид барію. Осаджуваною формою і гравіметричною формою після прожарювання буде BaSО₄.

3) Методом сульфатометрії - титруванням розчином солі барію. Робочими розчинами методу є розчини Ва(NO₃)₃ або BaCl₂. У методі сульфатометричного титрування застосовують металохромні індикатори ніт­хромазо, ортаніловий С (сульфоназо III) та інші. Обидва індикатори у вільному стані мають рожевий колір і утворюють з іонами Ва²⁺ комплексні сполуки фіолетового кольору. Якщо розчином солі барію титрують сульфати, то в точці еквівалентності забарвлення розчину змінюється з рожевого на фіолетове.

7. Потенціометричне титрування. Дати коротку характеристику.

Потенціометричний аналіз (потенціометрія) заснований на вимірюванні ЕРС (електрорушійної сили) і електродних потенціалів. Одержані дані використовують для визначення концентрації аналізованого розчину або для визначення к.т.т. (кінцевої точки титрування).

Для потенціометричних вимірювань використовують два електроди: індикаторний електрод, потенціал якого залежить від концентрації визначуваної речовини в аналізованому розчині, і електрод порівняння, потенціал якого в умовах проведення аналізу залишається постійним. Тому величину ЕРС можна розрахувати як різницю реальних потенціалів цих двох електродів.

Потенціометричні вимірюванні застосовують у титруванні для визначення кінцевої точки титрування (потенціометричне титрування). При потенціометричному титруванні не потрібно використовувати індикатори, що змінюють забарвлення поблизу точки еквівалентності.

У потенціометричному титруванні визначають кінцеву точку титрування (к.т.т.) шляхом вимірювання ЕРС гальванічного елемента, складеного з індикаторного електрода й електрода порівняння. Для цього вибирають такий індикаторний електрод, потенціал якого залежить від концентрації визначуваної речовини або від концентрації титранта чи продукту реакції. Для електрода порівняння потенціал під час титрування повинен залишатися постійним.

За отриманими даними будують криву потенціометричного титрування. З кривої потенціометричного титрування визначають к.т.т. (об'єм витраченого титранта в точці еквівалентності).

Крива потенціометричного титрування — графічне зображення зміни потенціалу (E) індикаторного електрода в залежності від V(T) ― об'єму доданого титранта. Криві потенціометричного титрування будують у різних координатах:

– криві титрування в координатах E ― V(T) (іноді такі криві називають інтегральними кривими титрування);

– диференціальні криві титрування будують у координатах

і ;

– криві титрування за методом Грана — у координатах , де, V(T) — об'єм доданого титранта, ΔE зміна потенціалу індикаторного електрода, що відповідає порції ΔV титранта.

На рисунках наведено типи кривих потенціометричного титрування; а) крива титрування в координатах E – V(T); б) диференціальна крива титрування в координатах ; в) диференціальна крива титрування в координатах ; г) — крива титрування по методу Грана в координатах ;

де: V(T) — об'єм доданого титранта, V(ТЕ) — об'єм титранта в точці еквівалентності).