Питання контрольної роботи

1	Гравіметричний аналіз, його принципи. Дати визначення поняття “гравіметрична форма”. Навести приклади.
2	Титриметричний аналіз, його сутність. Визначення кінцевої точки титрування.
3	Сутність методу нітритометрії. Робочий розчин. Індикатори у нітритометрії. Приклади використання титрування нітритом натрію в аналітичній практиці.
4	Комплексонометрія (трилонометрія). . Особливості взаємодії трилону Б з катіонами, які мають заряд +2; +3; +4. Приклади використання трилонометрії в аналізі фарм­препаратів.
5	Сутність та класифікація методів осаджувального титрування.. Сульфатометрія
6	Кулонометричний аналіз. Кулонометричне титрування.
7	Рефрактометрія. Сутність методу. Способи рефрактометричного визначення концентрації розчиненої речовини.
8	Паперова хроматографія. Теоретичні основи. Сутність методу. Приклади використання.
9	Визначити масову частку золи, що не розчиняється в НС1, в березових бруньках за такими даними: маса фарфорового тигля, що був прожарений до постійної маси – 4,5532г, наважка березових бруньок дорівнює 3,1890г, маса фарфорового тигля разом із золою – 4,7640г.
10	Оптичні методи аналізу. Класифікація оптичних методів аналізу. Методи, засновані на вимірюванні поглинання речовиною світлового випромінювання: колориметрія та фотоколориметрія. Сутність, застосування в аналізі.
11	Розрахувати наважку K2Cr2O7 для приготування 500мл розчину з с(1/6K2Cr2O7) = 0,1моль/л, М(K2Cr2O7) = 294,185г/моль.
12	Потрібно провести кількісне визначення пероксиду водню. У лабораторії є амонійний буферний розчин, робочий розчин NaOH, робочий розчин H2SO4, робочий розчин І2, робочий розчин трилону Б (Na2H2L), робочий розчин AgNO3, індикатори фенолфталеїн, метиловий червоний, крохмаль, хромоген чорний, хромат калію. Визначити, які реагенти потрібно взяти для проведення титрування. Написати формулу для розрахунку маси визначуваної речовини за результатами титрування. /

НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ О.О. БОГОМОЛЬЦЯ

ЗАВДАННЯ

До контрольної роботи №2

з кількісного аналізу

Група Ф-1Б ІІ курс

Фармацевтичний факультет

(ЗАОЧНА ФОРМА НАВЧАННЯ)

Кирилюк Ольга Віталіївна

Повернути

разом з виконаною контрольною роботою

КИЇВ

2012

1. Гравіметричний аналіз, його принципи. Дати визначення поняття “гравіметрична форма”. Навести приклади.

Гравіметрія – класичний метод кількісного хімічного аналізу, що використовується з давніх часів. Його також називають ваговим аналізом, оскільки метод заснований на зважуванні. Аналітичним сигналом у цьому методі є маса речовини, як правило – маса деякого продукту хімічної реакції.

Основна операція гравіметричного аналізу – зважування на аналітичних терезах продукту, що утворився в результаті відповідних перетворень зразка аналізованої речовини.

Існують три варіанти методів гравіметрії:

- методи відгонки;

- методи виділення;

- методи осадження.

У методах осадження аналіз виконують у такій послідовності:

- зважують пробу аналізованої речовини (беруть наважку);

- розчиняють наважку;

- додають у надлишку осаджувач (одержання осаджуваної форми визначуваної речовини);

- фільтрують і промивають отриманий осад;

- висушують або прожарюють цей осад

- зважують гравіметричну форму.

Приклад. Вміст кристалогідрату MgSO₄∙7H₂O у лікарському препараті методом осадження визначають так:

- беруть наважку аналізованої речовини (лікарському препарату);

- розчиняють наважку;

- додають у надлишку осаджувач (розчин, що містить гідрофосфат амонію й аміак):

MgSO₄ + (NH₄)₂HPO₄ + NH₃ = MgNH₄PO₄↓ + (NH₄)₂SO₄

- отриманий осад MgNH₄PO₄ фільтрують і промивають на фільтрі до відсутності якісної реакції на сульфат-аніони;

- осад MgNH₄PO₄ висушують і прожарюють до постійної маси:

2MgNH₄PO₄ Mg₂P₂О₇ + 2NH₃↑+ H₂O↑

- зважують гравіметричну форму пірофосфат амонію Mg₂P₂О₇;

- за масою гравіметричної форми Mg₂P₂О₇ розраховують уміст MgSO₄ в аналізованій речовині.

У прикладі з визначенням MgSO₄ спочатку була отримана осаджувана форма MgNH₄PO₄. Осад при прожарюванні перетворився у вагову (гравіметричну) форму Mg₂P₂О₇.

2. Титриметричний аналіз, його сутність. Визначення кінцевої точки титрування.

У титриметричному аналізі вимірюють об'єм робочого розчину (розчину реактиву відомої концентрації), який витрачено на взаємодію з розчином визначуваної речовини. За об’ємом і точною кон­центрацією робочого розчину розраховують кількість або масу речовини, яку визначають.

Речовину, яку визначають (визначувану речовину), називають "аналіт", а розчин реактиву відомої концентрації, який використовують для титрування, називається титрантом або робочим розчином. Процес додавання титранту робочого розчину до розчину визначуваної речовини називається титруванням. Титрують до того моменту, поки буде досягнута точка еквівалентності (кінець реакції).

Точку еквівалентності звичайно встановлюють за допомогою індикаторів або за допомогою інструментальних методів.

Залежно від типу хімічної реакції методи титриметричного аналізу поділяються на такі групи:

- методи нейтралізації (кислотно-основного титрування);

- методи осаджувального титрування;

- методи комплексоутворення;

- тметоди окислення-відновлення.

Процес титрування полягає в тому, що робочий розчин реактиву поступово добавляють до розчину визначуваної речовини, поки буде досягнуто еквівалентне співвідношення реагуючих речовин. Цей момент титрування називають точкою еквівалентності. Правильне визначення точки еквівалентності має вирішальне значення для правильності результатів аналізу.