
- •«Організація та економіка фармації»
- •1. Характеристика звичайної системи оподаткування
- •Особливості спрощеної системи оподаткування
- •Порядок подання заяви про застосування спрощеної системи оподаткування
- •2. Код за єдрпоу, реєстраційний номер облікової картки платника податків (ідентифікаційний номер) або серія та номер паспорта*
- •3. Найменування суб’єкта господарювання або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи - підприємця
- •Порядок видачі свідоцтва платника єдиного податку
- •1. Найменування органу державної податкової служби
- •2. Код за єдрпоу, або реєстраційний номер облікової картки платника податків (ідентифікаційний номер), або серія та номер паспорта*
- •3. Найменування суб’єкта господарювання або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи - підприємця
- •6. Податкова адреса суб’єкта господарювання
- •8. Обрана ставка єдиного податку при переході на спрощену систему оподаткування
- •9. Кількість осіб, які одночасно перебувають з фізичною особою-підприємцем у трудових відносинах,
- •Рекомендована література
Міністерство охорони здоров’я України
комунальний заклад
«Бериславський медичний коледж»
Херсонської обласної ради
Лекція №30
по темі:
«Характеристика системи оподаткування аптек.»
з дисципліни:
«Організація та економіка фармації»
спеціальність:
5.12020101 «Фармація»
Викладач:______Козачук А.М.
м. Берислав
2012 р.
Тема:„Характеристика системи оподаткування аптек.”
Зміст
1. Характеристика систем оподаткування суб'єктів підприємницької
діяльності юридичних осіб.
2. Особливості систем оподаткування суб'єктів підприємницької
діяльності фізичних осіб.
1. Характеристика звичайної системи оподаткування
Історичні аспекти податків
Податки є однією з найважливіших фінансових категорій. Історично - це найдавніша форма фінансових відносин між державою та членами суспільства. У розвитку оподаткування виділяють кілька періодів, кожний з яких вплинув на процес з'ясування сутності поняття "податок", історія якого бере початок із біблійних часів.
У класичному Стародавньому світі податки стягувалися з переможених народів і з іноземців та сприймались як вираження залежності. В Афінах вільні громадяни не сплачували прямих податків, допускалися тільки добровільні пожертвування. У Давньому Римі у мирний час грошових податків громадяни не сплачували. Витрати на управління містом були мінімальні, оскільки обрані магістри виконували свої обов'язки безоплатно. У подальшому, при розширенні Римської імперії, відбувалися зміни у податковій системі. У колоніях вводили комунальні (місцеві) податки та повинності. У випадку переможних війн податки зменшувались, а іноді зовсім скасовувались.
Уже в Римській імперії податки виконували не лише фіскальну функцію, але також мали роль додаткового стимулятора розвитку господарства. Оскільки податки вносили грошима, населення змушене було виробляти надлишки продукції, щоб продавати їх. Це сприяло розширенню товарно-грошових відносин, поглибленню процесу праці. В ранню візантійську епоху існувала значна кількість податків. Особливі податки сплачували сенатори, а також чиновники та військові, що отримали підвищення.
Відмінною рисою стягнення податків у середньовіччі була самостійна оцінка можливостей платника податків щодо внесення необхідної суми до казни держави. Вже на ранніх етапах розвитку економічної думки податок розглядався як безсквівалентний платіж, тобто особи, сплативши його, не отримували за це від держави ні благ, ні особливих прав.
При розвитку і ускладненні суспільних відносин держава розширює участь у житті громадян, видатки збільшуються, а тому вишукуються шляхи отримання додаткових прибутків. Тоді ж і сформувалося негативне і навіть психологічно-агресивне ставлення до податків у населення, яке базувалося на об'єктивному економічному фундаменті. Б. Франклін висловлює сакраментальну фразу про те, що "сплачувати податки і померти повинен кожний".
Отже, податок - це індивідуальний безеквівалентний рух грошових коштів від індивідуума до держави з метою формування грошового фонду, який використовується для виконання державою своїх функцій, причому податок повинен стягуватися з дотриманням визначених принципів, які забезпечують справедливість (по відношенню до платника) і більшу ефективність стягнення податків.
Для всіх визначень поняття "податок" характерно, що конкретний зміст податку завжди визначається трьома факторами:
• економічною побудовою суспільства;
• соціальною політикою держави;
• конкретною метою стратегії розвитку держави.
У сучасних умовах, коли органи влади все більше підзвітні громадянам, посилюється акцент на принцип повернення сплачених суспільством податків, причому йдеться про "податкове повернення" навіть щодо конкретного платника. Крім цього, принцип повернення податків передбачає більш ефективне витрачання урядом податкових надходжень.
Система оподаткування в Україні
Під терміном "система оподаткування" мають на увазі нормативне визначення платників податків, їхні обов'язки і права, об'єкти оподаткування, види податків, зборів і платежів, а також порядок їх стягнення.
Податки є обов'язковими платежами юридичних і фізичних осіб, що стягуються до бюджету.
Основними функціями податків є наступні: фіскальна, регулююча і соціальна.
Фіскальна функція податків полягає у тому, що вони забезпечують фінансування державних витрат. Фіскальна функція є основною в характеристиці сутності податків і визначає їх суспільне призначення. Суть регулюючої функції податків полягає у впливі податків на різні сторони діяльності їх платників. Сутність соціальної функції - у підтримуванні соціальної рівноваги через зменшення розбіжностей реальних доходів окремих груп населення.
Крім податків, система оподаткування включає збори та інші обов'язкові платежі, а також внески до державних цільових фондів.
Справляння податків передбачає також наявність та взаємодію інших елементів системи оподаткування, а саме: платник податку, об'єкт оподаткування, ставка податку.
Платник податку - це фізична або юридична особа, яка згідно з чинним законодавством зобов'язана сплачувати податки. Сплата податку є одним з основних обов'язків фізичних і юридичних: осіб. Реалізація цього обов'язку залежить як від наявності певних заохочувальних стимулів, їх правового регулювання, так і від розподілу прав та обов'язків суб'єктів податкових відносин.
До основних обов'язків платників податків належать наступні:
• сплачувати належні суми податків у встановлені законами терміни;
• вести податковий облік, складати звітність про господарську діяльність підприємств;
• подавати до державних податкових та інших органів звітність і інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків.
Об'єкт оподаткування - це власне те, що підлягає оподаткуванню.
Ставка податку — законодавчо встановлений розмір податку.
Податкові платежі здійснюють на основі відповідних законів. Система оподаткування і сукупність податкових органів становить податкову систему, її механізм ґрунтується на дотриманні певних принципів, визначених Законом України "Про систему оподаткування", а саме:
• обов'язковість сплати податків;
• соціальна справедливість;
• рівноправність суб'єктів оподаткування;
• стимулювання підприємницької виробничої діяльності;
• стабільність (забезпечення незмінності податків та їх ставок);
• рівномірність сплати;
• економічна обґрунтованість (встановлення податків на підставі показників розвитку національної економіки і фінансових можливостей);
• компетенція (встановлення та скасування податків, а також пільг для платників здійснює відповідно до законодавства про оподаткування виключно Верховна Рада України);
• єдиний підхід (забезпечення єдиного підходу до розробки податкових законів з обов'язковим визначенням платника податку, об'єкта оподаткування, термінів і порядку сплати, підстав для надання податкових пільг).
Податкова система кожної країни відображає її специфічні умови, тобто не може бути країн з однаковими податковими системами. Разом з тим існують певні положення, що визначають підхід до створення податкової системи.
До недоліків податкової системи в Україні відносяться наступні:
• податкова система відзначається нестабільністю. Це стосується як видів податків, баз оподаткування, податкових ставок, так і методики обчислення й термінів та порядку їх введення у дію. Закони про податки часто приймають поспіхом, без належного обґрунтування і розрахунків. Це призводить до внесення змін і доповнень у щойно прийняті закони, порушує один із головних принципів формування податкової системи - її стабільність;
• податкова система не стимулює суб'єкти господарювання накопичувати фінансовий капітал та його інвестувати;
• значна частина доходів держави, сформованих за рахунок податків, покривається непрямими податками. По-іншому оподатковується не лише прибуток або дохід, а й витрати суб'єктів господарювання;
• податкова система не створює умов для зменшення товарообмінних (бартерних) операцій;
• наявність розбіжностей, сумнівних тлумачень окремих термінів, положень, визначених у законах і підзаконних актах;
• високий рівень оподаткування;
• авансова сплата податків, яка призводить до вилучення обігових коштів підприємств, що є особливо руйнівним в умовах інфляції.
Світовий та вітчизняний досвід переконує, що немає і не може бути податкової системи, котра задовольняла б одночасно усіх платників податків і державу. А це означає, що, реформуючи систему оподаткування, слід прагнути до оптимального поєднання
інтересів платників і держави. Найоптимальнішою і ефективною в умовах України була б, напевно, така податкова система, яка б відповідала соціально орієнтованій моделі економіки. У цілому податкову систему потрібно вдосконалювати у напрямку її уніфікації щодо джерел податків і забезпечення зацікавленості суб'єктів господарювання у підвищенні ефективності діяльності.
Характеристика організаційних форм господарювання
Нині в Україні у господарській діяльності важливе місце відводиться підприємствам - самостійним статутним суб'єктам, що мають права юридичної особи та здійснюють виробничу, науково-дослідну і торговельну діяльність (СПДЮО). Для цього підприємство повинне мати відокремлене майно, самостійний баланс, рахунок у банку, печатку та ідентифікаційний код. У залежності від обсягів господарського обороту в рік (до 500 тис. євро) і чисельності працівників (не більше 50) підприємства усіх форм власності можуть бути віднесені до категорії малих. Серед основних переваг малого підприємництва дослідниками відзначено істотне значення у створенні робочих місць, у формуванні конкурентного середовища та у здійсненні новаторської діяльності.
Рішення про організаційну форму господарювання суб'єкт підприємницької діяльності приймає перед заснуванням власної справи. Порівняння основних особливостей здійснення підприємницької діяльності у формі підприємства (юридичної особи) та у формі приватного підприємця (фізичної особи) наведені у табл. 1.
Перевагою діяльності СПДЮО перед підприємцями фізичними особами с різна відповідальність у випадку банкрутства. Якщо банкрутом визнано юридичну особу, то її відповідальність обмежується майном юридичної особи, тоді як фізична особа несе відповідальність усім своїм майном і навіть часткою майна у спільній власності подружжя. Виняток становлять лише особисті речі, які не є об'єктом стягнення. Зрештою, небажання відповідати за зобов'язаннями усім своїм майном є однією з причин зростання числа юридичних осіб в Україні.
Суттєве перевищення обсягу виручки, що передбачає застосування спрощеної системи оподаткування для юридичних осіб над таким самим показником діяльності фізичних осіб, свідчить про різні початкові наміри щодо результатів та обсягів діяльності підприємця. Підприємець, що орієнтований на отримання відносно високого доходу та розвитку діяльності, переважно обирає організаційну форму у вигляді підприємства. Той підприємець, що націлений на стабільний дохід доволі невисокого обсягу (до 500 000 гри на рік) обирає організаційну форму приватного підприємця - фізичної особи. Таким чином, підприємець, що є фізичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності, найчастіше не спрямований на економічне зростання та суттєве примноження прибутку в короткостроковому періоді. Основною метою такого підприємця є самозайнятість та забезпечення власних економічних потреб. У разі примноження доходу до розмірів, які не дозволяють застосування спрощеної системи оподаткування фізичною особою, такий підприємець обирає або перехід до діяльності у формі підприємства, або можливості приховання об'єктів оподаткування для збереження статусу суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи.
Таблиця 1
Умови здійснення підприємницької діяльності залежно від організаційної форми господарювання
№ з/п |
Критерії порівняння |
Мале підприємство |
Приватний підприємець |
1 |
Наявність найманих працівників |
Обов'язкова |
Не обов'язкова |
2 |
Майнова відповідальність |
Залежить від юридичного статусу підприємства |
Повна відповідальність власним майном |
3 |
Кредитування |
Доволі широкі умови кредитування |
Неширокий вибір умов кредитування |
4 |
Форма обліку та звітності |
Залежить від вибору підприємства (повна або скорочена); ведення бухгалтерського обліку - обов'язкове |
Залежить лише від форми оподаткування доходу; ведення бухгалтерського обліку - не обов'язкове, найчастіше не здійснюється |
5 |
Умови застосування спрощеної системи оподаткування |
- Граничний обсяг доходу для застосування спрощеної системи оподаткування складає 1000 000грн зарік - Чисельність працюючих не перевищує 50 осіб |
- Граничний обсяг доходу для застосування спрощеної системи оподаткування складає 500 000 гри за рік - Чисельність працюючих пс перевищує 10 осіб |
6 |
Участь у бізнес-інкубаторах, кредитних спілках |
Більші можливості залучення до різного роду спілок |
Менші можливості залучення до об'єднань та спілок |
Порівняння особливостей функціонування двох організаційних форм підприємницької діяльності дозволяє сформулювати такі висновки:
• рушійною силою діяльності малого підприємства є підприємець; мале підприємство забезпечує реалізацію його підприємницьких здібностей;
• мале підприємство являє собою вищий рівень підприємництва порівняно з діяльністю приватного підприємця, оскільки діяльність підприємства передбачає більші масштаби;
• за умови здійснення інноваційної діяльності підприємцю доцільніше обирати організаційну форму юридичної особи (у вигляді підприємства) для полегшення отримання кредитів, заходів державної підтримки, підтримки з боку відповідних спілок;
• перевага, що, з одного боку, полягає у відсутності необхідності ведення бухгалтерського обліку фізичними особами, сприяє виникненню різного роду помилок через відсутність чіткої системи обліку;
• можливість застосування спрощеної системи оподаткування для юридичних осіб ширша, ніж для фізичних осіб.
Характеристика звичайної системи оподаткування юридичних осіб
Згідно з чинним законодавством СПДЮО, який обрав загальну (традиційну) систему оподаткування, сплачує всі види податків та зборів. Загальна система оподаткування максимально враховує економічні показники діяльності аптек - здебільшого у платника податків з невисокими показниками доходу не виникає великих податкових зобов'язань. Аптеки, що мають збитки у звітному періоді, часто взагалі не сплачують основних податків. Для порівняння, якби такі суб'єкти підприємництва знаходилися па єдиному податку, то зобов'язання б наставало незалежно від наявності чи відсутності збитків, а залежно від обсягу виручки (доходу). У кінцевому рахунку, аптеки, що обрали загальну систему оподаткування, є платниками податку на прибуток, податку на додану вартість, комунального податку, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування і збору на обов'язкове соціальне страхування.
Податок на прибуток з аптек стягується відповідно до чинного законодавства. Вій нараховується шляхом зменшення скоригованого валового доходу на суму валових витрат платника податку та суму амортизаційних відрахувань за ставкою 25 %. Його сплата здійснюється за результатами звітного періоду шляхом перерахування щомісячних внесків. Оскільки податок на прибуток нараховується у відсотках до скоригованого валового доходу аптеки, то фактором, що впливає на величину податку, буде розмір доходу (чим більший дохід, тим більші витрати) та величина сум, що не включаються до складу валових доходів (зменшується дохід, отже, зменшуються витрати). Найтипові-шим є виключення з валового доходу платника податку суми податку на додану вартість. Торговельна діяльність за готівкові кошти, а також з використанням інших форм розрахунків, у т. ч. кредитних карток, підлягає патентуванню. Це правило не поширюється па діяльність аптек, які знаходяться у державній власності. Торговий патент отримується в податковій адміністрації за місцем провадження діяльності. Розмір торгового патенту встановлюється регіонально залежно від виду діяльності (до 320 грн в місяць). Вартість сплаченого торгового патенту зараховується на зменшення суми податку з прибутку
Податок на додану вартість (ПДВ) стягується відповідно до чинного законодавства, який визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету. Особливість ПДВ полягає в тому, що він є непрямим податком і включається до складу ціни або послуги. Ставка ПДВ становить 20 відсотків. Розмір зобов'язань зі сплати ПДВ залежить від двох факторів - суми ПДВ, нарахованої платнику податку у складі ціни товару, та суми подат -кового кредиту звітного періоду, позаяк різниця між ними сплачується до бюджету. Хоча лікарські засоби, що реалізуються з аптек, звільнені від ПДВ, в їх асортименті с товари (фіточаї, біологічно активні добавки, косметичні засоби тощо), придбання і продаж яких с об'єктом оподаткування ПДВ.
Важливою статтею витрат СПДЮО є суми нарахувань на фонд оплати праці за встановленими ставками (табл. 2), і найбільший розмір складає внесок у пенсійний фонд - 33,2 %, решта внесків (3,6 %) скеровуються у фонди соціального страхування. Внески повинні бути сплачені у визначені терміни перед виплатою заробітної плати.
Необхідно ще зазначити, що, за винятком платників єдиного податку, лише юридичні особи є платниками комунального податку. Об'єктом оподаткування є річний фонд оплати праці штатних працівників, обчислений за ставкою 10 % виходячи з неоподаткованого мінімуму доходів громадян .
Одним із недоліків загальної системи оподаткування є складність в адмініструванні. Перебуваючи на загальній системі оподаткування, підприємець повинен подавані значно більше звітних документів у порівнянні зі спрощеною системою оподаткування. Порядок нарахування окремих податків доволі складний, потребує професійних знань та досвіду. Розмір податкових зобов'язань на умовах загальної системи оподаткування у кожному конкретному випадку може змінюватися у широкому діапазоні.