Спрямованість мотивації
Мотивація має відповідну спрямованість — основний вектор мотивів людини. Відомі чеські психологи В. Смейкл і М. Кучер виділили 3 основні типи спрямованості:
на себе;
на завдання;
на спілкування (взаємодію) [ ].
Особистості, спрямовані “на себе”, шукають у всьому вигоду (моральну, матеріальну, психологічну) виключно для себе. Замотивувати працівника, спрямованого “на себе” досить легко — слід чітко пояснити, що саме власне вони будуть мати від своїх зусиль. Водночас, люди, що мають таку спрямованість, можуть бути легкою “здобиччю” конкурентів: якщо хтось запропонує їм більшу винагороду, можливості, вони без особливих душевних мук змінюють місце роботи, можуть навіть зрадити.
Спрямованість “на завдання” означає, що максимальне задоволення людина отримує від процесу його розв’язання, а не від результату. Серед спрямованих “на завдання” багато трудоголіків, які настільки захоплені роботою, що забувають про відпочинок, сім’ю, друзів. Робота — їхнє єдине захоплення. Вони досягають успіху, але часто залишаються самотніми: за все потрібно платити.
Схильність до “трудоголізму” можна перевірити за допомогою тесту: Чи не є Ви трудоголіком? (Джерело: Machlowitz M. (1980, July/August) Are you a workaholic? — Saturáky Evening Post.)
Тест: Чи не є Ви трудоголіком? (Джерело: Machlowitz M. (1980, July/August) Are you a workaholic? — Saturáky Evening Post.)
Інструкція.
Уважно прочитайте запитання, дайте відповідь „так” або „ні”. Немає відповідей „поганих” чи „добрих”, намагайтеся відповідати відверто.
Опитувальник
1. Чи встаєте Ви рано, навіть коли пізно лягли?
2. Ви часто читаєте або працюєте під час їжі, особливо якщо обідаєте на самоті?
3. Чи складаєте Ви для себе список справ на кожен день тижня?
4. Чи важко Вам нічого не робити?
5. Чи можна Вас назвати енергійною людиною?
6. Чи працюєте Ви в свята і вихідні?
7. Чи можете Ви працювати в будь-який час і будь-якому місці?
8. Вам важко піти у відпустку?
9. Ви боїтеся пенсії?
10. Чи справді Вам подобається Ваша робота?
Для отримання результату за тестом слід підрахувати відповіді “так” і просумувати. Якщо досліджуваний набрав 8 і більше балів, не виключено, що ця особа — трудоголік.
Спрямованість “на спілкування” характеризується тим, що людині, яка її має, практично все одно, що і як робити, аби бути серед людей, спілкуватися з ними. Такі люди бувають добрими організаторами, обирають роботу, під час якої доводиться мати справу з людьми, а не з механізмами або тваринами.
Визначення переважаючого типу спрямованості працівників дозволяє менеджерам зрозуміти, які мотиви привели цих людей в організацію. Можна використати ці знання і у виборі стимулів для заохочення працівників.
У мотивації істотним є вектор її спрямованості за напрямами «успіх — запобігання поразкам». Варто подбати про те, щоб працівники організації, а особливо її керівний склад були спрямовані на успіх, планували його і очікували. Оптимізм додає сил. Спрямованість на успіх, очевидно, пов’язана із сенсоутворюючими мотивами і основними життєвими цілями, що переважають в системі мотивації особистості .
Спрямованість «на запобігання поразкам» блокує ініціативу, творчість, утримує від ризику, навіть якщо він виправданий. Люди, спрямовані на запобігання невдачам, часто просто бояться досягнень, бо вони, на їхню думку, можуть викликати суперництво і заздрість інших. Людина з обмеженою мотивацією запобігання невдачам має звужене поле діяльності, приземлену мету. Робота в організації будь-якого типу має сприяти формуванню у працівників мотивації досягнення успіху. Досягнення успіху повинно бути гаслом діяльності всієї організації. Схильність людини мотивувати свою діяльність до успіху чи намаганням уникнути поразок можна дослідити за допомогою тестових методик (тест Елерса вміщено в розділі «Методичний інструментарій психолога організації»).
На мотивацію суттєво впливає ставлення людини до суперництва. Цікаві дослідження страху суперництва у жінок провели Хорнер, Маккоубі, Джаклін, Швейер (1969-1974). Вони пропонували студентам написати невеличкий твір, який би був продовженням фрази: «Після іспитів за перший семестр, Джон, студент медичного коледжу, мав перше місце за успішністю». Для студенток давалася ця фраза, але замість імені «Джон» стояло ім’я «Енн». Чоловіки поставилися до «Джона» позитивно, лише 10% опитаних написали про нього щось погане. Зате майже дві третини жінок поставились до “Енн” з упередженням, описавши її як непопулярну, брехливу, неприємну людину.
Подібний дослід з лікарями провели Пайк і Кейхілл (1983). У них вийшло, що рівень страху суперництва більший у чоловіків-лікарів, які побоюються, що їхній особистий успіх буде досягнуто коштом дружби або здоров’я .
Спроба відтворити дослід Хорнер на українських студентах і старшокласниках показала, що відгуки про успішного «колегу» досліджувані переважно давали схвальні або нейтральні. Була задана гостріша ситуація: студенти одержали фразу: «Ваш одногрупник(ця) Петро (Галина), що мав(ла) у дипломі такі ж оцінки, як і Ви, відразу після закінчення навчання знайшов(ла) роботу за спеціальністю з зарплатою 10 000 гривень». Учні мали фразу: «Ваш однокласник(ця) Петро, (Галина), що мав(ла) рівень успішності такий, як Ви, вступив(ла) на факультет міжнародних відносин».
І знову агресивності ні у хлопців до хлопців, ні у дівчат до дівчат, ні у дівчат до хлопців і навпаки не було виявлено. Майже 10% опитаних зазначили, що пережили б певну заздрість, але переважна більшість, ідентифікуючи себе з «Петром» або «Галиною», сприймали їхні успіхи як надію для себе («якщо комусь пощастило, може і мені пощастить також»), сприймали успіх іншого як заклик до змагання («буду працювати і досягну успіху, як він (вона))». Описані результати ще раз підтверджують думку, що не варто сліпо застосовувати поради, що містять іноземні (переважно американські) посібники з менеджменту організації: завжди слід робити поправку на своєрідність ментальності, національного характеру, ситуації тощо.