Національний медичний університет ім. Акад. О.О. Богомольця Кафедра інфекційних хвороб Затверджено

на методичній нараді

«___» _____________ 2011 р.

Зав. кафедрою, д.мед.н. Голубовська О.А.

М Е Т О Д И Ч Н А Р О З Р О Б К А

практичного заняття з інфекційних хвороб для студентів

ІV курсу стоматологічного факультету (VII – VIIIсеместр)

(за темою, що увійшла до плану аудиторної підготовки)

Тема: Вірусні гепатити з парентеральним механізмом передачі. Клініка, діагностика, лікування. Імунопрофілактика вірусних гепатитів А та В. Особливості зараження в умовах стоматологічної практики. Планова та екстрена профілактика вірусних гепатитів. Індивідуальна профілактика.

2011

1. Актуальність.

Актуальність проблеми обумовлена значним поширенням у світі збудників вірусних гепатитів та інших інфекцій, що уражають печінку, тяжкими наслідками хвороб у вигляді цирозу печінки та первинної гепатокарциноми, високими показниками летальності, значними економічними збитками, недостатньою ефективністю етіотропної терапії за наявності великої кількості побічних явищ та дуже високої її вартості. Удосконалення лікування хворих на хронічну патологію печінки обумовлена її надзвичайним поширенням як у світі, так і в Україні. Кількість хворих на захворювання печінки та жовчних шляхів різної етіології у світі перевищує 2 мільярди осіб. Відповідно до даних експертів ВОЗ, кожна 5-а жінка і кожний 10-й чоловік у Європі страждає патологією печінки і жовчних шляхів. За останні 10 років в Україні розповсюдженість хронічних гепатитів (ХГ) і цирозів печінки збільшилась не менше, ніж у 2,5 рази. На разі тільки на диспансерному обліку в Україні знаходиться більше 280 тис. хворих на ХГ різної етіології (652 на 100 тис населення) і більш, ніж 40 тис. хворих на цироз печінки (128 на 100 тис. населення). Близько 130-170 мільйонів осіб у світі хронічно інфіковані HCV-інфекцією, та 2-3 мільйони вперше інфікуються щорічно. Річний рівень смертності від ХГС в США становить приблизно 8-10 тисяч осіб (World Health Statistics // World Health Organization. – 2007). Актуальність хронічного гепатиту С (ХГС) визначається темпами його поширення, особливостями клінічного перебігу, що призводять до пізнього розпізнавання захворювання, часто вже на термінальних стадіях, високою летальністю. Гострий гепатит С (ГГС) з жовтяницею та іншими характерними клінічними проявами спостерігається менше, ніж у 20 % хворих, в той час як у 55-85 % інфікованих осіб розвивається хронічний гепатит С (ГС), який і є основною клінічною формою цієї хвороби. ХГС тривалий час не супроводжується вираженими симптомами (10 і більше років), що спричиняє пізню діагностику, і у повсякденній клінічній практиці його часто виявляють вже на стадії сформованого хронічного процесу, а в ряді випадків – цирозу печінки . Некомпенсований цироз печінки (ЦП), гепатоцелюлярна карцинома (ГЦК) як термінальна стадія ураження печінки, етіологічно пов'язані з HCV, у розвинених країнах є провідними показаннями до трансплантації печінки. Глобальна поширеність гепатотропних вірусів являє собою пандемію, котра за своїми масштабами та кількістю інфікованих осіб у 5 разів перевищує поширеність ВІЛ-інфекції. В Україні кількість інфікованих вірусами гепатиту В і С складає понад мільйон осіб і за рівнем інфікованості вона посідає одне з перших місць в Європі. Значному збільшенню числа хворих з різною хронічною патологією печінки сприяло збільшення рівня захворюваності токсичними (алкогольними і медикаментозними) гепатитами, суттєве зростання кількості хворих з ожирінням і цукровим діабетом і, особливо, кількості хворих на хронічні вірусні гепатити.

Вірусний гепатит В (ВГВ) також становить значну проблему для охорони здоров’я всього світу. Згідно оцінок експертів ВООЗ, збудником цієї хвороби інфіковано майже 400 мільйонів людей. Від захворювань печінки, спричинених HBV, у світі щороку помирає від 1,5 до 2 млн. хворих, у тому разі лише від первинної гепатокарціноми – 500 000 – 600 000 чоловік (5 місце серед летальності від злоякісних пухлин). HBV-інфекція та її наслідки серед усіх причин смерті займають 10 місце у світі. В Україні носіями вірусу є не менше 1 млн осіб.

Актуальність ВГD обумовлена значним поширенням вогнищ інфекції у країнах Південної Америки, Центральної Африки, Балкан, Південної Європи, Близького Сходу та деяких регіонах Росії. У деяких країнах, в тому числі й досить популярних серед туристів (Кенія, Єгипет, Турція, Венесуела, Південна Італія) від 20 до 60% хворих на ХГВ водночас мають маркери й HDV – інфекції. Приблизно 5 – 10 % хворих на інтегративний ХГВ („носіїв HBsAg”), тобто від 20 до 40 млн населення Землі, інфіковані HDV. До зони з високою ендемічністю HDV – інфекції відносять Румунію, південь Молдови та деякі регіони Росії (Якутія, Тува). У Білорусі, у регіонах Росії, що межують з Україною, рівень „носійства” HDV складає від 1,5 до 4,3 %. Серед хворих на гострий ГВ у Москві маркери HDV – інфекції виявляли у 7,4 %, у Молдові – у 28,9%, у Білорусі – в 75%. В Україні поширеність ВГD є відносно низькою й коливається у Києві від 1,8 до 3, 6 % серед дорослих хворих на ХГВ, що не вживають наркотики й неінфіковані ВІЛ. Але у Східній Україні коінфекція HDV реєструється у 5 – 7,8% випадків, суперінфекція – у 14,9 – 22,6 %.

Раніше ВГА спостерігався переважно у дітей, тому входило в групу так званих «дитячих» захворювань. У дітей спостерігаються переважно легкі форми захворювання, без симптому жовтяниці у 75-80% всіх випадків хвороби. Але в останній час спостерігається значне зростання захворюваності на ВГА серед дорослого населення із домінуванням більш тяжких форм, що супроводжуються жовтяницею, значною тривалістю захворювання та взагалі більш тяжким перебігом. Захворюваність на ВГЕ реєструється переважно в регіонах, що мають жаркий клімат та низький рівень санітарної культури – це, перш за все, країни Азії, Африки, Південної Америки, де ВГЕ є причиною 50% всіх випадків гострого вірусного гепатиту. Хворіють переважно люди від 15 до 40 років. У випадку захворювання на вірусний гепатит Е (ВГЕ) вагітних летальність досягає 20-40%.