Тема 6„Базування та перебазування авіаційних підрозділів і частин..”

Заняття 6.1.Базування авіаційних підрозділів і частин.

Аеродром призначений-для підготовки авіаційних частин до бойових дій, виконання зліту і посадки літаків(гелікоптерів),виконання поточного ремонту авіаційної техніки ,а також для відпочинку льотного складу використовується аеродромна сіть. Аеродромну сіть складають аеродроми ,аеродромні вузли і аеродромні райони.

Аеродром - ділянка місцевості зо всіма будівлями і обладнанням, забезпечуючіх зліт і посадку, розміщення і обслуговування літальних апаратів авіаційного підрозділу, або частини.

Пояснити поняття „Троянда вітру”(„Роза ветров”).Як вона визначається

Аеродроми постійного базування повинні бути обладнані:

-захисними укриттями для авіаційної техніки та авіаційних засобів ураження;

-укриттями для захисту особового складу від зви­чайних засобів ураження та зброї масового знищення;

-укриттями для спец автомобілів ТЕЧ (ВАРМ), СІС і ае;

-позицією підготовки літаків;

-ескадрильськими технічними будовами;

-приміщеннями для зберігання в авіаційній ескад­рильї невстановленого на літаки знімного обладнання;

-ангаром-лабораторією ТЕЧ частини (ВАРМ) та майданчиком для стоянки літаків під час виконання регламентних та ремонтних робіт;

-пунктом управління інженерно-авіаційним забез­печенням частини;

-стоянкою для літаків , що прилітають (перелітають);

-засобами централізованого заправлення паль­ним, заряджання стисненими газами та постачання електроенергії;

-приміщеннями для СІС, бази ПЧОз, сховищами для ракет, авіаційних мін і торпед;

-приміщеннями для приймання їжі, відпочинку й приміщеннями для миття особового складу, який бере участь у підготовці АТ та забезпеченні польотів;

-приміщеннями для переодягання, зберігання та сушки висотного, льотного і технічного обмундирування;

-приміщеннями для зберігання, укладки і сушки рятувальних та гальмових парашутів;

-тиром для гарячої пристрілки зброї;

-майданчиками для спеціальної обробки АТ;

-майданчиками для виконання юстирування, калібрування, перевірки працездатності прицільних станцій, а також для списання девіації магнітних компасів та радіокомпасів;

-майданчиками для підготовки АЗУ;

-майданчиками для перевірки стану зброї після польотів на бойове застосування;

-майданчиками для опробування двигунів;

-міряльним полем (для розвідувальної авіації);

-засобами зв'язку;

-пристроями, що запобігають несанкціонований зліт літаків.

Назвати основні елементи аеродрому

1.Злітно посадочна смуга.2.Бокові смуги безпеки. 3.Кінцеві смуги безпеки..

4.Смуги повітряних підходів. 5.Місця стоянок літаків. 6.Дорожки для руління. 7.КП і КДП. 8.Приміщення інженерно-технічної служби. 9.Склад ПММ. 10.Склад боєприпасів. 11.Приймальний радіоцентр. 12.Передаючій радіоцентр. 13.Площина розвантаження.. 14.Казарми. 15..Житлові приміщення.

САМОСТІЙНА РОБОТА:

Кількість споруд для забезпечення експлуа­тації АТ залежить від умов базування, завдань, які вирішуються, та типу авіаційної техніки, що знахо­диться на озброєнні частини.

Стоянка літаків підрозділу має бути обладна­на необхідними спорудами та засобами, які забезпе­чують зберігання та збереження АТ і виконання робіт з підготовки її до польотів та бойового застосування.

На стоянці авіаційного підрозділу мають бути передбачені місця для розташування засобів назем­ного обслуговування, зберігання майна групового використання, окремі ємності для збирання відстою пального та відпрацьованого масла, ящики для зби­рання використаного ганчір'я, місця для паління. Для перевірки роботи авіаційних двигунів на максимальних та форсажних режимах на стоянках літаків підроз­ділів та ТЕЧ частини обладнуються майданчики зі штучним покриттям із розрахунку не менше, ніж один на кожний підрозділ.

Майданчики для опробування двигунів обладну­ються пристроями для додаткового кріплення літаків, підпорами під колодки, пристроями для спрямування потоку газів, засобами пожежегасіння.

У ТЕЧ частини майданчик для опробування дви­гунів повинен під час будівництва обладнуватись стаціонарною будівлею для лабораторії інструментального контролю, джерелом живлення, яке забез­печує запуск двигуна та перевірку обладнання літака під струмом.

До стоянки літаків прокладаються руліжні доріжки та під'їзні шляхи, які забезпечують безпечне руління та буксирування літаків, а також під'їзд засобів на­земного обслуговування.

В разі розміщення літаків на групових стоян­ках (позиціях підготовки літаків) інтервали між кінцевими обтічниками крил літаків, що стоять поруч, мають бути:

для літаків з одним авіаційним двигуном — не менше 2 м;

для літаків з двома авіаційними двигунами — не менше 3 м;

для літаків з чотирма авіаційними двигунами — не менше 5 м.

Для літаків зі змінною стрілуватістю крила, інтерва­ли визначаються при мінімальному куті стрілуватості.

Інтервали між осями гвинтів вертольотів повинні бути не менше, ніж два діаметри несучого гвинта.

Стоянка літаків (укриття) обладнується:

-пристроями для заземлення літаків;

-місцями для розміщення знімного обладнання;

-робочими місцями для ІТС;

-засобами централізованого забезпечення елек­троенергією, заправлення пальним та заряджання стисненими газами;

-засобами пожежегасіння;

-місцями для розміщення ЗНО СЗ;

-спеціальним майданчиком для розміщення АЗУ.

Єдиний для частини порядок розміщення обладнання в укриттях і на місцях стоянок літаків встановлює заступник командира частини з озброєн­ня, виходячи з вимог високої бойової готовності та забезпечення заходів безпеки.

Порядок розміщення та зберігання комплектів АЗУ, піротехнічних засобів та пристроїв, засобів РЕБ, що витрачаються, визначає командир частини.

Знімне обладнання зберігається у спеціальних контейнерах або приміщеннях обслуг обслуговування.

На випадок стихійного лиха начальником гарнізону на аеродромах визначаються зони безпеки для розміщення особового складу, АТ і засобів на­земного обслуговування.

Відкриті стоянки легких літаків і вертольотів обладнуються необхідними пристроями для шварту­вання, які забезпечують безпеку АТ під час виник­нення небезпечних стихійних явищ природи. Швар­тування легких літаків і вертольотів виконується після закінчення робіт на АТ незалежно від погодних умов.

Підтримання в готовності до використання та ремонт стоянок літаків і споруд на аеродромі здійснює АТЧ.

Підготовку до використання, роботи з технічного обслуговування та ремонту засобів ЦЗП, зарядження стисненими газами та постачання електроенергії на аеродромі виконують спеціалісти АТЧ, на яких по­кладається відповідальність за підтримання його в постійній готовності до роботи.

Відповідальність за правильність викорис­тання за призначенням укриттів, споруд та здачу їх під охорону, збереження спеціального обладнання, яке знаходиться в них, за дотримання заходів безпеки, підтримання встановленого порядку в укриттях, спорудах і на прилеглих до них територіях, а також заходів пожежної безпеки покладається на посадових осіб, за якими закріплені укриття (споруди).

Заняття 6.2.Охорона та оборона аеродромів.

Вимоги до протиповітряної оборони аеродрому

• організацію виявлення повітряного противника і своєчасне попередження про нього підрозділів ППО та особового складу;

• організацію прикриття зенітними засобами, винищувальною авіацією та засобами РЕБ;

• розосередження і укриття особового складу, авіаційної та забеспечуючої техніки, засобів та систем навігації і управління, матеріальних засобів;

• маскування аеродрому;

• заходи по ліквідації наслідків нападу повітряного противника.

Засоби ППО аеродрому і їх характеристики

Загальна ППО-Авіація, комплекси ППО великої дальності

Можливості комплексу С-300 ПМУ і його характеристики.

Об’єктова система ППО і ії характеристики

Комплекс „Тор

Комплекс „Шилка”

ПЗРК „Голка”

Для несення внутрішньої служби на стоянках літаків після їх розпечатування і до здачі під охорону варти щоденно наказом по частині призначаються: (НТЗ-99 стор.223)

Черговий стоянок літаків частини відповідає за збереження АТ; підтримання внутрішнього порядку на стоянках; своєчасне розпечатування та здачу під охорону варти техніки, обладнання та майна; розпе­чатування стоянок літаків підрозділів, а також за зброю, яка знаходиться у приміщенні ЧСЧ, боєпри­паси та інше майно згідно з описом.

Він повинен (НТЗ-99 стор.224)

Він повинен:

знаходитися у відведеному для нього приміщені, відлучатися у справах служби з дозволу чергового частини, залишати за себе помічника чергового сто­янок літаків частини і доповідати йому з якою метою і на який час відлучається;

контролювати несення служби черговими стоянок літаків підрозділів, дотримання на стоянках частини заходів пожежної безпеки й маскування, правил пересування особового складу та автотранспорту по аеродрому;

забезпечити постановку перелітаючих літаків на відведені для них стоянки;

подавати установлені сигнали оповіщення особо­вому складу;

слідкувати за порядком розпечатування та допуску до літаків, аеродромних приміщень і сховищ осіб, які віддані наказом по частині;

слідкувати за виконанням розкладу дня особовим складом на стоянках, знати, які роботи, якими підроз­ділами виконуються, мати планову таблицю запусків і опробувань двигунів літаків і планову таблицю ви­конання робіт на АТ, не допускати на стоянках робіт, не передбачених ними;

постійно знати наявність на стоянках частин літаків, іншої техніки і озброєння;

слідкувати за чистотою й порядком на території стоянок літаків, а також за виконанням правил охо­рони навколишнього середовища.

Черговий стоянок частини знаходиться на аеро­дромі у спеціально відведеному і обладнаному для несення служби приміщенні.

Під час ведення бойових дій в умовах застосування противником ЗМЗ….(НТЗ-99 стор 244 п.801)

Намалювати схему оборони аеродрому.

Основними об’єктами для охорони є :

-Авіаційна техніка.

-Склади зберігання АЗУ.

-Склад ППМ.

-Злітно-посадочна смуга.

-Казарми особового складу.

-Засоби енергозабезпечення,зв’язку та управління(Штаб,КДП,СКП).

-Будинки розміщення сімей військовослужбовців.

САМОСТІЙНА РОБОТА:

Наземна оборона і охорона аеродромів організовується з метою виключення дії диверсійно-розвідувальних груп, повітряного десанту противника, військ противника прорвавши нашу оборону, забезпечення цілостності зброї, техніки і запасів матеріальних засобів, запобігання несанкціонованих вильотів літаків та вертольотів, а також для затримки приземлившихся літальних апаратів противника.

Наземна оборона і охорона аеродромів здійснюється по гарнізонному принципу силами та засобами всіх частин і підрозділів, розміщених на аеропортах, а також спеціально виділеними частинами і підрозділами сухопутних військ.

Основу охорону аеродромів складають караули, патрулі, чергові підрозділи і добовий наряд частин і підрозділів. Кількість виділених для охорони сил та засобів залежить від важності об'єктів, їх кількості і розмірів, умов розміщення, характеру місцевості та інших умов обстановки.

Караули виділяються для охорони складів: ППМ (паливно-мастильні матеріали), зброї, МТС, стоянки літаків, інших важливих об'єктів, вони споряджаються від роти охорони ОБАТЗ.

Стоянки літаків охороняються караулом, а під час польотів і робіт на авіаційній техніці - черговим по стоянці частини (офіцер ІАС полка) і черговим по стоянці підрозділу (солдати або надстрокові службовці ае).

Наземна оборона аеродромів будується коловою і ешелонованою по глибині. Основу її складають взводні опорні пункти, пересувний резерв, зенітно-артилерійські засоби на вогневих позиціях та інженерні загородження.

Спорудження оборонних споруд включає влаштування вогневих позицій, протитанкових і протипіхотних загороджень, підготовку до оборони окремих об'єктів і споруджень. В першу чергу обладнуються оборонні споруди для прикриття пунктів управління і зон розосередження.

Опорний пункт представляє собою розвинуту в інженерному відношенні ділянку місцевості шириною по фронту до 300м, розміщену на відповідному природному рубежі на віддаленні 1000-1500м від основних об'єктів, включаючому можливість враження всіх видів зброї піхоти і в першу чергу кулеметів. Кожний опорний пункт обороняється одним взводом. Відстань між опорними пунктами складає 1200-1400м, що забезпечує вогневу взаємодію між взводами. Крім того, в інтересах оборони використовуються караули, які охороняють окремі об'єкти, дозори, пости спостереження і внутрішній наряд. Для доброго відбиття нападу противника організовується неперервна розвідка із застосовуванням дозорів, секретів, патрулів на бронетранспортерах або автомобілях. З метою зручності в управлінні підрозділами в обороні в ході відбиття нападу противника вся територія аеродрому розбивається на сектори, які прикривають найбільш важливі напрямки і об'єкти. В обороні аеродрому створюється три-п'ять секторів, між якими організовується тактична і вогнева взаємодія. Для управління обороною кожного сектора призначаються начальники секторів оборони, які підкоряються начальнику наземної оборони аеродрому.

Відповідальність за організацію охорони і оборони аеродрому покладається на старшого авіаційного начальника гарнізону - командира авіаційного з'єднання або частини. Він являється начальником оборони аеродрому. Його замісником по наземній обороні являється командир авіаційно-технічної частини або комендатури.

На основі рішення командира авіаційного полку штаб полку з притягненням штабів, забезпечуючи і зенітні частини, розробляє план охорони та оборони аеродрому і контролює його виконання. Крім того, відпрацьовується бойовий наказ, який оголошується всьому особовому складу гарнізону.

Для виконання бойових завдань наземної оборони притягується частина особового складу авіаційних, авіаційно-технічних частин та частин РТО, базуючихся на аеродромі. Від авіаційного полку моє бути виділено 20-25% особового складу, від ОБАТЗ до 30%, від ОБЗ і РТЗ до20%. Весь особовий склад, виділений для оборони, зводиться до взводів чисельністю по 20-25 чоловік. Всього може бути сформовано 12-13 взводів. Із цього складу 25-30% виділяється в пересувний резерв, який створюється для посилення оборони окремих секторів на загрожуючих напрямках в ході бою і для боротьби з десантами противника. На озброєнні особового складу, виділеного для наземної оборони, маються автомати, гранати, можуть бути кулемети. Придані підрозділи сухопутних військ мають штатне озброєння.

Успіх оборони аеродрома досягається вмілим обладнанням опорних пунктів в інженерному відношенні і маскуванням, чіткою організацією системи вогню, створенням системи протитанкових та протипіхотних загороджень знанням задач і порядку дії особового складу та вмілим управлінням особовим складом, чіткою організацією взаємодії всіх сил і засобів, які ведуть оборону аеродрому.

Злагоджені дії особового складу і обладнання аеродрому для наземної оборони відпрацьовуються в ході бойової підготовки авіаційних частин в мирний час.

Основними заходами по охороні і обороні військових частин (установ) є:

-планування охорони і оборони військових частин;

-підтримання у високій готовності до дій за призначенням визначених сил та засобів, що задіяні в охороні і обороні військових частин, забезпечення надійного управління ними в надзвичайних ситуаціях та всебічного забезпечення;

-організація та підтримання постійної взаємодії військових частин з органами Служби безпеки України (далі по тексту СБУ), Міністерства внутрішніх справ (далі по тексту МВС) та іншими військовими формуваннями і органами виконавчої влади;

-організація охорони та оборони важливих об’єктів;

-забезпечення умов щодо надійного та безпечного функціонування усіх життєво важливих військових об’єктів;

-розосередження підрозділів військових частин, авіаційної, автомобільної і спеціальної техніки, а також запасів матеріальних засобів і авіаційних засобів ураження;

-будівництво сховищ для особового складу, техніки, запасів матеріальних засобів, пунктів управління з використанням захисних і маскувальних властивостей місцевості;

-проведення рятувальних робіт, надання допомоги потерпілому особовому складу;

-запобігання проявам диверсій та терористичних актів, протидії в разі їх виникнення;

-обов’язкове навчання особового складу захисту від ЗМУ та високоточної зброї;

-своєчасне оповіщення підрозділів військових частин про радіоактивне, хімічне, біологічне (бактеріологічне) зараження і визначення порядку дій по ним.

Військові частини охорону і оборону організують в загальній системі авіаційного гарнізону.

Плани охорони і оборони військової частини погоджується з штабом територіальної оборони (начальники 3-го відділу ОВК, ОМВК РВК є начальниками даних штабів) місць де вони знаходяться, начальником управління МВС області (району), начальником управління СБУ області (району).

Заняття 6.3.Перебазування авіаційних частин.

Перебазування авіаційних частин є зміна аеродрому базування. Метою перебазування може бути:

Безпосередня підготовка починається з отри­мання розпорядження на перебазування авіаційної частини. Вона має за мету підготувати ІТС, АТ і технічне майно до конкретного перебазування. Для цього відпрацьовується план перебазування ІТС та технічного майна, який є складовою частиною плану перебазування частини й передбачає виконання таких заходів:

Заповнити відсутні цифри

Найбільш поширеним способом для авіаційної частини є перебазування літаків, льотного і технічного складу льотним ешелоном, а іншого особового складу і майна-наземним ешелоном.

З метою таємності і безпеки від дії засобів нападу противника марш автомобілів наземного ешелону проводиться в темний час доби. Середня швидкість вдень по шосе-25-30 км. год.., через кожні 2-3 години призначається малий привал на 20-30 хвилин, через кожні 8-10 годин руху-великі привали на 2-3 години.

При руху вночі встановлюються днівки (привали на день).Для цього обладнуються місця, вкриті від спостереження повітряного противника.

Добовий перехід при руху по шосе складає 200-250 км.(при одному водіі на машину),30-350 км.(при двох водіях).При руху по ґрунтовій дорозі-150-200 км.і 200-250 км.(один, або два водія.)

Перебазуванню ІТС та технічного майна пере­дують завчасна та безпосередня підготовки.

Під час завчасної підготовки, яка здійснюється в ході бойової підготовки, виконуються:

(НТЗ-99 стор.24.п.58)

Заняття 6.4.Перебазування авіаційної ескадрильї у складі авіаційної бригади на новий аеродром. (Практичне заняття)

Обстановка ,розрахунки, оформлення рішення на перебазування виконуються в ході практичного заняття.

Перебазуванню ІТС та технічного майна пере­ дують завчасна та безпосередня підготовки.

Під час завчасної підготовки, яка здійснюється в ході бойової підготовки, виконуються:

-типові розрахунки на перебазування різними видами транспорту;

-відпрацьовування заявок в АТЧ на кріпильний та пакувальний матеріали й засоби навантаження;

-підготовка комплекту запасних частин та витратних матеріалів;

-підготовка пакетів, контейнерів для розміщення технічного майна;

-тренування льотного складу з самостійної підго­товки літаків до польоту;

-тренажі ІТС із завантаження та вивантаження технічного майна.

Безпосередня підготовка починається з отри­мання розпорядження на перебазування авіаційної частини. Вона має за мету підготувати ІТС, АТ і технічне майно до конкретного перебазування. Для цього відпрацьовується план перебазування ІТС та технічного майна, який є складовою частиною плану перебазування частини й передбачає виконання таких заходів:

-контейнерування й пакетування технічного майна, потрібного для виконання усіх видів підготовок АТ та військового ремонту;

-відпрацьовування переліку обов'язкових робіт, які необхідно виконати на АТ до перебазування;

-проведення занять з вивчення особливостей під­готовки літаків на оперативних аеродромах;

-участь керівного ІТС в проведенні інженерно-штурманських розрахунків;

-участь керівного складу ІТС в проведенні рекогнос­цировки оперативних аеродромів, майданчиків, ділянок автострад, на які буде здійснюватись посадка літаків;

-підготовка до здачі в АТЧ технічного майна та учбово-тренувальної бази, які не підлягають пере­везенню на оперативні аеродроми.

Керівництво розробкою плану та підготовкою ІТС до перебазування здійснює заступник командира частини з озброєння.

Безпосередня відповідальність за постійну готов­ність сил і засобів ІТС та технічного майна до переба­зування покладається на заступників командирів ае з озброєння, начальника ТЕЧ частини (ВАРМ), СІС.

Контейнерування та пакетування технічного майна здійснюються інженерно-технічним складом підрозділів частини. Необхідний кріпильний та паку­вальний матеріал, засоби навантаження завчасно готуються й доставляються авіаційно-технічною час­тиною за попередніми заявками.

Доставку ІТС і технічного майна на оператив­ний аеродром організують: в авіаційній частині -начальник штабу частини, у ВАРМ, АРЗ - начальник штабу з'єднання, об'єднання, виду Збройних Сил, в залежності від підпорядкованості.

За своєчасне й повне забезпечення транспорт­ними засобами згідно із заявками відповідають на­чальники відповідних штабів.

Обов'язки посадових осіб ІТС частини, які беруть участь у перебазуванні, повинні бути завчасно відпрацьовані заступником командира частини з озброєння. Він же проводить інструктаж старших команд і груп.

Старші команд (груп) ІТС авіаційної частини повинні мати:

-комплект технічної документації згідно з призна­ченням групи;

-витяг з планової таблиці на переліт літаків;

-список особового складу команди (групи);

-можливі варіанти перельотів літаків;

-схеми розосередження і організації охорони літаків на оперативних аеродромах;

-витяг з даними для перестроювання радіостанцій і навігаційних систем та даними на маршрут, який завірений штурманом і начальником зв'язку частини;

-опис технічного майна команди (групи) зі вказа­ними об'ємом і масою;

-атестати (довіреності, талони) на отримання АЗУ, ПММ, АТМ.

Кожен спеціаліст ІТС, який бере участь у перебазуванні, повинен знати свої обов'язки щодо перебазування й вміти грамотно та швидко їх вико­нувати. Доведення обов'язків до кожного спеціаліста та контроль готовності його до роботи в умовах перебазування покладаються на безпосереднього начальника.

Для забезпечення перебазування створюють­ся передова команда та команда випуску.

Передова команда призначена для зустрічі літаків на оперативному аеродромі та підготовки їх до по­льоту згідно з поставленим завданням. Команда ви­пуску призначена для випуску літаків з базового аеродрому та нарощування сил під час підготовки літаків на оперативному аеродромі. Вона вибуває з основного аеродрому базування після випуску основ­ної групи літаків.

.

Відповідальність за своєчасне надання допо­моги передовій команді в підготовці перелітаючих літаків і організацію матеріального та аеродромно-технічного забезпечення несе старший авіаційний начальник оперативного аеродрому (аеродрому маневру). При базуванні на аеродромі кількох частин він встановлює черговість підготовки перелітаючих літаків між частинами авіаційного гарнізону і здійснює контроль за наданням допомоги передовій команді.

При відсутності передової команди підготовка літаків здійснюється льотними екіпажами перелітаючих літа­ків з залученням, при необхідності, ІТС частин, які базу­ються на аеродромі маневру. При цьому, при необхід­ності, введення ключової інформації в апаратуру розпізнання здійснюється згідно із заявками льот­них екіпажів через диспетчера аеродрому маневру встановленим порядком.

Льотні екіпажі літаків повинні бути навчені самостійному виконанню підготовки літаків в обсязі предпольотної підготовки (в тих випадках, коли рег­ламентом ТО не передбачено застосування КПА),підготовки до повторного польоту, після польотної підготовки й бути готовими до їх проведення.

Підготовка літаків на аеродромах маневру льотними екіпажами здійснюється згідно із зазда­легідь відпрацьованими технологічними картами, які знаходяться на борту літаків.

Під час підготовки пере літаючих літаків доз­воляється оформляти одну бортову картку на кож­ний літак для командира екіпажу, а відомості про підготовку й заправлення літаків дозволяється вно­сити в журнал підготовки пере літаючих літаків і в журнал підготовки літака, який знаходиться у стар­шого команди. При цьому кожному літаку відводиться окремий аркуш.

На оперативних аеродромах дешифрування даних об'єктивного контролю виконується у випадках відмов АТ, якщо для виявлення їх причин потрібні дані об'єктивного контролю.

Порядок і особливості перебазування повіт­ряним, автомобільним та залізничним транспортом, а також характеристики основних транспортних засобів, які застосовуються для перевезення ІТС та технічного майна, надаються у методичних вказівках начальника озброєння ВПС.

При посадці літаків на аеродроми, на яких відсутні передові команди перелітаючих авіаційних частин, протиугінні пристрої на РУД літаків встанов­люють командири екіпажів. Ключі від ПУП здаються разом з польотною документацією на зберігання в таємне відділення авіаційної частини (в неробочий час — оперативному черговому).

САМОСТІЙНА ПІДГОТОВКА

Для виконання завдань, поставлених перед авіаційною частиною в ході перебазування в полку створюються тимчасові формування - спеціальні команди та групи, всклад яких входять необхідні спеціалісти. Рекогностійна група створюється для визначення умов базування полку (ескадрильї) на новому аеродромі або площадці і отримання даних, необхідних командиру для прийняття рішення на перебазування. В її склад входять офіцери штабу, ІАС, медслужби та представники частин забезпечення, якщо вони перебазовуються разом з авіаційною частиною. На новому аеродромі рекогносційна група визначає: * придатність аеродромів (площадок) для посадки літаків та вертольотів, стан льотного поля; * стан та місце роз положення пунктів і систем управління і навігації; * особливості польотів в район нового базування; * особливості виконання радіаційної, хімічної, біологічної та інженерної розвідки; * можливості розосередження авіаційної техніки, розміщення технічних позицій підготовки та ремонту літаків, позицій підготовки рак т та інших об'єктів; * санітарний стан аеродрому, зараженість хімічними та раді активними речовинами; * стан сховищ для особового складу; * можливості по організації охорони та оборони аеродрому, захисту від зброї масового знищення і маскування. Крім того, рекогносційна група визначає обсяг першочергових робіт до обладнання аеродрому. При організації перебазування в граничні строки рекогносціювання аеродрому виконуються передовою командою авіаційного полку. Передова команда (перший ешелон) полку призначається для прийому літаків і вертольотів, розміщення полку або ескадрильї, підготовки бойових дій, управління екіпажами на землі та в повітрі. В її склад входить: основний склад штабу полку, начальники служб, комплекс обладнання та документи командного пункту, від ІАС - 45-50% особового складу, та 25-35% технічного майна (без ТЕЧ), частина льотного складу, які не входять в склад екіпажів перелітаючих літаків. Начальник передової команди, як правило, є замісник командира полку. З метою підвищення мобільності при виконанні своїх функцій, передова команда може підрозділятися на дві групи: оперативну групу і групу підсилення. Оперативна група включає 15-20% особового складу, ремонтну групу із складу ТЕЧ (6-8 чоловік). В залежності від обставин група підсилення відбувая на аеродром нового базування спільно з оперативною групою або після підготовки літаків до вильоту з аеродрому попереднього базування. Команда випуску (другий ешелон) полку призначається для забезпечення підготовки літаків та вертольотів до перельоту та їх випуску з аеродрому попереднього базування. Вони очолюються начальником штабу полку або іншої особовою особою, призначеною командиром полку. В команду випуску полку тактичної (фронтової) авіації звичайно включають: офіцерів штабу та служб, чергову зміну КПС необхідною документацію, 50-55% особового складу та 65-75% (по базі) технічного майна ІАС (без ТЕЧ). Для підвищення мобільності при виконанні своїх функцій команда випуску може підрозділятися на групу випуску і групу транспортування технічного майна. Група випуску включає до 40% особового складу та майна ІАС. Команда транспортування майна (третій ешелон) полку включає особовий склад та майно ТЕЧ (основна група спеціальних машин, ремонтна бригада для відновлення авіаційної техніки на попередньому аеродромі), та позиції попередньої підготовки ракет, а також інший склад полку, що не входить в склад першого і другого ешелону. Після підготовки літаків до вильоту, введення в дію літаків, що знаходяться в ТЕЧ при виконанні регламентних робіт, особовий склад третього ешелону готовить до перебазування засобів військового ремонту і відбуває на новий аеродром відповідно з планом перебазування.

Розділ 3„.ВПС іноземних держав.”.