Написати формулу "золотого" правила довгострокового фінансування.
Довгострокові активи/Довгострокові пасиви менше або= 1
Тобто вкладення в довгострокові активи мають бути менші або дорівнювати довгостроковим джерелам. Не можна допускати такого становища, коли довгострокові активи перевищують довгострокові пасиви.
Контроль за виконанням фінансового плану.
Контроль за виконанням фінансових планів, або бюджетний контроль, — це процес зіставлення фактичних результатів із плановими, аналіз відхилень і внесення необхідних корективів.
Управління при відхиленнях — це принцип управління, за якого менеджер концентрує увагу тільки на суттєвих відхиленнях від плану і не звертає уваги на показники, що виконуються задовільно.
Контроль за виконанням фінансової моделі і бюджету, а також управління при відхиленнях здійснюються за допомогою звітів про виконання, у якому дається порівняння запланованих і фактичних показників та розрахунок відхилень з поясненням їх причин. Цей звіт складається звичайно щомісяця.
Реакція менеджера на відхилення залежить від величини відхилень та їх причин. Якщо відхилення несуттєві, то менеджер може їх ігнорувати, тобто не вивчати причини їх появи. Значні відхилення потребують детального вивчення за допомогою додаткової інформації. Залежно від причин виникнення відхилення поділяються на дві групи:
відхилення, що виникли внаслідок планування;
відхилення, що з’явилися як результат діяльності.
Перші пов’язані з помилками і прорахунками у процесі складання прогнозів, визначення функцій доходів і витрат тощо. Другі є результатом діяльності персоналу або певних дій.
У випадку наявності значних відхилень, залежно від їх причин, можливі два альтернативних рішення:
1) коригування або перегляд фінансових планів, якщо результати контролю свідчать про те, що подальше виконання їх у такому вигляді недоцільне;
2) внесення відповідних корективів у дії для досягнення запланованих цілей.
Таким чином, звіт про виконання забезпечує зворотний зв’язок, звертаючи увагу менеджера на суттєві відхилення від очікуваних результатів, що у свою чергу дає можливість здійснювати управління при відхиленнях.
Концепція контролінгу передбачає створення єдиної комплексної аналітичної системи, яка б охоплювала всі процеси, що мають місце всередині управлінського контуру банку, поєднуючи в собі основні функції фінансового менеджменту — планування, облік, аналіз і контроль.
5. Нерозподілений прибуток - це: а)
а) різниця між нетто-прибутком після сплати корпорацією податку та сумою дивідендів;
б) прибуток після сплати відсотків та податків.
6. Які з перерахованих нижче активів є реальними, а які фінансовими:
а) неосвоєні участки землі; (реальні)
б) залишок коштів на розрахунковому рахунку; (фін.)
в) облігації корпорації. (фін.)
фінансові являють собою вкладення капіталу корпорації в гроші, їх еквіваленти і цінні папери; реальні — вкладення в матеріальні (tangible) і нематеріальні (intangible) ресурси.
Білет № 7
Оптимальна структура капіталу корпорації.
Структура капіталу корпорації залежить від певних чинників:
фінансовий менталітет керівництва і власників корпорації;
рівень оподаткування корпорації;
кон’юнктура фінансового ринку;
показники фінансового ліверіджу;
рівень прибутковості корпорації;
стадія життєвого циклу корпорації;
особливості здійснення фінансово-виробничої діяльності в окремих галузях промисловості тощо.
Практика фінансової діяльності корпорацій щодо формування структури капіталу є тривалою і різноманітною, яка, перевірена досвідом, дозволила сформулювати дві незаперечні аксіоми:
структура капіталу кожної корпорації завжди суто індивідуальна;
оптимальна структура капіталу корпорації може бути досягнута виключно лише завдяки необхідній проінформованості про ринки капіталів.
В класичному варіанті структура капіталу корпорації відображається як співвідношення акціонерного капіталу та позикового облігаційного капіталу.
Проблематика формування структури капіталу корпорації пов’язана з чинниками ризикованості та невизначеності щодо отримання доходів. Основне завдання і вимога корпорації полягає в пошуку оптимального співвідношення між акціонерним та позиковим капіталом з метою забезпечення максимальної ринкової вартості корпорації за умови мінімальної ціни капіталу.
В зарубіжній науковій фінансовій літературі відмічається, що оптимальною є така структура капіталу, при якій досягається “максимізація вартості акцій” або “вартості корпорації” при зведенні до мінімуму середньозваженої ціни капіталу (тобто, ціни капіталу, вираженої у процентах). Для її визначення застосовується формула середньозваженої ціни капіталу – Weighted Average Cost of Capital (WACC):
,
– питома вага
фінансового джерела у формуванні
структури капіталу корпорації,
– процентна ставка за цим джерелом.
З позицій фінансового менеджменту, всі дії корпорації пов’язані з формуванням оптимальної структури капіталу в умовах керованого ринку з метою максимізації добробуту акціонерів чи доходів власників.
Оцінка структури капіталу за допомогою основних коефіцієнтів:
коефіцієнтів співвідношення позичкового й акціонерного капіталу;
коефіцієнту покриття процентних платежів за боргом прибутком (відношення прибутку до сплати відсотків і податків до суми процентних платежів за боргом).
Прийняття рішень про структуру капіталу є основою для зміцнення платоспроможності корпорації у довгостроковому періоді.