4.Охорона атмосферного повітря. Державне управління в галузі охорони атмосферного повітря.

Відповідно до ст. 27 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» контроль у галузі охорони атмосферного повітря здійснюється з метою забезпечення дотримання вимог законодавства про охорону атмосферного повітря місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, посадовими особами цих органів, а також підприємствами, установами, організаціями та громадянами.

Законом України «Про охорону атмосферного повітря» визначено три форми контролю у галузі охорони атмосферного повітря: державний, виробничий, громадський.

Так, згідно зі ст. 28 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» державний контроль у галузі охорони атмосферного повітря здійснюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питаньохорони навколишнього природного середовища, його територіальними органами, а також іншими спеціально уповноваженими на це органами виконавчої влади.

Порядок здійснення державного контролю у галузі охорони атмосферного повітря визначається відповідно до закону (графік контролю).

Державний контроль у сфері охорони атмосферного повітря здійснюється Департаментом гідрометеорологічної служби і моніторингу та Державною екологічною інспекцією Міприроди України.

Ці органи виконують: а) спостереження за станом атмосферного повітря за хімічними, радіаційними, фізичними і біологічними показниками; б) збирання, зберігання, пошук і обробку інформації про стан атмосферного повітря; в) прогнозування і виявлення тенденцій зміни цього стану. Ці органи зобов'язані надавати зацікавленим державним і громадським органам, підприємствам, установам і організаціям систематичну інформацію і прогнози про рівні забруднення атмосфери під впливом господарської діяльності і метеорологічних умов.

Мінприроди України здійснює свою діяльність у галузі охорони атмосферного повітря спільно з санітарно-епідеміологічною службою Міністерства охорони здоров'я України та його органами на місцях - у частині додержання нормативів екологічної безпеки та інших правил і нормативів, спрямованих на попередження негативного впливу на здоров'я людей; Державною автомобільною інспекцією Міністерства внутрішніх справ України та її органами на місцях - у частині додержання нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах та шкідливого впливу фізичних факторів, встановлених для відповідного типу автомобільного транспорту та сільськогосподарської техніки; іншими державними органами, а також органами місцевого самоврядування відповідно до законодавства України.

Місцеві органи державної виконавчої влади контролюють, як виконуються і дотримуються правила щодо оздоровлення навколишнього середовища, як здійснюється санітарна охорона атмосферного повітря. Вони забезпечують проведення заходів з охорони навколишнього середовища, попередження, зниження інтенсивності та усунення шуму у виробничих, жилих і громадських приміщеннях, у дворах, на вулицях і площах населених пунктів.

Згідно зі ст. 29 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» виробничий контроль у сфері охорони атмосферного повітря здійснюють суб'єкти господарювання, які у своїй діяльності використовують джерела шкідливих хімічних, біологічних і фізичних впливів на атмосферне повітря і які призначають осіб, що відповідають за проведення виробничого контролю в галузі охорони атмосферного повітря.

Виробничий контроль за охороною атмосферного повітря здійснюється підприємствами, установами, організаціями та громадянами - суб'єктами підприємницької діяльності в процесі їх господарської та іншої діяльності, якщовона справляє шкідливий вплив на стан атмосферного по-вітря (ст. 29 Закону України «Про охорону атмосферногоповітря»).

Громадський контроль у галузі охорони атмосферногоповітря на підставі ст. 30 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» здійснюється громадськими інспекторами охорони навколишнього природного середовищавідповідно до Закону України «Про охорону навколиш-нього природного середовища».

Основні завдання держ управління в галузі охорони повітря

На підставі ст. 3 Закону України «Про охорону атмос­ферного повітря» державне управління в галузі охорони атмосферного повітря відповідно до закону здійснюють:

–Кабінет Міністрів України;

–спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань охорони навкол прир середовища;

–спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань охорони здоров'я;

Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, інші центральні та місцеві ор­гани виконавчої влади, органи місцевого самоврядування.

Зменшення забруднення повітря не є пріоритетом на національному рівні і покладається на регіони. Їхні зусилля мають бути сконцентровані на стабілізації та поліпшенні екологічних умов у містах та промислових центрах, особливо в Донецько-придніпровському регіоні, та запровадженні «зелених технологій» у найбільші сектори-забруднювачі — промисловість, енергетику, транспорт, будівництво та сільське господарство. Для підтримки цих пріоритетів необхідно здійснити такі невідкладні заходи:

— встановити стандарти якості атмосферного повітря, основані на міжнародних стандартах, та поступово гармонізувати національні стандарти з міжнародними;

— встановити нові екологічні правила (нормативи), що базуються на технологічних стандартах і нормах, включаючи технологічно пов'язані стандарти на викиди для основних забруднювачів;

— розробити цільові програми та коротко, середньо і довгострокові плани дій щодо зменшення нормативних перевищень викидів забруднювачів у містах. Закон про охорону навколишнього природного середовища 1991 року встановлює цілі, але не визначає механізмів виконання. Він покладає основну відповідальність на Мінекобезпеки, а місцевим органам влади та Кабінету Міністрів дає право припиняти діяльність підприємств, що забруднюють довкілля. У 1993 році була створена Державна екологічна інспекція та затверджено її Положення. Крім того, в 1992-1995 рр. було впроваджено оцінку впливу на довкілля та доповнення до систем дозволів і ліцензій (більш детально див. розділи 1 та 2). Закон про охорону атмосферного повітря було прийнято у 1992 р. Він цілком базувався на Акті про чисте повітря СРСР 1981 р., який був просто перенесений в український закон без будь-яких змін.

Підприємства, установи,  організації та громадяни -  суб'єкти підприємницької  діяльності,  що  здійснюють  викиди  забруднюючих речовин в  атмосферне  повітря  та  діяльність  яких пов'язана  з впливом   фізичних   та   біологічних   факторів   на  його  стан, зобов'язані:

- здійснювати організаційно-господарські,   технічні   та  інші заходи щодо забезпечення виконання вимог, передбачених стандартами та  нормативами  екологічної безпеки у галузі охорони атмосферного повітря, дозволами на викиди забруднюючих речовин тощо;

     - вживати заходів щодо зменшення обсягів  викидів  забруднюючих речовин і зменшення впливу фізичних факторів;

     - забезпечувати безперебійну  ефективну  роботу і підтримання у справному стані споруд,  устаткування та  апаратури  для  очищення викидів   і   зменшення  рівнів  впливу  фізичних  та  біологічних факторів;

     - здійснювати контроль  за  обсягом  і   складом   забруднюючих речовин,  що викидаються в атмосферне повітря, і рівнями фізичного впливу та вести їх постійний облік;

     - заздалегідь розробляти   спеціальні   заходи   щодо   охорони атмосферного  повітря  на випадок виникнення надзвичайних ситуацій техногенного  та  природного  характеру  і  вживати  заходів   для ліквідації причин, наслідків забруднення атмосферного повітря;

     - забезпечувати     здійснення     інструментально-лабораторних вимірювань параметрів викидів забруднюючих речовин стаціонарних  і пересувних джерел та ефективності роботи газоочисних установок;

     - забезпечувати розроблення  методик  виконання вимірювань,  що враховують специфічні умови викиду забруднюючих речовин;

     - використовувати метрологічно  атестовані  методики  виконання вимірювань  і повірені засоби вимірювальної техніки для визначення параметрів газопилового потоку і концентрацій забруднюючих речовин в  атмосферному  повітрі  та  викидах  стаціонарних  і  пересувних джерел;     - здійснювати контроль   за   проектуванням,   будівництвом   і експлуатацією  споруд,  устаткування  та  апаратури  для  очищення газопилового потоку від забруднюючих  речовин  і  зниження  впливу фізичних   та   біологічних   факторів,   оснащення   їх  засобами вимірювальної техніки,  необхідними  для  постійного  контролю  за ефективністю очищення,  дотриманням нормативів гранично допустимих викидів  забруднюючих  речовин  і  рівнів   впливу   фізичних   та біологічних факторів та інших вимог законодавства в галузі охорони атмосферного повітря;      - своєчасно  і в повному обсязі сплачувати екологічний податок.

     Виконання заходів  щодо  охорони  атмосферного   повітря   не повинно призводити до забруднення грунтів,  вод та інших природних об'єктів.