6.2. Сукупний, середній та граничний продукт
Результати виробництва у короткостроковому періоді залежно від обсягу залучених ресурсів розглядається за допомогою понять середнього та граничного продукту праці. Праця, за цих умов, розглядається як єдиний змінний фактор виробництва.
Загальний обсяг виробництва, який фірма досягає за певного кількісного поєднання змінного ресурсу з незмінною кількістю інших факторів виробництва за певний проміжок часу, називається сукупним продуктом (ТР). Величина сукупного продукту підприємства змінюється зі зміною обсягів використання у виробництві змінного фактора (табл. 6.1).
Середній продукт (AР) діяльності фірми відображає середню віддачу (продуктивність) змінного фактора (ресурсу), тобто загальний обсяг виготовленої продукції (за певний проміжок часу), який припадає на одиницю фактора Х:
.
(6.1)
Граничний продукт (МР – маржинальний продукт) діяльності фірми представляє приріст загального обсягу виробництва (додатковий продукт), який було виготовлено завдяки збільшенню використання змінного фактора на одну додаткову одиницю за незмінної величини всіх інших факторів виробництва:
(6.2)
де ТР - приріст обсягу виробництва;
Х - приріст змінного фактора.
Якщо витрати змінного фактора збільшувати в нескінченно малих кількостях, то граничний продукт саме й виражатиме граничну продуктивність виробничого фактора (наприклад, гранична продуктивність праці, гранична продуктивність капіталу). Поняття граничної продуктивності фактора посідає центральне місце в теорії фірми, оскільки зіставлення продуктивності та ринкової ціни фактора виробництва є дієвим інструментом у процесі обґрунтування рішення фірми щодо доцільності залучення додаткових одиниць змінного фактора з метою збільшення обсягів виробництва (присутності на ринку).
Таблиця 6.1
Сукупний, середній та граничний продукт
Затрати праці, робітників |
Сукупний продукт (випуск), од. за період |
Граничний продукт праці (випуск), од. на 1-го додатково найнятого |
Середній продукт праці (випуск), од. на одного робітника |
0 |
0 |
- |
- |
1 |
2 |
2 |
2 |
2 |
6 |
4 |
3 |
3 |
12 |
6 |
4 |
4 |
20 |
8 |
5 |
5 |
26 |
6 |
5,2 |
6 |
30 |
4 |
5 |
7 |
30 |
0 |
4,3 |
У табл. 6.1, де наведено взаємозв’язок між сукупним, середнім та граничним продуктом, видно, що коли обсяги затрат праці малі, то граничний продукт зростає. Додатковий працівник приносить користь навіть більшу, ніж попередньо найняті, а отже, зростає й середній продукт. Але з певного моменту додатковий продукт починає зменшуватися – з огляду на фіксований обсяг капіталу можливості для ефективного використання додаткових працівників зменшуються.
Така тенденція до зниження граничного продукту праці (або будь-якого іншого фактору виробництва) називають законом спадної віддачі (продуктивності). Цей закон стверджує, що в умовах послідовного збільшення одиниць змінного ресурсу та постійних (фіксованих) інших, починаючи з певного моменту, граничний (додатковий) продукт буде поступово зменшуватися у розрахунку на кожну додатково залучену одиницю змінного ресурсу. Цей закон діє лише у короткостроковому періоді – періоді фіксованих потужностей. Його дія також обумовлена використанням певної технології – більш досконала прогресивна технологія може забезпечити кращі результати за тих самих ресурсів.
«Цікаво знати»
Відповідно до звіту МОП у 2006 р. перше місце у світі за показником продуктивності праці займали США – вклад пересічного американця у ВВП країни склав $63885. Далі Ірландія - $55986, Люксембург - $55641, Бельгія - $55235 та Франція - $54609. З країн СНД на першому місці була Вірменія - $22763, далі Білорусь - $21527, Казахстан - $18688 та Росія - $15563. Україна мала лише – $8754.