Тема 2. Основні характеристики тексту

У різних дослідженнях називається неоднакова кількість ознак (характеристик, конституційних факторів) тексту. Зупинимося на головних властивостях цього феномену.

1. Дискретність

Межі тексту як семіотичного знака, визначає така характеристика, як дискретність (з лат. discretus – роздільний, перервний).

Текст – самодостатня одиниця, що має початок і кінець, тобто свої межі і характеризується певною мірою замкнутістю. Водночас текст становить собою не автономне повідомлення, а відкриту структуру.

Зовнішню дискретність тексту забезпечують:

1) публікування тексту окремою книгою на окремому аркуші, виділення лінійками тощо;

2) наявність окремої назви (заголовка);

3) зазначення імені автора, інших вихідних даних.

Завершеним текст є у плані форми. А ось щодо змісту, то це відкрите утворення. В одному й тому ж тексті різні читачі виявляють різні смисли. Тобто текст відкритий для читача, зрештою, він його передбачає і потребує.

Крім того, про закритість тексту можна говорити лише умовно, адже текст включений у найрізноманітніші контексти.

2. Цілісність або когерентність

Цілісність тексту дуже влучно характеризує народна сентенція: «Із пісні слів не викинеш».

Цілісність тексту забезпечують: тема, задум автора (ідея), пафос (сатиричний, драматичний).

За цілісність тексту відповідає його композиція. У тексті послідовно подаються події, процеси, явища, факти, ідеї. Вони розгортаються у певному просторі і часі.

Внутрішня цілісність тексту є результатом трьох типів відношень між його одиницями:

1) парадигматичних, тобто нелінійних відношеннях, при яких одиниці одного рівня пов’язуються лише асоціативно;

2) синтагматичних, тобто лінійних, послідовних відношень між елементами;

3) інтегративних, тобто відношень, які ґрунтуються на тому, що одиниці вищого рівня інтегрують інші, які входять до їхнього складу як частини. Таким «інтегрантом» виступає в тексті семантика, або тема.

У будь-якому тексті можна виявити декілька видів цілісності:

1) змістова (єдність всіх змістових складників);

2) комунікативна (єдність мети і намірів спілкування);

3) формально-граматична (узгодження граматичних форм і зв’язків).

3. Зв’язність, або когезія

Ця характеристика тексту тісно пов’язана з попередньою ознакою. Розрізняють два види зв’язності:

1) лінійну (послідовну), що забезпечується горизонтальним контекстом;

2) вертикальну (пучковидну), що забезпечується вертикальним контекстом.

У тексті можна розмежувати такі типи зв’язності:

1) логічну,

2) образну,

3) асоціативну,

4) композиційну,

5) стилістичну,

6) ритмотвірну.

Логічна зв’язність проявляється у причиново-наслідкових відношеннях, у розгортанні індукції і дедукції при аналізі і синтезі частин тексту.

Асоціативну зв’язність породжують домінантні теми, ключові слова, метафори, синтаксичні паралелізми тощо.

Образна зв’язність формується системою образів тексту, особлива роль при цьому належить ключовим образам.

Композиційна зв’язність утілюється в будові тексту, у диспозиції (розміщенні) його частин, у підпорядкуванні одних композиційних елементів іншим. Важлива роль у створенні композиційно-структурної зв’язності належить займенникам.

Стилістична зв’язність полягає в однорідності стилістичної системи тексту, у підпорядкованості його певному стилю, підстилю, жанровому різновиду. Стилістична зв’язність забезпечується співмірністю стилістично нейтральних і стилістично маркованих одиниць, прямих (автологічних) і переносних (тропеїчних) значень слова.

Не важко помітити, що поняття «зв’язність» і «цілісність» дуже подібні, проте не тотожні. Під цілісністю розуміють змістову зв’язність тобто внутрішню спаяність. Натомість зв’язність – це формальна пов’язаність елементів тексту, тобто зовнішня спаяність.

Але, беручи до уваги положення про нерозривну єдність змісту (розгортання теми) і форми (оформлення теми), можлива взаємозаміна понять цілісності й зв’язності.

До засобів зв’язності зараховують:

1) лексичні (повтори, синоніми, антоніми, тавтології);

2) граматичні (сполучники, займенники, вставні слова);

3) синтаксичні (порядок слів, частини, фрагментів);

4) стилістичні (еліпсис, питальні речення, градація);

5) інтонаційна (пауза, наголос).

Зв’язність тексту уможливлює сприймання і розуміння його адресатом.