Види суджень

І. За структурою:

1. Прості – складаються з одного судження

Н., «Земля обертається навколо Сонця».

2. Складні – складаються з кількох простих суджень.

Н., «Сьогодні мій день народження, мама готує свят­ковий стіл, запрошено гостей - отже, я буду з друзями веселитися».

ІІ. За відображенням зв'язків між предметами і явищами:

3. Поодинокі – ствердження або заперечення відносяться тільки до одного предмета.

Н., «Пан Кравченко - мій началь­ник».

4. Часткові – ствердження або заперечення відносяться не до всіх, а лише до деяких предметів.

Н., «Деякі живі організми проживають у воді».

5. Загальні – ствердження або заперечення відносяться до всіх предметів даної групи, даного класу.

Н., «Всі метали – електропровідні».

ІІІ. За істинністю відображення дійсності:

6. Істині – адекватно відображають зв'язки й відношення, що існують в об'єктивній дійсності.

Н., «Земля обертається навколо Сонця».

7. Помилкові – неадекватно відображають зв'язки і відношення, що існують в об'єктивній дійсності.

Н., «Сонце обертається навколо Землі».

ІV. Залежно від того, стверджуємо ми чи заперечуємо наявність певних ознак і відношень в об'єктах:

8. Ствердні – ствердження наявності певних ознак.

Н., «Аналіз і синтез взаємопов'язані між собою процеси мислення».

9. Заперечні – заперечення наявності певних ознак.

Н., «Синтез не існує без аналізу».

ПРИМІТКА: Кожне судження включає суб'єкт і предикат.

СУБ'ЄКТОМ є предмет судження, про який йдеться і який відобража­ється в нашій свідомості.

ПРЕДИКАТ - це відображення тих відносин, ознак, властивостей, які ми стверджуємо.

Наприклад: «Усі солдати ворожої сторони - мої вороги», де «всі солдати ворожої сторони» - це суб'єкт, а «мої вороги» - предикат.

3. Умовисновки – це форма мислення, в якій із даного або кількох суджень висувається нове судження, яке дає нові свідомості про досліджуваний об'єкт.

Прикладом міркування є доведення теореми. У міркуванні ми з одних суджень виводимо нові шляхом умовиводів.

Види умовисновків

1. Індуктивні – це такий спосіб мислення при якому йдуть від одичних об'єктів, фактів, явищ до загальних положень.

Н., «Срібло, залізо, мідь - метали; срібло, залізо, мідь при нагрі­ванні розширюються: отже, метали при нагріванні розширюються».

2. Дедуктивні – це такий спосіб мислення при якому йдуть від загального положення до окремих, одиничних.

Н., «Усі метали при нагріванні розширюються; срібло - метал: отже, срібло при нагріванні розширюється».

3. Аналогія – це умовивід, що ґрунтується на схожості деяких ознак досліджуваного об'єкта.

Н., «На землі є атмосфера і є життя, стверджують, що на Марсі теж є атмосфера, отже є життя».

4.

Види мислення, їх взаємозв'язок

І. За формою відображення дійсності:

1. Наочно-дійове – це мислення, яке здійснюється у процесі зовнішніх орієнтувальних дій, в поцесі діяльності

(Цей вид мислення є провідним для раннього віку – патрошиння іграшок; у дорослих – кубік-рубік, шахи).

Наочно-дійове мислення притаманне людям тих професій, які за змістом потребують практичного аналізу, різноманітного комбінування та конструювання, наприклад шахістом, винахідникам, конструкторам, гончарам, художникам.

2. Наочно-образне – це мислення, в процесі якого людина оперує тими образами, які вона сприймає.

(Є провідним для дітей дошкільного та шкільного віку).

3. Словесно-логічне мислення – це таке мислення, при якому людина мислить абстрактними поняттями (вага, валентність).

Саме цей вид мислення дає можливість встановлювати загальні закономірності природи та суспільства, на рівні найвищих узагальнень розв'язувати розумові завдання, будувати наукові теорії та гіпотези.

Абстрактне поняття формується на основі наочно-дійового та наочно-образного мислення у процесі навчання, коли дитина спирається на зовнішні орієнтувальні дії.

В кожної людини наявні різні види мислення, але розвинуті вони по різному, в залежності від віку, професійної діяльності.

ІІ. За характером проблем, які розв'язуються:

1. Практичне – це мислення, яке пов'язане з постановкою мети, виробленням планів, проектів.

Н., вирішення практичних задач чи ситуацій.

2. Теоретичне – це мислення, яке спрямоване на відкриття законів, властивостей об'єктів.

Н., фундаментальне дослідження в науці – періодична система Менделєєва.

5.