Тема: Мислення

План.

1. Загальне поняття про мислення. Фізіологічні основи мислення.

2. Процеси (операції) мислення*.

3. Форми мислення*.

4. Види мислення, їх взаємозв'язок*.

5. Індивідуальні особливості мислення*.

6. Проблемні ситуації, рішення мислительних задач*.

1.

Загальне поняття про мислення. Фізіологічні основи мислення

Людина може пізнавати оточуючу дійсність завдяки відчуття (окремі властивості), сприйманням (цілий об'єкт), але існують такі явища, які людина не може безпоседньо відчути і сприйняти (узагальнення певних дій), тоді вона використовує мислення.

Н., відомо, що ми не відчуваємо безпосередньо інфрачервоних і ультрафіолетових променів, радіохвиль, звукових коливань, частота яких перевищує 20 000/с, радіаційного впливу. Ми не можемо сприйняти справжню величину Землі, швидкість руху світла, електричного струму тощо. Щоб пізнати все це, ми вдаємося до досліджень, експериментів, обчислень.

Мислення – це процес узагальненого і опосередкованого відображення людиною предметів і явищ об'єктивної дійсності, їх істотних зв'язків і відношень.

Пізнання нового, безпосередньо не даного у чуттєвому відображенні, відбувається за допомогою практичних дій і мисленнєвих операцій (аналіз, синтез, порівняння, абстрагування, узагальнення). Мисленнєві операції здійснюють за допомогою мови.

Джерело мислення – об'єктивна дійсність. В процесі мислення розкриваються причинно-наслідкові зв'язки. Мислення зароджується в трудовій діяльності.

Особливості мислення:

1. цілеспрямоване;

2. проблемне;

3. пошукове.

Значення мислення

1. Мислення є вищим пізнавальним процесом.

2. Є активною формою творчого відображення й перебудови людиною дійсності.

3. Породжує такий результат, якого ні в самій дійсності, ні у суб'єкта на даний момент часу не існує.

4. Мислення завжди зв'язане з наявністю проблемної ситуації, задачі.

5. На відміну від сприймання мислення відходить за межі чуттєво даного, розширює круг пізнання. У мисленні на основі сенсорної інформації (даної на основі відчуттів) робляться певні теоретичні й практичні висновки.

6. Відображає буття не лише у вигляді окремих речей, явищ і їх властивостей, але й визначає зв'язки, які існують між ними.

7. Нерозривно присутнє у всіх пізнавальних процесах.

8. Це рух іде, які розкривають сутність речей.

9. Підсумком мислення є не образ, а певна думка, ідея.

10. Специфічним результатом мислення може виступати поняття.

11. Мислення – це особлива теоретична й практична діяльність, яка передбачає систему включених у неї дій і операцій орієнтувально-дослідницького, перетворювального та пізнавального характеру.

Фізіологічні основи мислення

Фізіологічною основою мислення є утворення в корі півкуль головного мозку тимчасових нервових зв'язків на основі взаємодії сигнальних систем:

1) сигнальна система - сигнали об'єктивної дійсності, що викликають необхідність осмислення, аналізу, абстрагування, прогнозування висновків.

2) сигнальна система - форма мислення (словесна)

І.П. Павлов: «Мислення нічого іншого собою не являє, як асоціації, спочатку елементарні, а потім цілі ланцюги асоціацій».

ПРИМІТКА: Сигнальні системи – способи регуляції поведінки живих істот у навколишньому світі, властивості якого сприймаються головним мозком у вигляді сигналів або безпосередньо встановлених органами чуття як відчуття кольору, звуку, запаху та ін. (1 сигнальна система), або представлених знаковою системою мови (2 сигнальна система).

2.