11. Відшкодування шкоди працівникам у разі ушкодження їх здоров’я.

Власник зобов’язаний відшкодувати працівникові шкоду, заподіяну йому каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я , пов'язаним з виконанням трудових обов'язків, шляхом визнання виробничого статусу отриманої працівником травми або визнання набутого захворювання як професійного.

Відшкодування шкоди включає:

• втрачений заробіток;

• одноразову допомогу;

- витрати на лікування ( в тому числі санаторно-курортне), протезування, придбання транспортних засобів, по догляду та інші види медичної і соціальної допомоги.

Фонд страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань здійснює потерпілим такі передбачені законодавством виплати: одноразову, щомісячні виплати і матеріальну компенсацію за моральну шкоду.

Розмір одноразової допомоги встановлюється колективним договором. Якщо встановлена стійка втрата працездатності , допомога повинна бути не менш суми визначеної з розрахунку середньомісячного заробітку за кожен процент втрати їм працездатності. У разі смерті потерпілого розмір допомоги складає не менше п'ятирічного заробітку та однорічної заробітної плати на кожного утриманця. Розмір допомоги може бути зменшено до 50%, якщо нещасний випадок трапився з вини потерпілого. Процент вини потерпілого узгоджується з профспілкою і трудовим колективом.

За працівниками, які втратили працездатність у наслідку нещасних випадків на виробництві, зберігається місце роботи. Час перебування на лікуванні або інвалідності зараховується до стажу роботи для призначення пенсії.

Законодавством передбачено право на відшкодування моральної шкоди. Під моральною шкодою вважаються страждання або позбавлення можливостей реалізації потерпілим своїх навичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми.

Розміри одноразової допомоги (ОД), щомісячних виплат (ЩВ) і моральної шкоди (МШ) за наслідками виробничої травми визначаються за:

• відсотком втрати людиною працездатності (Ввп);

• середнім розміром заробітної плати працівника (Зср);;

• відсотком вини потерпілого (Вв);

• величиною призначеної пенсії внаслідок інвалідності (Рп);

• величиною мінімальної заробітної плати (Змин);

• відсотком відшкодування за рішенням суду (Врс).

Одноразова допомога (ОД) визначається:

Щомісячні виплати (без врахування розміру пенсій внаслідок інвалідності визначаються :

, перевірка

Моральне відшкодування може складати до 200 мінімальних зарплат:

Допомога у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю виплачується Фондом соціального страхування від тимчасової непрацездатності в розмірі встановлених КЗпП відсотків середнього заробітку (оподатковуваного доходу). При цьому перші п'ять днів тимчасової непрацездатності оплачуються власником або уповноваженим ним органом за рахунок коштів підприємства, установи, організації.

12. Державний нагляд за охороною праці.

З метою забезпечення виконання вимог законодавства з охорони праці в Україні створена система державного нагляду, відомчого і громадського контролю з цих питань. Державний нагляд за додержанням законів та інших НПАОП здійснюють:

• спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з нагляду за охороною праці (Держгірпромнагляд);

• спеціально уповноважений державний орган з питань радіаційної безпеки (Комітет ядерного регулювання Міністерства охорони природною середовища);

• спеціально уповноважений державний орган з питань пожежної безпеки (Департамент пожежної безпеки Міністерства з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи);

• спеціально уповноважений державний орган з питань гігієни праці (Головний державний санітарний лікар та санітарно-епідеміологічна служба Міністерства охорони здоров'я).

Органи державного нагляду за охороною праці не залежать від будь-яких господарських органів, суб'єктів підприємництва, об'єднань громадян, політичних формувань, місцевих державних адміністрацій і органів місцевого самоврядування, їм не підзвітні і не підконтрольні.

Діяльність кожного органу державного нагляду за охороною праці регулюється відповідним законом України, а само: «Про охорону праці», «Про використання ядерної енергії і радіаційну безпеку». «Про пожежну безпеку», «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення* та іншими документами, що затверджується Президентом України або Кабінетом Міністрі» України.

Свою роботу по нагляду за охороною праці Держгірпромнагляд проводить через територіальні (обласні) управління, галузеві державні інспекції охорони праці та експертно-технічні центри.

Інспектори Держгірпромнагляду мають право:

• безперешкодно відвідувати підконтрольні підприємства, (об'єкти), виробництва, та здійснювати в присутності роботодавця або його представника перевірку додержання законодавства з охорони праці;

• одержувати пояснення, висновки обстежень, аудитів, звіти про рівень і стан профілактичної роботи, причини порушень законодавства та вжиті заходи щодо їх усунення;

• видавати обов'язкові для викопаиня приписи (розпорядження) про усунення порушень і недоліків а галузі охорони праці;

• забороняти, зупиняти, припиняти, обмежувати експлуатацію виробництв, робочих місць, будівель, устаткування, виконання певних робіт, застосування нових небезпечних речовий, реалізацію продукції, а також скасовувати або припиняти дію виданих ними дозволів і ліцензій до усунення порушень, які створюють загрозу життю працюючих;

• притягати до адміністративної відповідальності працівників, винних у порушенні законодавства про охорону праці;

• надсилати роботодавцям подання про невідповідність окремих осіб займаній посаді, передавати матеріали органам прокуратури для притягнення цих осіб до відповідальності згідно із законом.

Аналогічними повноваженнями наділені також інші органи державного нагляду за охороною праці.

Відомчий контроль покладається па адміністрацію підприємства та на господарські організації вищого рівня. Цей контроль здійснюється відповідними службами охорони праці міністерств, Державних комітетів, об’єднань підприємств і ін. Посадові особи цих організацій мають адміністративну владу, якою можуть скористатися в разі виявлення законодавства, НПАОП.

Регіональний контроль здійснюють місцеві державні адміністрації та Ради народних депутатів через посадових осіб, відповідальних за охорону праці в певному регіоні.

Громадський контроль за додержанням законодавства про охорону праці створенням безпечних і нешкідливих умов праці, належних виробничих та санітарно-побутових умов, забезпеченням працівників спецодягом, спецвзуттям, іншими засобами індивідуального та колективного захисту здійснюють професійні спілки в особі своїх виборних органів і представників (уповноважених осіб). У разі загрози життю або здоров'ю працівників професійні спілки мають право вимагати від роботодавця негайного припинення робіт па період, необхідний для усунення такої загрози.

Права та обов’язки державних інспекторів з охорони праці.