
- •Тема: Стилі керівництва (теорії лідерства)
- •Поведінковий підхід до визначення стилів керівництва.
- •1. Вступна частина
- •2 Поведінковий підхід до лідерства.
- •2.1 Теорія «х» і теорія «y» Дугласа Мак Грегора.
- •2.2 Дослідження стилів керівництва Курта Левіна
- •2.3 Стилі лідерства Лайкерта.
- •2.4. Класифікація стилів керівництва університету штату Огайо.
- •1*. Ініціювання структури
- •2*. Увага до підлеглих.
- •2.5 Управлінська сітка Блейка і Моутона. (Роберт Блейк, Джейн Моутон – Техас, університет.)
- •Висновки з поведінкового підходу до класифікації стилів керівництва.
- •Лекція 6
- •3. Ситуаційний підхід до визначення стилів керівництва.
- •3.1. Ситуаційна модель керівництва Фідлера.
- •3.3. Модель ситуаційного лідерства Херсея і Бланшара.(модель життєвого циклу).
3.3. Модель ситуаційного лідерства Херсея і Бланшара.(модель життєвого циклу).
Основна позиція моделі – це ситуаційність лідерської ефективності.
Згідно цієї моделі найефективніші стилі керівництва залежать від «зрілості» підлеглих.
Зрілість підлеглих визначається рівнем наявності у людей здібностей і бажання виконувати поставлені лідером задачі.
Зрілість підлеглих має наступні складові:
1. Професійна складова – це знання, вміння, навички, досвід і здібності. Високий рівень цієї складової у підлеглих – означає, що вони не потребують директив та вказівок з боку керівника.
2. Психологічна зрілість – відповідає бажанню виконувати роботу, або мотивованості працівника. Високий рівень цієї складової у підлеглих не потребує від лідера великих зусиль для спонукання підлеглих до роботи, оскільки вони вже внутрішньо мотивовані.
В моделі виділяється 4 стадії зрілості підлеглих:
- стадія М1 - люди не здатні і не бажають працювати, вони або некомпетентні, або не впевнені в собі.
- стадія М2 - люди не здатні, але бажають працювати, у них є мотивація, але немає навиків та вміння.
- стадія М3 - люди здатні, але не бажають працювати, їх не цікавить те, що пропонує керівник.
- стадія М4 - люди здатні і бажають виконувати те, що їм пропонує лідер.
Ситуаційна модель Херсея і Баланшарда передбачає врахування рівня поведінки керівника, орієнтованого не завдання і рівня поведінки керівника, орієнтованого на людські відносини.
В залежності від рівня зрілості підлеглих лідер повинен корегувати свою поведінку: встановлювати відповідні відносини з підлеглими і відповідно структурувати роботу, застосовуючи один з чотирьох стилів керівництва:
Рис. 7 Ситуаційна модель стилів керівництва Херсея і Бланшара
S1 – стиль вказівок - цей стиль найкращий у випадку низької зрілості підлеглих.
S2 – стиль переконання - цей стиль найкращий в умовах помірно низької зрілості підлеглих, він в однаковій мірі реалізує і вказівки і підтримку тим, хто не здатний, але бажає працювати.
S3 – стиль участі - цей стиль є найкращим при помірно високому рівні зрілості підлеглих, здатні до роботи, без бажання її виконувати, підлеглі потребують мотивації для виконання робіт.
S4 – стиль делегування - це найкращий стиль для керівництва високо зрілими підлеглими, які здатні і бажають працювати і можуть взяти на себе максимальну відповідальність за виконання завдань.
Цей лідерський стиль сприяє розвитку творчого підходу до роботи.
Згідно моделі Херсея і Бланшарда поняття зрілості не є постійним для особи, чи групи, а є характеристикою конкретної ситуації, тобто залежить від завдання, керівник повинен змінювати свою поведінку, в залежності, від рівня зрілості підлеглих.
В практиці управління менеджери виявляють великий інтерес до цієї моделі.
Слід зазначити, що модель має ряд недоліків:
1*. Труднощі у вимірюванні рівня зрілості підлеглих.
2*. Спрощений поділ на стилі S1, S2, S3, S4.
3*. Не вивчена здатність керівників на практиці мати таку гнучку поведінку від ситуації до ситуації.
4*. Що робити, коли в групі різний рівень зрілості підлеглих.
4. Класифікація стилів прийняття рішень.
Класифікація провадить за характером управлінських рішень:
1*. Директивний
2*. Переконуючий
3*. Консультативний див. «Менеджмент»
4*. Колективний
5*. Довіряючий
На вибір коректного стилю прийняття рішень впливає комплекс факторів:
Фактор 1*. Особисті якості керівника:
професійна підготовка та досвід;
рівень довіри до підлеглих;
бажання полегшити собі роботу;
прагнення до максимальної надійності в роботі організації.
Фактор 2*. Мотиви поведінки підлеглих:
розуміння задач організації;
досвід у вирішенні проблем;
уявлення про роль керівника у підготовці рішень;
самостійність мислення;
рівень зацікавленості у вирішенні проблем;
прагнення незалежності;
готовність прийняти відповідальність за рішення.
Фактор 3*. Фактори середовища:
тип організації, її традиційна структура;
характер проблеми, яка вирішується, рівень її складності;
час, відведений на підготовку рішення.
Фактор 4*. Задачі керівника при прийнятті рішень:
заохочення самостійності підлеглих;
розвиток здібностей підлеглих до колективної роботи;
розвиток індивідуальних здібностей підлеглих;
заохочення прагнення підлеглих до вдосконалення традиційних форм роботи.
вдосконалення методів підготовки рішень.
5. Типологія стилів керівництва.
1*. «Господар» - (робота понад усе в житті).
2*. «Діагностик» - (аналітичне мислення).
3*. «Раціоналізатор» - схильність до вдосконалення.
4*. «Начальник» - створений для керівництва.
5*. «Виконавець» - дія в рамках поставлених завдань.
6*. «Своя людина» - визнання тільки неформальних контактів.
7*. «Неконформіст» - індивідуалізм в роботі.
6. Принципи ділових відносин в трудових колективах.
1*. Свобода висловлювання та ініціатива.
2*. Солідарність.
3*. Інформованість.
4*. Справедливість в оцінці підлеглих.
5*. Похвала.
6*. Повага.
Висновок. Дослідження показують, що керівник – лідер повинен вміти себе поводити по-різному в різних ситуаціях.