3.3. Модель ситуаційного лідерства Херсея і Бланшара.(модель життєвого циклу).

Основна позиція моделі – це ситуаційність лідерської ефективності.

Згідно цієї моделі найефективніші стилі керівництва залежать від «зрілості» підлеглих.

Зрілість підлеглих визначається рівнем наявності у людей здібностей і бажання виконувати поставлені лідером задачі.

Зрілість підлеглих має наступні складові:

1. Професійна складова – це знання, вміння, навички, досвід і здібності. Високий рівень цієї складової у підлеглих – означає, що вони не потребують директив та вказівок з боку керівника.

2. Психологічна зрілість – відповідає бажанню виконувати роботу, або мотивованості працівника. Високий рівень цієї складової у підлеглих не потребує від лідера великих зусиль для спонукання підлеглих до роботи, оскільки вони вже внутрішньо мотивовані.

В моделі виділяється 4 стадії зрілості підлеглих:

- стадія М1 - люди не здатні і не бажають працювати, вони або некомпетентні, або не впевнені в собі.

- стадія М2 - люди не здатні, але бажають працювати, у них є мотивація, але немає навиків та вміння.

- стадія М3 - люди здатні, але не бажають працювати, їх не цікавить те, що пропонує керівник.

- стадія М4 - люди здатні і бажають виконувати те, що їм пропонує лідер.

Ситуаційна модель Херсея і Баланшарда передбачає врахування рівня поведінки керівника, орієнтованого не завдання і рівня поведінки керівника, орієнтованого на людські відносини.

В залежності від рівня зрілості підлеглих лідер повинен корегувати свою поведінку: встановлювати відповідні відносини з підлеглими і відповідно структурувати роботу, застосовуючи один з чотирьох стилів керівництва:

Рис. 7 Ситуаційна модель стилів керівництва Херсея і Бланшара

S1 – стиль вказівок - цей стиль найкращий у випадку низької зрілості підлеглих.

S2 – стиль переконання - цей стиль найкращий в умовах помірно низької зрілості підлеглих, він в однаковій мірі реалізує і вказівки і підтримку тим, хто не здатний, але бажає працювати.

S3 – стиль участі - цей стиль є найкращим при помірно високому рівні зрілості підлеглих, здатні до роботи, без бажання її виконувати, підлеглі потребують мотивації для виконання робіт.

S4 – стиль делегування - це найкращий стиль для керівництва високо зрілими підлеглими, які здатні і бажають працювати і можуть взяти на себе максимальну відповідальність за виконання завдань.

Цей лідерський стиль сприяє розвитку творчого підходу до роботи.

Згідно моделі Херсея і Бланшарда поняття зрілості не є постійним для особи, чи групи, а є характеристикою конкретної ситуації, тобто залежить від завдання, керівник повинен змінювати свою поведінку, в залежності, від рівня зрілості підлеглих.

В практиці управління менеджери виявляють великий інтерес до цієї моделі.

Слід зазначити, що модель має ряд недоліків:

1*. Труднощі у вимірюванні рівня зрілості підлеглих.

2*. Спрощений поділ на стилі S1, S2, S3, S4.

3*. Не вивчена здатність керівників на практиці мати таку гнучку поведінку від ситуації до ситуації.

4*. Що робити, коли в групі різний рівень зрілості підлеглих.

4. Класифікація стилів прийняття рішень.

Класифікація провадить за характером управлінських рішень:

1*. Директивний

2*. Переконуючий

3*. Консультативний див. «Менеджмент»

4*. Колективний

5*. Довіряючий

На вибір коректного стилю прийняття рішень впливає комплекс факторів:

Фактор 1*. Особисті якості керівника:

• професійна підготовка та досвід;

• рівень довіри до підлеглих;

• бажання полегшити собі роботу;

• прагнення до максимальної надійності в роботі організації.

Фактор 2*. Мотиви поведінки підлеглих:

• розуміння задач організації;

• досвід у вирішенні проблем;

• уявлення про роль керівника у підготовці рішень;

• самостійність мислення;

• рівень зацікавленості у вирішенні проблем;

• прагнення незалежності;

• готовність прийняти відповідальність за рішення.

Фактор 3*. Фактори середовища:

• тип організації, її традиційна структура;

• характер проблеми, яка вирішується, рівень її складності;

• час, відведений на підготовку рішення.

Фактор 4*. Задачі керівника при прийнятті рішень:

• заохочення самостійності підлеглих;

• розвиток здібностей підлеглих до колективної роботи;

• розвиток індивідуальних здібностей підлеглих;

• заохочення прагнення підлеглих до вдосконалення традиційних форм роботи.

• вдосконалення методів підготовки рішень.

5. Типологія стилів керівництва.

1*. «Господар» - (робота понад усе в житті).

2*. «Діагностик» - (аналітичне мислення).

3*. «Раціоналізатор» - схильність до вдосконалення.

4*. «Начальник» - створений для керівництва.

5*. «Виконавець» - дія в рамках поставлених завдань.

6*. «Своя людина» - визнання тільки неформальних контактів.

7*. «Неконформіст» - індивідуалізм в роботі.

6. Принципи ділових відносин в трудових колективах.

1*. Свобода висловлювання та ініціатива.

2*. Солідарність.

3*. Інформованість.

4*. Справедливість в оцінці підлеглих.

5*. Похвала.

6*. Повага.

Висновок. Дослідження показують, що керівник – лідер повинен вміти себе поводити по-різному в різних ситуаціях.