Тема 5. Застосування ризик орієнтованого підходу для побудови імовірнісних структурно-логічних моделей виникнення та розвитку нс.

1. Людський чинник в проблемі безпеки.

2. Концепція допустимого ризику. Загальна характеристика ризику.

3. Чинники ризику та причини ризикової поведінки

4. Основні поняття екологічного, техногенного та соціального ризиків.

5. Екологічний ризик для здоров'я населення.

6. Соціальні ризики та способи їх державного забезпечення.

1. Людський фактор в проблемі безпеки

За даними міжнародної статистики, головним винуватцем нещасних випадків є не техніка, навіть не організація праці, а сама людина.

Чому ж людина, якій властивий такий інстинкт - як самозбереження - сама наражається на небезпеку?

Перша причина — витікає вже з аналізу еволюції людини. Порівняємо сучасну людину з тою, що жила 10 — 20 тисячоліть тому- людина зовні не змінилась, навіть деякі фізичні якості погіршились: знизилась гострота зору, слуху, не має тієї сили, витривалості. Незважаючи на це людина пройшла шлях від кам'яної сокири до космосу.

З розвитком техніки змінилась дія людини на оточуючий світ. Збільшуються відповідні реакції зовнішнього світу на людину.

Отже, першу причину можна сформулювати так: з розвитком техніки небезпека зростає скоріше, ніж людська протидія їй.

Друга причина полягає у зростанні помилки.

Первісна людина могла вколотись, порізатись, обпектись - розплата за неї не була такою великою, зараз помилки людині обходяться набагато дорожче - люди гинуть від електричного струму, в аваріях, на виробництві.

Третя причина — адаптація людини до небезпеки Використовуючи всі блага техніки — людина забуває що саме ця техніка —є основним джерелом небезпеки.

Усі ці причини вказують на те, що людський фактор в питанні безпеки відіграє основну роль.

Але мало навчитись виявляти роль людського фактору у окремому випадку, дуже важливо мати науково - обгрунтоване і систематизоване вивчення цього питання. Тому при вивченні питань безпеки праці розділ психології безпеки є обов'язковим.

Психологія безпеки - галузь психологічної науки, яка вивчає психологічні причини нещасних випадків, що виникають в процесі праці та інших видів діяльності і психологічні фактори підвищення їх безпеки. Об'єкт дослідження — вид діяльності людини. Предметом дослідження - психологічні процеси, які породжуються діяльністю людини; - психологічний стан людини; - властивості особистості.

Діяльність - активна взаємодія людини з навколишнім середовищем, завдяки чому вона досягає свідомо поставленої мети, що виникла внаслідок прояву у неї певної потреби. Характерні ознаки діяльності людини:

вона діє під впливом тих чи інших мотивів для задоволення певної потреби;

вона існує завдяки взаємодії з навколишнім середовищем (інші люди, предмети, природа тощо);

обмінюється інформацією з іншими людьми, тобто бере участь у спілкуванні;

з самого початку життя людина грається, вчиться, а далі -

працює;

саме завдяки діям, взаємодіям набуває певного досвіду; відчуває вплив умов життя як на рівні оточення (мікросередовище), так і на рівні суспільства (макросередовище);

діяльність має ціле усвідомлений і цілеспрямований

характер.

Потреби — це нужда, необхідність для людини того, що забезпечує її існування і самозабезпечення.

Потреби поділяються на групи:

фізіологічні і сексуальні (у відтворенні людей, в їжі, диханні, рухові, одязі, житлі, відпочинку);

екзистенціальні (це потреби у безпеці свого існування, впевненості у завтрашньому дні, стабільності суспільства, гарантованості праці);

соціальні (у належності до колективу, групи чи спільноти у спілкуванні, турботі про інших та увазі до себе, в участі у спільній трудовій діяльності);

престижні (у повазі з боку інших, їх визнанні та високій оцінці своїх якостей);

особистісні (у самовираженні, у самореалізації);

духовні (потреби в нових знаннях про навколишній світ, в самопізнанні, залученні до наук, мистецтв тощо).