3.4. Маніпулятивна взаємодія між суб'єктами навчально-виховного процесу.

Навчальний заклад - офіційна установа, завданням якої є підготовка кваліфікованих спеціалістів шляхом теоретичного навчання, організації навчально-виробничої практики, керівництва процесом підготовки студентами наукових (курсових, дипломних) робіт тощо. Це завдання реалізується в системі „викладач - студенти", суб'єкти якої взаємодіють і впливають одне на одного. Викладач здійснює загальне керівництво навчальним процесом та оцінює навчальні успіхи студентів. Отже, він зобов'язаний забезпечити процес і результат оволодіння студентами певною дисципліною шляхом викладання навчального матеріалу, організації і керівництва навчальною діяльністю студентів, оцінювання знань та умінь студентів.

Для досягнення цієї мети викладач може застосовувати соціально-психологічні механізми впливу на особистість: переконування, навіювання, приклад і наслідування, санкціонування тощо. Педагогічну майстерність викладача можна розглядати як уміння застосовувати і комбінувати перелічені механізми впливу. Не вдаватися будь що до санкціонування, а вміти переконати, заохотити, сформувати пізнавальну мотивацію у студентів тощо.

Перед студентом поставлено мету оволодіти певними дисциплінами. Кількісним еквівалентом якості знань при цьому виступає оцінка, яка впливає на рейтинг студента, його статус, дає певні переваги тощо. За певних обставин студент може бути незацікавленим у знаннях, але бажає отримати високу оцінку (чи іншу винагороду). Тоді він вдається до механізмів соціально-психологічного впливу, які є в його арсеналі. Це може бути: а) переконування (спроба за допомогою аргументів, фактів та доказів довести справедливість своїх претензій на високу оцінку); б) маніпулювання (за допомогою хитрощів, обману, прихованого управління та маніпуляцій досягти бажаного результату - високої оцінки без об'єктивного права на неї, тобто без достатніх знань та умінь).

З огляду на це ми спробували самостійно виокремити основні різновиди маніпуляцій, до яких вдаються студенти. Це насамперед: маніпулювання почуттями та особливостями характеру; „психологічний шантаж"; відвернення уваги; маніпулювання інформацією; „професійна" маніпуляція тощо. Коротко проаналізуємо ці різновиди маніпулятивної активності студентів.

Маніпулювання почуттями та особливостями характеру. Застосовуючи цю категорію маніпуляцій, маніпулятор прагне добитися співчуття, симпатії, зіграти на слабких місцях тощо. Найчастіше використовуються студентами. Мета - вища оцінка, залік, допуск до екзамену тощо.

Проілюструємо. Маніпуляція „Стипендія". Студент дає зрозуміти, що саме від Вашої оцінки залежить, отримуватиме він стипендію в наступному семестрі чи ні, що, зазвичай, супроводжується інформацією про скрутне становище родини. Мішень — схильність викладача до співпереживання. Принада — можливість „зробити добро", поставивши завищену оцінку. Атракція — співчуття до „нужденного" студента. Групу подібних маніпуляцій складають прийоми, які умовно можна назвати „Хворий", „Сімейні проблеми", „Вагітна", „Дитина на руках" тощо, які мають на меті викликати співчуття, „розуміння". Ілюстрацією маніпулювання особливостями характеру можуть бути такі ситуації. Відомо, що викладачка А., (самотня, немолода, бездітна жінка) упередженоставиться до студенток, особливо до привабливих та яскравих. І, навпаки, прихильно - до студентів. Отже, дівчата, йдучи на екзамен, намагаються вдягнутися навмисне бідно, не використовують прикрас і косметики. Хлопці ж прагнуть бути ошатними. А до викладача Б., відомого своєю слабкістю до жіночої статі, студентки вдягаються так, щоби підкреслити свої принади. І в першому, і другому випадку виграш очевидний - уникнення упередженого ставлення.

Лестощі та компліменти. Існує правило: якщо хочете, щоб лестощі вплинули, вони мають бути грубими, неприхованими. Звичайно, не кожному до вподоби відверті лестощі. Але тонкий, умілий комплімент знайде шлях до будь-якого серця. Мішенню впливу при лестощах є марнославство адресата, при компліментах — потреба в позитивних емоціях.

Існують і інші різновиди маніпуляцій почуттями і особливостями характеру, однак всі вони мають спільну особливість -спроба викликати певні почуття, емоції, переживання, які сприятимуть досягненню поставлених маніпулятором цілей.

„Психологічний шантаж". Ця категорія включає різні види маніпуляцій, основним прийомом яких є створення ситуації підвищеної психологічної напруги, що змушує об'єкт діяти відповідно до цілей маніпулятора. Такі маніпуляції можуть застосовуватися як у випадку не спрацювання попередньої категорії маніпуляцій, так і самостійно.

„ Істерика". Найпоширеніший вид маніпуляцій, зустрічається у всіх сферах людських взаємин. Має різну інтенсивність вираження — від демонстрації сильного хвилювання на екзамені до ридання в кабінеті викладача. Може набувати вигляду демонстративних ексцентричних вчинків. Випадок: студент у присутності викладачів кафедри став на коліна і стояв, доки не отримав потрібної оцінки.

„Взяти змором". Студент кілька разів приходить до викладача непідготовленим і, зрештою, отримує залік чи „трійку". Як правило, цей спосіб застосовують студенти, що не претендують на високу оцінку. Мішень — небажання викладача даремно витрачати час. Принада - легкість вирішити проблему, поставивши залік. Існує різновид цієї маніпуляції, коли студент, нічим не аргументуючи, просто постійно випрошує (вимагає): „Ну, поставте!", чим позбавляє викладача психологічної рівноваги.

„Дрібні послуги". Нерідко студенти роблять викладачеві дрібні послуги: можна добути цікаву інформацію з Інтернету, принести книгу з його фаху, яка „лежить вдома без діла", привітати з днем народження чи іншим святом, зайняти для нього кудись чергу тощо.

Все це подається як щирий прояв поваги. І оскільки такі дрібні послуги систематично повторюються, у викладача виникає почуття боргу, особливо якщо студент діє делікатно, ненав'язливо. І борг, зазвичай, повертається - високими оцінками, прихильністю, особливим ставленням.

„Останній залік". Студент говорить, що у нього вже виставлено всі заліки, лишилась одна дисципліна. Залікова книжка не показується, оскільки інформація найчастіше не відповідає дійсності. У цьому випадку студент намагається, з одного боку, підвищити відповідальність викладача - мовляв, тільки через нього він буде не допущений до екзаменів, з іншого - виправдати себе: „Бачите, я вчуся, лише з ВАШОЮ дисципліною чомусь не склалося".

До категорії „психологічного шантажу" належить також прихована агресія: „Якщо я не складу сесію, батьки мене виженуть з дому" тощо.

Відвернення уваги. Цю категорію складає група маніпулятивних прийомів, покликаних відвернути увагу об'єкта і спрямувати перебіг роботи чи розмови в потрібному маніпуляторові руслі. Для цього застосовують маніпуляції, які умовно можна назвати „А ви чули?", „За кого будете голосувати?", „Ви дивилися вчорашній матч?" тощо. Такі маніпуляції об'єднує єдиний принцип - порушується цікава викладачеві тема; наслідок: замість нудної лекції - цікава розмова, зменшується ризик отримати „двійку" через брак часу на семінарському занятті.

Маніпулювання інформацією. Все розмаїття маніпуляцій інформацією можна згрупувати за кількома напрямами: спотворення інформації (від відвертої брехні до часткових деформацій); приховування інформації; часткового висвітлення.

Ілюстрація. Виправдання неготовності студента вимкненням світла в гуртожитку. Світла не було лише годину (часткове висвітлення), можна було підготуватися в читальному залі (приховування інформації).

„Професійна" маніпуляція. Цей різновид маніпуляцій передбачає наявність певних психологічних знань і досвіду. Інколи спеціальні знання заміняє феноменальна інтуїція та досвід (звичка) у маніпулюванні. Серед них можна виокремити такі.

Маніпуляції з розташуванням у просторі. Зазвичай людина, яка контролює більший простір, сприймається як авторитетніша. Часто можна спостерігати, як група обступає викладача, який сидить, створюючи замкнутий простір, і звертається з різного роду проханнями, вимогами тощо. За таких умов викладачеві важко протистояти тискові студентської групи. Ці ж механізми спрацьовують, коли студенти обирають тактику колективних візитів до викладацької. Обирається момент, коли викладач один (брак підтримки). Студенти заходять групою. Місць для всіх не вистачає, тому частина залишається стояти (контроль простору). Звичайно, за таких умов шанси досягнути бажаного зростають.

Феномен „нога в дверях" Тенденція, відповідно до якої люди, котрі спочатку погоджуються на невеликі прохання, пізніше поступаються серйознішим вимогам. Знаючи цю закономірність, можна використовувати її в маніпулятивних цілях. Наприклад, добившись маленької поступки викладача (анулювання одного пропуску тощо) можна просити підвищити оцінку на екзамені. В соціальній психології такий прийом називають „технікою заманювання" [15, с. 170].

Когнітивний дисонанс Так називають напругу, яка проявляється при усвідомленні несумісності двох знань. Наприклад, дисонанс виникає, коли ми усвідомлюємо, що діяли без достатніх на те підстав, всупереч своїм настановленням, або прийняли рішення на користь одного варіанта, а логіка вимагає іншого. Проілюструємо. Студент звертається за допомогою до викладача, просить принести йому книгу, пояснити незрозумілі моменти тощо. Викладач робить студентові таку послугу. Виникає дисонанс: між добрим вчинком і ставленням викладача до студента (настановлення). Наслідок: вчинок змінює настановлення, викладач змінює своє ставлення до студента на прихильне і надалі виділяє його із загальної маси. Звичайно, можемо назвати це маніпуляцією у випадку, коли студент ставить за мету змінити ставлення викладача, а не просто щиро звертається за допомогою.

З вищесказаного можна стверджувати, що маніпулятивні впливи справді мають місце в стосунках суб'єктів навчально-виховного процесу, що вони відрізняються своєю специфікою і суттєво впливають на характер педагогічного процесу, створюючи нездоровий морально-психологічний клімат в тій чи іншій школі чи ВНЗ.

Соціально-психологічне дослідження проблеми маніпулювання в системі навчально-виховної діяльності, де повинно бути місце тільки істинному, доброму і прекрасному, - справа непроста. Але ж тільки на основі спеціального глибокого емпіричного вивчення проблеми можна плекати надію на її успішне розв'язання.