Тема 2. Загальна класифікація цін 29

За оптовими цінами виробника підприємство продає свою про_

дукцію іншим підприємствам, а також підприємствам оптової то_

ргівлі. Ці ціни використовуються на підприємстві при плануванні,

обліку і аналізі товарної і реалізованої продукції, прибутку та інших

вартісних показників діяльності підприємства, а також у розра_

хунках економічної ефективності виробництва, інвестиційних

проектів його технічного переозброєння, доцільності одержаних

кредитів та ін.

Оптова ціна підприємства включає витрати виробництва й

реалізації та прибуток підприємства, а також податок на додану

вартість та по підакцизних товарах – акциз (див. рис. 2.4).

Різновидом оптової ціни підприємства_виробника є транс_

фертна (внутріфірмова) ціна. Вона являє собою ціну, за якою під_

приємство (трест, концерн чи транснаціональна корпорація) реа_

лізує продукцію, роботи й послуги своїм підрозділам (філіям, до_

чірнім підприємствам). За цією ціною здійснюється обмін

комплектуючими, матеріалами, напівфабрикатами, послугами (у

т.ч. управлінськими і платежами процентів за кредит) усередині

підприємства. Трансфертна ціна призначена для відшкодування

витрат та забезпечення необхідного прибутку кожною філією, сти_

мулювання його до більш раціонального господарювання. Ціни на

внутріфірмові поставки вважаються конфіденційними, тобто не

розголошуються і, як правило, істотно відрізняються від ринко_

вих цін. Вони можуть бути як вищими, так і нижчими за ринкові.

Важливо, щоб у результаті використання трансфертних цін ціна на

кінцеву продукцію підприємства була нижчою за ринкову.

Використання трансфертних цін дає змогу істотно підвищити

конкурентну спроможність підприємства. Це відбувається за ра_

хунок зниження цін на сировину й матеріали, послуги, які нада_

ються дочірніми підприємствами, що помітно підвищує конкурен_

тоспроможність кінцевої продукції. Понижені трансфертні ціни

деколи використовуються також для зменшення митних зборів та

інших цілей. Однак це суперечить законодавству про захист еко_

номічної конкуренції. Різновидом трансфертних цін виступають

розрахункові ціни, що використовуються в окремих галузях

української економіки (вугільній, цементній, скляній).

􀂈􀂈􀂈􀂈􀂈 Трансфертна ціна – це внутрішня ціна, за якою один підрозділ

підприємства (цех, відділ та ін.) передає іншому продукцію

30 Шкварчук л.О. Ціноутворення

або послуги. Наприклад, товар А передається із цеху Х в цех У

одного підприємства. В цеху У товар А переробляється в про_

дукт В і продається сторонньому покупцю (див. рис. 2.3). То_

вар, який передається із цеху Х в цех У, часто називається на_

півфабрикатом власного виробництва. Допустимо, що цех Х

має можливість реалізувати продукт А зовнішньому покупцю.

Ринок, де можна продавати або купувати напівфабрикати, на_

зивається ринком напівфабрикатів.

Рис.2.3. Модель внутріфірмового виробництва продукції

Існує три основних методи визначення внутрішніх (трансфе_

ртних) цін:

а) на ринковій основі;

б) на базі витрат;

в) договірні.

В ідеалі трансфертна ціна повинна дозволяти керівнику під_

розділу приймати рішення, оптимальне для підприємства в

цілому. Два спеціальних критерії дозволяють зупинитись на

правильному виборі методу:

• забезпечення відповідності цілям підприємства;

• рівень задоволення при досягненні цілі.

Там, де проміжний ринок є ринком чистої конкуренції і внут_

рішня залежність підрозділу мінімальна, напівфабрикати та по_

слуги найчастіше оцінюються за ринковими цінами. В більшості

випадків внутрішньогосподарському обміну надають перевагу,

коли ціни і якість продукції та послуг відповідають ринковим.

Філія_покупець бачить вигоди від такої угоди у впевненості в

якості товару, постачальника і надійності доставки.

Деколи неможливо, недоцільно або надто дорого використо_

вувати ринкову ціну в якості бази для внутрішніх розрахун_