Завдання 2. Дослідити способи розпізнавання порід деревини

1. Ознайомитися з основними властивостями, що визначають зовніш­ній вигляд деревини (дод. 1).

2. Розглянути натуральні зразки різних порід деревини, ознайомитися з основними ознаками, що відрізняють породи деревини (дод. 2).

3. Визначити основні властивості за діагностичними ознаками породу деревини натуральних зразків і результати роботи записати в табл.2 (по 4 зразки).

4. Визначити, до якої групи порід деревини (хвойних чи листяних) належить кожний зразок деревини.

Таблиця 2

Ступінь видимості річного шару	Характер ранньої і пізньої деревини й різкість переходу	Наявність і характер судин	Характер і чисельність серцевинних променів	Наявність і чисельність смоляних ходів	Наявність і колір ядра	Колір й ширина заболоні	Найменування породи деревини
1	2	3	4	5	6	7	8

У деяких безядрових порід центральна частина стовбура темніша, внаслідок чого створюється враження, що ці породи мають ядро. Таке несправжнє ядро буває в берези, бука, клена, осики, вільхи.

Ядро утворюється за рахунок відмирання живих клітинок деревини, закупорювання водопровідних шляхів, відкладання дубиль­них речовин, смоли. Внаслідок цього змінюється колір деревини. Деревина ядра найбільш щільна, тверда, міцна і стійка. Заболонь – молодша порівняно з ядровою деревина. Ширина заболоні – різна, залежно від породи, умов проростання. В одних порід ядро утворюється на третій рік (тис, біла акація), в інших – на 30–35-й рік (сосна). Тому заболонь у тиса – вузька, а у сосни – широка. Деревина заболоні менш щільна, ніж ядро. Перехід від заболоні до ядра може бути різким (модрина, тис) або плавним (горіх грецький, кедр). У деревині, що росте, по заболоні проходить вода з мінеральними речовинами від кореня до листя.

На поперечному перерізі стовбура (рис. 1) видно концентричні шари, які розміщені навколо серцевини. Це щорічний приріст деревини – річні шари. На радіальному перерізі шари мають вигляд поздовжніх смуг, на тангентальному – хвилястих ліній.

Волога, повітря і поживні речовини у тілі дерева рухаються від середини стовбура до його зовнішніх шарів по дрібних радіальних каналах, які називають серцевинними променями (рис.1).

У різних перерізах стовбура серцевинні промені мають різний вигляд: у попередньому (торцевому) блискучі рисочки і кружечки 1, у тангентальному 2 і в радіальному 3 – рисочки, смужки та цяточки.

Кількість серцевинних променів залежить від породи дерева: у листяних порід серцевинних променів приблизно в 2–3 рази більше, ніж у хвойних.

Вода з розчиненими в ній речовинами від коріння до листя у дерев листяних порід поступає по капілярних судинах. Ці судини можна бачити навіть не озброєним оком у вигляді дрібних отворів на торцевому зрізі дуба, ясена, горіха та ін.

Рис. 1. Вигляд серцевинних променів у різних перерізах стовбура: 1 – поперечному, 2 – тангентальному, 3 – радіальному

У дерев деяких порід судини зосереджуються в ранній деревині, утворюючи своєрідні кільця, такі породи називають кільце- судинними. Породи, в яких судини розміщені безладно, називають розсіяносудинними. У деяких хвойних порід таких судин немає.

Характерною особливістю будови деревини хвойних порід є наявність смоляних ходів: дрібних каналів, утворених всередині деревини смолоутворювальними каналами.

Розрізняють смоляні ходи вертикальні та горизонтальні. Кількість і розмір їх залежить від породи деревини. У деревини сосни смоляні ходи крупні та численні, у модрини – дрібні й недуже численні. Смоляні ходи займають не великий об’єм деревини стов­бура (0,2– 0,7%) і тому не мають значного впливу на її властивості.

Рис.2. Схема розміщення мікроелементів деревини сосни: 1– серцевинні промені, 2– вертикальний смоляний хід, 3– річний шар, 4 – горизонтальний хід

Таблиця 3

Порода деревини	Характерні ознаки деревини
Сосна Дуб Береза