4. Зміст навчального матеріалу.

Лікування пульпіту тимчасових зубів

Лікування пульпіту тимчасових зубів у дітей пов'язане з певними труднощами, що зумовлені психоемоційними особливостями пацієнтів цього віку, будовою зубів. Діти не завжди аналізують суб'єктивні відчуття і неадекватно реагують на об'єктивні методи дослідження, що призводить до діагностичних помилок і неправильного вибору методу лікування.

Обираючи метод лікування пульпіту, слід ураховувати форму і давність запалення, групову приналежність і період розвитку зуба, локалізацію каріозної порожнини, стан імунологічної реактивності організму (перенесені і супутні хвороби в анамнезі).

Головною метою лікування пульпіту у дітей є ліквідація запалення пульпи і профілактика захворювань періодонта, щелепних кісток і м'яких тканин щелепно-лицевої ділянки. У дітей необхідно забезпечити умови для подальшого розви гку коренів несформованих зубів і фізіологічної резорбції коренів тимчасових зубів.

У дитячій стоматології використовують п'ять методів лікування пульпіту:

1) консервативний, або біологічний — це метод, спрямований на збереження життєздатності і функціональної активності всієї пульпи;

2) вітальна ампутація пульпи — це метод, що передбачає видалення під знеболенням коронкової частини пульпи і збереження життєздатності і функціональної активності кореневої пульпи;

3) вітальна екстирпація — це метод повного видалення пульпи із зуба під знеболенням;

4) девітальна ампутація — це видалення коронкової частини пульпи після попередньої девіталізації пульпи;

5) девітальна екстирпація — це видалення всієї пульпи після її попередньої девіталізації.

Під час лікування пульпіту тимчасових зубів у дітей частіше за інші застосовують методи девітальної ампутації та девітальної екстирпації.

Вибір методу лікування залежить насамперед від форми пульпіту, стадії розвитку тимчасового зуба, наявності змін у періодонті, що визначаються клінічно або рентгенологічне.

Девітальна ампутація — застосовується під час лікування пульпіту тимчасових зубів, корені яких несформовані повністю або резорбуються, тобто тоді, коли ендодонтичні втручання небажані.

Показанням для проведення девітальної ампутації в тимчасових зубах є:

1.гострий травматичний пульпіт (випадкове розкриття пульпи під час препарування каріозної порожнини).

2. хронічний фіброзний або гіпертрофічний пульпіт.

3. хронічний фіброзний пульпіт у стадії загострення.

4.гострий серозний дифузний пульпіт.

Слід пам'ятати, що метод девітальної ампутації в значному відсотку випадків дає ускладнення у вигляді хронічного гранулюючого періодонтиту через 2—3 роки після його проведення.

Тому якщо цей метод використовувався під час лікування пульпіту на стадії несформованого кореня тимчасового зуба, то дитина має перебувати під наглядом стоматолога до остаточного формування кореня. Після завершення формування кореня слід ендодонтично обробити кореневі канали тимчасового зуба і запломбувати їх відповідними пломбувальними матеріалами.

Девітальна екстирпація — це метод, який передбачає повне видалення пульпи після її попередньої девіталізації.

Показаннями до проведення методу девітальної екстирпації в тимчасових зубах є :

1. практично всі форми пульпіту на стадії сформованого кореня тимчасового зуба ( особливо за наявності клінічних або регтгенологічних ознак ураження періодонта ).

2. гострий гнійний пульпіт.

3. хронічний гангренозний пульпіт ( незалежно від стадії формування кореня).

4. пульпіт, ускладнений періодонтитом тимчасових зубів, що перебувають на стадії несформованого кореня. На стадії резорбції кореня за таких форм пульпіту показане видалення тимчасового зуба.

Біологічний (консервативний) метод лікування пульпіту тимчасових зубів застосовується рідко, тому що має обмежені показання та технічні труднощі під час виконання . Він може бути застосований лише в разі випадкового оголення пульпи, яке сталося в межах клінічно здорового дентину під час препарування каріозної порожнини. Тимчасовий зуб має бути повністю сформований, що свідчить про те, що його пульпа є морфологічно і функціонально зрілою.

Обов'язковою умовою ефективного лікування біологічним методом є дотримання правил асептики і антисептики, що найбільш проблематичне у разі лікування тимчасових зубів. Із цієї причини консервативне лікування пульпіту у дітей дошкільного віку є складним і не завжди ефективним.

Вітальні методи лікування пульпіту тимчасових зубів, а саме вітальна ампутація і вітальна екстирпація використовуються вкрай рідко. Їх можна застосовувати в тих випадках, коли санацію ротової порожнини дитини проводять в умовах загального знеболювання. В інших випадках використання цього методу пов'язане з необхідністю проводити ін'єкційне знеболення, що погано сприймається дітьми дошкільного віку. Крім цього, майже неможливо забезпечити дотримання правил асептики і антисептики, що також обмежує використання цих методів лікування пульпіту тимчасових зубів.

Таким чином, лікування пульпіту тимчасових зубів є складним у виконанні і не завжди ефективним. Саме тому зусилля дитячого стоматолога мають бути спрямовані на профілактику цього ускладнення карієсу. Вона передбачає систематичні планові огляди дітей дошкільного віку з метою раннього виявлення і лікування карієсу тимчасових зубів. Широка санітарно-освітня робота, навчання дітей навичкам гігієни ротової порожнини, своєчасне та якісне лікування карієсу – це єдино можливий і реальний шлях зберегти тимчасові зуби до їх фізіологічної зміни.

Лікування пульпіту постійних зубів у дітей

Під час лікування пульпіту постійних зубів у дітей використовують консервативний (біологічний) метод, методи вітальної ампутації та екстирпації, методи девітальної ампутації та девітальної екстирпації.

Вибір методу лікування пульпіту постійних зубів у дітей та його ефективність залежать від загального стану організму (перенесені і супутні хвороби, якість харчування, хронічна інфекція та інтоксикація, несприятливі екологічні умови), що визначає стан його імунологічної реактивності.

Пульпа постійних зубів як у період формування кореня, так і в період закінченого росту і формування має високий біологічний потенціал, добре виражені регенеративні і репаративні властивості.

У разі травматичного пошкодження пульпи та при початкових серозних формах запалення немає підстав проводити видалення пульпи, потрібно використовувати всі можливості для збереження її життєздатності.

У зубах із несформованими коренями методом вибору є вітальна ампутація пульпи, що дозволяє зберегти функцію кореневої пульпи і забезпечити ріст та повноцінне формування кореня зуба .

Консервативний (біологічний) метод лікування.

Показання:

1.Гіперемія пульпи.

2.Гострий травматичний пульпіт ( випадковий розтин порожнини зуба під час препарування каріозної порожнини ).

3. Гострий травматичний пульпіт ( при переломі коронки зуба з розтином або без розтина пульпи, якщо після травми пройшло не більш 6 год.).

4. Серозний обмежений пульпіт при тривалості хвороби не більше доби і локалізації каріозної порожнини на жувальній чи апроксимальній поверхні, що розташована вище від екватора зуба, у здорових і практично здорових дітей у разі компенсованої чи субкомпенсованої форми карієсу.

5.Хронічний фіброзний пульпіт( зубів з несформованим коренем)

Вітальна ампутація пульпи — це метод лікування пульпіту, що найчастіше застосовується в зубах із несформованими коренями, позаяк він дозволяє зберегти функціональну повноцінність кореневої пульпи і тим самим забезпечити умови для росту і формування коренів постійних зубів.

Показання:

1. гострий серозний дифузний пульпіт без вираженої реакції з боку періодонта;

2.травматичне оголення пульпи, якщо з моменту травми

минуло більше ніж 6 год;

3.хронічний фіброзний і хронічний гіпертрофічний пульпіт постійних зубів із несформованими коренями;

4. також випадки, коли застосування біологічного методу лікування протипоказане або неефективне.

Під час вибору методу вітальної ампутації також беруть до уваги стан загальносоматичного здоров'я дитини.

При гострому серозному дифузному пульпіті в зубах із несформованими коренями іноді виконують субтотальну екстирпацію пульпи або так звану глибоку ампутацію.

Вітальна екстирпація пульпи дозволяє уникнути токсичного впливу девіталізуючих засобів на тканину росткової зони у разі несформованого кореня і на періодонт при сформованому корені, що відповідає біологічним вимогам і дозволяє розраховувати в майбутньому на утворення цементо-кісткоподібноі тканини, яка обтурує верхівкову частину кореневого каналу. Така регенеративна здатність прикореневих тканин можлива лише в разі усунення подразників і стимулювання їх захисних властивостей. Дуже важливо виключити використання цитотоксичних засобів для антисептичної обробки і пломбування каналу кореня, а також можливість механічного пошкодження під час ендодонтичних втручань.

Показання:

1.усі форми гострого та хронічного пульпіту постійних зубів із сформованим коренем, якщо зберігаючі методи лікування неефективні.

2. при гострому гнійному пульпіті незалежно від ступеню формування кореня.

3. хронічному гангренозному пульпіті, а також при пульпіті, що супровод-

жується вираженою реакцією з боку періодонта.

У зубах із незавершеним ростом кореня пульпа широко сполучається з тканиною зони росту . У такому разі ендодонтичні інструменти неможливо увести до кінця, не пошкодивши тканини зони росту. Пульпа при цьому розривається, а не видаляється повністю, що спричиняє значну кровотечу, яку надто важко зупинити.

З огляду на це, при виборі екстирпаційного методу лікування пульпіту зуба з несформованим коренем потрібно ренггенологічно визначити ступінь сформованості кореневого каналу. Якщо не сформована верхівкова третина кореня зуба, доцільно здійснити глибоку ампутацію з наступною зупинкою кровотечі і накладенням паст на основі гідроксиду кальцію.

Девітальні методи лікування передбачають девіталізацію пульпи з наступним її видаленням частково (ампутація) чи повністю (екстирпація).

Для лікування постійних зубів у дітей девітальні методи використовуються в тому разі, коли з тієї чи іншої причини неможливо виконати анестезію і безболісно видалити пульпу. Девітальна екстирпація, як правило, проводиться в зубах зі сформованими коренями. Девітальна ампутація, на думку більшості дослідників, неефективна і призводить до розвитку хронічного періодонтиту. Тому в постійних зубах девітальна ампутація

може застосовуватись лише в разі лікування пульпіту в зубах із несформованим коренем з обов'язковим ендодонтичним лікуванням після

завершення його формування.

Показання до методу девітальної ампутації є такі самі форми пульпіту постійних зубів із незавершеним формуванням кореня, як і до методу вітальної ампутації. Відповідно показаннями до методу девітальної екстирпації є такі самі форми пульпіту, що й до методу вітальної екстирпації.

Таким чином, вибір методу лікування пульпіту постійного зуба визначається:

- формою пульпіту (гостре або хронічне запалення) і ступенем залучення пульпи в патологічний процес;

- стадією розвитку зуба (формування кореня або його стабілізація);

- станом соматичного здоров'я дитини (при виборі зберігаючих методів лікування);

- локалізацією каріозної порожнини, що особливо важливо при виборі біологічного методу лікування або вітальної ампутації пульпи;

- реакцією пульпи на постійний електричний струм. Зниження електрозбудливості пульпи більш ніж на 20 мА є протипоказанням для проведення біологічного методу лікування пульпіту;

- станом періодонта при пульпіті (пульпіт, ускладнений періодонтитом). При наявності клінічних і (або) рентгенологічних ознак поразки періодонта при пульпіті (перифокальный, фокальний періодонтит) лікувати пульпіт необхідно методом екстирпації, незалежно від стадії формування кореня.