Стаття 295. Заклики до вчинення дій, що загрожують громадському порядку

1. Об'єкт цього злочину - громадський спокій. Проголошення закликів до вчинення дій, що загрожують громадському порядку, породжує обстановку тривоги і на­віть паніку в населення, особливо тих його прошарків, яким загрожує заподіяння шкоди внаслідок вчинення таких дій; дезорганізує роботу органів управління, при­зводить до порушення нормального режиму праці, навчання, відпочинку широких кіл населення.

2. Об'єктивна сторона злочину включає одну обов'язкову ознаку - діяння. Воно виражається лише активною поведінкою - дією, яка може полягати в:

1) публічних закликах до погромів, підпалів, знищення майна, захоплення будівель чи споруд, насильницького виселення громадян;

2) розповсюдженні матеріалів такого змісту;

3) виготовленні таких матеріалів;

4) їх зберіганні.

Про поняття публічних закликів, матеріалів та їх розповсюдження див. коментар до ст. 109. Виготовлення матеріалів охоплює як авторство (створення текстів, сюжетів, виготовлення оригіналів), так і тиражування чи розмноження відповідної продукції. Зберігання означає утримання матеріалів, які згодом мають бути розповсюдженими, в безпеці, в цілості - недопущення пошкодження таких матеріалів внаслідок дії природ­них чи технічних факторів, убезпечення їх від сторонніх осіб тощо.

Закінченим злочин є з моменту проголошення закликів або ж із моменту початку розповсюдження, виготовлення чи зберігання відповідних матеріалів.

3. Суб'єкт злочину загальний.

4. Суб'єктивна сторона злочину характеризується умисною виною. Крім того, злочин у формі виготовлення чи зберігання відповідних матеріалів характеризується спеціальною метою - подальшого розповсюдження вказаних матеріалів.

Стаття 296. Хуліганство

1. Основний безпосередній об'єкт хуліганства - громадський порядок. Його додат­ковим факультативним об'єктом можуть виступати здоров'я особи, авторитет органів державної влади, громадська безпека.

КК не пов'язує наявність хуліганства з його вчиненням у громадських місцях. Та­ким чином, громадський порядок може бути порушений і за відсутності сторонніх осіб чи у присутності лише потерпілого (вночі, у безлюдному місці, в квартирі). Однак вчи­нення хуліганських дій у присутності інших людей, в обстановці проведення публічно­го заходу (покладення квітів до пам'ятника, концерт тощо) є однією з ознак, яка вказує на грубість порушення громадського порядку.

2. Об'єктивна сторона хуліганства в КК не конкретизована. Аналіз диспозиції ст. 296 свідчить, що обов'язковою ознакою об'єктивної сторони цього злочину є лише вчинення діяння. Саме ж діяння полягає в грубому порушенні громадського порядку, яке супроводжується особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом.

П.5 Постанови. За ознакою особливої зухвалості хуліган­ством може бути визнано таке грубе порушення громадського порядку, яке супроводжувалось, наприклад, насильством із завданням потерпілій особі побоїв або заподіянням тілесних ушкоджень, знущанням над нею, знищенням чи пошкодженням майна, зривом масового заходу, тимчасовим припиненням нормальної діяльності установи, підприємства чи організації, руху громадського транспорту тощо, або таке, яке особа тривалий час уперто не припиняла.

Хуліганством, яке супроводжувалось винятко­вим цинізмом, можуть бути визнані дії, поєднані з демонстративною зневагою до загальноприйнятих норм моралі, наприклад, проявом безсоромності чи грубої непристойності, знущанням над хворим, дитиною, особою похилого віку або такою, яка пе­ребувала у безпорадному стані, та ін.

Хуліганство може полягати у застосуванні насильства (побоїв, заподіяння тілесних ушкоджень) до потерпілих, знищенні або пошкодженні майна, безладній стрілянині, використанні сильнодіючих речовин з метою зірвати проведення масового заходу, про­явах безсоромності, знущанні над безпорадними людьми тощо. Тобто хуліганство може виражатися у вчиненні діянь, які передбачені іншими статтями Особливої частини КК або КАП. Ознакою об'єктивної сторони хуліганства такі діяння стають з урахуванням місця, часу й обстановки, інших об'єктивних ознак, а також мотивів їх вчинення.

Кримінально караним є грубе порушення громадського порядку. Грубість пору­шення громадського порядку визначається з урахуванням місця вчинення хуліганських дій, їх тривалості, кількості і характеристики потерпілих, ступеня порушення їхніх прав та законних інтересів тощо. Таким чином, грубе порушення громадського порядку має місце тоді, коли йому заподіюється істотна шкода, коли хуліганство пов'язане з пося­ганням на інші правоохоронювані цінності, задля збереження яких підтримується гро­мадський порядок, коли це зачіпає важливі інтереси чи інтереси багатьох осіб, коли відновлення порядку вимагає значних, тривалих зусиль.

3. Суб'єктом хуліганства є осудна особа, яка досягла 14-річного віку.

4. Суб'єктивна сторона хуліганства характеризується умисною виною і мотивом явної неповаги до суспільства. Неповага до суспільства - це прагнення показати свою зневагу до існуючих правил і норм поведінки в суспільстві, самоутвердитися за раху­нок приниження інших осіб, протиставити себе іншим громадянам, суспільству, держа­ві. Вказана неповага має бути явною. Це означає, що неповага до суспільства є очевид­ною, безсумнівною як для хулігана, так і для очевидців його дій.

5. Кваліфікований вид хуліганства (ч. 2 ст. 296) наявний, коли дії, передбачені ч. 1 ст. 296, вчинено групою осіб. Про поняття вчинення злочину групою осіб див. ст. 28 і коментар до неї.

П. 6. Постанови. Хуліганство визнають учиненим групою осіб і кваліфікують за ч. 2 ст. 296 КК у разі участі в зло­чинних діях декількох (двох і більше) виконавців незалежно від того, яка форма співучасті (ст. 28 КК) мала місце. Кваліфікація за цією ознакою дій осіб, які вчинили злочин за попередньою змовою або ор­ганізованою групою, не виключає визнання зазна­чених обставин такими, що обтяжують покарання (п. 2 ч. 1 ст. 67 КК).

Особливо кваліфікованими видами хуліганства є:

1) вчинення його особою, раніше судимою за хуліганство;

2) хуліганство, пов'язане з опором представникові влади або представникові гро­мадськості, який виконує обов'язки з охорони громадського порядку, чи іншим грома­дянам, які припиняли хуліганські дії (ч. З ст. 296);

3) вчинення його із застосуванням вогнепальної або холодної зброї чи іншого предмета, спеціально пристосованого або заздалегідь заготовленого для нанесення ті­лесних ушкоджень (ч. 4 ст. 296).

Особа, раніше судима за хуліганство ,- це особа, яка має непогашену чи не зняту судимість за вчинення злочину, передбаченого ст. 296 КК 2001 р., або злочину, перед­баченого ст. 206 КК 1960 р. П. 7. Постанови зазначає, що за ознакою вчинення хуліганства особою, раніше судимою за нього, дії винного кваліфікують за ч. 3 ст. 296 КК тоді, коли він на час учинення зло­чину мав не зняту чи не погашену судимість хоча б за однією з частин зазначеної статті або за ч. 2 чи ч. 3 ст. 206 КК 1960 р. У разі кваліфікації дій винного за цією ознакою не можна визнавати обставинами, які обтяжують покарання, вчинення злочину повторно і рецидив злочинів (п. 1 ч. 1 ст. 67 КК).

Про поняття опору див. коментар до ст. 342, про поняття застосування зброї - ко­ментар до ст. 146. Відповідно до п. 8. Постанови, як опір представникові влади, представни­кові громадськості або іншим громадянам, які при­пиняли хуліганські дії (ч. З ст. 296 КК), слід розуміти активну протидію особи, котра вчиняє хуліганство (відштовхування, завдання побоїв, заподіяння тілесних ушкоджень тощо), з метою позбавити за­значених осіб можливості виконати службовий чи громадський обов'язок з охорони громадського порядку.

Такий опір охоплюється ч. З ст. 296 КК як кваліфікуюча ознака передбаченого нею злочину, а тому не потребує додаткової кваліфікації за части­нами 2 і 3 ст. 342 цього Кодексу.

Якщо ж опір було вчинено після припинення хуліганських дій — як протидію затриманню, він не може бути кваліфікуючою ознакою хуліганства і відповідальність має наставати за сукупністю зло­чинів, передбачених відповідними частинами ста­тей 296 і 342 КК.

У разі коли опір представникові влади чи гро­мадськості мав місце під час учинення дрібного хуліганства, винна особа підлягає відповідно кримі­нальній (за ч. 2 чи ч. З ст. 342 КК) та адміністратив­ній (за ст. 173 КпАП) відповідальності.

Відповідно до п. 9 Постанови, вирішуючи питання щодо наявності в діях винної особи такої кваліфікуючої ознаки хуліганс­тва, як застосування вогнепальної або холодної зброї чи іншого предмета, спеціально пристосова­ного або заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень (ч. 4 ст. 296 КК), слід врахову­вати, що ця ознака має місце лише в тих випадках, коли винний за допомогою названих предметів за­подіяв чи намагався заподіяти тілесні ушкодження або коли використання цих предметів під час учи­нення хуліганських дій створювало реальну загрозу для життя чи здоров'я громадян.

П. 10. Вогнепальною зброєю вважаються будь-які пристрої заводського чи кустарного виробництва, призначені для ураження живої цілі за допомогою снаряда (кулі, дробу тощо), що приводиться в рух за рахунок енергії порохових газів чи інших спеціаль­них горючих сумішей, — усі види бойової та іншої стрілецької зброї військового зразка, спортивні ма­локаліберні пістолети, гвинтівки, самопали, при­стосовані для стрільби пороховими зарядами газові пістолети, нарізна мисливська зброя, а також пере­роблена зброя (пристосована для стрільби кулями іншого калібру), в тому числі обрізи з гладкоствольної мисливської зброї.

До холодної зброї належать предмети, які від­повідають стандартним зразкам або історично виробленим її типам, а також інші предмети, що справляють колючий, колючо-ріжучий, рубаючий, роздроблювальний чи ударний ефект (багнет, сти­лет, ніж, кинджал, арбалет, нунчаки, кастет тощо), конструктивно призначені для ураження живої цілі за допомогою м'язової сили людини або механічно­го пристрою.

Предметами, спеціально пристосованими або заздалегідь заготовленими для на­несення тілесних ушкоджень, є будь-які речі, що не належать до зброї, які видозмінені чи спеціально знаходилися у винного з метою завдання тілесних ушкоджень під час хуліганства (металевий прут, камінь, розбита пляшка тощо). Такі предмети можуть пристосовуватися із вказаною метою і в ході хуліганства. Водночас аналізована ознака відсутня, якщо під час хуліганства використовуються предмети, які підібрані на місці вчинення злочину і при цьому не пристосовувалися для заподіяння тілесних ушко­джень.

Використання при вчиненні хуліганства ножів, які не належать до холодної зброї, інших предметів господарсько-побутового призначення, спеціаль­них засобів (гумового кийка, газових пістолета, балончика, гранати, пристроїв вітчизняного ви­робництва для відстрілу патронів, споряджених гу­мовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії), пневма­тичної зброї, сигнальних, стартових, будівельних пістолетів, ракетниць, вибухових пакетів, імітацій­но-піротехнічних та освітлюваних засобів, що не містять у собі вибухових речовин і сумішей, а також інших спеціально пристосованих для нанесення тілесних ушкоджень знарядь злочину є підставою для кваліфікації дій винної особи за ч. 4 ст. 296 КК не тільки в тих випадках, коли вона заподіює ними тілесні ушкодження, а й тоді, коли ця особа за до­помогою зазначених предметів створює реальну за­грозу для життя чи здоров'я громадян.

Застосування або спроба застосування пред­метів, підібраних на місці злочину, які не були спеціально пристосовані для нанесення тілесних ушкоджень, не дає підстав для кваліфікації дій вин­ного за ч. 4 ст. 296 КК.

12. При вчиненні хуліганства групою осіб за ч. 4 ст. 296 КК можуть бути кваліфіковані дії тих його учасників, які особисто застосували зброю або інший предмет, спеціально пристосований чи заздалегідь заготовлений для нанесення тілесних ушкоджень, а також тих осіб, які хоча самі й не за­стосовували зазначених знарядь, але дали згоду чи в інший спосіб сприяли їх застосуванню іншими виконавцями цього злочину. Якщо один з учасни­ків злочину застосував такі знаряддя без відома інших, то відповідальність за ч. 4 ст. 296 КК має нести лише він.

13. При вирішенні питання про кваліфікацію дій винних осіб, які під час грубого порушення громадського порядку з мотиву явної неповаги до суспільства вчинили й інші злочини, передбачені різними статтями Особливої частини КК, судам на­лежить виходити з положень ст. 33 цього Кодексу.

Так, поєднана з хуліганством погроза вбив­ством, насильством або знищенням чи пошко­дженням майна щодо судді, народного засідателя чи присяжного, а також щодо їх близьких родичів у зв'язку з їх діяльністю, пов'язаною зі здійснен­ням правосуддя, має кваліфікуватися за сукупніс­тю злочинів, передбачених ч. 1 ст. 377 і відповід­ною частиною ст. 296 КК.

У разі коли хуліганські дії містять ознаки, пе­редбачені різними частинами ст. 296 КК, одночасна їх кваліфікація за цими нормами закону можлива тільки за наявності реальної сукупності злочинів. Наприклад, хуліганство, що складалося з кількох епізодів, перший із яких характеризувався особли­вою зухвалістю, другий крім того — застосуванням зброї, а третій — опором представникові влади, не­обхідно кваліфікувати за сукупністю злочинів, пе­редбачених відповідно частинами 1, 3, 4 ст. 296 КК.

Постанова ПВС № 10 від 22 грудня 2006 р. «Про судову практику в справах про хуліган­ство».