2. Злочини проти громадського порядку

Стаття 293. Групове порушення громадського порядку

1. Об'єктом злочину, передбаченого ст. 293, є порядок поведінки в громадських місцях груп людей. Він є важливим елементом усього громадського порядку. Групо­вий характер посягання значно підвищує суспільну небезпеку відповідних дій, які при вчиненні однією особою звичайно не ведуть до відповідних наслідків і не тягнуть за собою кримінальної відповідальності (про це свідчить, зокрема, порівняння санк­цій статей 293 та 296).

Порядок поведінки в громадських місцях груп людей передбачає наявність писаних та неписаних (моральних, звичаєвих) правил поведінки, яких слід дотримуватися при значній скупченості людей, а також результат дотримання цих правил. Вони охоплю­ють необхідність виконання законних вимог представників влади та адміністрації під­приємств, установ, організацій, де відбуваються масові заходи, не перешкоджання нор­мальній діяльності закладів торгівлі, культури, спорту, транспорту, державних установ, а також праці, відпочинку, пересуванню інших осіб тощо.

Групові дії, які порушують громадський порядок - це дії значної кількості осіб, звичайно кількох десятків чи навіть сотень. Але, на відміну від масових заворушень, число учасників групового порушення громадського порядку дій у ході вчинення цього злочину істотно не збільшується, вони не зростають кількісно і не перетворю­ються якісно на активні посягання проти правоохоронюваних благ. При цьому пере­важна частина натовпу веде себе пасивно, лише виконуючи вказівки окремих органі­заторів та активістів. Сам же громадський порядок порушується через поведінку учас­ників групи - їхню відмову звільнити приміщення чи певну територію, ігнорування розпоряджень адміністрації чи представників влади, відмову припинити такі, що прово­дяться з порушенням встановленого порядку, мітинг, пікетування, демонстрацію тощо.

2. Об'єктивна сторона злочину включає в себе як обов'язкові ознаки діяння, на­слідки та причиновий зв'язок між діянням і наслідками.

Діяння при вчиненні злочину, передбаченого ст. 293, виконується, як правило, шля­хом дії і полягає в:

1) організації групових дій, що призвели до грубого порушення громадського по­рядку або суттєвого порушення роботи транспорту, підприємства, установи чи орга­нізації;

2) активній участі у них.

Під організацією вказаних групових дій розуміється давання вказівок, розпоря­джень, розробка планів поведінки, розподіл обов'язків між учасниками тощо. Внаслі­док діяння організатора виникає, розпочинається групове порушення громадського по­рядку або ж здійснюється керівництво діями групи.

Активна участь у таких діях полягає у виконанні вказівок організатора, закликах до учасників натовпу вчиняти певні дії, особистому їх виконанні, зокрема з метою по­вести за собою, показати приклад іншим учасникам групових дій тощо.

Не виключається вчинення цього злочину і шляхом бездіяльності. Вона, зокрема, може мати місце, коли організатор або активний учасник дій не вживають заходів до припинення порушень громадського порядку іншими учасниками, які вони спричи­нили своїми попередніми діями. Такі особи несуть відповідальність і за дії натовпу, які тривають після їх активної поведінки. Обов'язок вчинити певні дії з припинен­ня порушень громадського порядку випливає з попередньої поведінки, можливість їх вчинення визначається такими обставинами, як фізична змога вплинути на групу, доступність засобів зв'язку, наявність осіб, через які можна передати розпоряджен­ня, тощо.

Наслідки злочину можуть полягати у:

1) грубому порушенні громадського порядку,

2) суттєвому порушенні роботи транспорту, підприємства, установи чи органі­зації.

Грубе порушення громадського порядку передбачає недотримання встановлених правил поведінки у громадських місцях. Оцінювати порушення як грубе слід з ураху­ванням кількості його учасників, території, на якій мало місце порушення, важливості нормальної діяльності відповідних об'єктів, кількості потерпілих, тривалості пору­шення тощо.

Суттєве порушення роботи транспорту, підприємства, установи чи органі­зації полягає у припиненні їх нормальної роботи на певний час. Це - порушення гра­фіка руху, зачинення магазинів, закладів громадського харчування, зрив занять у на­вчальних закладах, зупинення виробництва. Суттєвість порушення визначається з урахуванням його тривалості, кількості осіб, нормальна робота, навчання, відпочинок або перевезення яких порушені, а також розміру заподіяних матеріальних збит­ків тощо.

Причиновий зв'язок між поведінкою організаторів та активних учасників групового порушення громадського порядку і наслідками, вказаними в диспозиції ст. 293, харак­теризується наявністю проміжної ланки - поведінки групи, учасники яких безпосеред­ньо і спричинюють відповідну шкоду. Тому для констатації причинового зв'язку в ана­лізованому складі злочину слід встановити наявність обох його ланок, довести, що: 1) діяння винного викликало відповідну поведінку натовпу; 2) передбачені ст. 293 на­слідки спричинені саме груповими діями.

3. Суб'єкт злочину загальний.

4. Суб'єктивна сторона злочину характеризується умислом.