Тема 3 злочини проти громадського порядку та моральності План

1. Загальна характеристика злочинів проти громадського порядку та моральності.

2. Злочини проти громадського порядку.

3. Злочини проти суспільної моральності. Література:

1. Постанова ПВС № 10 від 22 грудня 2006 р. «Про судову практику в справах про хуліган­ство».

2. Постанова ПВС № 2 від 27 лютого 2004 р. «Про судову практику у справах про втягнення неповнолітніх у злочинну чи іншу антигромадську діяльність».

1. Загальна характеристика та види злочинів проти громадського порядку та моральності

Відносини щодо забезпечення охорони громадського порядку та моральності врегульовано нормами адміністративного законодав­ства, Основами законодавства України про культурну спадщину від 14 лютого 1992 р., Законами України "Про телебачення та радіо­мовлення" від 21 грудня 1993 р., "Про видавничу справу" від 5 черв­ня 1997 р., "Про кінематографію" від 13 січня 1998 р., "Про тваринний світ" у редакції від 13 грудня 2001 р., "Про охорону культурної спадщи­ни" від 8 червня 2000 р., "Про захист суспільної моралі" від 20 листо­пада 2003 р. тощо, Указами Президента України, постановами КМ України, деякими положеннями, наказами тощо.

Роз'яснення щодо застосування кримінально-правових норм з охо­рони громадського порядку та моральності викладено у постановах Пленуму ВС України "Про судову практику в справах про хуліганство" від 28 червня 1991 р. № 3, "Про застосування судами законодавства про відповідальність за втягнення неповнолітніх у злочинну чи іншу антигромадську діяльність" від 27 лютого 2004 р. № 2, "Про практику застосування судами України законодавства у справах про злочини неповнолітніх" від 16 квітня 2004 р. № 5.

Злочини проти громадського порядку та моральності - це су­спільно небезпечні та протиправні діяння, що посягають на громадсь­кий порядок у різних сферах забезпечення життєдіяльності людей і моральні основи суспільства, заподіюючи або ставлячи під загрозу заподіяння їм істотної шкоди.

У розділі XII Особливої частини КК (статті 293-304) передбачено по­сягання на два родових об'єкти - громадський порядок і моральність, значення яких хоча й має певні спільні риси, проте не є однаковим. Громадський порядок

Для встановлення змісту поняття «громадський порядок» слід з'ясувати значення термінів «громадський» та «порядок», які його утворюють. Під порядком розуміють: 1) стан врегульованості су­спільних відносин нормами права, моралі, звичаями, правилами співжиття, нормами громадських організацій; 2) результат дотри­мання членами суспільства встановлених правил і норм поведінки. Громадський — це той, який стосується невизначеної кількості осіб, всіх членів суспільства. Такі правила і норми поведінки є загаль­новизнаними та загальноприйнятими. Саме це й дає підстави ви­знати порядок громадським.

Громадський порядок - це стан суспільних відносин, який гарантує спокійні умови суспільно корисної діяльності, відпочинку та побуту людей, зокрема й зовнішні умови нормального функціонування при­ватних, громадських і державних об'єднань, дотримання прийнятих у суспільстві правил та норм поведінки, а також принципів користу­вання матеріальними благами.

Тобто, громадський порядок - це суспільні відносини, які скла­даються для дотримання членами суспільства прийнятих у ньому правил та норм поведінки. У більш вузькому значенні, під громадським порядком розуміють суспільні відносини, які сто­суються не всіх правил та норм поведінки, а лише тих, які забез­печують спокій у суспільстві, інтереси співжиття людей як членів громади.

Термін «моральність» зазвичай використовується паралельно з терміном мораль. При цьому, під мораллю розуміють відповідні правила поведінки людей в суспільстві, а під моральністю - ду­ховні якості, необхідні для життя людини в суспільстві та вико­нання правил моралі. Інакше кажучи, моральність - це громадсь­ка мораль.

Таким чином, моральність передбачає: 1) наявність правил (на­самперед, неправового характеру), які визначають вимоги до по­ведінки людей у суспільстві, їх духовні й душевні якості; 2) ре­зультат дотримання таких правил, поведінка, яка не викликає по­чуття сорому в самого себе чи/та оточуючих.

Таким чином, моральність - це суспільні відносини, які скла­даються, щоб забезпечити поведінку людей в суспільстві на основі загальноприйнятих правил взаємної поваги, сором'язливості, роз­різнення соціальної і інтимної сторін життя та неафішування останньої, поваги до цінностей, які сповідують інші члени суспі­льства, виховання підростаючого покоління в дусі поваги до мора­льних цінностей суспільства.

Суспільна моральність - це система етичних норм, правил по­ведінки, що склалися в суспільстві на основі традиційних духовних і культурних цінностей, уявлень про добро, честь, гідність, громадсь­кий обов'язок, совість, справедливість (ст. 1 Закону України "Про за­хист суспільної моралі" від 20 листопада 2003 р.).

У цілому можна констатувати, що, як кримінально-правові по­няття громадський порядок і моральність істотно відрізняються . між собою. Відповідні суспільні відносини становлять не єдиний родовий об'єкт, а дві різні відносно відокремлені групи суспільних відносин, кожна з яких заслуговує на те, щоб становити самостій­ний об'єкт кримінально-правової охорони. Виходячи з цього, мож­на дійти висновку, що в межах розділу XII Особливої частини КК об'єднані посягання на два різних родових об'єкти - громадський порядок та громадську мораль (моральність).

Безпосередні об'єкти злочинів зазначеного розділу - це суспільні відносини, що складаються у зв'язку із забезпеченням складових гро­мадського порядку (наприклад, порядок поведінки в громадських місцях груп людей, громадський спокій) або є складовими суспільної моральності (моральні засади суспільства щодо поваги до померлих і місць їхнього поховання, поширення інформації про інтимне життя людей, забезпечення нормального духовного та фізичного розвитку неповнолітніх тощо). Додатковими необхідними чи факультатив­ними безпосередніми об'єктами злочинів проти громадського по­рядку та моральності можуть бути: нормальна діяльність транспорту, підприємств, установ або організацій, авторитет представників влади; життя та здоров'я особи, конституційні права людини й громадянина, власність, статева свобода, порядок управління, громадська безпека тощо.

Обов'язковою ознакою більшості посягань, які становлять злочини проти моральності, є предмет:

1) могила, інше місце поховання, труп, урна з прахом покійного, предмети, що перебувають у місці поховання чи на трупі (ст. 297);

2) пам'ятки історії або культури (ст. 298);

3) хребетні тварини (ст. 299);

4) твори, що пропагують культ насильства та жорстокості (ст. 300);

5) місця розпусти (ст. 302).

При вчиненні такого злочину як втягнення неповнолітнього у зло­чинну діяльність (ст. 304) спеціальні потерпілі - це неповнолітні, тобто особи чоловічої чи жіночої статі, котрі не досягли 18-річного віку.

З об'єктивної сторони більшість злочинів, передбачених роз­ділом XII Особливої частини КК, характеризується наявністю формального складу. Матеріальний склад (і, відповідно, наслідки, вказані в диспозиції статті) мають злочини, передбачені стат­тями 293, 294, 297, 298. Та й то, у цих статтях про наявність обов’язкових наслідків можна говорити остільки, оскільки вони невіддільні від діяння - викрадення, наруга, нищення тощо озна­чають не лише діяння, а й заподіяну при цьому шкоду. Крім того, матеріальними є склади кваліфікованих складів злочинів, які виді­ляються за наслідками (ч. 2 ст. 294). Об'єктивна сторона злочинів проти громадського порядку та мо­ральності виявляється у формі активних дій і переважно характери­зується наявністю формального складу. Матеріальний склад (а отже, й небезпечні наслідки) мають злочини, передбачені статтями 293, 294, 297, 298 КК. Створення чи утримання місць розпусти та звідництво (ст. 302) має усічений склад, якщо цей злочин характеризується тільки створенням місць розпусти.

Обов'язковою ознакою об'єктивної сторони аналізованих злочинів може бути спосіб діяння (наприклад, жорстокі методи - ст. 299; на­сильство, погроза застосування насильства, знищення чи пошкоджен­ня майна, шантаж, обман - ч. 2 ст. 303).

Суб'єкт більшості злочинів проти громадського порядку та моральності - загальний. Відповідальність за хуліганство (ст. 296) настає з 14-річного віку, за всі інші злочини - з 16-річного віку. Водночас, в слідчо-прокурорській і судовій практиці усталеною є думка, що за злочини, які полягають у вчиненні посягань щодо неповнолітніх (наприклад, розповсюдження серед неповнолітніх творів, що пропагують культ насильства і жорстокості,— ч. 2 ст. 300, втягнення неповнолітніх у злочинну діяльність - ст. 304) слід при­тягати до відповідальності лише дорослих осіб, тобто тих, які досягли 18-річного віку. Спеціальний суб'єкт мають злочини, які вчиняють особи, що виділяються за характером виконуваних ро­лей - виступають як організатори дій групи осіб (статті 293, 294) або активні учасники (ст. 293). За ч. З ст. 298 відповідальність несе службова особа.

Суб'єктивна сторона усіх, без винятку, злочинів проти гро­мадського порядку і моральності характеризується умисною ви­ною. Для окремих із них (зокрема, хуліганства - ст. 296) прита­манним є також спеціальний мотив. Суб'єктивна сторона всіх злочинів проти громадського порядку та моральності характеризується умисною виною. Деяким з них властивий спеціальний мотив (наприклад, мотив явної неповаги до суспільства - при вчиненні хуліганства; хуліганські або корисливі мотиви - при вчиненні жорстокого поводження з тваринами) чи мета (наприклад, мета розповсюдити матеріали відповідного змісту - в разі вчинення закликів до вчинення дій, що загрожують громадському по­рядку, або мета отримати доход - при вчиненні проституції).

Виходячи з родового об'єкта, всі ці злочини можуть бути поділені на два види (групи):

1) злочини проти громадського порядку (групове порушення гро­мадського порядку - ст. 293; масові заворушення - ст. 294; заклики до вчинення дій, що загрожують громадському порядку, - ст. 295; хуліганство - ст. 296);

2) злочини проти суспільної моральності (наруга над могилою -ст. 297; нищення, руйнування чи псування пам'яток історії або культу­ри - ст. 298; жорстоке поводження з тваринами - ст. 299; ввезення, виготовлення або розповсюдження творів, що пропагують культ на­сильства і жорстокості, - ст. 300; ввезення, виготовлення, збут і розпо­всюдження порнографічних предметів - ст. 301; створення або утримання місць розпусти і звідництво - ст. 302; проституція або примушування чи втягнення до заняття проституцією - ст. 303; втягнення неповно­літніх у злочинну діяльність - ст. 304).

Своєю чергою, злочини проти суспільної моральності можна поділи­ти на три види:

а) посягання на основні моральні принципи та цінності у сфері духовного п культурного життя суспільства (статті 297-300);

б) посягання на основні принципи моральності у сфері стате­вих відносин (статті 301-303);

в) посягання на основні принципи моральності у сфері духовного та фізичного розвитку неповнолітніх (ч. 2 ст. 299, частини 2 і 3 ст. 300, частини 2 і 3 ст. 301, ч. З ст. 302, ч. З ст. 303, ст. 304).