Дерево комунікаційних каналів
У лекції проведений огляд еволюції комунікаційних каналів, починаючи стадією пракультури і закінчуючи нинішньою електронною комунікацією. Оскільки нові канали, наприклад писемність або кіно, виникали не на порожньому місці, а на основі попередніх каналів, виникає питання про спадкоємність комунікаційних каналів. Гомо сапієнс отримав у спадок від своїх предків-пралюдей два канали усної комунікації — невербальний і вербальний, до яких незабаром, тобто в період верхнього палеоліту (40-15 тис. років назад), приєдналися штучні іконічний і символьний канали. Таким чином, в кам'яному столітті, на стадії археокультури, виникли чотири початкові канали. У надрах цих каналів у вигляді первісного мистецтва утворилися художні канали, які неможливо відособити: музика і танець зливаються з невербальним каналом; поезія і риторика — продукти вербального каналу; живопис виріс з іконічної графіки, а скульптура — з амулетів, талісманів і інших речових символів.
Справжньою комунікаційною трансформацією було зародження в III тис. до н.е. писемності, тобто утворення нового комунікаційного каналу. Канал письмової документації виник на базі іконічного каналу шляхом біфуркації останнього. Біфуркація («фуркация» лат. розділення) — роздвоєння, розгалуження, розділення чого-небудь на дві частини: у географії біфуркацією називають розділення річки на два русла, які надалі не зливаються; у анатомії — розділення трубчастого органу на дві гілки, наприклад, трахеї на два бронхи; у педагогіці — розділення класу на два групи, що вивчають різні іноземні мови і тому подібне
Біфуркація в документних каналах продовжувалася і далі: у XV столітті відбулася біфуркація писемності, в результаті якої з'явився канал книгодрукування; у XIX столітті з книгодрукування виділився канал преси, заснований на машинній техніці, а в XX столітті засобом масової комунікації стали комп'ютерні мережі (пригадаємо Інтернет).
Чудова особливість біфуркації документної комунікації полягає в тому, що вона ініціювала біфуркації в каналах усної комунікації. Писемність була винайдена жерцями для запису в священних книгах Одкровень Бога, переданих людям через пророків, а також вчень про Бога, про світ, віру, порятунок. Записи ці проводилися на пророчих (апостольських) мовах, які лексично і граматично віддалялися від розмовної мови. У християнській Європі пророчими мовами вважалися грецька і латинська, у православних слов'ян — церковнослов’янська (старослов'янська). Пророчі мови використовувалися при богослужіннях, тому вони відносяться до усної комунікації; разом з тим їх можна вважати першими літературними мовами. Власне літературні мови як національна – прийнята норма культурної мови (як усної, так і писенної) утворилися в європейських країнах на стадії неокультури. У літературних культурно-нормативних мовах знайшов віддзеркалення не тільки досвід письмової мови, але й досвід художнього усного слова (фольклор), що зберігається в неупредметненій соціальній пам'яті. Формування літературних мов — біфуркація вербального каналу.
Явище біфуркації каналів усної комунікації продовжувалося й далі погоджено з біфуркаціями документних каналів. Книгодрукування не задовольнялося літературною мовою, воно викликало до життя штучні мови (математична, хімічна символіка, згодом — мови міжнародного спілкування типу есперанто). Паралельно з книгодрукуванням людство освоїло ще один недокументний канал отримання знань — пізнавальні подорожі, тобто просторова комунікація не ради торгівлі або війни, а ради пізнання. Великі географічні відкриття, початі X. Колумбом, відкрили цей канал, у наші дні продовжений космонавтами і туристами. Поява технічних каналів для дистанційної передачі звуку (телефон, радіо), а потім — рухомого зображення (телебачення) — свідоцтва біфуркацій в каналах усної комунікації. Таким чином, виявляються чотири біфуркації:
Біфуркація I – поява писемності і літературної мови;
Біфуркація II — винахід книгодрукування і великі географічні відкриття;
Біфуркація III — промисловий переворот, що зумовив появу первинних технічних каналів, зокрема машинної поліграфії, фотографії, телефону;
Біфуркація IV— науково-технічна революція XX ст.., що викликала до життя електронну комунікацію — телебачення і комп'ютер.
Спадкоємність між каналами усної комунікації (права частина) і документної комунікації (ліва частина) ілюструє мал. 4.7.
Коментарі до малюнка:
• Хронологічна шкала побудована в десятково-логарифмічному масштабі: чотири ділення цієї шкали, представлені на малюнку рівними відрізками, мають ціну ділення, що відрізняється десятиразово. Перше ділення охоплює 100 років — від 2000 до 1900 рр.; друге ділення охоплює 1000 років — від 1900 до 900 рр.; третє ділення відповідає 10000 років — від 900 н.е. до 9000 до н.е. (9000); четверте ділення відповідає 100000 років. Завдяки десятково-логарифмічному масштабу вдалося в осяжному вигляді представити всю історію людства: від появи неантропа 40 тис. років назад (кінець пракультуры і початок археокультури) до наших днів — переходу до постнеокультури.
• На малюнку не відтворені синтетичні канали, відповідні театру, кіно, мультимедіа.
• «Традиційними» вважаються канали, що утворилися до XIX століття, а канали індустріальної неокультури іменуються «нетрадиційними».
Малюнок дозволяє легко розпізнати декілька співвідношень, що мають характер закономірностей еволюції соціальних комунікацій.
• Закон кумуляції комунікаційних каналів (закон ККК). Якщо прийняти за точку відліку чотири початкові канали, то рухаючись уздовж хронологічної шкали, виявляємо прогресію зростання: 4, би, 8, 10, 12, яка є класичною арифметичною професією. Закон ККК читається так: по ходу цивілізаційного процесу комунікаційні канали збільшуються в арифметичній прогресії за мотивацією 2. При цьому можна припустити, що матеріальні витрати суспільства на забезпечення комунікацій (технічні засоби, капітальні вкладення, кадрові ресурси) збільшуються не в арифметичній, а в геометричній прогрессії, і в постнеокультурному інформаційному суспільстві поглинатимуть левову частку національного бюджету.
Мал. 4.7. Древо комунікаційних каналів
• Закон симетрії комунікаційних каналів (закон СКК). Біфуркації в лівій і правій частині древа комунікаційних каналів відбувалися майже синхронно, що й зумовило симетричність, виразно показану на мал. 4.7. Синхронність біфуркацій не випадкова, вона — результат взаємозалежності, своєрідного балансу документної і усної комунікації. Вивчення цієї взаємозалежності — вдячне поле майбутніх досліджень.
• Закон прискорення біфуркацій (ЗПБ). Логарифмічна шкала не передає відмінності в тривалості періодів між біфуркаціями, в реальному ж історичному часі дистанція між біфуркаціями I і II — близько 4.5 тисяч років; між II і III — 400 років; між III і IV — близько 150 років. У наявності скорочення «міжбіфуркаційних періодів», яке зумовлене прискоренням історичною часу в стадії неокультуры.
Важко утриматися від запитання: чи збережеться прискорене зростання древа комунікаційних каналів в XXI столітті? Якщо сьогодні налічується 12 каналів, то, можливо, завтра їх стане 14 або 16? Всяке зростання має природні межі і рано чи пізно припиняться, тому нескінченного розгалуження древа комунікаційних каналів чекати не доводиться. Ми знаходимося в перехідному періоді від ери документної комунікації і книжкової культури до ери електронної комунікації і мультимедійної культури. Можливо, електронна комунікація володіє достатнім потенціалом, щоб стати поворотним пунктом в розвитку комунікаційних каналів від постійної кумуляції до поступової концентрації?
Перш за все опинилася під загрозою друкарська книга. Кіно і телебачення конкурували з книгою лише тим, що скорочували час, що присвячувався раніше читанню. Тепер у книги з'явився небезпечніший конкурент — відеокасета. Форми їх побутування майже тотожні, момент звернення до відео, як і момент зустрічі з книгою, визначається за бажанням користувача; можливості вибору на ринку відео постійно розширюються і скоро наздоженуть пропозиції книжкового ринку; як і читання, переглядання відеозапису можна за бажанням перервати, зробити «стоп-кадр», прискорити або уповільнити проглядання фільму; коротше кажучи, спілкування людини з відеофільмом виявляється таким же невимушеним, як спілкування з книгою. Що ж до дохідливості, наочності, виразності, інформативності, то тут переваги відеофільму очевидні — на його боці не тільки письмове слово і застигла ілюстрація, але й слово звучне, музика, рухоме кольорове зображення. Книга — синтез двох мистецтв — словесності і графіки, відеофільм — це синтез усіх мистецтв, це синкретичне мультимедійне повідомлення. Але головна перевага відео, мабуть, навіть не в цьому. Головне полягає в тому, що, як і всякий продукт радіоелектроніки, відеомагнітофон легко об'єднується з комп'ютером, утворюючи єдиний агрегат що володіє «інтелектуальними здібностями» комп'ютера і «образотворчими здібностями» відео. Відео — це органічний елемент мультимедійної культури і йому, звичайно, легко адаптуватися до умов електронної комунікації, ніж книзі, спочатку пов'язаній з книжковою культурою.
Ще могутнішим, ніж відеозаписи, конкурентом друкарських видань обіцяє стати електронна книга, перші зразки якої з'явилися на ринку. Наприклад, «Софтбук» — електронна пластина з екраном в шкіряній палітурці; місткість — 100 000 сторінок, вага 15 кг, ціна — 300 доларів плюс 10 доларів в місяць за абонентський зв'язок; «Дедікейтед ридер» — електронний довідник з подвійним екраном вартістю 1500 доларів5. Головна відмінність електронної книги від паперового кодексу в здатності «перевидаватися», тобто міняти один зміст на інше. Вона стає таким чином «книгою книг», що робить непотрібними видавництва і бібліотеки. Електронна книга може безпосередньо зв'язати автора і читача, прибираючи всіх посередників, що існують між ними.
Ясно, що електронне писання не може не вплинути па творчий процес письменників електронних книг. Буде потрібно іншу поетику, відповідну багатовимірності віртуальних комп'ютерних просторів. Передбачається, що лінійне читання тексту художнього твору традиційним способом — сторінка за сторінкою з початку до кінця — буде витиснено нелінійним читанням, коли можна рухатися по тексту у вертикальному, горизонтальному або іншому напрямі. Читач залучається до комп'ютерної гри з електронним текстом, комбінуючи його на свій розсуд. Є думка, що саме ігрова комп'ютерна література зможе повернути в когорту читачів молодь, що виросла в мультимедійному середовищі.
Отже, можна припустити, що мультимедійні засоби поступово об’єднуватимуть прикладні функції літератури і преси, і в результаті закон ККК трансформується в закон концентрації комунікаційних каналів.