4. Комунікаційні бар'єри

Жоден з типів комунікації не обходиться без бар'єрів, що перешкоджають руху сенсів. Попереду ми визначили чотири бар'єри, властивих усній комунікації: технічний, міжмовною, соціальний, психологічний, ці ж бар'єри, за винятком специфічного для усного спілкування міжмовного, виявляються і в ДОКС.

1. Технічний бар'єр полягає в недоступності потрібних документів для реципієнта. Якщо реципієнтові відомі вихідні дані необхідної публікації, то бібліотечно-бібліографічні служби, завдяки міжбібліотечній кооперації, здатні рано чи пізно надати йому якщо не сам документ, то його копію. Це завдання адресного пошуку, яке носить чисто технічний характер і не має непізнаних проблем.

Набагато гірше, якщо реципієнт здатний тільки сформулювати тему, але не може назвати відповідні нею (релевантні) документи. Тоді виникає завдання семантичного пошуку інформації, яка служить центральним предметом теорії інформаційно-пошукових систем (ІПС). У цій теорії присутні технічні проблеми (проблеми реалізації ІПС), але набагато важливіше логічні, лінгвістичні, психологічні проблеми, що не знайшли поки розв’язання. Саме через недосконалість ІПС, що забезпечують пошук в документальних сховищах, залишається актуальною криза інформації, що виражається афоризмом «ми не знаємо, що ми знаємо».

2. Психологічний бар'єр при сприйнятті документів виникає унаслідок нерозуміння реципієнтом їх сенсу. Нерозуміння може розповсюджуватися на всі типи документів: нерозуміння задуму художника зустрічається так же часто, як нерозуміння задуму письменника. Ми обмежимося розглядом проблеми розуміючого читання, яке, очевидно, є різновидом комунікаційного розуміння. Як відзналося, розрізняються: комунікаційне пізнання — поглиблене збагнення змісту повідомлення з метою формування нового для читача знання; поверхневе комунікаційне сприйняття, коли до глибинного сенсу справа не доходить; псевдокомунікація — механічне повторення тексту. Психологічні бар'єри виникають не завжди; вони тим помітніші, чим старанніше прагне читач осягнути зміст книги. Розглянемо суть справи детальніше.

Псевдокомунікаційне читання іноді стикається з проблемою запам'ятовування (зубріння), але ніколи не пояснюється як розуміння.

Поверхневе читання відповідає комунікаційному сприйняттю, при якому психологічні бар'єри також мало турбують. Дослідження показали, що лише близько 10 % читачів художньої літератури прагнуть до розуміння її глибинного сенсу. Взагалі, розважальне читання, як правило, є поверхневим. Поверхневе й швидкісне читання — професійний навик працівників книги — книгопродавців, бібліотекарів, бібліографів. Вони відносяться до літератури не як до джерела знань або естетичних емоцій, а як до предмета праці або ринкового товару. З цією метою практикується «читання пальцями», вибірковий перегляд окремих сторінок, змісту, передмови, висновку, що досить для отримання загального уявлення про книгу.

Поглиблене читання — це ділове, а не розважальне заняття, найчастіше пов'язане з навчанням, виробничою діяльністю або самоосвітою. Активне поглиблене читання (вивчання) — вид комунікаційного пізнання. Читач відмежовує себе від особи автора, веде з ним уявний діалог, критично оцінює прочитане, робить власні висновки. Сліди активного ставлення до змісту книги часто залишаються на її сторінках.

Саме в процесі свідомого заглиблення в зміст твору самобутнього автора виникають бар'єри нерозуміння, для подолання яких даються суперечливі рекомендації. Цими рекомендаціями є антиномії, тобто протилежні твердження, істинність яких доводиться з однаковою переконливістю. Наприклад:

1а. Слід оволодівати мистецтвом повільного читання, прагнути правильно зрозуміти автора, робити виписки, конспектувати і багато разів перечитувати текст. Ф. Ніцше заявляв: «Філолог є вчитель повільного читання».

1б. Слід оволодівати технікою швидкісного читання, умінням «перегортати книгу», щоб освоїти якомога більше друкарської продукції.

2а. Слід вибирати для читання такі книги, зміст яких вас цікавить, бо інтерес полегшує засвоєння змісту і дає задоволення від читання.

26. Читання — це праця, яка може бути нелегкою.

3а. Поганих книг немає, в кожній книзі при уважному читанні можна почерпнути нове і корисне знання

36. Переважна більшість друкарської продукції відносяться до макулатури і не заслуговують уваги.

4а. Потрібно читати переважно нову, поточну літературу, щоб не відстати від сучасного життя, не впасти в старомодність.

46. Краще читати класичну, загальновизнану літературу.

5а. З книг можна дізнатися про все, пізнати світ у цілому.

56. Без знання «некнижкового» реального світу читання книг — марна і шкідлива трата часу, про що свідчить сумна доля Дон Кіхота.

Яку ж стратегію і тактику освоєння книжкового світу вибрати людині, що вирішила пізнати накопичену людством книжкову культуру? Відповіді на це питання немає, бо ніхто допомогти не може. Головне обмеження включається в індивідуальній психіці реципієнта, а цей бар'єр неусувний.

3. Соціальні бар'єри це перешкоди, які споруджує ДІКС і керівники нею, органи на шляху передачі інформації від комуніканта до реципієнта. Головною з цих перешкод є цензура, яка має багатовікову історію. Треба відзначити, що цензура — специфічний бар'єр саме документної комунікації; її неможливо здійснити ні в усній, ні в електронній комунікації, хоча такі спроби й робилися владою.