Make-two-way translation of the following text:

THE DOBBS REPORT

РЕПОРТАЖ ДОББСА

Last night in my commentary here, I suggested to the Augusta National Golf Club that they end their exclusion of women for membership. And I tried to do it with some humor and some perspective. But even that didn't satisfy some women in our audience, who, believe it or not, in rather angry terms said 1 should have, effectively, ranted and railed against Augusta's head man, Hootie Johnson. Johnson, for some inexplicable reason, has tried to man the barricades of the Augusta male bastion against female assault.

Now, those angry women viewers just might consider following the example of the woman who first asked Augusta to allow women to be members. Dr. Martha Burk. The National Council of Women's Organi­zation should be proud of her leadership. Dr. Burk has presented her case with reason, with principle, humanity and humor. Mr. Johnson has, by all account, been an exemplary businessman and leader of his community, as well as Augusta.

In this case, quite simply, he's made a mistake. But if he's as bright and honorable as his life achievements demonstrate, he'll fix his mistake very soon. He'll have some help. The members of Augusta make up a sizable portion of the political and financial power structure in this country. Now, they may be stubborn, but they're not stupid. We've all come too far, baby. They may be insular, but they are not insulated. Most of them, in fact, arc married, have daughters and granddaughters, and 1 can't imagine that those women haven't already exerted some significant influence on the membership.

The members' collective conscience must also already have become a force for change. And surely, the members' innate good judgment has already captured the simple truth about Augusta – that if Augusta is to remain one of the world's most prestigious and exclusive clubs, it must disavow exclusion of any kind.

У моєму вчорашньому комен-тарі я звернувся до керів-ництва Національного гольф-клубу «Ога-ста» з пропозицією припинити практику обмеження можливостей вступу до нього жінок. Я намагався це зробити з відомою вам всім часткою гумору, пропо-нуючи власне бачення. Проте навіть це не сподобалось деяким представницям нашої глядацької аудиторії, які – хочте вірте, хочте ні – у доволі різких формах заявили, що я, власне, мав би красномовно облаяти президента клубу «Огаста» Гуті Джонсона. Пан Джонсон із незрозумілих нікому причин продовжує спроби оголосити мобілізацію оборонців «Огасти» для захисту цього чоловічого бастіону проти наступу жінок.

А втім, цим невдоволеним глядачкам можна порадити наслідувати приклад жінки, яка колись першою звернулася до керівництва «Огасти» з проханням дозволити жінкам набувати членства клубу. Це була доктор Марта Берк. Національній раді жіночих організацій варто пиша-тися своєю лідеркою. Аргументи доктора Берк були обґрунтовани-ми, принциповими, гуманними та дотепними. А пан Джонсон, як відомо, завжди був не тільки обдарованим керівником «Огас-ти», але й зразковим бізнесменом та громадським діячем.

Але от цього разу він припустився помилки – просто на рівному місці. Втім, якщо він настільки яскрава й поважна особистість, як про це свідчать його життєві досягнення, помилку цю він швидко виправить. Не без сторонньої допомоги. Чимала частка представників політичних і фінансових владних структур нашої країни є членами клубу «Огаста». Ці люди, можливо, і вперті, ну але ж не дурні! Це вже занадто! Можливо, ці люди претендують на винятковість, але ж вони не затворники. Більшість із них, звичайно, одружені, мають дочок і онучок, і мені важко повірити, що ці жінки хоч якимось чином не намагалися вплинути на позитивне вирішення питання членства жінок у клубі.

Колективна свідомість членів клубу також, напевне, стала ру­шійною силою змін. І, безперечно, їхній вроджений здоровий глузд відкрив їм очі на такий факт стосовно долі «Огасти»: якщо вона прагне й надалі залишатися одним із найбільш престижних та ексклюзивних клубів світу, їй необхідно відмовитися від будь-яких обмежень на вступ.