
- •Ю.О. Малик Енергозберігаючі технології
- •12. Методи прямого перетворення енергії
- •12.1. Хімічні методи перетворення енергії
- •12.2. Цикл термоелектричної установки
- •12.3. Цикл термоелектронного перетворювача енергії
- •12.4. Цикл магнітогідродинамічних (мгд) генераторних установок
- •13. Вторинні енергоресурси (вер) та енерготехнологічне комбінування
- •13.1. Загальні відомості
- •13.2. Класифікація вторинних ресурсів
- •13.3. Джерела вторинних енергоресурсів
- •13.4. Обладнання для використання теплових вер
- •13.5. Використання низько-потенціальних теплових вер
- •13.5.1. Теплозабезпечення
- •13.5.2. Виробництво електроенергії з відпрацьованої пари
- •13.5.3. Комбіноване використання відпрацьованої пари
- •13.5.4. Одержання холоду
- •13.5.5. Використання теплоти виробничої води
- •13.5.6. Агротеплофікація
- •13.5.7. Виробництво електроенергії з відпрацьованої води
- •13.5.8. Використання низькотемпературних продуктів горіння
- •13.6. Використання фізичної теплоти технологічних продуктів
- •13.7. Використання фізичної теплоти технологічних потоків у виробництві сірчаної кислоти
- •13.8. Утилізація теплоти продуктів піролізу в виробництві етилену
- •14. Паливо. Основи горіння та організація процесу спалювання палива
- •14.1. Сучасний стан та перспективи розвитку енергетичних ресурсів України
- •14.2. Види та характеристики палива
- •14.2.1. Тверде та рідке паливо
- •14.2.2. Газоподібне паливо
- •14.2.3. Технічні характеристики палива
- •14.3. Елементи теорії горіння та організація процесу спалювання палива
- •14.3.1. Гомогенне горіння. Горіння газоподібного палива
- •14.3.2. Горіння рідкого палива
- •14.3.3. Гетерогенне горіння
- •14.4. Розрахунки процесів горіння палива
- •14.4.1. Розрахунки витрат повітря на спалювання 1 кг палива
- •14.4.2. Склад та об’єм продуктів згоряння 1 кг палива
- •14.4.3. Ентальпія продуктів згоряння
- •14.5. Види пристроїв для спалювання палива
- •14.5.1. Спалювання твердого палива у факелі
- •14.5.2. Спалювання мазуту та газу в паленищах
- •Література
- •Енергозберігаючі технології
14.3. Елементи теорії горіння та організація процесу спалювання палива
Горіння – складний фізико-хімічний процес взаємодії палива з окиснювачем, який супроводжується інтенсивним виділенням теплоти та швидким ростом температури.
Якщо паливо та окиснювач знаходяться в однаковому фазовому стані, то горіння називається гомогенним, якщо в різних фазових станах – гетерогенним. Горіння газового палива є процесом гомогенним, а горіння коксу в потоці повітря – гетерогенним.
14.3.1. Гомогенне горіння. Горіння газоподібного палива
Експериментальне вивчення багатьох газових реакцій свідчить, що механізм цих реакцій відрізняється від механізму, який відповідає закону діючих мас. Багато газових реакцій протікають через проміжні стадії з більш низьким порядком реакцій і меншою енергією активації, обминаючи високий енергетичний бар’єр. В процесі протікання таких реакцій активними проміжними продуктами або активними центрами найчастіше є вільні атоми або радикали. Реакції з таким механізмом називають ланцюговими. Теорія ланцюгових реакцій створена Н. Н. Семеновим. Згідно цієї теорії, горіння трактується як ланцюгова реакція з розгалуженими ланцюгами, коли один активний центр вступаючи в реакцію, викликає створення двох чи більше нових активних центрів. В таких реакціях концентрація активних центрів значно вища від рівноважної і зростає в ході реакції. У зв’язку з цим різко зростає і швидкість реакції.
Процес горіння газового палива складається із декількох стадій: утворення горючої суміші, підігрівання суміші до температури спалаху та горіння летких.
Мінімальна температура, за якої газ спалахує, називається температурою спалаху. Ця температура не є фізико-хімічною характеристикою, а залежить для кожного палива від умов підведення і відведення теплоти та деяких інших чинників. Температура спалаху водню лежить в межах 580-590 оС, оксиду вуглецю – 644-658 оС, метану –650-750 оС, етилену – 542-547 оС, ацетилену – 406-440 оС. Знання температури спалаху має велике практичне значення з точки зору організації безпечного процесу горіння, оскільки границі спалаху та границі вибуху газів співпадають.
Повний час згоряння палива Г складається із часу д, необхідного для підведення окиснювача до палива (сумішеутворення) – дифузійна стадія процесу, та часу К , необхідного для протікання самої хімічної реакції горіння – кінетична стадія процесу.
.
(14.14)
Для спалювання газу можливі два граничні випадки. Якщо д, К, то Г д і горіння називають дифузійним. В цьому випадку процес горіння лімітується в основному часом сумішеутворення. Якщо К, д, то Г К і горіння лімітується часом самої хімічної реакції.
В залежності від способу подачі повітря, необхідного для горіння, можливі такі види спалювання газу.
1. Горіння однорідної газової суміші, коли спалюється попередньо підго-товлена горюча суміш.
2. Дифузійне горіння, коли газ і повітря подаються окремо.
3. Горіння з недостатнім об’ємом повітря (газ подається разом з повітрям, але об’єм останнього недостатній для повного горіння).
Найважливішою умовою інтенсивного та повного горіння є хороший контакт окиснювача з горючим і сумішеутворення газу з повітрям.
Дифузійний принцип спалювання здійснюється за умови окремої подачі газу та повітря. Розрізняють дифузійне ламінарне та турбулентне, в залежності від характеру руху полум’я (факелу), горіння.
Особливістю дифузійного ламінарного горіння є вкрай повільне сумішеутворення і низька інтенсивність процесу із-за поганої теплопровідності газів. У випадку ламінарного руху газу та повітря їх змішування проходить тільки за рахунок молекулярної дифузії, а стійкий фронт полум’я, тобто шар, який відділяє продукти горіння від вихідних продуктів, встановлюється тільки в зоні стехіометричного складу суміші.
Розподіл температур і концентрацій в зоні горіння залежить від співвідношення між коефіцієнтом температуропровідності та дифузії. Особливістю ламінарного дифузійного горіння є розтягнутий характер факелу (рис. 14.1).
Р
ис.
14.1.
Структура ламінарного дифузійного
факелу
Дифузійне горіння газу в турбулентному потоці характеризується складнішим механізмом горіння у порівнянні з ламінарним. Сильний вплив на довжину факела створює ступінь закручування струменів газу та повітря і кут зустрічі цих струменів. Змінюючи ці параметри можна регулювати довжину факелу в дуже широких межах. Завдяки перевагам закрученого потоку забезпечується добре сумішеутворення та інтенсивне горіння.
Перехід ламінарного дифузійного горіння в турбулентне для більшості газів проходить за умови чисел Рейнольдса Rе 2200.
Турбулентний дифузійний факел забезпечує рівномірніше розподілення температур та рівномірнішу тепловіддачу в робочому просторі камери згоряння і застосовується в основному, тоді, коли газ спалюється у великих кількостях.
Спалювання газу з недостатньою кількістю повітря застосовується з метою отримання нейтральної захисної атмосфери в муфельних та електричних печах. Нагрівання стальних виробів у захисній атмосфері захищає їх від окиснення. Для спалювання газу з кількістю повітря, що становить 0,7…0,8 від теоретичного в продуктах горіння містяться СО та Н2, а у випадку зниження кількості повітря – метан та важкі вуглеводні. Спалювання газу з малою кількістю повітря супроводжується крекінгом вуглеводнів сажі.