Змістовий модуль 9
Тема 9. Проблема цінностей у філософії (2 год.).
Лекція 1. Духовність, людина, суспільство. Світ цінностей. Філософське моделювання аксіологічних проблем. Природа цінностей та способи їх обґрунтування. Класифікація цінностей. Типи ціннісних орієнтацій.
Базові життєві цінності: зміст і співвідношення. Мета і цінність людської життєдіяльності. Проблема ціннісного виміру людства в умовах глобалізації. Поняття „ноосфера", „новий гуманізм", „толерантність" та їх значення для створення нового образу людини і світу.
Змістовий модуль 10.
Тема 10. Релігія як тип духовності (2 год.)
Лекція 1. Релігія як культурно-історичний феномен. Філософські концепції природи релігії.
Основні елементи та структура релігії, поняття Бога як основа релігійного світогляду та філософські підходи до його тлумачення.
Релігія в сучасному світі. Типи і класифікація сучасних релігій та їх особливості.
Світові релігії та особливості їх віровчення і культу.
Національні релігії. Нетрадиційні релігії.
Свобода совісті як загальнолюдська цінність.
Релігія як духовна цінність. Система цінностей у релігії : їх природа та ієрархія.
Змістовий модуль 11
Тема 11 .Етика як філософська наука про мораль (2 год.)
Лекція 1. Мораль як тип духовності. Моральна свідомість та самосвідомість. Етика як філософська наука: етичні категорії, теорії, імперативи. Взаємозв'язок моральних і релігійних цінностей.
Змістовий модуль 12
Тема 12. Естетика як тип духовності (2 год.)
Лекція 1. Естетика як тип духовності. Категорії естетики. Цінність краси і її втілення в мистецтві.
5. МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО ВИВЧЕННЯ ОКРЕМИХ МОДУЛІВ ТА ТЕМ ДИСЦИПЛІНИ.
5.1. Тема 1.Філософія: коло її проблем та роль у суспільстві.
Ключові категорії і поняття: світогляд, світовідчуття, світосприйняття, світорозуміння, агностицизм, аксіологія, гносеологія, діалектика, імператив, метафізика, методологія, міфологія, онтологія, пізнавальний оптимізм, позитивізм, праксеологія, релігія, сцієнтизм, скептицизм.
План:
Світогляд, його зміст, соціально-історичний характер та історичні типи.
Суть та особливості філософського світогляду.
Проблема науковості філософського світогляду.
Місце філософії в системі культури та роль у суспільстві.
1. Світогляд, його зміст, соціально-історичний характер та історичні типи.
Світ, в якому живе людина, надзвичайно складний і суперечливий як за змістом, так і по тих зв'язках, які забезпечують його єдність як мінливого, наповненого взаємовиключаючими одна одну протилежностями. Людині будь-якої історичної епохи необхідно зрозуміти сенс і, цілі своєї діяльності, навчитися бачити життєві перспективи, оскільки її буття перш за все це буття в світі цінностей. Останнє означає те, що кожна людина живе так, що в своїй діяльності реалізує систему своїх цінностей. При цьому вона керується певним уявленням про світ. Її програма життя має під собою дві «опори»: знання і цінності.
Відколи наші предки почали усвідомлювати себе людьми, відтоді появилося прагнення осягти світ, в якому живемо, а також зрозуміти самих себе. Цей потяг до знань у людини є постійним. Рано чи пізно, але кожен із нас замислюється: звідки ми взялися? Що являє собою навколишній, видимий світ? Чи існують ще інші світи? Для чого ми живемо? та ін. Нехай не завжди знаходимо на ці питання чітко сформульовані та правильні відповіді, все ж упродовж життя людина певним чином сприймає світ і розуміє своє місце в ньому, визначає своє ставлення до світу поглиблює знання про саму себе. Отаке найбільш загальне й цілісне бачення і розуміння людиною світу й самої себе в ньому і є світоглядом. По іншому, світогляд - це сукупність поглядів, норм, оцінок, принципів, які визначають найбільш загальне бачення й розуміння світу, місця в ньому людини, а також життєві позиції та програму поведінки і дій людей.
Цілісний характер світогляду зумовлений тим, що в ньому поєднуються почуттєвий (емоційний) і розумовий (інтелектуальний) рівні. Сприймається світ передусім органами чуття, внаслідок чого формується світовідчуття. Досвід формування пізнавальних уявлень за допомогою наочних образів називається світосприйняттям. В результаті їх поєднання й виникає світорозуміння - найвищий рівень світогляду.
Уявлення людей про світ і самих себе не є стабільними - вони постійно змінюються, збагачуються упродовж життя особи і цілих поколінь. Тобто, світогляд має соціально-історичний характер. Він завжди поєднує в собі компоненти - "блоки" думок, почуттів, настроїв, прагнень, сподівань як особистості, так і соціальних груп і спільностей. Передусім світогляд містить у собі знання. За походженням вони можуть бути життєво-практичними, професійними, науковими тощо, але роль їх є першорядною: чим більш ґрунтовні знання, тим багатшим і міцнішим є світогляд.
Пізнаючи, людина водночас оцінює пізнане, виробляє відповідне до нього ставлення, цебто, формує свої ціннісні орієнтації. Вони відображають вибіркове ставлення до матеріальних і духовних надбань, яке визначає мету і засоби задоволення потреб та ідеалів особи або суспільної групи чи суспільства в цілому.
Знання і ціннісні орієнтації становлять світогляд лише коли поєднуються з переконаннями. Вони з'єднують думку з дією, тому є ядром світогляду. Якщо переконань немає, немає й світогляду. Лише завдяки їм людина визначає свої смисложиттєві цілі й засоби їх досягнення.
Соціально-історичний характер світогляду полягає і в тому, що його зміст і спрямованість залежать від рівня знань та особливостей у поглядах, настроях і цінностях кожного історичного етапу становлення людства. У цьому зв'язку й розрізняються різні історичні типи світогляду. Починалося все з наївного реалізму - фіксації у мозку наших далеких предків того, що оточувало їх. Пізніше у мозку почали зароджуватись здогадки, – ілюзорні уявлення, перші творчі спроби пояснення і констатації специфіки існуючого. Так сформувався міфологічний світогляд - перша спроба людини пояснити світ. Саме через міфотворчість люди намагалися з'ясувати для себе походження, початок і будову Всесвіту, сутність найважливіших явищ природи. Міфологія, таким чином, являю собою найбільш ранню форму духовної культури. Це була перша цілісна картина світу, що поєднувала в собі реальність і фантазію, природне й надприродне, думки й емоції, знання й віру
Пізнавальна й трудова діяльність поступово розкривала неспроможність міфічного пояснення світу. Але деякі міфічні персонажі й події породжували певне оціночне ставлення, що поволі формувало у них потребу в культі, тобто поклонінні. Так у надрах міфології зароджується новий історичний тип світогляду - релігія. У своєму поясненні світу вона виходить із визнання надприродного поділу світу на "поцейбічний" - земний, природний, і "потойбічний" - надчуттєвий, надприродний, небесний. Релігія - складне духовне утворення. Способом її існування є внутрішня віра людини, яка не потребує доведень, вважається самодостатньою. Зовнішня ж форма релігії знаходить виявлення у культі - системі дій, якими віруючі намагаються «плинути на надприродне і реальний світ.
|
Світогляд – найбільш загальне і цілісне бачення світу та місце в ньому людини |
|
||||||||
Р І В Н І
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
К О М П О Н Е Н Т И |
|
|
|
|
|
|
Знання |
|
|||
|
|
|
Історичні типи |
|
|
|
|
|||
Світовідчуття |
|
|
|
|
Норми |
|
||||
|
|
|
Міфологія |
|
|
|
|
|||
|
|
|
|
Цінності |
|
|||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||
Світосприйняття |
|
|
|
|
Настанови |
|
||||
|
|
|
Релігія |
|
|
|
|
|||
|
|
|
|
Принципи |
|
|||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||
Світорозуміння |
|
|
|
|
Уявлення |
|
||||
|
Філософія |
|
|
|
|
|||||
|
Переконання |
|
||||||||
|
|
|
|
|
|
|||||
Таким чином, міфологію і релігію слід вважати тими історичними типами світогляду, з яких зароджувалася філософія. Вкажемо і на третій її витік - народну мудрість. У процесі пізнання й практично-перетворюючої діяльності людина поволі долала світоглядну обмеженість міфів та релігії, багато чого пояснювала з позицій здорового глузду й тверезого розуму. Мудрість народу нагромаджувалася у приказках, прислів'ях й інших жанрах народнопоетичної творчості, наближаючи її до філософського осмислення буття. Лише узагальнивши усе цінне можна було перейти до філософії, яка є теоретично обґрунтованим світоглядом.
В цілому світогляд являє собою складне системне формування. Він органічно включає в себе:
Світогляд має також функціональну структуру, елементами якої є віра, воля, надія, ідеал, тощо. Носієм та виразником світогляду може бути як одна окремо взята людина, так і певна соціальна група, сім’я, клас, етнос, суспільство в цілому.
Поєднання в світоглядові людини здатності до мислення і раціонального пізнання, її емоцій та почуттів, настроїв і переживань, вірувань та переконань свідчить про те, що світоглядна сфера є невіддільною від людини та її сутності.