Основні етичні категорії
Аналіз етичних категорій дає можливість виявити в їх структурі наступні:
ті, що фіксують головні компоненти моралі (норми, принципи, етичні оцінки і цінності, ідеали)
ті, що виражають головний зміст і специфіку моралі (категорії моральної свідомості і самосвідомості).
Добро – це почуття і усвідомлення людиною своєї здатності творити благо на користь суспільства і іншої людини.
Благо при цьому виступає як філософське поняття, яким визначається все, що задовольняє потреби людини і має для неї і суспільства значення позитивної оцінки.
Зло – це почуття і усвідомлення людиною своєї здатності робити шкоду.
Норма – це елементарна форма моральної вимоги, певний взірець поведінки, що відображає потреби людського співжиття і співвідносин та носить обов’язковий характер.
Принцип – форма моральної свідомості в якій моральні вимоги виражаються в найбільш узагальненому вигляді.
Ідеал – образ досконалого, довершеного, бажаного, що сприймається як ймовірно можливе чи належне.
Обов’язок – моральне усвідомлення належного, яке передбачає вимогу, що звернена до суб’єкта відповідно до його ситуації і становища та відчуття особистої причетності до здійснення цього належного.
Відповідальність – поняття, що характеризує суб’єкта відносин чи діянь з позиції виконання конкретних завдань, виходять з уявлень про належне, обов’язкове.
Справедливість – категорія що фіксує той належний порядок людського співжиття, який має бути установленим внаслідок відповідального виконання суб’єктом своїх обов’язків.
Поняттям «честь» визначається ставлення людини до самої себе, а також ставлення до неї суспільства як до представника певної групи. Цим поняттям суб’єктом характеризується «чистота» своєї репутації, авторитету, доброго імені.
Поняттям «совість» визначається почуття й усвідомлення людиною відповідальності за свою поведінку, свої вчинки перед самим собою, людьми, суспільством.
Поняттям «гідність» визначається ставлення людини до самої себе і суспільства до неї як до визнаної цінності. Цим поняттям позначається сукупність уявлень про самоцінність особи, її соціальну рівність з іншими людьми, за допомогою яких визначають конкретну міру суспільної цінності людини. Уявлення про гідність виконують функцію регулятора людської поведінки: за будь-якої ситуації людина мусить поводитися так, щоб не втратити свого «обличчя».
Поняття «порядність» — це почуття і усвідомлення людиною (людністю) причетності та відповідальності стосовно долі інших людей.
Сором – почуття сильного збентеження, зніяковіння через свою погану поведінку, недостойні дії і вчинки.
Як структурні так і сутнісні етичні категорії пронизують увесь спектр морального життя людства. Через призму цих категорій відображається не лише потреба людства в усвідомленні оточуючого буття в його ціннісних вимірах, але і наявні спонукання до подальшого морального вдосконалення.
2. Мораль в системі світових реалій.
В результаті кардинальних змін в сфері науково технічного, технологічного потенціалу людства, підвищення здатності людини впливати на стан навколишнього буття і на кардинальні умови свого власного існування дедалі важливішою стає моральна спрямованість її конкретних дій, чимраз більшого значення набуває те, яким саме цінностям підпорядковує людина свою зростаючу могутність. Тож якщо раніше в людській культурі домінували релігійно-конфесійні, пізнавальні, естетичні, утилітарно-практичні цінності, тощо, то нині настає час, коли визначальними для людини й людства повинні стати цінності етичні, бо від цього залежить саме виживання земної цивілізації.
Термін «повинні», одначе, ще не означає що це обов’язково відбудеться, оскільки все залежить від нинішнього нашого вибору. Людина, як учили отці християнської церкви, відрізняється від янгола тим, що здатна обирати як добро, так і зло. Гостро постаючи перед окремими соціумами й перед людством у цілому, етична проблема все ж за самою своєю суттю лишається передусім проблемою конкретної людської особистості, вибір якої становить основу морального самовизначення суспільства, нації, людства. І перш за все актуальність цій проблемі придають суперечності сучасного цивілізаційного розвитку, які на весь голос заявили нині про себе (війни і миру, екологічна проблема, сировинна та енергетична, продовольча, боротьби зі СНІДом та міжнародним тероризмом, тощо). Всі ці проблеми можуть бути вирішеними тільки людьми з гуманістичними орієнтирами, які б прагнули будувати світ і своє життя на загальнолюдських моральних цінностях. За таких обставин і зростає роль морального чинника в усіх сферах життєдіяльності суспільства і людини, а перед самою етикою постає ряд складних завдань, суть яких перш за все зводиться до необхідності сприянню адаптації людини до швидких і корінних змін, що відбуваються нині в сучасному світі та сприяти переосмисленню людиною своїх дій.
Перш за все слід:
сприяти звільненню свідомості від пережитків, забобонів та непотрібних обмежень;
виокремити, обґрунтувати і закріпити моральні цінності, необхідні для нормального існування і розвитку людства;
розробити шляхи впровадження в життя вищезазначених цінностей, та сприяти їх реалізації.
Зміна наявних в сучасному суспільстві філософських світоглядних систем, змін соціокультурного фону, та рівня соціально-економічного і політичного розвитку, з необхідністю вимагають підсилення ролі етики, як науки що виконує ряд важливих функцій. Перш за все особливу значимість набувають такі з них, як:
а) описова;
б) ціннісно-орієнтаційна;
в) аналізу суміжних проблем та з’ясування моральних перспектив;
г) вироблення етичних знань.
Слід при цьому мати на увазі те що моральні явища є дещо розмитими, невловимими, вони важко фіксуються. Тому завдання етики — вирізнити моральну сторону (складову) з різноманіття людської діяльності, визначити й описати реальні звичаї, мотиви поведінки, цілі людей. Описування моралі — важке дослідницьке завдання. Мораль не є результатом людського свавілля, вона об'єктивно детермінована і виступає як необхідна умова самоорганізації суспільних індивідів. Соціально-моральна поведінка має свою чітку логіку. Звідси завдання етики полягає в тому, щоб вивчити реальні моральні процеси. Отже, на описовому рівні етика виділяє об'єкт дослідження (мораль), вводить у науковий обіг факти, які підлягають поясненню, інтерпретуються теоретично.
Філософсько-світоглядні орієнтації етики не є морально нейтральними, вони мають ціннісне значення, характеризуються моральною визначеністю. Потому завдання етики полягає в необхідності подальшого узагальнення моральних процесів і визначенні ціннісних нормативних перспектив. При цьому, вона не створює нових форм моралі, а дає їм закінчені формулювання, орієнтує на те, що має бути. Це досить складне і, по суті, аналітичне завдання. Для того, щоб з існуючого різноманіття моральних цінностей виділити ті, що найточніше виражають глибинні інтереси суспільства та його спільнот, мають історичне майбутнє, їх необхідно піддати науковому аналізу. Таке складне дослідницьке завдання має важливе орієнтуюче значення для практики морального виховання реалізується, як бачимо етикою через таку функцію її, як ціннісно-орієнтаційна.
Така функція, як функція вироблення етичних знань пов'язана з поясненням походження моралі, фактів морального життя, обґрунтуванням моральних цінностей, принципів, норм, ідеалів, оціночних уявлень конкретно-історичного типу суспільства і зрештою — із створенням знань про мораль. Етика виробляє наукові знання про мораль, перетворюючи емпіричні моральні факти на наукові. Вона і надалі повинна послідовно впроваджуючи і вдосконалюючи свій специфічний підхід до вивчення моралі, виявляти її власну природу, специфіку і роль у житті людини, закономірності функціонування і розвитку, джерело походження моральних цінностей. Усе це має важливе значення як для самої етики, так і для того, щоб підкріпити інші науки, які мають справу з мораллю, науковим розумінням її особливостей, а також для координування досліджень моралі соціальними і гуманітарними науками.
Як бачимо, на даному етапі розвитку головне завдання етики полягає в обґрунтуванні і розумінні моралі як явища загальнолюдського на противагу класовому, національному, корпоративному, як загальнородової базисної основи усіх форм духовного життя.
Етика покликана допомогти сучасній людині осмислити життя в усій його багатозначності та глобальності, розширити горизонти індивідуального сприйняття світу, вводячи у нього широкі соціоморальні, гуманітарні критерії оцінки усього, що відбувається, показати зв'язок сучасного з минулим і майбутнім.
Перед етикою постають завдання, пов'язані з подоланням апологетико-прикрашального характеру аналізу моральної практики, моралізаторства. На основі аналізу морального життя у ринковому суспільстві слід обґрунтувати моральні цінності, ідеали, моделі поведінки, міжособистісних стосунків, узагалі нормативну етику, відповідну такому суспільству.