Тема 4. Свідомість як проблема філософії.

Ключові категорії та поняття: відображення, подразливість, чутливість, нейрофізіологічне відображення, психічне, свідомість, інформаційне відображення, мова, символічно-знакові системи, суспільна свідомість, буденна свідомість, теоретична свідомість, суспільна психологія, суспільна ідеологія, форми свідомості, знання, розум, мислення.

План:

1. Походження свідомості, її соціально практична суть і основні властивості.

2. Структура свідомості. Свідомість і самосвідомість. Душа і дух.

3. Індивідуальна і суспільна свідомість. Структура суспільної свідомості.

1. Походження свідомості, її соціально практична сутність та основні властивості.

Визначення місця і ролі людини в світі, специфіки її взаємодії з навколишньою дійсністю неминуче вимагає з’ясування природи свідомості. Різні філософські напрямки мають свої підходи до з’ясування цієї проблеми, та в будь-якому випадку матимуть справу з аналізом свідомості як специфічно людської форми регуляції взаємодії людини з дійсністю. Сама ж форма характеризується передусім виділенням людини як своєрідної реальності, як носія особливих способів взаємодії з навколишнім світом, включаючи його перетворення.

Процес взаємодії людини з дійсністю відбувається на основі відображення і свідомість постає перш за все як вища форма його здійснення. Потому, щоб розглянути свідомість як властивість високоорганізованої матерії, доцільно простежити генетичні витоки свідомості в тих формах організації матерії, які передують людині в процесі її еволюції. Слід при цьому пам’ятати, що матерії взагалі властива здатність до відображення. Всі явища, об’єкти, процеси матеріального світу перебувають у стані безперервної взаємодії. В ході цієї взаємодії матеріальні об’єкти, явища, процеси впливають один на одного і фіксують у своїх змінах певні властивості тих предметів, явищ, об’єктів, що на них впливають. Здатність до відображення, характер його прояву залежить від рівня структурної організації матерії. Виділяють при цьому три основні рівні його здійснення:

1. Відображення в неживій природі;

2. Відображення на біологічному рівні;

3. Соціальне відображення.

Більш детально розібратись з видами відображення та його результатами надасть можливість наступна таблиця.

Види відо-браження	Результат відображення	Для кого (чого) властиве відо-браження
Просте	Відображення на рівні збереження механічних, фізичних та хімічних «слідів» дії.	Нежива природа
Подразливість	Здатність до найпростіших реакцій, що відбуваються за рахунок внутрішньої енергії рослин	Рослини
Чутливість	Здатність сприймати інформацію як сигнал до подальших дій. Реалізується складна система оповіщення в розчленованій послідовності дій.	Найпростіші і прості організми
Психічне	Утворення психічних образів. Орієнтує «пошукову» діяльність тварин.	Розвинуті тварини
Свідомість	Здатність відображати світ в ідеальних образах, а звідси – практично-перетворююче ставлення до дійсності.	Людина

Таємниця виникнення свідомості є одночасно таємницею походження людини, яке до кінця не вияснене. Єдності в розумінні цього питання на сьогодні не існує, звідси і множинність різних теорій антропогенезу.

Представники концепції абіогенезу настоюють на спонтанному виникненні життя з неживої природи внаслідок різни причин: - сильного геомагнітного випромінювання, теплового стресу, тощо.

Прихильники концепції панспермії вважають, що життя зародилось не на Землі, а принесене з Космосу чи то випадково, чи після відвідування її інопланетянами.

Продовжує існувати і розвиватись теїстична концепція походження, де природа людини вбачається в акті божественного творіння.

Матеріалістична концепція – еволюційна. Тут також є свої розходження і ділення.

1) Трудова теорія (Ч.Дарвін) – найважливішою умовою виникнення людини в ході еволюції явилась сумісна трудова діяльність з використанням знарядь праці, яка була опосередкована мовою;

2) Людина – результат «генетичної помилки» - свого роду збою еволюційної програми розвитку природи.

3) Людина виникла в результаті біфуркації, потужного якісного стрибка в природі в ході якого появилась свідомість (зразу) і абсолютно нова форма живого – homo sapiens.

Так чи інакше, але з появою свідомості процес її подальшого розвитку неминуче пов’язаний передусім із формуванням культури на основі практично-перетворюючої діяльності людей з необхідністю фіксації, закріплення навичок, способів, норм цієї діяльності в особливих формах відображення. Фіксація навичок спільних практичних дій, норм поведінки завжди передбачає певне спілкування людей, їх кооперацію. В своїй індивідуальній психіці люди здатні прилучатися до змісту «колективних уявлень» свідомості оскільки вони беруть участь у спільній діяльності.

Саме в цій залученості індивідуальних дій у спільну колективну діяльність по формуванню й відтворенню всіх форм культури й полягають принципові засади суспільної природи людської свідомості. Суть суспільного впливу на індивідуальну поведінку полягає не в простому пасивному засвоєнні людьми норм і уявлень суспільної свідомості, а в її активному включенні в реальну спільну діяльність, в конкретні форми спілкування в процесі цієї діяльності. Така включеність в спільну діяльність, що має певну послідовність і структуру, орієнтує індивідуальні властивості, програмує їх. Свідомість виступає таким чином, як умова програмування специфічно людської колективної спільної діяльності по створенню й розвитку форм культури, як матеріальної так і духовної.

Найважливішою властивістю свідомості є творча активність і здатність до цілепокладаючої діяльності (а не просто пристосовані реакції, як у тварин).

Творча активність свідомості виявляється в тому, що вона:

1. Відображає світ цілеспрямовано і вибірково;

2. Конструює теоретичні моделі, що пояснюють закономірності навколишнього світу;

3. Розробляє прогнози розвитку природних і соціальних явищ і процесів;

4. Служить основою перетворюючої діяльності людини.

Свідомість має і інші властивості, до числа яких слід віднести: об’єктивність і суб’єктивність, комунікативність, універсальність, системність.