3. Поняття розвитку. Основні концепції розвитку.

У найширшому сенсі рух в застосуванні до матерії – це «зміна взагалі», воно включає всі зміни, що відбуваються в світі. Рух – атрибут, невід’ємна властивість матерії, вони тісно зв’язані і не існують один без одного. Рух - це не чиста континуальність, це – єдність мінливості й усталеності , неспокою й спокою. Спокій, таким чином, існує лише для характеристики руху в якісній його усталеній формі. Як би не змінювався предмет, але поки він існує, він зберігає свою визначеність. Абсолютний спокій неможливий, бо набути його – означало б перестати існувати. Спокій завжди має лише відносний характер: тіла можуть покоїтись лише по відношенню до якоїсь системи відліку, умовно прийняту за нерухому.

Спираючись на досягнення природничих наук і на філософське розуміння руху як способу існування матерії , ми маємо можливість класифікувати види руху матерії, виділяючи з їх багатоманітності ряд основних форм. Такими формами руху матерії є: механічна, фізична, хімічна, біологічна й соціальна. Ця класифікація зберігає своє значення й понині, хоч, зрозуміло, у зв’язку з досягненням сучасної науки вона істотно збагачується.

Форми руху матерії органічно пов’язані з певним рівнем її структурної організації, кожен з яких характеризується своєю системою закономірностей і своїми носіями.

Під «розвитком» ми повинні розуміти процес тривалих, необоротних накопичувальних якісних змін в бутті. В філософії сформувалось декілька основних концептуальних підходів до пояснення здійснення розвитку: діалектичний, метафізичний, синергетичний.

Структуру діалектики становлять комплекс принципів, категорій, законів.

Основні принципи діалектики:

- загальний взаємозв’язок всіх явищ ;

- загальність руху і розвитку;

- джерело розвитку – становлення і вирішення протирічь;

- розвиток як заперечення; - суперечлива єдність загального і одиничного;

- сутності, суті та явища, форми та змісту, необхідності і випадковості, можливості й дійсності і т. д.

Основні категорії діалектики – матерія, свідомість, розвиток, якість, кількість, заперечення, суперечність, необхідність і випадковість, причина і наслідок, якість, міра, еволюція, революція, загальне, особливе, одиничне, структура, система, частина, ціле, елемент, причина, наслідок та інші.

Основні закони, що описують розвиток світу і процесу пізнання, - закон переходу кількісних змін в якісні, закон єдності і боротьби протилежностей, закон заперечення заперечення.

Закон єдності і боротьби протилежностей розкриває джерело розвитку (суперечність). Те, все що існує складається з протилежностей.

Протилежності – це такі сторони, моменти, предмети, які одночасно:

а) нерозривно зв’язані;

б) взаємовиключають одне одного;

в) їх боротьба – суперечлива взаємодія дає імпульс розвитку

Розвиток тому постає як процес виникнення, зростання, загострення та вирішення багатоманітних протиріч. Вони ж в свою чергу можуть бути:

а) внутрішніми і зовнішніми;

б) основними і неосновними;

в) сутнісними і несутнісними;

г) антагоністичними і неантагоністичними;

Ця специфіка суперечностей дає можливість судити про характер, який буде мати розвиток. Так, визначену роль відіграють внутрішні суперечності. Саме вони і виступають як вирішальне джерело, рушійна сила розвитку.

Якщо розвиток обумовлений основними суперечностями, - то результатом його буде зміна, що стосуватиметься буття всього цілого, а не лише окремих його елементів (як це відбувається на основі неосновних суперечностей).

Розвиток на основі сутнісних суперечностей (на відміну від не сутнісних) буде завжди носити довготривалий характер.

Антагоністичні суперечності (на відміну від неантагоністичних) обумовлять неминуче знищення в процесі розвитку попередньої форми та змісту буття і перехід до нових.

Закон переходу кількісних змін в якісні розкриває загальний механізм розвитку, те як відбувається останній. Суть закону полягає в наступному. Поступове накопичення кількісних змін (ступеня і темпів розвитку об’єктів, числа його елементів, просторових характеристик , температура, та ін.) в певний момент часу призводить до досягнення міри (межі, в рамках яких дана якість залишається сама собою, наприклад, для води – C), - далі відбувається якісний стрибок (перехід від одного якісного стану до іншого, наприклад, вода, досягаючи температури 0 гр., перетворюється в лід), в результаті виникає нова якість. В межах міри кількісних змін розвиток відбувається поступово, (носить еволюційний характер). При переході через міру кількісних змін розвиток відбувається стрибкоподібно (носить революційний характер).

Слід мати на увазі те, що залежність між кількісними і якісними змінами може носити як прямо пропорційний , так і обернено пропорційний характер. Звідси витікає можливість того, що розвиток може мати різну спрямованість: прогресивну і регресивну. Це визначається дією закону заперечення заперечення. Його суть : нове завжди заперечує старе і займає його місце, але поступово вже саме перетворюється на старе і заперечується все більш новим, і так далі. Найважливішою категорією цього закону є «заперечення» - відмова системи, що розвивається, від старої якості. Проте, заперечення це не просто знищення. Система повинна зберегти власну єдність і спадковість. Тому в діалектиці заперечення розуміється як відмова від попередньої стадії розвитку (старої якості) із збереженням найістотніших і кращих моментів на новому етапі. Тільки так можна забезпечити спадковість системи.

Синергетичне світосприйняття виступає методологічною підставою у сучасному когнітивному повороті. Таке мислення лягло в основу тотального перегляду світобудови, нового діалогу з природою, тощо. З’явилась можливість всебічного дослідження найскладніших систем буття, розвитку їх у відкритості і взаємодії з метою керування ними в інтересах людей.

Синергетичний підхід до пояснення розвитку на відміну від діалектичного та метафізичного базується на врахуванні:

а) нелінійності процесів в існуючих системах;

б) можливої самоорганізації систем;

в) неурівноваженості систем;

г) максимальної розгорнутості систем та готовності їх до зовнішнього впливу;

д) випадковості як конструктивного начала;

е) стихійності розвитку.