1.1.2 Маркетингове дослідження ринку та асортимент фруктових сорбетів в Україні та світі
Сорбе (сорбет) - це арабське слово "шербет", виголошене на французький манер. Араби називали шербетом кілька різних страв: солодка густа страва з фруктів, цукру, горіхів і шоколаду, розведені водою соки з прянощами, а також прохолодні напої з варенням. У французьку кулінарію сорбет прийшов як один з видів фруктового або ягідного морозива, приготованої без додавання молока, вершків і якого-небудь жиру. Сорбе можна назвати дієтичним десертом, адже калорій в ньому мало, а вітамінів багато. По суті сорбе - це заморожене фруктове пюре з невеликою кількістю цукру. Сорбе можна зробити практично з будь-яких ягід і фруктів, головне, щоб вони були досить соковитими. Дуже приємне сорбе виходить з кавуна і дині завдяки їх освіжаючому смак.
Приготування сорбе. Існує кілька способів приготування сорбе. Ось самий простий: фруктове або ягідне пюре покладіть у форму для заморозки і поставте в морозилку приблизно на 3 години. Щоб сорбе було однорідним, потрібно його кілька разів перемішати у процесі заморожування.
Якщо робити сорбе з полуниці, смородини, журавлини, треба протерти ягоди крізь сито, щоб в десерт не потрапили зернятка і шкірка. Можна використовувати для приготування сорбе ягідний сік. Сорбе можна подати до столу як самостійний десерт або зробити з нього оригінальну начинку. для торта чи чогось іншого.
На даний час промислове випускання заморожених фруктових сорбетів не набуло зацікавленості виробників не в Україні, не за її кордоном. Але ідеєю нового десерту дуже швидко прийняли у кафе і ресторанах. Беручи до уваги той факт, що дівчата полюбляють солодкі десерти, але повинні відмовитися від них з турботою про свої форми. А тепер з сорбетом можна попестити себе солоденьким і не думати про калорії, ще зарядитися нормою вітамінів, мікроелементів і інших поживних речовин. [26]
Загальна характеристика та хімічний склад ягід журавлини
1.2.1 Загальна характеристика журавлини
Журавлина, в народі часто іменована як веснянка, журавіха, подснежніца, має міжнародне латинська назва Охуcoccus palustris Pers, що в буквальному перекладі означає «болотний кислий кулька».
Журавлина - вічнозелена рослина сімейства брусничних, що виростає в основному на болотах. Пагони журавлини тонкі, що стеляться, довжиною до 80 см. Листочки дрібні, шкірясті, довгастої яйцевидної форми, темно-зеленого кольору зверху і білуваті знизу. Цвіте журавлина рожево-червоними квітками, які збираються по 2-4, рідше по 6 штук, в зонтикоподібних суцвіття, у період з травня по липень. Ягоди, невеликі, кулясті червоного кольору, достигають у вересні, а от збирають урожай з осені до весни. У вересні ягоди тверді, дозрівають і розм'якшуються вони при зберіганні. Після першого морозу, ягода стає більш смачна і кисла, краще всього її зберігати в замороженому вигляді, найсолодша журавлина «підсніжна», яка перезимувала на кущах, після зимових морів вона більш солодка, але зберігається вона не довго. [25]
Журавлину знають і люблять на всій території Росії. Яких назв у неї тільки немає. Вона і веснянка, і подснежніца, і північний лимон, і болотний виноград, і журавіха, і Клюковка та ін Подібність журавлини з журавлем помічено багатьма. Англійське її назва «cranberry», в буквальному перекладі означає «журавлина ягода». На мові комі, журавлина - «туріпуу», означає «журавлина брусниця». Вже дуже, зав'язь ягоди з пелюстками, нагадує голову журавля.
Журавлину збирають у три строки. Осіння, вереснева ягода більш тверда і кисла, але при зберіганні дозріває і розм'якшується. Зберігається журавлина може довго: в темному прохолодному місці вона може лежати, не втрачаючи своїх властивостей і зовнішнього вигляду, до трьох місяців. Крім того, в такій ягоді найбільша кількість вітамінів. Якщо залити її джерельною водою, ягода буде зберігатися всю зиму. Тільки воду потрібно періодично міняти - приблизно раз на два тижні. Злиту воду можна пити, додаючи цукор або мед, тому що при такому способі зберігання у воду з журавлини переходять корисні речовини. Пізньої осені зачеплена першими морозами журавлина найбільш смачна і солодкувата. Бажано її так і зберігати в замороженому вигляді, бо після відтавання вона швидко псується. Найсолодша журавлина - весняна, яку збирають після зійшов снігу, проте псується така ягода досить швидко, та й аскорбінової кислоти в ній порядком менше. [27]
Європу з журавлиною познайомили вікінги в кінці 1-го на початку 2-го століття, а до цього часу, май же всі знали журавлину, як не їстівну ягоду. Вікінги називали її болотяним виноградом. Були часи, що усі Європейські судна поверталися на батьківщину з бочками наповненими журавлиною. На спеціальних плантаціях американці розводять журавлину в штучних умовах з 1816 року. Вони ґрунт ретельно засипають морським піском, завдяки якому ягоди краще ростуть. Коли настає час збирати урожай, ділянки заливають водою та проходяться по кущикам спеціальними совочками-гребнями. Стиглі ягоди легші за воду та спливають, тому збирати їх не складає ніякого труду. [29]
На західній України журавлина росте у заболочених соснових і мішаних лісах, на берегах річок, на торф’яних болотах (це насамперед Волинська, Рівненська, Житомирська й Чернігівська області), в європейській частині Росії (північна та середня полоси), Західній та Східній Сибірі, на Камчатці та Сахаліні.